Постанова № 120861422, 06.08.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4218/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2024 року суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Козирський Є.С., розглянувши матеріали,які надійшливід Одеськогорайонного управлінняполіції №2ГУНП вОдеській області,про притягненнядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 104475 від 14.06.2024 року гр. ОСОБА_1 приблизно о 09:40год. за місцем свого проживання вчинив відносно своєї дружини домашнє насильство, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме штовхав її та ображав нецензурною лайкою, внаслідок чого могло бути завдано шкода її фізичному та психічному здоров`ю.

Відповідно до ст.280КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Потерпіла особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася.

Вину у вчиненому ОСОБА_1 не визнав, надав письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що ОСОБА_2 є колишньою співмешканкою, будинок, в якому вони мешкають є їх спільною в рівних частках власністю. Сварки виникають на побутовому рівні, в тому числі і стосовно поділу цього будинку. Заперечує, що штовхав ОСОБА_2 та ображав нецензурною лайкою, вважає, що вона його обмовляє, що відбувається не в перший раз та виживає з будинку.

Всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У ст.251КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 173-2КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Частина 2 вказаної статті передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Об`єктивна сторона ст.173-2КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно ст.1Закону України«Про запобіганнята протидіюдомашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, учинення інших правопорушень насильницького характеру.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 251КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 104475 від 14.06.2024 року слідує, що гр. ОСОБА_1 біля 09.40 за місцем свого проживання вчинив відносно своєї дружини домашнє насильство тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме штовхав її та ображав нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психічному здоров`ю.

З пояснень потерпілої особи ОСОБА_2 від 14.06.2024р. вбачається, що ОСОБА_1 погрожував їй фізичною розправою, але не зазначено про дії фізичного характеру щодо неї. Вона також вказує на перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, що не відображено у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду протоколу від 14.06.2024 р. вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу під відео-запис.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.06.2024 року слідує, що ОСОБА_2 просить прийняти міри адміністративного характеру до колишнього співмешканця ОСОБА_1 , який в стані алкогольного сп`яніння ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, виганяв з хати.

З письмових пояснень заявниці від 14.06.2024р. слідує, що у ОСОБА_2 о 9.00 виник конфлікт з колишнім співмешканцем ОСОБА_1 , який у стані алкогольного сп`яніння ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, виганяв з хати. Просила прийняти заходи щодо нього.

Протокол про адміністративне правопорушення містить загальні фрази обвинувачення, а саме , «ображав нецензурною лайкою», «вчинив домашнє насильство», тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру», що не дає змоги об`єктивно встановити обставини події.

Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в даному випадку відсутня. Мав місце конфлікт, однак не кожен конфлікт є психологічним насильством у розумінні норм Закону.

Тож, у даному випадку, з огляду на установлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 173-2 КУпАП, позаяк, у останнього був відсутній умисел на заподіяння шкоди фізичному та психічному здоров`ю гр. ОСОБА_2 , у той час, як у цій ситуації мав місце саме побутовий конфлікт колишніх співмешканців, які досі мешкають разом.

При цьому, суд, окрім викладених вище мотивів, виходив ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов`язок довести причинно-наслідковий зв`язок між діями, що вчинені особою та наслідками, що настали.

Саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Та у цьому випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди фізичному та психічному здоров`ю ОСОБА_2 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.

Інакше кажучи, з фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Карелін проти Росії» (20 вересня 2016 року, заява N 926/08), зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Тож, суд не вправі у цьому випадку визначати обставини, які свідчать про наявність всіх ознак об`єктивної сторони правопорушення у цій ситуації, адже підлягають доказуванню у порядку і у спосіб, що передбаченіКУпАП, з урахуванням положень ст.251цього Кодексу щодо доказів, і мають кореспондуватися із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», тобто, суд позбавлений можливості встановити їх із самих лише слів учасників провадження про адміністративне правопорушення, без належних доказів і розкриття змісту.

Окрім цього, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог ч.1ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Враховуючи, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності і ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.1ст. 173-2 КУпАП, а як наслідок, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП- за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.22,173-2ч.1,251,252,283-285КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1ст.173-2КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАПу зв`язку з відсутністю у діях останнього події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Суддя:Козирський Є. С.