Рішення № 120844023, 06.08.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-др/760/127/24

Справа № 760/17709/22

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2024 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 60, оф. 724) до акціонерного товариства «Київський завод «Радар» /далі - АТ «Київський завод «Радар»/ (ЄДРПОУ: 14307274; адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 35) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримання розрахунку, компенсації та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

28.11.2022 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 20.11.2022, за підписом представника позивача - адвоката Сацюк Д.А. (діє на підставі ордеру), в якій він просив суд:

- стягнути з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі у загальній сумі 98 283,86 грн;

- стягнути з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку з липня по жовтень 2022 у сумі 80 000,00 грн;

- стягнути з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 4 905,34 грн;

- стягнути з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30 000,00 грн;

- стягнути з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 500,00 грн на підставі доказів, які будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

05.04.2023 до суду надійшла заява представника позивача, датована 04.04.2023, в якій він просив суд:

- прийняти цю заяву про зменшення розміру позовних вимог;

- стягнути з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі у загальній сумі 42 471,54 грн;

- стягнути з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку з липня по жовтень 2022 року у сумі 132 258,06 грн;

- стягнути з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у сумі 7 871,65 грн;

- стягнути з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 30 000,00 грн;

- стягнути з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у сумі 2 314,98 грн;

- стягнути з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16 500,00 грн згідно доказів, які підтверджують такі витрати (будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 15.07.2024:

-Позов ОСОБА_1 до АТ «Київський завод «Радар про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримання розрахунку, компенсації та моральної шкоди - задоволено частково;

- Стягнуто з АТ «Київський завод «Радар на користь ОСОБА_1 : 34 680,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку; 4 369,83 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати; 5 000,00 грн моральної шкоди; 552,77 грн судового збору;

- У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

25.07.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника позивача, датована 21.07.2024, в якій заявник просить суд стягнути з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у розмірі 16 500,00 грн.

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 02.08.2024 для розгляду такої заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Щодо доводів заявника

У заяві про стягнення витрат на правничу допомогу, зокрема, звертається увага на те, що з метою захисту своїх прав та представлення інтересів в суді, позивачем був укладений з адвокатом Сацюком Денисом Анатолійовичем (далі - Адвокат) договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 239 від 01.11.2022, за умовами якого Адвокат взяв на себе обов`язки надати Позивачу наступні послуги: підготовка всіх необхідних документів, подача до суду позовної заяви та представлення інтересів Позивача в суді за позовом до АТ "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД "РАДАР" стосовно стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні, а також стосовно стягнення інших сум. Позивач, у свою чергу, зобов`язався на умовах, погоджених у Договорі, виплатити Адвокату гонорар, а також відшкодовувати витрати по оплаті обов`язкових платежів і інших необхідних додаткових витрат (пов`язаних з наданням послуг) на умовах, погоджених у Договорі й додаткових угодах до нього.

Заявник вважає, що розмір адвокатського гонорару є розумним, відповідає ринковим цінам, які склались на ринку юридичних послуг.

Щодо правової позиції відповідача

29.07.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача, датована 24.07.2024, в якій відповідача просить суд відмовити в прийнятті додаткового судового рішення у справі № 760/17709/22 про стягнення з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 500,00 грн.

У такій заяві відповідачем звертається увага на те, що ордер представника позивача не містить всіх обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням про ордер, затвердженим рішенням РАУ від 12.04.2019 № 41, а саме: інформацію про орган, що видав посвідчення, що вказує на його дефектність та виключає, в даному випадку, можливість посилання на ордер як на документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

З огляду на викладене, на думку відповідача, що повноваження Сацюк Дениса Анатолійовича на представництво ОСОБА_1 у судах всіх інстанцій належним чином не підтверджено, а тому заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу подано неуповноваженою особою, у задоволенні якої має бути відмовлено.

Також, у заяві вказується, що:

-надані позивачем документи не підтверджують понесені позивачем витрати, які пов`язані з розглядом справи № 760/17709/22;

- заповнення описів, конвертів, та інші схожі за змістом та навантаженням дії не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги;

- наданий опис робіт (наданих послуг), складений пізніше ніж акт наданих послуг та не співпадає з переліком послуг, які надаються по договору № 239 від 01.11.2022;

- не вбачається можливим визначити розмір витрат на правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи № 760/17709/22.

Відповідач вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, які заявлені до відшкодування:

- не відповідають принципу справедливості;

- не були заявлені позивачем у попередньому розрахунку до позовної заяви;

- є не співмірними з витраченим адвокатом часом та наданими послугами;

- не підтверджені належними доказами, які надають можливість оцінити обсяг часу, який було витрачений адвокатом на підготовку документів, які пов`язані з розглядом справи 760/17709/22 та встановлення їхньої дійсності та необхідності,

- акт наданих послуг до договору №239 від 01.11.2022 було підписано 16.07.2024 тобто до дати оформлення опису послуг, які були надані по справі 760/17709/22, що виключає можливість покладення таких витрат на іншу сторону,

- у перелік прийнятих та наданих послуг, були включені послуги, які не надавалися адвокатом по справі 760/17709/22, - представлення інтересів позивача у суді, та послуги які не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги.

