Рішення № 120850, 08.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.06 р. Справа № 43/87пд

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. ЗубченкоПри секретарі Мошнік О.Г.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за первісним позовом: Державного підприємства „Петровський завод вугільного машинобудування” м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства „Макіїввугілля” м. Макіївка

про визнання правочину частково недійсним

за зустрічним позовом: Державного підприємства „Макіїввугілля” м. Макіївка

до відповідача: Державного підприємства „Петровський завод вугільного машинобудування” м. Донецьк

про спонукання до виконання зобов’язань по договору

В судовому засіданні брали участь:

Представники сторін:

Від позивача: Гусєва Т.О. за дов. № 02/403 від 27.03.2006р.

Від відповідача: Клименко Н.М. за дов. № 08-81/927 від 01.04.2006р.

Згідно із ст.69 ГПК України за клопотанням обох сторін ухвалою від 27.06.06р. справу розглянуто в більш тривалий термін.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство „Петровський завод вугільного машинобудування” м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Державного підприємства „Макіїввугілля” м. Макіївка, про визнання правочину недійсним в частині санкцій, передбачених п.п. 5.1 та 7.1 договору № 279 від 12.11.04р. та в частині прийомки поетапно.

В порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач уточнив підстави позову та остаточно доповненням № 02/539 від 27.04.2006р. просить суд внести зміни до договору № 279 від 12.11.04р. про зміни у п. 4.1 замість „14 (чотирнадцять) місяців” внести зміну – „17 (сімнадцять) місяців”, а також виключити п. 7.1 договору як такий, що суперечить діючому законодавству та нормативним документам.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення чинною редакцією договору: в частинах терміну виконаних робіт приписів листа Міністерства Фінансів України № 31-03160-01-5/992 від 21.01.05р.; в частині нарахування санкцій – вимог ст.ст. 203, 548, 549 Цивільного кодексу України.

Відповідач в поясненнях на позовну заяву № 01/81-302 від 31.03.06р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на дотримання в договорі усіх істотних умов, які не суперечать чинному законодавству.

11.05.2006р. Державне підприємство „Макіїввугілля” звернулося до господарського суду в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України з зустрічною позовною заявою до Державного підприємства „Петровський завод вугільного машинобудування” про зобов’язання останнього виконати у повному обсязі зобов’язання за договором № 279 від 12.11.2004р. по розробленню проекту, виготовленню та здачі в експлуатацію уніфікованої телекомунікаційної системи диспетчерського контролю та автоматизованого керування гірничими машинами та технологічними комплексами.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на невиконання позивачем узятих на себе зобов’язань, що суперечить приписам законодавства.

Позивач у відзиві № 02/662 від 31.05.06р. проти зустрічних позовних вимог заперечував, посилаючись на ті обставини, що він ніколи не відмовлявся від виконання зобов’язання, таке виконання буде здійснено ним за кілька днів, після отримання експертної оцінки проекту.

Клопотання позивача про призначення судової експертизи (заява № 02/753 від 27.06.06р.) залишено судом без задоволено, оскільки на вирішення експертові поставлені питання, які не потребують спеціальних знань, а є наданням належної правової кваліфікації відносинам сторін.

Вимоги ДП „Петровський завод вугільного машинобудування” щодо призупинення умов договору, передбачених його пунктами 7.1 та 5.1 до вирішення даного спору залишено судом без задоволення, оскілки такі вимоги не є забезпеченням позову і застосування таких заходів не сприятиме виконанню рішення суду.

Вимоги відносно призупинення справ № 32/57, 24/10 та 20/7 до вирішення даного спору (43/87пд) не може бути розглянуто судом по суті, оскільки мають розглядаються в межах зазначених справ, а не у справі № 43/87пд.

Ухвалою від 09.08.2006р. провадження у справі було зупинено в зв’язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 01.08.2006р. по справі № 43/87пд до розгляду апеляційної скарги по цій справі. Провадження у справі поновлено судом 08.09.2006р. за підстав повернення справи до господарського суду з апеляційного господарського суду та закінчення апеляційного оскарження.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Крім цього, представникам сторін у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2004р. між ДП „Петровський завод вугільного машинобудування” (далі – „Виконавець”) та ДП „Макіїввугілля” (далі – „Замовник”) був укладений договір № 279 з додатковими угодами до нього № 1 від 20.12.2004р., № 2 від 24.01.2005р., № 3 від 01.06.2005р.№ 4 від 01.09.2005р.

