Ухвала суду № 120853304, 02.08.2024, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 02.08.2024Справа № 554/8219/15-к Провадження № 1-кс/554/7698/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2024 року м.Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника скаржника адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінального провадження №42014170000000242, внесеного до ЄРДР 11.09.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.373 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді в інтересах ОСОБА_6 зі зскаргою на постанову про закриття кримінального провадження №42014170000000242, внесеного до ЄРДР 11.09.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.373 КК України.

Скаргу обгрунтував тим, що 09 вересня 2014 року ОСОБА_7 звернувся до в.о. прокурора Полтавської області ОСОБА_8 із заявою, у порядку ст. 214 КПК України, про застосовані до нього недозволені методи ведення досудового слідства, в тому числі залякування, психологічний тиск, примушування до дачі завідомо неправдивих показань з боку працівників правоохоронних органів.

11 вересня 2014 року на підставі заяви ОСОБА_9 було відкрито кримінальне провадження за попередньою правовою кваліфікацією частина 1 статті 373 КК України.

31 жовтня 2014 року, 29 січня 2015 року, 25 листопада 2015 року, 07 жовтня 2016 року, 30 березня 2017 року кримінальне провадження закривалося та щоразу постанови слідчого було скасовано.

Постановою старшого групи прокурорів прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_10 від 10.07.2023 року підслідність кримінального провадження була визначена за слідчими ТУ ДБР розташованого в м. Полтаві.

Постановою слідчого ТУ ДБР розташованого в м. Полтаві ОСОБА_4 від 28 червня 2024 року кримінальне провадження знову закрите на підставі пункту 1 частини 1 статті 284 КПК. Копія оскаржуваної постанови видана слідчим на руки представнику потерпілого адвокату ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На думку скаржника, з хронології розслідування справи вбачається, що вона не розслідувалась, а свідомо саботувалась органом досудового слідства. До моменту передачі справи в ДБР кримінальне провадження безпідставно закривалось п`ять разів. На протязі першого року досудового слідства вчинялись незаконні перешкоди для участі ОСОБА_9 у кримінальному провадженні в якості потерпілого.

Скаржник вважає, що з метою істотного порушення конституційних прав ОСОБА_9 та перешкоджання йому в ефективному захисті прав потерпілого, слідчі прокуратури не повідомляли потерпілого та/або його представника про закриття кримінального провадження, не надавали копії відповідних постанов. Внаслідок таких недобросовісних дій слідчих були істотно порушені розумні строки досудового слідства, а справа роками не розслідувалась. Із загальних 10 років перебування справи на стадії досудового слідства, 7 років справа не розслідувалась взагалі і цей факт приховувався від потерпілого, аби унеможливити ефективний правовий захист ним своїх прав.

Вважають, що за час знаходження справи в ДБР не були усунуті раніше визначені судами істотні недоліки. Низка важливих фактичних обставин залишилась поза дослідженням та правовою оцінкою слідчого. Замість належного виконання завдань кримінального провадження слідчий в оскарженій постанові вказує суду на неприпустимість втручання в його «компетенцію» щодо закриття кримінального провадження.

Скаржник вказує, що слідчим ДБР, які і попередніми слідчими, не враховано наступні взаємопов`язані обставини:

- незаконного затримання ОСОБА_9 , зокрема, надмірного застосування сили, фактично демонстративно зухвалого збройного нападу на родину ОСОБА_11 під приводом проведення обшуку;

- відсутності будь-яких достатніх фактичних та правових підстав для затримання ОСОБА_9 ;

- застосування неспровокованого насильства до дружини ОСОБА_9 та його сина,

- незаконного затримання сина ОСОБА_9 з метою психологічного тиску на останнього,

- порушення вимоги закону про доставлення затриманої особи до найближчого відділення міліції для оформлення протоколу затримання та забезпечення права на захист,

- психологічного тиску на О. Мельника в місті Полтаві до поміщення останнього в ІТТ та після поміщення його в ІТТ з боку керівників оперативних підрозділів ГУ МВС в Полтавській області,

- істотних порушень конституційних прав незаконно затриманого ОСОБА_12 з метою оговору ОСОБА_9 та здійснення тиску на останнього.

