Ухвала суду № 120864553, 07.08.2024, Миронівський районний суд Київської області

07.08.2024 Єдиний унікальний № 375/929/16-ц

провадження № 2/371/50/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року м. Миронівка

ЄУН 375/929/16-ц

Провадження № 2/371/50/24

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Литвин С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бусол Олени Юріївни про відвід судді Капшук Любові Олексіївни у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Скоробагатько Валентина Данилівна, Житньогірська сільська рада Рокитнянського району Київської області, про часткове розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності,

У С Т А Н О В И В :

У провадженні Миронівського районного суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа.

Судове засідання у справі призначене на 15-00 годину 06 серпня 2024 року.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 30 липня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача Бусол О.Ю. про її участь та участь відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з викоритсанням власних технічних засобів за допомогою захищеного відеоконференцзв?язку.

06 серпня 2024 року до початку судового засідання представник відповідача Бусол О.Ю. через підсистему «Електронний суд» подала заяву про відвід судді Капшук Л.О., яка за змістом складена так, що подається і від імені відповідача ОСОБА_1 .

Короткий зміст підстав та обставин, що викликають у відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача Бусол О.Ю. сумнів у безсторонності та неупередженості судді Капшук Л.О.

Підставами для відводу судді в заяві вказані такі обставини: «30 липня 2024 р. суд виніс Ухвалу, розглянувши клопотання представника відповідача Бусол Олени Юріївни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Бусол Олени Юріївни , свідка ОСОБА_5 у справі, про його задоволення в частині участі в судовому засіданні відповідача ОСОБА_1 та його представника Бусол О.Ю .

Натомість, суддя Капшук Л.О., на клопотання мого представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в Бориспільському міськрайонному суді м. Київа мого свідка ОСОБА_5 , який є особою похилого віку та має кардіологічні хвороби, не згадала його у резолютивній частині ухвали від 30 липня 2024 р. та не винісла ухвали про його участь у судовому засіданні, чим порушила право відповідача на захист від позову.

У мотивувальній частині ухвали від 30 липня 2024 р. суддя зазначила: «З огляду на приписи частин 1-3 статті 69 ЦПК України, питання про забезпечення участі свідків в судовому засіданні в режимі відеоконференції підлягає вирішенню в судовому засіданні, призначеному на 15 год 00 хв 06 серпня 2024 року, за участі всіх учасників справи».

В ухвалі від 24.06.2024 р. суддя Капшук Л.О. мотивувала, що «...відповідач

ОСОБА_3 висловила свої категоричні заперечення щодо допиту свідків відповідача ОСОБА_1 в режимі відеоконференції».

Такими діями судді порушено рівність сторін, оскільки свідків позивачки раніше було допущено до участі в режимі відеоконференції в Рокитнянському районному суді Київської області, та постійно брала участь у режимі, відеоконференції відповідач ОСОБА_3 , яка фактично виступає як позивач у справі. При цьому моєї думки щодо можливості надання дозволу на участь в режимі конференції ОСОБА_3 у мене та мого представника суддя, виносячи відповідні ухвали, ніколи не запитувала.

Суддя не скористалася, на прохання мого представника, у клопотанні, частиною 2 ст. 69 ЦПК України,уа саме: «...Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з`явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин. Тож, в даному випадку, думка ОСОБА_3 не мала вирішального значення.

Відповідно до ч. 8 статті 212 ЦПК України, копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду негайно надсилається до суду, який зобов`язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суддя Капшук Л.О. таку ухвалу не винісла, чим позбавила мене права мати свідка.

В ухвалі від 24 червня 2024 р. суддя, розглянувши відвід судді, зазначила: «Щодо тверджень Бусол О.Ю. про здійснення «секретарем судді» та безпосередньо суддею їй телефонних дзвінків щодо підтвердження участі в черговому судовому засіданні з метою «особливої турботи» про свідків позивача, то такі доводи не відповідають дійсності».

Таким твердженням суддя фактично голослівно і безпідставно обвинувачує відповідача ОСОБА_1 та його представника в наклепі на суддю та секретаря, користуючись тим, що відповідач та його представник не можуть надати на підтвердження своїх слів технічний запис телефонних розмов, отриманий в рамках оперативно-розшукових заходів та висновки поліграфу.

Все вищезазначене у сукупності свідчить, що суд по справі не є справедливим і не є розумним. З боку судді наявні: порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості».