За умовами вказаного договору „виконавець” узяв на себе зобов’язання розробити проект, виготовити та здати в експлуатацію уніфіковану телекомунікаційну систему диспетчерського контролю та автоматизованого керування гірничими машинами та технологічними комплексами на ВП „Шахтоуправління ім. С.М.Кірова ДП „Макіїввугілля”.

Сума договору склала 6600000 грн., розрахунок мав провадитися замовником на умовах 100% попередньої оплати згідно з виставленим рахунком виконавця.

Фактичне виконання замовником його зобов’язань по оплаті майбутніх робіт підтверджено платіжним дорученням № 6318 від 16.11.2004р. на суму 6600000 грн.

Пункт 4.1 договору з урахуванням додаткової угоди № 3 від 01.06.2005р. передбачений сторонами в редакції: „Строк виконання „Виконавцем” зобов’язань за договором, а також кожного його етапу встановлено у календарному плані, який є невід’ємною частиною даного договору. В повному обсязі строк виконання зобов’язання складає 14 (чотирнадцять) місяців з моменту отримання попередньої оплати. Виконавець звітує поетапно за виконані роботи шляхом підписання відповідних двосторонніх актів. Звіт надається не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним”.

„Виконавець” посилається на те, що лист від 21.01.05р. № 31-03160-01-5/992 Міністерство Фінансів України надає дозвіл на продовження договорів підприємств вугільної промисловості з ДП „Петровський завод вугільного машинобудування.

Тому вважає за необхідне внести до умов договору № 279 від 12.11.04р. зміни щодо продовження терміну виконання робіт до 17 місяців замість 14-ти, встановлених договором.

За неналежне виконання умов договору пунктом 7.1 передбачені штрафні санкції, зокрема, „За порушення строків виконання договору, а також кожного його етапу Виконавець сплачує Замовнику пеню у порядку, передбаченому Наказом Міністерства фінансів України за № 83 від 06.04.98р. у розмірі однієї облікової ставки НБУ, діючої на момент виконання зобов’язання, а також кожного його етапу, передбаченого календарним планом, від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30-ти днів додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості”.

„Виконавець” посилається на те, що в зазначеному пункті договору необґрунтовано міститься посилання на Наказ Міністерства фінансів України за № 83 від 06.04.98р., оскільки в ч. 3 п. 1 цього наказу сказано, що вимоги цього пункту не стосуються науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. За твердженням „Виконавця” роботи по договору є дослідно-конструкторськими, тому до нього не можуть застосовані пункти по нарахуванню штрафних санкцій, встановлені зазначеним наказом.

Також вважає, що нарахування пені на не грошові зобов’язання є порушенням ст. 549 Цивільного кодексу України.

Тому просить виключити з тексту договору пункту 7.1 як такого, що суперечить приписам чинного законодавства.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги „Виконавця” такими, що задоволенню не підлягають, враховуючи наступне:

Як свідчить лист від 21.01.05р. № 31-03160-01-5/992 Міністерство Фінансів України „вважає за можливе, як виняток, продовжити термін звітування за отримані авансові кошти за угодами, укладеними між ДП „Петровський завод вугільного машинобудування” і ... ДП „Макіїввугілля” (№ 279 від 12.11.04р.) до сімнадцяти місяців із поетапним звітуванням за виконані роботи на протязі вказаного періоду”.

Тобто в листі Міністерства фінансів йдеться мова про продовження „терміну звітування за отримані грошові кошти”, а не продовження терміну виконання робіт, як то трактує „Виконавець”. Крім того, зазначений лист виданий на запит Національної акціонерної компанії „Вугілля України”, тобто стосується відносин Міністерства фінансів України та підприємств вугільної промисловості.

За приписом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Частина 4 цієї статті передбачає, що цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Стаття 4 Цивільного кодексу встановлює кваліфікацію актів цивільного законодавства України. Так, основу цивільного законодавства України становить Конституція України, основним актом цивільного законодавства – Цивільний кодекс України. Цивільні відносини можуть регулюватися актами Президента України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Вказаний „Виконавцем” документ Міністерства фінансів України не є відповідною постановою, наказом тощо, не містить обов’язкових для виконання приписів, а носить тільки характер рекомендації, у зв’язку з чим не можна зробити висновок про обов’язкове його застосування у договірних відносинах між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За приписом ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Докладна процедура зміни або розірвання договору передбачена ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, всупереч вимог цієї статті „Виконавець” не надав суду доказів про надання пропозиції іншій стороні по договору „Замовникові” щодо зміни умов договору.

