Рішення № 120828484, 31.07.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2024м. ХарківСправа № 922/1110/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Київської окружної прокуратури міста Харкова (61002, м.Харків, вул.Сумська,76; код ЄДРПОУ: 0291010822) в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (61002, м.Харків, вул.Сумська, 64; код ЄДРПОУ: 23912956) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Вовчанської міської ради (62504, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Вовчанськ, вул. Соборна, 92; код ЄДРПОУ: 04058663) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; код РНОКПП: НОМЕР_4 ) про усунення перешкод та зобов`язання вчинити певні дії за участю представників:

прокуратури - Клейн Л.В., посвідчення №072868 від 01.03.2023;

позивача - Баранчук О.Б., наказ №05-06/72-к від 10.11.2020;

відповідача - не з`явився;

третіх осіб - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

04.04.2024 Київська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Вовчанської міської ради, в якій просить суд:

- усунути перешкоди власнику-державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування в Державному земельному кадастрі держаної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321685200:02:001:0413 загальною площею 1,4140 га, розташованої за межами населених пунктів на території Охримівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, з припиненням речових прав Вовчанської міської ради;

- зобов`язати Вовчанську міську раду повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, земельну ділянку з кадастровим номером 6321685200:02:001:0413 загальною площею 1,4140 га, розташованої за межами населених пунктів на території Охримівської сільської ради Вовчанського району Харківської області;

- стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної власності відбулося незаконно, оскільки вона в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги та відноситься до земель оборони.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.04.2024 прийнято позовну заяву (вх.№1110/24 від 04.04.2024) Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1110/24. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 24.04.2024 об 11:45.

Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).

12.04.2024 від представника Харківської обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№9815 від 12.04.224), в яких Харківська обласна державна (військова) адміністрація підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2024 відкладено підготовче засідання на 22.05.2024.

10.01.2024 до суду надійшло клопотання представника Київської окружної прокуратури міста Харкова (вх.№12375 від 13.05.2024) про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, в якому просить суд залучити до участі у справі №922/1110/24 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) та фізичну особу ОСОБА_1 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 клопотання представника Київської окружної прокуратури міста Харкова (вх.№12375 від 13.05.2024) задоволено частково.

Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; код РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ).

Підготовчі засідання, призначені на 22.05.2024 та 05.06.2024, було знято з розгляду у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалами Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 та від 05.06.2024 повідомлено сторін про наступне підготовче засідання, яке призначено на 05.06.2024 та 19.06.2024 відповідно.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2024 відкладено підготовче засідання на 03.07.2024.

В підготовчому засіданні 03.07.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.07.2024.

Присутні в судовому засіданні 31.07.2024 представник прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 31.07.2024 не з`явився, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. 20.06.2024 до суду надійшло клопотання начальника відділу правового забезпечення та протидії корупції Вовчанської міської ради Харківської області Струкова Ю.М. (вх.№16121 від 20.06.2024) про розгляд справи буз участі представника Вовчанської міської ради Харківської області.

Треті особи явку своїх представників в судове засідання 31.07.2024 не забезпечили.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного Суду.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відтак, відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до вимог ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 31.07.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

На прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.

Вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звернутися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження випадках та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 висловлено правову позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріального або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Передання земельної ділянки до земель комунальної власності, яка у комунальній власності перебувати не може та є власністю держави і використовується для захисту державного кордону, беззаперечно свідчить про порушення інтересів держави, оскільки це засіпає інтереси Українського народу.

Відтак, звернення до суду з позовом та пред`явлення позовних вимог до відповідача є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Разом з тим, що б інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Створення перешкод у користуванні земельними ділянками прикордонної смуги для органів Прикордонної служби України призводить до зволікання у спорудженні захисних об`єктів на кордоні з ворогом України. З огляду на викладене, для збереження держави важливим є питання збереження земель оборони та їх використання для забезпечення безпеки держави. Питання законності використання майна та земельних ділянок оборони, перебуває на особливому контролі держави.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, пред`явлення позову зумовлене виключною необхідністю поновлення прав і законних інтересів держави, порушених внаслідок неправомірного набуття права комунальної власності на земельну ділянку, яка є державною власністю та відноситься до земель оборони.

Згідно статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 ЗК України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до частини 2 статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Прокурором зазначено, що Харківська обласна військова адміністрація згідно з покладеними на неї завданнями розпоряджається землями оборони, які перебувають виключно у державній власності, а тому держава як власник земель оборони делегувала Харківській обласній державній (військовій) адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.