Вказала, що не довіряє судді Капшук Л.О., від незаконних дій якої по справі у неї кожного разу погіршується стан здоров?я. Вважає, що наявні об?єктивні обставини, що викликають сумнів в упередженості або необ?єктивності судді, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу.

Посилаючись на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.п. 1, 2, 3 частини 1 статті 129 Конституції України, практику ЄСПЛ, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Присягу судді, Кодекс суддівської етики, частину 1 статті 36 ЦПК України, просила прийняти відвід судді Капшук Л.О. і для розгляду справи призначити іншого суддю.

Розглянувши наведені підстави для відводу судді Капшук Л.О. суд дійшов таких висновків.

За правилами частин 2, 3, 5 статті 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

Заява про відвід судді надійшла до суду в день судового засідання, тому така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає безпосередньо в судовому засіданні.

Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтями 36, 37 ЦПК України.

Зокрема, за змістом частини 1 статті 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частинами 2 - 4 даної статті визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд вважає, що заява про відвід судді є необґрунтованою з таких підстав.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Заява про відвід загалом обґрунтована тими обставинами, що відповідач ОСОБА_1 та його представник Бусол О.Ю. вбачають в діях судді під час постановлення ухвали про участь учасників судового процесу в судовому засідані в режимі відеоконференції порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зокрема суддя не задовольнила клопотання представника відповідача Бусол О.Ю. про забезпечення участі свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення іншого суду в призначеному на 06 серпня 2024 року судовому засіданні за участі всіх учасників справи.

Суд зазначає, що відповідачу ОСОБА_1 та представнику відповідача Бусол О.Ю. суд неодноразово роз?яснював в судовому засіданні, а також зазначав в ухвалах від 13 червня 2024 року, 18 червня 2024 року, 24 червня 2024 року, 30 липня 2024 року, що вирішенню клопотання про участь свідків в судовому засіданні в режимі відеоконференції має передувати розгляд такого клопотання за участі всіх учасників справи з огляду на приписи частини 1-3 статті 69 ЦПК України.

Розгляд клопотання представника відповідача Бусол О.Ю. , яке надійшло до суду 17 червня 2024 року, про забезпечення участі свідків, в тому числі ОСОБА_5 , в судовому засіданні в режимі відеоконференції призначався на 20 червня 2024 року, 10 липня 2024 року, 06 серпня 2024 року.

Проте судові засідання не відбулися з причин подання представником відповідача Бусол О.Ю. 20 червня 2024 року та 09 липня 2024 року заяв про відкладення розгляду справи та поданих 20 червня 2024 року, 06 серпня 2024 року заяв про відвід судді.

Щодо викладених в заяві про відвід судді тверджень про фактичне голослівне і безпідставне обвинувачує відповідача ОСОБА_1 та його представника Бусол О.Ю. в наклепі на суддю та секретаря, суд зазначає таке.

В ухвалі Миронівського районного суду від 24 червня 2024 року суд зазначив: «Щодо тверджень Бусол О.Ю. про здійснення «секретарем судді» та безпосередньо суддею їй телефонних дзвінків щодо підтвердження участі в черговому судовому засіданні з метою «особливої турботи» про свідків позивача, то такі доводи не відповідають дійсності.

Оскільки Бусол О.Ю. та ОСОБА_1 беруть участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, перед судовим засіданням секретар судового засідання телефонувала Бусол О.Ю. виключно для перевірки належної якості зв?язку та забезпечення організації проведення судового засідання. Твердження про здійснення суддею особисто телефонних дзвінків Бусол О.Ю. не відповідає дійсності».

Тож суд лише констатував факт відсутності дій, про які представник відповідача вказала в зяві про відвід судді від 20 червня 2024 року, як про такі, що мали місце. Жодних твереджень про обвинувачення відповідача ОСОБА_1 чи його представника в наклепі на суддю та секретаря вказана ухвала суду не містить.

Приписами пунктів 3, 5 частини 1 статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може брати участі в розгляді цивільної справи і відводиться якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об?єктивності судді.

Суд зазначає, що з врахуванням приписів пунктів 3, 5 частини 1 статті 36 та частини 3 статті 39 ЦПК України особа, яка звертається із заявою про відвід повинна вмотивувати наявність обставин, які об?єктивно свідчать про ймовірну упередженість або необ?єктивність судді або навести підстави для сумніву в неупередженості або об?єктивності судді при розгляді справи, у якій заявлено відвід, а також вказувати на можливу заінтересованість судді у розгляді справи.

