Рішення № 120842180, 06.08.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/4848/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)" про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)" про визнання протиправною та скасування постанови Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)" про накладення на ув`язненого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Ухвалою суду від 29.04.2024 позовну заяву залишено без руху.

02.05.2024 представником позивача надано до суду квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом. Витребувано від відповідача докази.

Ухвалою суду від 04.07.2024 від відповідача повторно витребувано докази.

01.08.2024 від відповідача надійшли документи витребувані судом ухвалою від 04.07.2024.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, у визначений судом строк такого відзиву до суду не подав.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В Державній установі "Полтавська установа виконання покарань (№23)" утримується (перебуває під вартою) ув`язнений згідно ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 14.08.2023 за ч.ч.4,5 ст.27, ч.2 ст.15, п.п.11,12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.255-1 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 , громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 , що учасниками справи не заперечується.

Відповідно до рапортів службових осіб Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)", складених 07.03.2024 на ім`я начальника Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)" полковника внутрішньої служби ОСОБА_2 , під час несення служби 07.09.2024 близько 17 години 30 хвилин було виявлено не виконання ув`яненим покладених на нього обов`язків згідно ст. 15 Закону України "Про попереднє ув`язнення", абз. 2, 19 п. 3 глави 4 розділу 1 правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме: ув`янений ОСОБА_1 безпричинно стукав у двері камери, виказував незадоволення режимом тримання, висловлювався нецензурною лайкою в бік працівників адміністрації та намагався створити конфліктну ситуацію з ними.

В ході бесіди ув`язнений ОСОБА_1 від будь-яких пояснень відмовився в категоричній формі, про що складено акт від 07.03.2024.

Згідно з висновком за фактом порушення встановленого режиму тримання 07.03.2024 ув`язненим ОСОБА_1 , затвердженим начальником Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)" полковником внутрішньої служби ОСОБА_2 17.03.2024, за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон, яке мало місце 07.03.2024 і виразилося у порушенні правил поведінки та не виконанні розпорядку дня, вживанні нецензурних слів (порушення вимог ст.15 Закону України "Про попереднє ув`язнення" та абзаців 2, 19 пункту 3 глави 4 Розділу І "Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України", затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 №1769/5) щодо ув`язненого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказано: - вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності; - перевірку за фактом порушення ув`язненого ОСОБА_1 встановленого режиму тримання припинити.

За змістом Витягу з протоколу №36 від 15.04.2024 засідання дисциплінарної комісії Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)" за результатами розгляду питання щодо порушення вимог режиму утримання ув`язненим ОСОБА_1 дисциплінарна комісія вирішила: на підставі статті 15 Закону України "Про попереднє ув`язнення", ст.131-1, 132, 133, 134 КВК України за порушення вимог режиму тримання, невиконання покладених обов`язків та порушення заборон, встановлених Правилами внутрішнього розпорядку СІЗО, Законом України "Про попереднє ув`язнення" ув`язненому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголосити догану ("За" 7; "Проти" - 0; "Утримався" - 0).

Догану ув`язненому ОСОБА_1 оголошено постановою дисциплінарної комісії СІЗО від 15.04.2024.

У відповідь на адвокатський запит Державна установа "Полтавська установа виконання покарань (№23)" листом від 22.03.2024 №15/04-03/2686/Чр-24 надала належним чином завірені копії документів, які стали підставою для винесення покарання у вигляді догани відносно ув`язненого ОСОБА_1 .

Позивач, вважаючи протиправною постанову Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)" про накладення на ув`язненого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Згідно зі статтею 3 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Відповідно до частини 1 статті 9 КВК України засуджені зобов`язані: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з`являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.

Режим у виправних і виховних колоніях, відповідно до частини 1 статті 102 КВК України, це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Відповідно до абзаців 1, 3 частини 3 статті 107 КВК України засуджені зобов`язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії.