Зауважує, що протягом 10 років слідство «не хоче» бачити взаємний зв`язок обставин незаконного затримання та подальшого психологічного тиску на ОСОБА_9 з боку керівників оперативних підрозділів. Затримання ОСОБА_9 відбулось більше ніж через місяць з моменту вбивства мера ОСОБА_13 . Під час досудового слідства за вказаним фактом ОСОБА_14 був допитаний в якості свідка, надав чесні відповіді на всі питання слідчого, нікуди не ховався, не перешкоджав слідству. Більше того, відносно ОСОБА_9 та його дружини, в період до затримання, проводились НСРД, які не встановили жодних даних про причетність ОСОБА_9 чи ОСОБА_15 до будь-яких злочинів.

Скарожник зауважив, що:

- саме не уповноважений слідчий ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_17 про підозру;

- саме не уповноважений слідчий ОСОБА_16 надавав завідомо незаконний дозвіл на проведення «оперативних заходів» із затриманими в умовах ІТТ керівникам УКР та УБОЗ УМВС України в Полтавській області,

- саме не уповноважена слідча ОСОБА_18 незаконно затримала ОСОБА_11 ,

- саме не уповноважена слідча ОСОБА_18 допитувала О. Мельника «в якості підозрюваного» за відсутності повідомленої підозри, тобто в умовах, коли ОСОБА_19 очевидно не повідомили, в чому саме він підриється та на підставі яких матеріалів,

- саме не уповноважена слідча ОСОБА_18 позбавила ОСОБА_12 зустрічі з обраним захисником, створюючи умови для незаконного тиску на затриманого з метою примусити його оговорити ОСОБА_11 .

Внаслідок істотної неповноти та упередженості досудового слідства належна правова оцінка вказаним істотним обставинам слідчим не надана, а висновки є необґрунтованими.

Відсутність повноважень слідчого та обставини внесення змін у незаконний «дозвіл» від 03.09.2014 року навіть не були предметом дослідження під час допитів в якості свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .

Ще однією суттєвою обставиною є відсутність правової оцінки «бесід» із затриманими в ІТТ 02 квітня 2024 року. Скаржник подав слідчому письмове клопотання про долучення документів, у якому просив долучити до матеріалів провадження, дослідити та надати правову оцінку аудіо-відеозаписам «бесід» в ІТТ начальника УБОЗ ОСОБА_20 , начальника УКР ОСОБА_22 , в.о.прокурора області ОСОБА_23 з незаконно затриманими ОСОБА_24 , ОСОБА_25 з відповідними розшифровками.

Слідчий задовольнив дане клопотання, але відповідні документи не дослідив, правової оцінки їм не надав.

Слідчий проігнорував очевидні суперечності в показаннях ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_26 щодо того, що саме відбувалось. Ці завідомо незаконні спілкування називались і «НСРД», і «розвід-бесідами», і «оперативним супроводженням», в той час як вони завідомо не є нічим з переліченого. Вказані «нарізки» відеозаписів є задокументованим злочином підтвердженням дій злочинної групи, яка здійснювала фальсифікацію обвинувачення шляхом

незаконного тиску на затриманих осіб та формування вигаданої версії подій непричетним особам, які в подальшому повинні були «переповісти» ці вигадані версії подій під час подальших офіційних слідчих дій.

Скаржник вважає, що слідчий ДБР «не захотів» побачити, що відбувся саме незаконний вплив на хід кримінального розслідування у кримінальній справі ОСОБА_9 з боку керівництва оперативних підрозділів УМВС Полтавської області за «погодженням» з в.о.прокурора області. Тому слідчий «не помітив», як цей факт вплинув на саботаж розслідування заяви ОСОБА_9 (адресованої тому самому ОСОБА_27 в.о.прокурора області).