Приписами частини 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Суддя зобов?язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону, з дотриманням засад і правил судочинства (частина 7 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Неупереджений розгляд справи є основним обов`язком судді. Таке положення закріплене в статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням ХІ (черговим) з?їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

Відповідно до приписів пунктів 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню на підставі частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб?єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» зазначив, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб?єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об?єктивного критерію, тобто з?ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

Практика ЄСПЛ свідчить, що при об?єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»,).

В пункті 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Білуха проти України» вказано, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб?єктивним та об?єктивним критеріями. Відповідно до суб?єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об?єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об?єктивно обґрунтованими (п. 52 рішення у справі «Білуха проти України»).

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, його використання залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує.

З системного аналізу положень закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Водночас для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Посилання представника відповідача Бусол О.Ю. на упередженість судді Капшук Л.О. не є об?єктивно та легітимно обґрунтованими. Доводи представника відповідача Бусол О.Ю. ґрунтуються виключно на припущеннях, суб?єктивній оцінці дій судді під час судового розгляду справи та незгодою з процесуальними рішеннями судді.

У пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Craxi v. Italy» від 7 грудня 2000 року зазначено, що професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.

Відповідно до приписів частин 2,4 статті 214 ЦПК України, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Незгода представника відповідача Бусол О.Ю. з процесуальними рішеннями судді та суб?єктивне сприйняття представником відповідача дій головуючого судді як наявність особистої прихильності або упередження до сторін у справі, не підтверджується об?єктивними даними, а також спростовується даними наведених в ухвалах суду мотивів суду.

Судя не може враховувати для задоволення відводу виключно обставини бачення судового процесу відповідачем та його представником та їх незгоду з процесуальними рішеннями судді і при цьому не враховувати, що безпідставне задоволення відводу призведе до затягування розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Належним способом захисту своїх прав, передбаченим для учасників справи у випадку незгоди із процесуальним рішенням судді, є оскарження судових рішень у визначеному законодавством порядку.

Так, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Тож, наведені представником відповідача обставини, якими вона обґрунтувала заяву про відвід судді, не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні підстави для висновку про наявність визначених пунктами 3,5 частини 1 статті 36 ЦПК України передумов для відводу судді Капшук Л.О.

У судді Капшук Л.О. відсутні особиста прихильність або упередження до сторін, процесуальні рішення нею ухвалювалися відповідно до правил ЦПК України з урахуванням процесуальних прав усіх учасників судового розгляду та завдань цивільного судочинства, тому задоволення заяви про відвід з підстав суб?єктивного бачення представником відповідача Бусол О.Ю. порядку судового процесу та незгоди з процесуальними рішеннями судді призведе до безпідставного фактичного самоусунунення судді від здійснення правосуддя у зазначеній справі та затягування розгляду справи, що суперечить основоположним принципам судочинства.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої вказаної статті).

Суд вживає всіх передбачених Цивільним процесуальним кодексом України заходів для сприяння відповідачеві ОСОБА_1 та представнику відповідача Бусол О.Ю. в реалізації ними процесуальних прав з урахуванням рівності та необхідності дотримання процесуальних прав всіх учасників судового процесу.

Суд вважає за необхідне роз?яснити представникові відповідача Бусол О.Ю. про необхідність дотримання приписів статті 44 ЦПК України, якою визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Відповідно до частин 3,4 статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Статтею 143 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Частиною 2 статті 148 ЦПК України передбачено, що у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тож з метою спонукання до добросовісного виконання процесуальних обов?язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства суд може застосувати заходи процесуального примусу, визначені приписами статті 148 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні заявленого відповідачем ОСОБА_1 та представником відповідача Бусол Оленою Юріївною відводу судді Капшук Любові Олексіївні у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Скоробагатько Валентина Данилівна, Житньогірська сільська рада Рокитнянського району Київської області, про часткове розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності.

Роз?яснити відповідачеві ОСОБА_1 та представнику відповідача Бусол Олені Юріївні про необхідність добросовісно користуватися процесуальними правами, якими наділені учасники судового процесу, та недопущення зловживання процесуальними правами.

З метою спонукання до добросовісного виконання процесуальних обов?язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства суд може застосувати заходи процесуального примусу, визначені приписами статті 148 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Л.О. Капшук