Чугуївська окружна прокуратура направила запит до Кабінету Міністрів України №63-95вих-24 від 04.01.2024 щодо надання інформації чи погоджувалась Кабінетом Міністрів України зміна цільового призначення у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 6321685200:02:001:0413 (а.с.100 т.1).

У відповідь на зазначений запит Секретаріатом Кабінету Міністрів України повідомлено, що Кабінетом Міністрів не приймалося рішень про погодження зміни цільового призначення земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами (а.с.103 т.1).

До Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Чугуївською окружною прокуратурою направлено запит (04.01.2024 №63-93вих-24) про вжиття Головним управлінням заходів щодо усунення порушень вимог земельного законодавства при користуванні вищезазначеною земельною ділянкою, за наявності, а також чи планується вжиття таких заходів, зокрема позовного характеру (а.с.104 т.1).

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області надано відповідь на вищезазначений запит (17.01.2024 №10-20-14-485/0/19/24) (а.с.107 т.1), з якої вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321685200:02:001:0413 сформована при проведенні інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності. На даний час зазначена земельна ділянка передана до комунальної власності.

Також зазначили, що на теперішній час Головним управлінням не здійснюються заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, що виключає можливість здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням земельного законодавства при використанні земельних ділянок, зазначених у запиті.

До ІНФОРМАЦІЯ_1 Чугуївською окружною прокуратурою направлено запит (04.01.2024 №63-94вих-24) про вжиття прикордонним загоном заходів щодо усунення порушень вимог земельного законодавства при користуванні вищезазначеною земельною ділянкою, чи звертались до суду з позовною заявою щодо повернення земельних ділянок (а.с.109 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 надано відповідь на вищезазначений запит (11.01.2024 №06,2/377-24-вих) (а.с.1113 т.1), з якої вбачається, що земельні ділянки, у тому числі з кадастровим номером 6321685200:02:001:0413, знаходяться повністю в межах прикордонної смуги. Станом на 11.01.2024 ніяких заходів стосовно зазначених земельних ділянок не проводилось, позовні заяви до суду не направлялись.

До Харківської обласної військової адміністрації Чугуївською окружною прокуратурою направлено запит (04.01.2024 №63-95вих-24) про вжиття обласною військовою адміністрацією заходів щодо усунення порушень вимог земельного законодавства при користуванні вищезазначеною земельною ділянкою, зокрема в судовому порядку, а також чи планується вжиття таких заходів, зокрема позовного характеру (а.с.116 т.1).

У відповідь на зазначений лист Харківською обласною військовою адміністрацією повідомлено, що питання додержання вимог законодавства при користуванні земельними ділянками оборони не відносяться до компетенції юридичного департаменту Харківської обласної військової адміністрації (18.01.2024 №05-54/52) (а.с.118 т.1).

Київською окружною прокуратурою м. Харкова повідомлено (27.03.2024 №50-105-1502вих-24) в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Харківську обласну державну (військову) адміністрацію (а.с.119 т.1).

Вказане вище стало підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді, оскільки при наявності порушень інтересів держави та бездіяльності органу, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, прокурором встановлена наявність визначених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення з даною позовною заявою до господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представника позивача у судових дебатах, суд встановив наступне.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6321685200:02:001:0413, розташована у Вовчанському районі Харківської області за межами населених пунктів на території Охримівської сільської ради, була сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 11.11.2020 як землі сільськогосподарського призначення.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30.09.2020 №1370-УБД "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Охримівської сільської ради Вовчанського району Харківської області гр. ОСОБА_1 (а.с.40 т.1).

30.10.2020 ТОВ "АГ РІЕЛТІ" було розроблено проект землеустрою щодо відведеної земельної ділянки (а.с.32 т.1).

Проте вказана земельна ділянка не була передана у приватну власність і залишилася у комунальній власності, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.86 т.1).

Як зазначає прокурор, вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної власності відбулось незаконно, оскільки вона в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги та відносяться до земель оборони.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Статтею 65 ЗК України унормовано, що землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до частини 1-4 статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Частиною 4 статті 84 ЗК України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами частини 2, 3 статті 115 ЗК України та статті 3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно з статтею 3 Закону України "Про використання земель оборони" землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Згідно статті 18 Закону України "Про державний кордон України" користування землею, на державному кордоні України провадяться відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України і здійснюються таким чином, щоб забезпечувався належний порядок на державному кордоні України. Компетентними органами України за погодженням з органами Державної прикордонної служби України з урахуванням місцевих умов установлюється порядок здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України.

Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно статті 23 Закону України "Про державний кордон України" у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання. При цьому встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим", з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При цьому, відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території Вовчанського району Харківської області визначено розпорядженнями Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2018 №522 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" та від 01.11.2021 №539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області".