Спочатку шляхом «бесід» в умовах ІТТ незаконно затриманий ОСОБА_28 (навіть не було складено протоколу затримання) був примушений оговорити ОСОБА_12 . Саме на підставі показань ОСОБА_29 , сформованих попередньо в ході «бесід» з ним ОСОБА_20 та ОСОБА_22 , був затриманий

ОСОБА_30 свою чергу незаконно затриманий ОСОБА_31 шляхом «бесід» в умовах ІТТ був примушений оговорити ОСОБА_9 саме на підставі показань ОСОБА_12 , сформованих попередньо в ході «бесід» з ним ОСОБА_20 , ОСОБА_22 та в.о. прокурора області ОСОБА_32 , був затриманий

ОСОБА_33 «фрагментарний» характер записів (а слідством не встановлено, хто саме робив монтаж відео та звуку з різних джерел, і чому запис збережений фрагментарним) надає можливість сприйняти активні дії посадовців правоохоронних органів, направлених на формування вигаданого сценарію подій та примушування до подальшого надання завідомо неправдивих показань в ході офіційних слідчих дій.

На думку скаржника, упередженість досудового слідства викриває спотворений підхід слідчого до оцінки показань допитаних осіб:

- всі показання слідчих та працівників правоохоронних органів є апріорі достовірними, хоча законність їх дій не підтверджується жодними документами навпаки прямо суперечить вимогам закону, і при тому, що вони не мали жодних офіційних повноважень у кримінальному провадженні;

- всі твердження ОСОБА_9 , його дружини ОСОБА_34 , сина ОСОБА_35 , ОСОБА_36 є апріорі недостовірними, хоча вони є несуперечливими, об`єктивно підтверджуються іншими доказами в сукупності та взаємному зв`язку.

Слідчим проігноровано, що ОСОБА_7 є інвалідом 2-ї групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Для здійснення тиску на нього, навіть не треба було завдавати фізичного болю, достатньо було психологічного тису, щоб спровокувати гіпертонічний криз та інфаркт саме цього, мабуть, і добивались перевертні в погонах.

Слідчий ДБР, штучно обмежуючи предмет досудового слідства, порушив вимоги статей 2, 8, 9, 214, 217 КПК, статті 63 Конституції, статей 3, 6. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та самоусунувся, як і попередні слідчі, від належного, повного та всебічного дослідження та правової оцінки дійсних обставин справи.

Усталена практика ЄСПЛ передбачає: якщо особу позбавляють свободи або вона загалом стикається з працівниками правоохоронних органів, будь-яка поведінка останніх стосовно особи, що є такою, що принижує людську гідність, таким чином, становить порушення статті 3 Конвенції («Буїд проти Бельгії» (Bouyid v. Belgium) [ВП], 2015 р., §§ 100101).

Слідчий не надав правової оцінки тому, що відбувалось в ІТТ за участі ОСОБА_20 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , прокурора ОСОБА_23 , якщо це не були ані допити, ані НСРД, ані оперативні «бесіди».

Отже, слідчий прийшов до висновку, що об`єктивна сторона примушування давати показання це примушування, яке здійснюється під час допиту. Слідчий вказав, що ані ОСОБА_39 , ані ОСОБА_40 не здійснювали допиту ОСОБА_9 в ІТТ ані 04.09.2014, ані 06.09.2014 року, а тому, вважає слідчий, відсутня подія злочину.

З наведеним висновком слідчого скаржник не погоджується.

По-перше. Внесена до ЄРДР кваліфікація злочину є попередньою. З ходом досудового слідства та з`ясуванням всіх обставин справи, попередня кваліфікація злочину може бути змінена. Закон (статті 2, 8, 9, 214, 217 КПК, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язують слідчого ефективно розслідувати будь-яку обґрунтовану заяву особи про застосування до неї насильства з боку правоохоронних органів; у випадку виявлення ознак декількох кримінальних правопорушень, вчинених одними і тими самими посадовими особами, або по відношенню до одного і того самого потерпілого, слідчий зобов`язаний самостійно внести відповідні відомості до ЄРДР та поставити перед прокурором питання про необхідність об`єднання декількох проваджень в одне.

