Рішення № 120866776, 24.07.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2405/24

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Карпишиній К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обгрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 21.03.2018 ОСОБА_1 уклала із АТ «Ідея Банк» кредитний договір №R01.00606.003785018 від 21.03.2018.

07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК ЄАПБ» укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №R01.00606.003785018 від 21.03.2018 укладеним між «АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідно до реєстру боржників № 2 до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №R01.00606.003785018 від 21.03.2018 в сумі 93 295 грн 62 коп., з яких: 59 536 грн 23 коп. - заборгованість за основним боргом; 33 759 грн 39 коп. - заборгованість за відсотками; 0 грн - заборгованість за комісіями.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 07.07.2023 позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

В зв`язку з цим ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду із вимогою про стягнення з відповідача вищезазначеної заборгованості в загальному розмірі 93 295 грн 62 коп.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07.03.2024 цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

17.04.2024 від представника відповідача адвоката Роєнко Є.В. надійшов відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що відповідач вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Однак, АТ «Ідея Банк» не було виконано умови кредитного договору та кошти на рахунок чи картковий рахунок ОСОБА_1 не надходили. Також, в матеріалів справи, не міститься будь-якого належного та допустимого доказу на підтвердження факту отримання відповідачем вказаних кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві.

Таким чином, оскільки ані в позовній заяві, ані в документах, що долучені до неї, не міститься відомостей щодо часу, способу виконання АТ «Ідея Банк» умов кредитного договору з надання кредиту у розмірі та в спосіб, визначений умовами договору, не є підтвердженим належними та допустимими доказами, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору є не обґрунтованими, не доведеними і такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім цього, всупереч умовам договору факторингу будь-яких повідомлень про відступлення права вимоги на адресу відповідача не було направлено.

В матеріалах справи відсутні належним чином завірені копії повідомлень про відступлення права вимоги АТ «Ідея Банк», відсутні належним чином завірені копії журналу зареєстрованих поштових відправлень, рекомендовані поштові повідомлення про вручення чи невручення повідомлень про відступлення права вимоги та про порядок погашення заборгованості за кредитним договором боржнику.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано належного обґрунтування заявлених позовних вимог в цілому, а також в частині стягнення заборгованості за відсотками через не подання позивачем допустимих доказів розміру такої заборгованості.

19.04.2024 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив. ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як зазначено в позовній заяві, з відповідачем було укладено кредитний договір, право вимоги за якими в подальшому відступлено ТОВ «ФК «ЄАПБ»: кредитний договір № R01.00606.003785018 від 21.03.2018 (первісний кредитор - АТ «Ідея Банк»). Слід наголосити на тому, що жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання вищезазначеного договору відповідачем висловлено не було. Обставини укладення вищевказаного договору відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами. Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищезазначеного договору. Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначеного договору. При цьому вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін. В обґрунтування доводів відзиву на позивну заяву відповідач посилається на те, що ТОВ «ФК«ЄАПБ» не додано доказів отримання відповідачем кредитних коштів за відповідним договором, крім того наданий розрахунок заборгованості є неналежним доказом наявності заборгованості, однак вказані доводи є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне. Посилання відповідача на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано суду доказів отримання ним кредитних коштів від первісних кредиторів є помилковим та безпідставним, оскільки факт їх надання підтверджуються, власне, наявними у матеріалах справи вищезазначеним договором, який є дійсним в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів. При цьому вимог щодо визнання зазначеного правочину недійсним чи встановлення факту його неукладеності до суду заявлено не було. Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.

Представник позивача наголошує на тому, що доводи відповідача щодо неналежності доданого розрахунку заборгованості, як доказів наявності заборгованості не можуть бути враховані, адже, належних та допустимих доказів, які спростовують інформацію викладену у розрахунку заборгованості, відповідачем не подано. Оскільки відповідач не погоджується з відповідним розрахунком заборгованості за вищезазначеним договором, то саме він має право подати контррозрахунок. Отже, зазначена заборгованість підтверджуються з огляду на наявні докази в матеріалах справи, які не спростовані належним чином, зокрема розрахунком заборгованості за договором № R01.00606.003785018 від 21.03.2018 та відповідними копіями вказаного договору в якому відображаються всі істотні умови такого виду договору та договорами факторингу з відповідними додатками.

Окрім цього, позивачем до матеріалів справи були долучені додаткові докази, а саме: виписка по рахунку з 21.03.2018 по 07.07.2023; детальний витяг з реєстру № 2 до договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023; копія платіжної інструкції № 19913 від 11.07.2023.

24.04.2024 від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. Ознайомившись з відповіддю на відзив ТОВ «ФК «ЄАПБ», надає суду першої інстанції Заперечення на відповідь на відзив, в яких повністю заперечує проти безпідставних позовних вимог та не погоджується з аргументами, міркуваннями, поясненнями викладеними у відповіді на відзив, як підставами для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач не підтверджує належними та допустимими доказами звернення до АТ «Ідея Банк» щодо отримання додаткових доказів, при тому, що дата складання виписки та довідки-розрахунку датовані 07.07.2023.