Така обставина викликає сумнів щодо наявності самого спору між сторонами щодо внесення змін до договору.

Слід звернути увагу на те, що строк виконання „Виконавцем” робіт вже був продовжений сторонами з дванадцяти на чотирнадцять місяців, однак, як визнається обома сторонами, до цього часу не виконаний у повному обсязі (майже 22 місяці), тобто продовження терміну виконання робіт до 17 місяців не досягає основної мети „Виконавця” – здійснення робіт в зазначений строк, без порушення умов договору.

Щодо передбачення в п. 7.1 договору штрафних санкцій за невиконання „Виконавцем” робіт у встановлений термін суд виходить з наступного:

Стаття 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою тощо. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Слід звернути особливу увагу, що в контексті зазначеної статті йдеться про будь-яке зобов’язання, а не окремо про „грошове”.

„Виконавець” наполягає на тому, що в договорі передбачено забезпечення немайнового зобов’язання, тобто з порушенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу, яка передбачає нарахування пені за несвоєчасне виконання тільки грошового зобов’язання.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки в спірному договорі йдеться про штрафні санкції за порушення строків виконання робіт, прямо встановлені Наказом Міністерства фінансів України N 83 від 06.04.98 „Про порядок укладення угод щодо надання послуг (виконання робіт) та придбання матеріальних цінностей у суб'єктів господарювання, оплата яких проводиться за рахунок бюджетних коштів: „застосування штрафних санкцій не нижче облікової ставки Національного банку України у разі невиконання суб’єктами господарювання договірних зобов’язань протягом зазначеного терміну з дня отримання бюджетних коштів”. Такий наказ є обов’язковим для виконання при укладенні угод, що й здійснено сторонами.

Застосування ж штрафних санкцій у вигляді семи відсотків вартості простроченого зобов’язання передбачено ч. 3 п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України при порушенні господарського зобов’язання, виконання якого фінансується за рахунок Державного бюджету України. Джерелом фінансування договору № 279 від 12.11.04р. є виключно кошти державного бюджету України, тому застосування до умов договору між сторонами приписів ч. 3 п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України не суперечить законодавству.

Відносно посилань „Виконавця” на те, що до договірних відносин між сторонами зазначений наказ Міністерства фінансів України застосовуватися не може через те, що договір № 279 від 12.11.04р. є дослідно-конструкторським, слід зазначити наступне:

Науково-технічною діяльністю відповідно до ст. 1 Закону України „Про наукову і науково-технічну діляльність” є інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи. Проте, це роботи, обов’язково пов’язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Предметом договору № 279 від 12.11.2004р. є розроблення проекту, виготовлення та здача в експлуатацію телекомунікаційної системи... Тобто кінцевою метою договору є не доведення наукових знань до стадії практичного використання, а здача об’єкту в експлуатацію, тобто вже практичного використання. Тому такий договір неможна віднести до дослідно-конструкторського, він по суті є договором підряду.

Слід також зазначити, що, як зазначалося вище, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Сторонами чітко й однозначно передбачені умови договору № 279 від 12.11.2004р., доказів будь-якого стороннього впливу, омани контрагентів тощо на час укладання угоди сторонами не представлено, усі приписи законодавства мали місце й при укладенні договору. Тому посилання „Виконавця” на ст.ст. 228, 229, 230 Цивільного кодексу України також є безпідставними.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги за первісним позовом Державного підприємства „Петровський завод вугільного машинобудування” м. Донецьк до Державного підприємства „Макіїввугілля” м. Макіївка про внесення змін до договору № 279 від 12.11.04р. у п. 4.1 замість „14 (чотирнадцять) місяців” внести зміну – „17 (сімнадцять) місяців”, а також виключення п. 7.1 договору як такий, що суперечить діючому законодавству та нормативним документам, підлягають залишенню без задоволення за недоведеністю.

Судові витрати за подачу первісного позову покладаються на „Виконавця” у повному обсязі.