У даному випадку обставини справи вказують на наявність в діях ОСОБА_26 , ОСОБА_41 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 365, 371, 372 КК України.

У порушення вимог закону, слідчий ДБР не провів ефективне розслідування, не вніс відповідні відомості до ЄРДР та не надав правової оцінки відповідним обставинам, які призвели до насильства відносно ОСОБА_11 , його завідомо незаконного затримання та завідом незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

По-друге, вважаю, що слідчий неправильно трактує об`єктивну сторону злочину, передбаченого статтею 373 КК України: «Примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку прокурора, слідчого, дізнавача або працівника підрозділу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність».

Слідчий вважає, що об`єктиву сторону злочину складають лише будь-які незаконні дії (з метою примушування давати показання), які вчиняються під час допиту.

У дійсності в диспозиції статті 373 КК йдеться про використання примушування під час допиту, в той час, як самі незаконні дії, направлені на примушування до давання показань, можуть вчинятись як під час допиту, так і до його початку. Отже психологічний тиск, приниження, побої, катування, які передували допиту та мали на меті примусити особу надати певні показання під час наступного допиту, та про які було відомо особі, яка здійснювала допит, охоплюються складом злочину, передбаченого статтею 373 КК.

З урахуванням обов`язку суду забезпечити дотримання прав ОСОБА_9 , гарантованих статтями 3, 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи викладені обставини цього кримінального провадження, тяжкість та високий ступень негативного впливу на можливість захисту прав ОСОБА_9 не тільки в цьому провадженні, але і в іншому кримінальному проваджені (судова справа № 532/308/15-к), з огляду на тяжкі наслідки у вигляді утримування ОСОБА_42 . Під вартою на протязі майже 10 років на підставі сфальсифікованих показань ОСОБА_12 , вважаю, що суд має вчинити наступне:

1) скасувати постанову слідчого ОСОБА_43 від 28.06.2024 року про закриття кримінального провадження та направити справу до Полтавської обласної прокуратури для вирішення питання про направлення справи за підслідністю за межі Полтавської області;

2) направити до Генерального прокурора України та керівника ДБР ухвалу з пропозицією вжити заходів для усунення істотних порушень процесуального закону та конституційних прав потерпілого у даному кримінальному провадженні, в тому числі шляхом зміни підслідності цієї справи, надання вичерпних вказівок новому органу досудового слідства, направлених на усунення істотної неповноти досудового слідства та чітких сроків їх виконання.

У судовому засіданні представник скаржника вимоги скарги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному у скарзі та просив її задовольнити у повному обсязі.

Слідчий у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки у заяві ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення чітко вказано на конкретні незаконні дії службових осіб органу досудового розслідування і саме за цими вимогами внесено відомості до ЄРДР. Щодо записів НСРД, то вони не містять жодних прямих підтверджень вчинення кримінального правопорушення. Свідок ОСОБА_44 відмовився давати показання і слідчий не має змоги змусити свідка до дачі показань. За заявою ОСОБА_12 здійснювалося окреме кримінальне провадження.

Прокурор у судовому засіданні також просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки вважає, що слідством повно, належним чином здійснено досудове розслідування у кримінальному провадженні. Недоліки досудового розслідування, у тому числі, були перевірені судом при постановленні вироку у справі за обвинуваченням ОСОБА_9 та порушень не встановлено.

Слідчий суддя, заслухавши представника скаржника, слідчого та прокурора, дослідивши докази, долучені до скарги та матеріали кримінального провадження №42014170000000242, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Згідно п. 3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділу прокуратури Полтавської області з 11.09.2014 року перебуває кримінальне провадження №42014170000000242 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.373 КК України. Кримінальне провадження порушено за заявою ОСОБА_6 , відповідно до заяви від 09.09.2014 року (т.1 а.с.1-3 кримінального провадження).