Наказом Міністерства юстиції від 28.08.2018 №2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі - Правила), які регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі та є обов`язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що засуджені зобов`язані, зокрема: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами; ввічливо ставитися до адміністрації та персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Порядку засудженим забороняється, зокрема: спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій; чинити опір законним діям персоналу установи виконання покарань, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов`язків, підбурювати до цього інших засуджених; вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська.

Частиною 2 статті 9 КВК України визначено, що невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Згідно з положеннями КВК України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою (частина 1 статті 131-1 КВК України).

Питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії (частина 1 статті 135 КВК України).

Відповідно до частини 1 статті 132 КВК України за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

За приписами частин 1, 3, 4, 6, 13 статті 134 КВК України при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.

Стягнення накладається лише письмово.

Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м`яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею при відсутності порушення з боку засудженого.

Згідно з частинами 1-6 статті 135 КВК України питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.

До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов`язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов`язки.

На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу.

Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.

Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги.

Засуджений та/або його представник мають право:

отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії;

бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них;

надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази;

подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.

Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.

Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.

Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії.

Суд зауважує, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо.

З матеріалів справи встановлено, що на ім`я ув`язненого ОСОБА_1 посадовими особами установи були оформлені розписка про його ознайомлення зі статтями 54, 68, 69, 131-1, 132, 133, 134, 135 КВК України, повідомлення про дату та час проведення засідання дисциплінарної комісії, витяг та розписка про отримання витягу з протоколу №36 від 15.04.2024 засідання дисциплінарної комісії.

При цьому, вказані вище документи містять записи посадових осіб установи про відмову від їх підписання ув`язненим ОСОБА_1 .

Також у матеріалах справи містяться акти комісії у складі посадових осіб установи від 14.03.2024, від 15.03.2024 та від 18.03.2024, в яких зафіксовано ту обставину, що ув`язнений ОСОБА_1 в категоричній формі та без поважної причини відмовився ставити свій особистий підпис в рішенні, постанові дисциплінарної комісії СІЗО, в розписці процедури дисциплінарного провадження, в повідомленні про засідання дисциплінарної комісії, у витязі та розписці та надавати будь-які пояснення своїм діям.

Підстави вважати вказані вище документи дефектними чи такими, що не відображають дійсні обставини, що мали місце (фактична відмова ув`язненого ОСОБА_1 від підписання відповідних документів), у суду відсутні.

Відтак, суд доходить висновку, що установою вживалися усі належні дії та заходи з метою інформування ув`язненого ОСОБА_1 про процедуру дисциплінарного провадження, дату та час проведення засідання дисциплінарної комісії, прийняті комісією за наслідками засідання рішення та протокол, однак ув`язнений по суті відмовився від підписання та ознайомлення з усіма матеріалами, що слугували підставою для накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Посилання ж позивача на те, що 07.03.2024 він не вчиняв жодних порушень дисципліни, не висловлювався нецензурною лайкою та жодних протиправних дій не вчиняв, судом оцінюються критично, з огляду на наявність у матеріалах справи рапортів декількох службових осіб Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)", складених 07.03.2024 на ім`я начальника Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)", в яких повідомлено про те, що ув`янений ОСОБА_1 безпричинно стукав у двері камери, виказував незадоволення режимом тримання, висловлювався нецензурною лайкою в бік працівників адміністрації та намагався створити конфліктну ситуацію з ними.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач у ході розгляду справи сукупністю наданих письмових доказів довів правомірність й обґрунтованість рішення дисциплінарної комісії про застосування до позивача стягнення у вигляді оголошення суворої догани за порушення правил внутрішнього розпорядку, тоді як позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про недотримання ДУ "Полтавська установа виконання покарань (№23)" вимог частини другої статті 2 КАС України та порушення його прав внаслідок прийняття оскарженого рішення.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Враховуючи положення статті 139 КАС України понесення сторонами судових витрат, які б підлягали розподілу при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову, судом не встановлено.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (утримується за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)" (вул. Пушкіна, б. 91, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 08564297) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва