Ухвала суду № 120863203, 07.08.2024, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

Номер провадження 2/356/280/24

Справа № 356/547/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024 суддя Березанського міського суду Київської області Дудар Т.В., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

До Березанського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання права власності, подана через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Вак О.В.

05.08.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Городок Я.В. про залишення позовної заяви без руху (зареєстровано канцелярією суду за вх. № 2595 від 06.08.2024).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 184 ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини третьої статті 13ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як встановлено статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

Суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження (ч. 1 ст. 187 ЦПК України).

Проаналізувавши подану представником позивача адвокатом Вак О.В. позовну заяву, приходжу до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху у зв`язку з тим, що подана без додержання вимог ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно доп.3ч.3ст.175ЦПК Українипозовна заяваповинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому заявила такі позовні вимоги: встановити факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по 24 грудня 2011 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності, що розташоване по АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в спільному майні подружжя, а саме на частину домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності, що розташоване по АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадування право власності на 1/6 частину домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності, що розташоване по АДРЕСА_1 .

Позивач вказала ціну позову 5299540,08 гривень, на підтвердження дійсної вартості майна надавши довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 01 серпня 2024 року на домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності по АДРЕСА_1 , у якій вказано: оціночна вартість об`єкта оцінки: 7949310,12 гривень; оціночна вартість поліпшень: 7087037,92 гривень; оціночна вартість земельної ділянки: 862272,20 гривень.

Відповідно до п. 2, 9, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Виходячи зі змісту ст. 176 ЦПК України ціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості зазначеного майна.

Згідно з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом МіністрівУкраїни (ч. 4 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Як визначено в п. 6 розділу І Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду державного майна України № 658 від 17 травня 2018 року (у редакції наказу Фонду державного майна України від 12 січня 2021 року № 24) електрона довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості - документ, сформований на запит фізичної або юридичної особи на підставі даних про об`єкт нерухомості, внесених до Єдиної бази даних звітів про оцінку за допомогою мережі Інтернет, та містить оціночну вартість такого об`єкта, розраховану модулем електронного визначення оціночної вартості.

Відповідно до п. 1, 2 розділу І Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду державного майна України № 658 від 17 травня 2018 року (у редакції наказу Фондудержавного майна Українивід 12 січня 2021 року № 24) цей Порядок визначає механізм ведення Фондом державного майна України (далі - Фонд) Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб`єктами оціночної діяльності (оцінювачами) для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України. Для цілей цього Порядку об`єктом оцінки є нерухоме майно (житловий будинок, квартира або їх частини, кімнати, садовий (дачний) будинок (включаючи земельну ділянку), земельні ділянки з поліпшеннями або вільні від поліпшень (з урахуванням норм безоплатного передавання земельних ділянок громадянам, визначених статтею 121 Земельного кодексу України), об`єкти нежитлового фонду, іншого майна, що відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України належить до нерухомого майна (нерухомості)), що належить платнику податку - фізичній особі, та вартість яких підлягає визначенню відповідно до Податкового кодексу України (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою) (далі - об`єкт оцінки).

Як передбачено п. 1 розділу ІІІ Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку у випадках, визначених Податковим кодексом України, на запити фізичних або юридичних осіб здійснюється електронне визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, розраховане Модулем Єдиної бази.

З метоюелектронного визначенняоціночної вартостіоб`єкта нерухомостіфізична абоюридична особаповинна зареєструватися,авторизуватися (ідентифікуватися)та внестидо сервісуелектронного визначенняоціночної вартостідані прооб`єкт нерухомості.Доступ,внесення данихпро об`єктнерухомості,перевірка інформаціїдо/зЄдиної базиздійснюється безоплатно. Напідставі данихпро об`єктнерухомості МодульЄдиної базирозраховує оціночнувартість такогооб`єкта нерухомості. За результатом визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості Модулем формується довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості відповідно до додатка 2 цього Порядку, з автоматичним присвоєнням кожній довідці унікального реєстраційного номера (п. 2. 4-5 розділу ІІІ Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку).

Долучена до позовної заяви довідка про оціночну вартістьоб`єкта нерухомостівід 01серпня 2024року не є належним документом, що підтверджує дійсну вартість спірного майна на момент пред`явлення позову до суду та, відповідно, дійсної ціни позову.

Позивач не надав будь-яких інших доказів, які б підтверджували ціну позову у встановленому законом порядку.

З огляду на наведене, приходжу до висновку що позовна заява, хоча і містить ціну позову, однак, відсутні належні докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна та, відповідно, дійсної ціни позову.

Відтак, позивач має зазначити дійсну вартість спірного майна на момент звернення до суду з заявленим позовом, надати докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна (звіт про оцінку майна).

Як встановлено приписами частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст.3Закону України«Про судовийзбір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Як визначено приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно з п.п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України«Про судовийзбір» зазначено, що за поданнядо суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.4Закону України«Про судовийзбір» розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, позивач на виконання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додала копію квитанції № 0.0.3748611673.1 від 08.07.2024 про сплату ОСОБА_1 судового збору у розмірі 16351, 20 гривень.

Суд перед відкриттям провадження у справі перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп`ютерної програми документообігу загальних судів "Д-3". Дані, щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до КП "Д-3", при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.

Станом на 06.08.2024 підтвердження сплати ОСОБА_1 судового збору по даній справі згідно з квитанцією № 0.0.3748611673.1 від 08.07.2024 на суму 16351, 20 гривень при перевірці в автоматичному та ручному режимах в комп`ютерній програмі документообігу загальних судів «Д-3» відсутнє.

Натомість, з даних комп`ютерної програми документообігу загальних судів "Д-3" вбачається, що автоматичне поєднання записів про сплату судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України за вказаною вище квитанцією вже було здійснено у справі № 356/405/24, провадження № 2/356/225/24, тобто, в межах іншої справи.

Відтак, ОСОБА_1 не надане належне підтвердження сплати нею судового збору у порядку і розмірах, встановлених законом, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання права власності (справа № 356/547/24, провадження № 2/356/280/24).

Окремо слід зазначити, що від сплати судового збору при повторному зверненні до суду позивач не звільняється, а зарахування раніше сплаченого судового збору по іншій справі до нової справи, що надійшла до суду, не передбачено.

Натомість, статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено механізм повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у передбачних законом випадках.

В частині позовних вимог про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування, що є вимогами майнового характеру, суд позбавлений можливості визначити ціну позову та належну до сплати суму судового збору.

У зв`язку з чим, позивачу необхідно визначити ціну позову станом на день подання позовної заяви до суду, та сплатити судовий збір в належному розмірі або на виконання вимог ч. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позивач є особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у позовній заяві зазначити підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Відтак, позивач має зазначити дійсну вартість майна на момент звернення до суду з заявленим позовом, надати докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна (звіт про оцінку майна) та сплатити судовий збір, виходячи з ціни позову, або долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В частині позовних вимог немайнового характеру (встановлення факту спільного проживання; визнання майна спільною сумісною власністю, слід виходити з такого.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначено п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 гривень.

Таким чином, виходячи з наведених вище законодавчих норм, а саме Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», позивач фізична особа за позовом немайнового характеру, поданим у 2024 році, має сплатити суму судового збору в розмірі 3028,00 грнх0,4= 1211,20 гривень 00 копійок.

Таким чином, позивачу необхідно: зазначити ціну позову, з врахуванням дійсної вартості спірного майна на момент звернення до суду з заявленим позовом, надавши відповідні докази, сплатити судовий збір, виходячи з наведеної ціни позову, та з врахуванням вимог немайнового характеру на р/рUA888999980313181206000010754,одержувач:ГУК уКиїв.обл./Березанськаміська ТГ/22030101,код ЄДРПОУ:37955989,Банк отримувача:Казначейство України(ЕАП),код класифікаціїдоходів бюджету:22030101, та надати оригінал квитанції, або надати додаткові відомості до вже поданої квитанції про сплату судового збору № 0.0.3748611673.1від 08.07.2024,які бдозволили судуздійснити перевіркузарахування судовогозбору доспеціального фондуДержавного бюджетуУкраїни, або долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом статті 3ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 4, 12, 175-177, 184-185 ЦПК України, суддя

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання права власності,- залишити без руху, надавши позивачу строк в 10 (десять) днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута їй.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Т. В. Дудар