Згідно заяви ОСОБА_6 від 09.09.2014 року, кримінальне правопорушення з боку невідомих осіб, що полягає у примушуванні свідчити певним чином про себе за фактом умисного вбивства ОСОБА_45 . Зазначає, що до нього неодноразово у камеру заходив якийсь чоловік у червоній сорочці, який увесь час тиснув, погрожував, вказував що краще у всьому зізнатися, бо буде гірше і буде зле навіть родині. Чи був цей чоловік працівником правоохоронних органів не відомо. Після відвідування цієї особи, заявник почував себе недобре, піднімався тиск. Під час першого допиту ОСОБА_14 повідомляв про цей факт тиску, але жодної перевірки не проводилося. У подальшому ОСОБА_9 також відвідували незнайомі люди і цікавилися станом справ по вбивству ОСОБА_45 . Фактично тиск здійснювався постійно. Зауважив, що вважає, що на територіях обєктів, де він утримувався, проводиться відеозйомка, тому вважав за можливе встановити цих осіб.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості внесено 11.09.2014 року за №42014170000000242 по факту: 04.09.2014 року невідомі особи в приміщенні ІТТ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області примушували підозрюваного ОСОБА_6 давати показання у кримінальному провадженні.

У ході досудового розслідування:

- допитано у якості свідків ОСОБА_6 24.09.2014 року, ОСОБА_46 (заступника начальника УБОЗ) 23.09.2014 року та додатково 31.10.2014 року, ОСОБА_47 (заступника начальника УБОЗ) 31.10.2014 року, ОСОБА_48 (працівника ІТТ) 08.10.2014 року, ОСОБА_49 (працівника ІТТ) 08.10.2014 року, ОСОБА_50 (працівника ІТТ) 09.10.2014 року, ОСОБА_51 (працівника ІТТ) 09.10.2014 року, ОСОБА_52 (працівника ІТТ) 09.10.2014 року, ОСОБА_53 (працівника ІТТ) 09.10.2014 року, ОСОБА_54 (працівника ІТТ) 09.10.2014 року, ОСОБА_55 (працівника ІТТ) 10.10.2014 року, ОСОБА_56 (працівника ІТТ) 10.10.2014 року, ОСОБА_57 (праціника ІТТ) 10.10.2014 року, ОСОБА_12 14.10.2014 року, 17.10.2014 року,

- витребувано інформацію щодо надходження виклику швидкої допомоги 04.09.2014 року;

- призначено та проведено судово-медичну експертизу, за висновками якої будь-яких тілесних ушкоджень, які б відповідали періоду з 04.09.2014 року до моменту огляду судово-медичним експертом 17.10.2014 року, на тілі підекспертного не встановлено;

- витребувано інформацію щодо осіб, які відвідували ОСОБА_6 04.09.2014 року у приміщенні ІТТ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області та інформацію щодо отримання від ОСОБА_6 заяв чи скарг щодо погіршення стану здоров"я чи здійснення тиску на нього, а також щодо виклику швидкої допомоги;

- витребувано копію журналу відвідувачів затриманих, що утримуються в ІТТ за 04 та 06.09.2014 року, копій дозволів на побачення із ОСОБА_58 та ОСОБА_25 , інформацію щодо наявності збереженого відео за територією та слідчими кімнатами, а також список працівників, які несли службу в ІТТ у вказані дні;

- отримано дозвіл на ознайомлення з особовою справом ОСОБА_9 ;

- витребувано належним чином засвідчені документи із кримінального провадження №12014170090002195, що підтверджували проведення з ОСОБА_6 слідчих дій, в тому числі, в умовах ІТТ.

За наслідками досудового розслідування, постановою слідчого СВ прокуратури Полтавської області від 31.10.2014 року кримінальне провадження №42014170000000242 від 11.09.2014 року закрито, у звязку з відсутністю в діях заступника начальника УБОЗ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_46 складу злочину.

Копія постанови направлена до Полтавського СІЗО для вручення арештованому ОСОБА_6 за вих.№17-2151-14.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 06.01.2015 року, вказану постанову скасовано.

02.02.2015 року слідчим допитано свідка ОСОБА_16 (старшого слідчого-криміналіста СУ УМВС України в Полтавській області);

03.02.1015 року додатково допитано свідка ОСОБА_52 (працівника ІТТ).