За таких обставин, документи, що подані ТОВ «ФК «ЄАПБ» до суду, разом з відповіддю на відзив, а саме: довідка-розрахунок заборгованості, виписка по рахунку з 21.03.2018 по 07.07.2023, платіжна інструкція № 19913 від 11.07.2023, детальний витяг з реєстру 2 до договору факторингу №07072023 від 07.07.2023, не повинні прийматися та братися до уваги судом під час розгляду справи.

Окрім цього, матеріали справи, не містять первинних документів оформлених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також не містять будь-якого належного та допустимого доказу на підтвердження факту отримання відповідачем вказаних кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору є не обґрунтованими, не доведеними і такими, що не підлягають задоволенню.

В матеріалах справи відсутні належним чином завірені копії повідомлень про відступлення права вимоги АТ «Ідея Банк», відсутні належним чином завірені копії журналу зареєстрованих поштових відправлень, рекомендовані поштові повідомлення про вручення чи невручення повідомлень про відступлення права вимоги та про порядок погашення заборгованості за кредитним договором боржнику, а тому ТОВ «ФК «ЄАПБ» не доведено, що саме він є належним позивачем (кредитором) за кредитним договором від 21.03.2018 №R01.00606.003785018.

З огляду на встановлені обставини, вбачається що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги відповідно до договору факторингу. При цьому, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, якими він підтверджує позовні вимоги, а доводи, аргументи позивача, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, є безпідставними та необґрунтованими.

06.05.2024 від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі у зв`язку із запереченнями на відповідь на відзив. Представник позивача вказує на те, що останній не погоджується зі запереченнями відповідача, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у поданих додаткових поясненнях просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач та/або його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, представник відповідача повторно надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у відпустці, однак скористався своїм правом на подачу відзиву на позов та додаткових пояснень, заперечень.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення у справі на підставі матеріалів справи.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул`янов проти України)).

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відпові дно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Вивчивши матеріали позовної заяви, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо укладення кредитного договору №R01.00606.003785018 від 21.03.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2018 ОСОБА_1 уклала із АТ «Ідея Банк» кредитний договір №R01.00606.003785018 від 21.03.2018.

Слід наголосити на тому, що жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання вищезазначеного договору відповідачем висловлено не було.

Обставини укладення вищевказаного договору відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами. Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищезазначеного договору.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначеного договору. При цьому вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін.

Слід зауважити, що в обґрунтування доводів відзиву на позивну заяву відповідач посилається на те, що ТОВ «ФК«ЄАПБ» не додано доказів отримання відповідачем кредитних коштів за відповідним договором, крім того наданий розрахунок заборгованості є неналежним доказом наявності заборгованості, однак вказані доводи є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Слід наголосити на тому, що у справі № 758/2405/24 предметом спору є захист порушеного права ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке полягає у невиконані договірних зобов`язань ОСОБА_1 за відповідним договором шляхом стягнення заборгованості за ним. Тобто в даному випадку не є предметом спору, саме визнання відповідного договору недійсним чи розірвання відповідного договору на підставі істотного порушення його умов.

Крім того, вказаний договір у відповідності до вимог чинного законодавства недійсним не визнаний, тобто в силу ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 638 та ч.1 ст.640 ЦПК України та правової позиції Верховного Суду України по справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згод з усіх істотних умов такого договору.

У постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) за позовом про стягнення коштів зазначено, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Тобто, посилання відповідача на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано суду доказів отримання ним кредитних коштів від первісних кредиторів є помилковим та безпідставним, оскільки факт їх надання підтверджуються, власне, наявними у матеріалах справи вищезазначеним договором, який є дійсним в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів. При цьому вимог щодо визнання зазначеного правочину недійсним чи встановлення факту його неукладеності до суду заявлено не було. Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.

Щодо укладення договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» суд зазначає наступне.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е)вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Вищевказані правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 у справі № 910/13731/17 та від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц.

07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № R01.00606.003785018 від 21 березня 2018, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідно до реєстру боржників № 2 до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №R01.00606.003785018 від 21.03.2018 в сумі 93 295 грн 62 коп., з яких: 59 536 грн 23 коп. - заборгованість за основним боргом; 33 759 грн 39 коп. - заборгованість за відсотками; 0 грн - заборгованість за комісіями.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Позивач надав до суду належні та допустимі докази, що підтверджують його право вимоги по заборгованості відповідача, а саме: копія витягу з Договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023; витяг з реєстру боржників № 2 - додатку № 1 до договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023; копія платіжної інструкції №19913 від 11.07.2023 року.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши наданий розрахунок заборгованості, суд погоджується з порядком нарахування позивачем заборгованості, яка відповідає вимогам закону та положенням кредитного договору, та вважає, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальній сумі 93 295 грн 62 коп. знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами і вважаються судом доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 58491 від 09.02.2024 про сплату судового збору у сумі 3 028 грн, який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором №R01.00606.003785018 від 21.03.2018 у розмірі 93 295 (дев`яносто три тисячі двісті дев`яносто п`ять) грн 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014;

- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 .

Суддя Дмитро ПЕТРОВ