За приписом ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Як встановлено судом, п. 4.1 договору № 279 від 12.11.2004р. „Виконавець” узяв на себе зобов’язання виконати роботи по договору у термін 14 місяців (з урахуванням додаткових угод до договору).

До цього часу „Виконавець” узяті на себе зобов’язання у повному обсязі не виконав, що є порушенням умов договору, ст.ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України.

Суд заперечення „Виконавця” до уваги не приймає та вважає вимоги „Замовника” такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

„Виконавець” посилається на те, що він ніколи не відмовлявся виконувати зобов’язання для „Замовника”, виконання зобов’язання по договору буде здійснено за кілька днів, після отримання експертної оцінки проекту.

Проте, предметом зустрічного позову не є відмова „виконавця” від вчинення робіт, його предметом є саме виконання зобов’язання, не виконаного до цього часу. Тому зустрічні позовні вимоги відповідають встановленому п-п 5 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способу захисту цивільних прав та інтересів: ”примусове виконання обов’язку в натурі”.

Що стосується доводів „Виконавця” в тексті первісної позовної заяви відносно не прийняття „Замовником” до обліку зведених облікових документів, а також первинних, слід зазначити, що докази в підтвердження цього (здійснення „Виконавцем” заходів по узгодженню з „Замовником” будь-якої документації) „Виконавцем не надано, „Замовником” представлені суду акти підписані приймання-передачі частки робіт, що спростовує вищезазначені твердження „Виконавця”.

Крім того, невиконання до цього часу усього обсягу робіт по договору підтверджено й у відзиві „Виконавця”, й його представником у судовому засіданні.

Враховуючи, що зустрічний позов повністю доведений „Замовником”, відповідає законодавству та фактичним обставинам справи, виходячи з того, що заперечення „Виконавця” проти позову є недоведеними, вимоги Державного підприємства „Макіїввугілля” м. Макіївка до Державного підприємства „Петровський завод вугільного машинобудування” м. Донецьк про зобов’язання виконати у повному обсязі зобов’язання за договором № 279 від 12.11.2004р. по розробленню проекту, виготовленню та здачі в експлуатацію уніфікованої телекомунікаційної системи диспетчерського контролю та автоматизованого керування гірничими машинами та технологічними комплексами підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по судовому процесу за подачу зустрічного позову покладаються на „Виконавця” за приписом ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.56 Конституції України, ст.ст. 4, 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 546, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 4-3, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісних позовних вимог Державного підприємства „Петровський завод вугільного машинобудування” м. Донецьк до Державного підприємства „Макіїввугілля” м. Макіївка про внесення змін до договору № 279 від 12.11.04р. у п. 4.1 замість „14 (чотирнадцять) місяців” внести зміну – „17 (сімнадцять) місяців”, виключення п. 7.1 договору як такого, що суперечить діючому законодавству та нормативним документам, відмовити за недоведеністю.

Судові витрати за подачу первісного позову покласти на Державне підприємство „Петровський завод вугільного машинобудування” м. Донецьк.

Зустрічні позовні вимоги Державного підприємства „Макіїввугілля” м. Макіївка до Державного підприємства „Петровський завод вугільного машинобудування” м. Донецьк про зобов’язання виконати у повному обсязі зобов’язання за договором № 279 від 12.11.2004р. по розробленню проекту, виготовленню та здачі в експлуатацію уніфікованої телекомунікаційної системи диспетчерського контролю та автоматизованого керування гірничими машинами та технологічними комплексами задовольнити.

Зобов’язати Державне підприємство „Петровський завод вугільного машинобудування” (83038, м. Донецьк, вул. Чусовська, 1, код ЄДРПОУ 24806498) виконати на користь Державного підприємства „Макіїввугілля” (86157, м. Макіївка Донецької області, пл. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 32442295) у повному обсязі зобов’язання за договором № 279 від 12.11.2004р. по розробленню проекту, виготовленню та здачі в експлуатацію уніфікованої телекомунікаційної системи диспетчерського контролю та автоматизованого керування гірничими машинами та технологічними комплексами.

Стягнути з Державного підприємства „Петровський завод вугільного машинобудування” (83038, м. Донецьк, вул. Чусовська, 1, код ЄДРПОУ 24806498) виконати на користь Державного підприємства „Макіїввугілля” (86157, м. Макіївка Донецької області, пл. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 32442295) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.09.2006р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Зубченко І.В.