Рішення № 120843090, 02.08.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 року справа № 580/4071/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16 лютого 2024 року № 232550003700 про відмову позивачу в зарахуванні до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком - періоду роботи з 1988 по 1992 роки та з 1993 по 1998 роки згідно з уточнюючими довідками № 33, 34 від 07 лютого 2024 року виданими трудовим архівом Чорнобаївської селищної ради про трудову діяльність позивача;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 09 лютого 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 , 04.03.1988 була прийнята у члени колгоспу «Заповіт Ілліча», правонаступником якого були агрофірма «Колос», СТОВ «Колос» (№ 2 від 21.04.1988) і працювала різноробочою консервного заводу з 1988 року до 1992 року та з 1993 року до 1998 року Чорнобаївського району Черкаської області, що підтверджується архівними довідками трудового архіву Чорнобаївської селищної ради № 33 та № 34 від 07.04.2024 та даними трудової книжки. Після досягнення, 10.01.2024, 60 років, позивач 09.02.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком та надала необхідні для призначення пенсії за віком документи, в тому числі архівні довідки № 33 та № 34 від 07.04.2024, згідно з якими в період часу з 1988 до 1992 року та з 1993 до 1998 року містяться відомості про трудову діяльність в зазначений період ОСОБА_1 . Дані уточнюючі довідки видані на підставі книг обліку трудового стажу і заробітної плати та книг обліку розрахунків по оплаті праці за період з 1988 до 1992 року та з 1993 до 1998 року. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.02.2024 № 232550003700 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправним та таким, що порушує її право на призначення пенсії за віком, а тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-1 (Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області) позов не визнав, надавши відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вказаної правової позиції зазначив, що при необхідних на час досягнення 60 років, 31 років страхового стажу, страховий стаж позивача становить 28 років 8 місяців 4 дні. Період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 до страхового стажу не зараховано, оскільки на титульній сторінці дата народження власника зазначено не коректно (відсутній повний рік народження) та ім`я дописано іншою ручкою. Період роботи в колгоспі з 1988 до 1992, згідно з уточнюючою довідкою № 33 від 07.02.2024, та період роботи з 1993 до 1998, згідно з уточнюючою довідкою № 34 від 07.02.2024, оскільки по батькові у довідках зазначено скорочено. У зв`язку з чим вважає, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком діяв правомірно та в межах чинного законодавства.

21.05.2024 за вх. № 25432/24 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до суду надійшло клопотання про залучення співвідповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до розгляду справи № 580/4071/24.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Розгляд справи розпочато спочатку.

Відповідач-2 (Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області) подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, зазначив, що право позивача на отримання пенсії не порушував, підстави для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Головного управління, а так само зобов`язання Головного управління здійснити призначення пенсії - відсутні. Згідно з наданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області встановлено, що страховий стаж позивача становить 28 років 8 місяців 4 дні. До страхового стажу позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не зараховано періоди роботи: згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці дата народження власника зазначено некоректно та ім`я дописано іншою ручкою; в колгоспі з 1988 по 1992, згідно з уточнюючою довідкою № 33 від 07.02.2024 та період роботи з 1993 по 1998, згідно з уточнюючою довідкою № 34 від 07.02.2024, оскільки по батькові у довідках зазначено скорочено. У зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Позивач, у віці 60 років, 09.02.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності вказана заява з доданими документами була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 16.02.2024 № 232550003700 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У вказаному рішенні серед іншого зазначено, що періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 до страхового стажу не зараховано, оскільки на титульній сторінці дата народження власника зазначена некоректно та ім`я дописано іншою ручкою. Період роботи в колгоспі з 1988 до 1992, згідно з уточнюючою довідкою № 33 від 07.02.2024, та період роботи з 1993 до 1998, згідно з уточнюючою довідкою № 34 від 07.02.2024, оскільки по батькові у довідках зазначено скорочено (Вік.). Страховий стаж особи становить 28 років 8 місяців 4 дні. Також, в оскаржуваному рішенні вказано, що дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату згідно з підтверджуючими документами 11.01.2027. У разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 19.02.2024 повідомило позивача про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 1 зазначеного Закону № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, починаючи з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років (частина 2 статті 26 Закону 1058-IV).

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років (частина 3 статті 26 Закону 1058-IV).