05.02.2015 року, згідно ухвади слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави у справі №554/1198/15-к, отримано тимчасовий доступ та вилучення копій з приміщення ІТТ за 04 та 06 вересня 2014 року, який проведено 14.02.2015 року.

Отримано інформацію щодо всіх вимог та викликів до всіх затриманих та арештованих, що перебували в ІТТ 04 та 06 вересня 2014 року.

Допитано свідка ОСОБА_18 (старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області) 08.04.2015 року.

Додатково допитано свідка ОСОБА_59 (інспектора-чергового ІТТ) 10.04.2015 року.

Оглянуто матеріали кримінального провадження №12014170110000192 від 11.02.2014 року та отримано копії протоколів за результатами проведення НСРД.

Постановою слідчого СВ прокуратури Полтавської області від 29.05.2015 року кримінальне провадження закрито у звязку з відсутністю в діях заступника начальника УБОЗ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_46 та начальника УКР УМВС України в Полтавській області ОСОБА_47 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.373 КК України.

Копію постанови правлено ОСОБА_6 (до Полтавського СІЗО) 02.06.2015 року та особисто отримано адвокатом ОСОБА_60 12.06.2015 року.

Відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 30.06.2015 року у справі №554/8219/15-к, указану постанову спідчого скасовано.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 10.07.2015 року у справі №554/8751/15-к, задоволено заяву ОСОБА_6 про відвід слідчого.

28.07.2015 року отримано висновок службового розслідування за відомостями ОСОБА_6 щодо можливих неправомірних, на його думку, дій з боку окремих працівників міліції УМВС України в Полтавській області, згідно якого відомості, викладені у зверненні не знайшли свого підтвердження.

Згідно ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 09.07.2015 року у справі №554/8904/15-к, отримано тимчасовий доступ до журналу відвідувачів затриманих, що утримуються в ІТТ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області за період з 01.08.2014 року по 31.10.2014 року, оригіналів усіх вимог на виклик та оригіналів усіх рапортів працівників ІТТ за цей же період.

Ухвалою слідчого судді від 20.02.2015 року у справі №554/1582/15-к задоволено скаргу ОСОБА_6 , скасовано постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_6 потерпілим у кримінальному провадженні та зобов"язано СВ прокуратури Полтавської області визнати ОСОБА_6 потерпілим.

30.09.2015 року допитано у якості потерпілого ОСОБА_6 .

Відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 10.07.2015 року у справі №554/8751/15-к, задоволено заяву потерпілого ОСОБА_6 про відвід слідчого та усунено слідчого від проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Додатково допитано у якості свідка ОСОБА_46 06.11.2015 року.

Постановою слідчого СВ прокуратури Полтавської області від 25.11.2015 року кримінальне провадження №42014170000000242 від 11.09.2014 року закрито, у зв?язку з відсутністю в діях колишнього заступника начальника УБОЗ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_46 та начальника УКР УМВС України в Полтавській області ОСОБА_47 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.373 КК України.

Копія постанови, разом із повідомленням направлена до Полтавського СІЗО для вручення ОСОБА_6 25.11.2015 року.

Відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 14.09.2016 року у справі №554/8219/16-к, вказану постанову слідчого скасовано.

У подальшому, частково задоволено клопотання представника потерпілого ОСОБА_6 про витребування додаткових доказів, зігдно постанов слідчого від 28.09.2015 року та 06.10.2016 року.

Постановою слідчого СВ прокуратури Полтавської області від 07.10.2015 року кримінальне провадження №42014170000000242 від 11.09.2014 року закрито, у зв?язку з відсутністю в діях колишнього заступника начальника УБОЗ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_46 та начальника УКР УМВС України в Полтавській області ОСОБА_47 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.373 КК України.

Копія постанови слідчого разом із повідомленням направлена до Полтавської УВП УДПтСУ в Полтавській області для вручення ОСОБА_6 та адвокату ОСОБА_61 07.10.2016 року.

Відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 02.12.2016 року у справі №554/8219/15-к скасовано постанову слідчого від 07.10.2015 року про закриття кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 16.12.2016 року у справі №554/8219/15-к відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 про відвід слідчого.

18.01.2017 року витребувано від КУ Полтавський обласний центр екстренної медичної допомоги та медичних катастроф Полтавської обласної ради завірену належним чином копію медичної картки виклику швидкої медичної допомоги за 09.09.2014 року стосовно ОСОБА_6 та запрошено для проведення допиту у якості свідка лікаря ОСОБА_62 , який здійснював огляд ОСОБА_6 09.09.2014 року в ІТТ.

24.01.2017 року допитано у яксості свідка ОСОБА_62

26.01.2017 року витребувано у голови ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області положення про УБОЗ УМВС України в Полтавській області та положення про УКР УМВС України в Полтавській області, які діяли станом на вересень 2014 року та копії посадових обовязків начальника УБОЗ УМВС України в Полтавській області та начальника УКР УМВС України в Полтавській області.

Постановою слідчого від 17.02.2017 року частково задоволено клопотання ОСОБА_6 у частині надання для ознайомлення матеріалів кримінального провадження та відмовлено у задоволенні клопотання про повтрний допит у його присутності та присутності представника потерпілого слідчого ОСОБА_16

01.03.2017 року допитано у якості свідка ОСОБА_63 , 28.02.2017 року ОСОБА_64 .

Постановою слідчого СВ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури від 30.03.2017 року, кримінальне провадження №42014170000000242 від 11.09.2014 року закрито, у зв?язку з відсутністю в діях колишнього заступника начальника УБОЗ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_46 та начальника УКР УМВС України в Полтавській області ОСОБА_47 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.373 КК України.

Копія постанови слідчого разом із повідомленням направлена до Полтавської УВП УДПтСУ в Полтавській області для вручення ОСОБА_6 та адвокату ОСОБА_61 30.03.2017 року.

Відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 06.06.2013 року у справі №554/8219/15-к, вказану постанову слідчого скасовано. Слідчим суддею встановлено, що постанова слідчого є недостатньо мотивованою і при прийнятті рішення про закриття кримінального провадження слідчим не дотримано вимоги ст.284 КПК України, ст. 55 КПК України та не були перевірені всі вказані у скарзі обставини, що виключає можливість об`єктивного з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення і позбавляє слідчого можливості прийняти правильне процесуальне рішення. Зокрема, в ході досудового розслідування слідчий не перевірив в повній мірі обставини, на які заявник посилається в своїй скарзі: слідчий не допитав усіх свідків, зокрема, ОСОБА_12 щодо вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_6 , свідком яких він був 04.09.2014 року в ІТТ. Крім цього не дивлячись на наявність суперечностей в свідченнях, не були проведені одночасні допити з ОСОБА_6 і ОСОБА_65 , з ОСОБА_6 і ОСОБА_66 , між ОСОБА_25 і ОСОБА_67 . Слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова була прийнята передчасно, оскільки слідчим не були належним чином перевірені доводи, викладені в заяві про кримінальне правопорушення, та не було надано їм оцінку.

Постановою прокурора Полтавської обласної прокуратури від 10.07.2023 року визначено підслідність кримінального провадження за слідчими першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві.

08.03.2024 року слідчим проведено одночасний допит потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_46 , 13.03.2024 року одночасно допитано свідка ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_46

18.03.2024 року на адресу слідчого надійшла заява ОСОБА_22 про підтвердження раніше наданих ним показань під час допиту у якості свідка у кримінальному провадженні та про відмову від участі у одночасних допитах.

За клопотанням адвоката ОСОБА_3 , долучено до матеріалів кримінального провадження додаткові докази (копія листа слідчого ОСОБА_16 від 03.09.2014 року начальнику ІТТ, ДВД-диск із записами бесід в ІТТ із затриманими, розшифровки відеозапису, представленого обвинуваченням як НСРД).