Підсумовуючи відповідач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 500,00 грн стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Крім того, відповідач акцентує, що в будь-якому випадку понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню на 79,28 відсотка, виходячи з того, що позовні вимоги було задоволено частково.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне:

«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду вважає, що посилання представника позивачки, що документи по суті справи підписувалися та подавалися до суду безпосередньо ОСОБА_1 , що, на його думку, ставить під сумнів фактичні обсяги наданої правничої допомоги адвокатом Лісовським Р. А. не підтверджено, оскільки відповідачкою доведено реальність надання правничої допомоги.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».

Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 , зокрема, просила суд стягнути з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 500,00 грн (а.с. 6).

На підтвердження надання послуг з правничої допомоги та їх розміру до матеріалів справи долучено:

-копію ордеру № 1252558 (а.с. 8);

-копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 9);

-копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.11.2022 № 239;

-копію акту приймання-передачу наданих послуг від 16.07.2024 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.11.2022 № 239, за змістом якого розмір гонорару виконавця за надані послуги за цим актом склав 16 500,00 грн;

-опис послуг, наданих адвокатом у справі № 760/17709/22, а саме:

oОтримання від позивача первісної інформації, ознайомлення з обставинами справи, вивчення наданих документів, розроблення стратегії ведення судової справи з урахуванням інтересів позивача та відповідних процесуальних строків, надання позивачу консультацій зі спірного питання;

oУзгодження із позивачем умов ведення справи та оплати за надані послуги, укладення договору про надання професійної правничої допомоги, підготовка ордеру адвоката;

oЗапитання та отримання додаткової інформації і документів, які можуть використовуватися як докази по справі (у тому числі від позивача та третіх осіб);

oСкладання мотивованої позовної заяви, здійснення необхідних розрахунків (строків подання позову, сум до стягнення, суми судового збору, витрат на правничу допомогу, ін.) та зазначення всіх додатків до позовної заяви (усього 5 документів);

oВиготовлення та завірення додатків до позовної заяви для суду (37 аркушів), підготовка копій позовної заяви з додатками для відповідача (44 аркуша);

oПідготовка опису цінного листа і конверту та відправлення до суду позовної заяви з відповідними додатками;

oПідготовка заяви про зменшення позовних вимог;

oПідготовка опису цінного листа і конверту для відправлення відповідачу копії заяви про зменшення позовних вимог, а також відправлення заяви відповідачу;

oПідготовка опису цінного листа та відправлення до суду заяви про зменшення позовних вимог, а також відправлення заяви на адресу суду;

oОзнайомлення з відзивом на позов відповідача, надання відповідних консультацій позивачу та підготовка відповіді на відзив;

oПідготовка опису цінного листа і конверту для відправлення відповідачу відповіді на відзив, а також відправлення заяви відповідачу;

oПідготовка опису цінного листа і конверту та відправлення до суду відповіді на відзив, а також відправлення його на адресу суду;

oПідготовка клопотання про виключення певних документів з числа доказів по справі;

oПідготовка конверту та відправлення до суду клопотання про виключення документів з числа доказів, а також відправлення його на адресу суду;

oПідготовка додаткових пояснень по справі;

oВідправлення додаткових пояснень на електронну адресу суду;

oПідготовка клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виготовлення копій підтверджуючих документів;

oНадсилання копії про стягнення витрат на професійну правничу допомогу разом з копіями підтверджуючих документів на електронну адресу відповідача, а також відправлення клопотання на електронну адресу.

Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Складання заяв та клопотань стосовно судових витрат є наданням правової допомоги (див. постанову Верховного Суду від 21.10.2022 у справі № 910/13595/20).

У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 вказано, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 910/1692/23).

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Відповідні висновки викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19 та постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Крім того, судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/15191/19).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21).

Суд бере до уваги те, що, як вже зазначалось, відповідач скористався своїм правом на подачу письмових пояснень та подав заяву від 24.07.2024 в якій просить відмовити в прийнятті додаткового судового рішення у праві.

Щодо доводів, викладених у такій заяві, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23), не є підставою для скасування законного судового рішення ордер, форма якого не відповідає вимогам Положення про ордер на надання правової допомоги та порядку ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України, оскільки адвокат діяв на підставі договору про надання правової допомоги, що передбачено ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». В адвоката не зупинено право на заняття адвокатською діяльністю і він не позбавлений права на заняття адвокатською діяльністю з виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20.02.2014).

Суд вважає, що певні недоліки в оформленні ордеру не можуть бути підставою для відмови у прийнятті заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки таке є проявом надмірного формалізма.

Неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 725/42/21-ц, провадження № 61-1257св22).

Разом з тим, суд вважає слушними доводи відповідача про те, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню виходячи з того, що позовні вимоги було задоволено частково.

Так, зокрема, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22) вказано на необіхдінсть врахування принципу пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат зважаючи на обсяг задоволених судом вимог.

У додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).

Враховуючу результат розгляду справи (часткове задоволення), категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ступінь врахування судом при прийнятті рішення правової позиції представника позивача, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, а також з частковим урахуванням доводів заяви відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 3 465,00 грн (ціна позову: 212 601,25 грн; сума задоволених судом вимог: 44 049,83 грн (21% від заявлених вимог); 21% від 16 500,00 грн = 3 465,00 грн).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, провадження № 12-66гс23).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 133, 137, 141, 263-265, 268, 270, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву представника ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі № 760/17709/22, - задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Київський завод «Радар» (ЄДРПОУ: 14307274; адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 35) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 3 465,00 грн (три тисячі чотириста шістдесят п`ять гривень) судових витрат на правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу

Суддя Л. Л. Зуєвич