Згідно із частиною 4 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області у спірному рішенні зазначено про наявність у позивача, на час звернення із заявою про призначення пенсії, 28 років 8 місяців 4 дні страхового стажу.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачами, що позивач під час звернення за призначенням пенсії надала, в тому числі трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 від 10.04.1988, в якій наявні наступні відомості про трудову діяльність:

запис 1 04.03.1988 прийнята в члени колгоспу «Заповіт Ілліча»;

запис 2 08.02.1992 колгосп «Заповіт Ілліча» переіменовано в агрофірму «Колос»;

запис 3 01.04.1998 на період оренди консервного заводу по заяві за власним бажанням перевести тимчасово на роботу в фірму «Украпол»;

запис 4 01.04.1998 прийняти в СП «Украпол» на період оренди консервного заводу з 01.04.1998 за власним бажанням;

запис 5 16.12.1999 у зв`язку з закінченням строку оренди консервного заводу звільнити з СП «Украпол» і поновити в агрофірмі «Колос»;

запис 6 17.12.1999 поновити на роботі в агрофірмі «Колос» у зв`язку з припиненням договору оренди консервного заводу між агрофірмою «Колос» і СП «Украпол» та згідно з поданою заявою про поновлення на роботі;

запис 7 12.03.2000 звільнена з роботи по ст.38 КЗпП України (за власним бажанням).

Також, між записом трудової книжки 6 та 7, без номера, міститься інформація про реорганізацію агрофірми «Колос» в СТОВ «Колос».

Крім того, для підтвердження періоду роботи в колгоспі з 1988 до 1992 позивач надала уточнюючу довідку № 33 від 07.02.2024, а для підтвердження періоду роботи з 1993 до 1998, уточнюючу довідку № 34 від 07.02.2024.

Рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.02.2024 № 232550003700 про відмову у призначенні пенсії за віком, підтверджується, що до страхового стажу позивачу не зараховано:

періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці дата народження власника зазначена не коректно (відсутній повний рік народження) та ім`я дописано іншою ручкою;

період роботи в колгоспі з 1988 до 1992, згідно з уточнюючою довідкою № 33 від 07.02.2024, період роботи з 1993 до 1998, згідно з уточнюючою довідкою № 34 від 07.02.2024, оскільки по батькові у довідках зазначено скорочено.

Щодо зазначених у спірному рішення підстав для незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Згідно з ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, у відповідності до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 3 вказаного Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. При цьому, вищенаведеними правовими нормами серед зазначених уточнюючих документів без будь-яких виключень, зокрема передбачено ті, що видані архівними установами.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за № 310 (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п.5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також, слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Пунктом 13 Основних Положень передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

В свою чергу, на час заповнення трудової книжки в частині спірних періодів діяла також Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 № 252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 № 412, та яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців".

Згідно з положеннями пунктів 1, 13, 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (далі - Постанова № 656) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та службовців. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою. Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначають наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Отже, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі № 654/890/17.

Таким чином, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд зазначає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 в справі № 580/4012/19.

Щодо посилання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на те, що період роботи в колгоспі з 1988 до 1992, згідно з уточнюючою довідкою № 33 від 07.02.2024, період роботи з 1993 до 1998, згідно з уточнюючою довідкою № 34 від 07.02.2024, не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки по батькові у довідках зазначено скорочено, суд зазначає наступне.

Такий висновок відповідача є безпідставним, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємствв не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах умовах до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Водночас суд звертає увагу відповідача на те, що право особи на пенсію гарантоване Конституцією і законами України, пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись, тому на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.

Отже, наведені пенсійним органом мотиви не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , періоду роботи в колгоспі з 1988 до 1992, згідно з уточнюючою довідкою № 33 від 07.02.2024, та періоду роботи з 1993 до 1998, згідно з уточнюючою довідкою № 34 від 07.02.2024 слід визнати безпідставними.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.02.2024 № 232550003700, яким відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним, а тому належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

На підставі частини 3, абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У ході розгляду даної справи було встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Отже, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Така позиція суду грунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.

Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у статті 2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяву позивача від 09.02.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведених обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 18.04.2024 в сумі 1 211,20 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яким прийнято спірне рішення.

Керуючись статтями 2-20, 72-90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.02.2024 № 232550003700.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 09.02.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