Постановою старшого слідчого криміналіста першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, капітана ДБР ОСОБА_4 від 28.06.2024 року кримінальне провадження №42014170000000242 від 11.09.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.373 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв?язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.373 КК України.

Копія постанови направлена потерпілому ОСОБА_68 та його представникам адвокату ОСОБА_3 та ОСОБА_69 , а також особисто отримано адвокатом ОСОБА_3 11.07.2024 року.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до жодного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 93 КПК України передбачено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

За статтею 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого

Відповідно до ч.2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Оцінюючи на предмет законності вказану постанову, слідчий суддя враховує, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів.

Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

Так, проаналізувавши обсяг слідчих дій, які здійснені на стадії досудового розслідування та їх результати, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим досліджено всі обставини кримінального провадження, на які було вказано ОСОБА_6 у його заяві від 09.09.2014 року про вчинення кримінального правопорушення та за якою було внесено відомості до ЄРДР. Отримані докази безпосередньо досліджено та належним чином оцінено слідчим, а також перевірено прокурором у їх сукупності. Постанова слідчого є аргументованою та такою, яка грунтується на нормах закону.

Зауваження скаржника про те, що слідчі прокуратури не повідомляли потерпілого та/або його представника про закриття кримінального провадження, не надавали копії відповідних постанов, приховували цей факт від потерпілого, аби унеможливити ефективний правовий захист ним своїх прав, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, оскільки копії постанов направлялися на адресу перебування ОСОБА_9 , на адресу його представників та отримувалися представниками особисто.

Посилання скаржника на неврахування слідчим органом, у ході досудового розслідування, факту незаконного затримання ОСОБА_9 , імовірного застосування насильства до його дружини і сина, незаконного затримання сина, здійснення тиску на ОСОБА_12 , не може бути взято слідчим суддею до уваги, оскільки вказані обставини не були предметом звернення ОСОБА_9 , згідно заяви про вчинення кримінального правопорушення від 09.09.2014 року, а отже не були і предметом дослідження слідчим у вказаному кримінальному провадженні.

Факти повідомлення про підозру ОСОБА_19 неуповноваженим слідчим, незаконного затримання ОСОБА_9 , допиту ОСОБА_9 неуповноваженою особою, позбавлення ОСОБА_12 зустрічі з обраним захисником, були предметом дослідження у ході досудового розслідування у іншому кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 , де судом постановлено вирок, який не набрав законної сили, та кримінального провадження за заявою

ОСОБА_12 протягом всього часу досудового розслідування мав право та не був позбавлений можливості особисто чи через представника користуватися у своїм правом отримати інформацію щодо стану досудового розслідування та, з 20.02.2015 року користуватися своїми правами, як потерпілого, передбаченими КПК України. Посилання скаржника на обмеження цих прав, оскільки він тривалий час був позбавлений волі, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_19 було у повній мірі надано можливість реалізувати своє право на захист, що ним не оспорюється. Також, скаржником не наведено жодних переконливих доказів того, що йому чинилися будь-які перешкоди у реалізації його прав під час досудового розслідування.

Скаржником та його представником висловлено власне бачення ходу досудового розслідування та висновків, які мало дійти слідство у його ході, проте, у судовому засіданні не доведено наявності переконливих підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження.

Зважаючи на вищевикладене, скарга адвоката ОСОБА_3 на постановупро закриттякримінального провадженнязадоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.117 КПК України, пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Зважаючи на клопотання представника скаржника адвоката ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку для оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 28.06.2024 року, яку він отримав 11.07.2024 року, що також не спростовується слідчим, прокурором та підтверджується матеріалами кримінального провадження №42014170000000242, слідчий суддя приходить до висновку, що строк було пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст.55, 107, 117, 303, 306, 307, 309, 372, 376, 532 КПК України , -

УХВАЛИВ :

Поновити адвокату ОСОБА_3 , який дія в інтересах ОСОБА_6 , строк на оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження.

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінального провадження №42014170000000242, внесеного до ЄРДР 11.09.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.373 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 06.08.2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1