З викопіювання з кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321685200:02:001:0413 розташована у північно-західній частині Вовчанського району Харківської області. З півночі земельна ділянка розташована на відстані близько 2309 метрів до державного кордону. За допомогою функції "лінійка" встановлено, що до Державного кордону України, якщо вимірювати з півночі, у найвіддаленішій точці менше 2776 метрів.

Зі Схеми розміщення земельних ділянок у прикордонній смузі вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває у межах орієнтовної межі прикордонної смуги (5 км від державного кордону).

Згідно інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.01.2024 №06.2/377-24-вих, наданої на запит Чугуївської окружної прокуратури Харківської області №63-94вих-24 від 04.01.2024, із врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим", земельна ділянка з кадастровим номером 6321685200:02:001:0413 в повному обсязі знаходяться в межах прикордонної смуги. Вказана земельна ділянка розташована від державного кордону на відстані до 5 км. Станом на 11.01.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 ніяких заходів стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6321685200:02:001:0413 не проводилось, позовні заяви до суду не направлялись.

Знаходження спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги візуально підтверджується матеріалами, а саме:

- схемою розміщення земельних ділянок в прикордонній смузі;

- додатком 1 до Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон - Описом проходження державного кордону між Україною і Російською Федерацією;

- викопіюванням з Публічної кадастрової карти України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Розпорядженням Харківської обласної адміністрації від 20.04.2016 №138 "Про додаткові заходи щодо забезпечення дотримання прикордонного режиму в межах території Харківської області" Вовчанській районній державній адміністрації доручено привести у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" та цього розпорядження раніше видані розпорядження з питань прикордонного режиму.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2018 №522 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" визначено ширину прикордонної смуги впродовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Також, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 01.11.2021 №539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" визначено ширину прикордонної смуги вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Таким чином, з врахуванням вказаних нормативно-правових актів та наявних в матеріалах справи доказів, слід дійти висновку, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6321685200:02:001:0413 площею 1,4140 га в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги, а відтак належить до земель оборони та може перебувати виключно у державній власності.

Отже, слід дійти висновку, що вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної відбулось незаконно, оскільки земельна ділянка в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги та відноситься до земель оборони.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 по справі №163/2369/16-ц землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну чи комунальну власність.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.07.2020 у справі №910/19932/17 дійшов висновку, що розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони.

Відповідно до частини 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Однак матеріали справи свідчать та Харківською обласною державною (військовою) адміністрацією як розпорядником спірної земельної ділянки державної власності зазначено, що рішень про вилучення та зміну її цільового призначення не приймалось.

Відтак, у порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 77, 84, 117, 122 ЗК України земельну ділянку, яка в силу Закону відноситься до земель оборони безпідставно вилучено з державної власності.

Відповідно до частини 3 статті 79-1 ЗК України, частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

За приписами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За приписами статті 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр", основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Як зазначено судом вище, під час формування та реєстрації невірно визначено категорію спірної земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення. При цьому вказана земельна ділянка належить до земель оборони.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з категорією землі сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, втім, спірна земельна ділянка є власністю держави і за категорією відноситься до земель оборони.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

При цьому скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321685200:02:001:0413 площею 1,4140 га, розташованої за межами населених пунктів на території Охримівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, з припиненням речових прав Вовчанської міської ради (код ЄДРПОУ 04058663) є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6321685200:02:001:0413 площею 1,4140 га, суд зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст.ст.15,16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Фізичне зайняття обмежено оборотоздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Таким чином, у разі фізичного зайняття обмежено оборотоздатних земель та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторннй позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Отже, порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом повернення державі в особі Харківської обласної військової адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321685200:02:001:0413 площею 1,4140 га.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації до Вовчанської міської ради про усунення перешкод та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Усунути перешкоди власнику-державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування в Державному земельному кадастрі держаної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321685200:02:001:0413 загальною площею 1,4140 га, розташованої за межами населених пунктів на території Охримівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, з припиненням речових прав Вовчанської міської ради.

Зобов`язати Вовчанську міську раду (62504, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Вовчанськ, вул. Соборна, 92; код ЄДРПОУ: 04058663) повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64; код ЄДРПОУ: 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6321685200:02:001:0413 загальною площею 1,4140 га, розташовану за межами населених пунктів на території Охримівської сільської ради Вовчанського району Харківської області.

Стягнути з Вовчанської міської ради (62504, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Вовчанськ, вул. Соборна, 92; код ЄДРПОУ: 04058663) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ: 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "06" серпня 2024 р.

Суддя Т.О. Пономаренко