Постанова № 120866022, 07.08.2024, Радивилівський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 568/933/24

Провадження № 3/568/475/24

07 серпня 2024 р. м. Радивилів

Суддя Радивилівськогорайонного судуРівненської областіТроцюк В.О.,розглянувши адміністративнусправу,матеріали якоїнадійшли від відділення поліції №2 Дубенського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

01.06.2024р.о 22год.12хв.в с.Підзамчевул.Почаївська,48Дубенського району ОСОБА_1 керував транспортнимзасобом мотоциклом«Альфа» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Драгер №6820» Що підтверджується тестом №2501 від 01.06.2024 р., результат огляду становить 20.42 % проміле, чим порушив вимоги пункту 2.9 а Правил дорожньогоруху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того,01.06.2024р.о 22год.12хв.в с.Підзамчевул.Почаївська,48Дубенського району ОСОБА_1 керував транспортнимзасобом мотоциклом«Альфа» д.н.з. НОМЕР_1 будучи особою стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом постановою державного виконавця Домівською І.В. Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ВП №2838676 від 22.05.2018 р. на підставі п.9 ст.71 ч.2 «Про виконавче провадження», за що передбачена відповідальність ч.3 ст.126 Кодексу Українипро адміністративніправопорушення.

Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 07.08.2024 р. справи №568/933/24 (провадження по справі №3/568/475/24), №568/934/24 (провадження по справі №3/568/476/24) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1ст.130,ч.3ст.126Кодексу Українипро адміністративніправопорушення об`єднано в одне провадження та присвоєно єдиний номер справи №568/933/24 (провадження по справі №3/568/475/24).

В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.1 ст.268КУпАП адміністративна справа за ч.1ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про її своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Разом з тим, від ОСОБА_1 на адресусуду ненадходило клопотаньпро відкладеннярозгляду справи. Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративногоправопорушенняпередбаченого ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП., суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 24Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимогист. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до ч. 1ст. 17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Суддею відзначається, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов`язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами.

Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.

ОСОБА_1 не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та надання пояснень по справі. Він у жодній формі - ні в усній, ні в письмовій, ні під час складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення, не надав пояснень по суті справи так як відмовився надавати будь які пояснення.

Оцінюючи надані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує таке.

Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно дост.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно дост.251 КУпАПє одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказаною нормою настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.

Диспозицією ч. 3ст. 126 КУпАПпередбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частина 3 статті 126КУпАП передбачає прямий умисел на вчинення адміністративного правопорушення.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведена протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД №120586, серії ААД №120587 від 01.06.2024 року (а.с.2, 16); актом огляду на стан алкогольного (наркотичного) сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 01.06.2024 р. (а.с.5); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.06.2024 р. (а.с.6); відеозаписом DVD диска (а.с.12); копією постанови державного виконавця Домівською І.В. Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ВП №2838676 від 22.05.2018 р. (а.с.18); фотозображенням (а.с.21).

Щодо результатівмедичного оглядуз метоювиявлення стануалкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо перебуванняпід впливомлікарських препаратів,щознижуютьувагуза допомогоюгазоаналізатора «AlcotestДрагер №6820»№ARLK-0038№2501швидкість реакції,результатів тестуванняна алкоголь,встановлено,що 01.06.2024року о22год.15хв. ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, з результатом огляду 0.42 % проміле. (а.с.4)

З зазначених матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху України.

Як визначено в п 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Окрім того, відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія. Згідно довідки відділення поліції№2Дубенського районноговідділу поліціїГУНП вРівненській області ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 25.04.2017 (а.с.3)

Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП.

Щодо визначення покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП, суд враховує, що положення Кодексу України про адміністративні правопорушення відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Обставин, які пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 та обставин, які обтяжують його відповідальність, суд не встановив.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне призначити адміністративне стягнення з врахуванням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Таке покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст. 24, 34, 35, 36, 126, 130, 221, 276, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на р/р UA218999980313020149000017001, код ЄДРПОУ - 38012494, ГУК у Рівнен.обл./ Рівнен.обл./21081300, Банк отримувача Казначейство України, Код класифікації доходівбюджету 21081300 з позбавленням права керування транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок на р/р UA588999980313111206000017413, ГУК у Рівн.обл /отг Радивилів /22030101, (код за ЄДРПОУ) 38012494, Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Код класифікації доходівбюджету 22030101.

У разі несплати штрафу в 15-ти денний строк, штраф підлягає примусовому стягненню із ОСОБА_1 в порядку ст. 308 КУпАП у подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя В.О. Троцюк