Рішення № 120818742, 06.08.2024, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/524/24

Провадження № 2/467/158/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2024 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 рокутовариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем укладено кредитний договір № 200529085, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 18527 грн. 92 к., з встановленим строком користування з 14 травня 2016 року по 14 травня 2019 року та зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору №7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, відповідно до якого позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитними договорами. Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором, відповідач в свою чергу порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 21 березня 2024 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 53385 грн. 77 к., з яких: 18 527 грн. 92 к. заборгованість за кредитом та 34857 грн. 85 к. заборгованість за відсотками. Окрім цього, сума 3% річних - 4812 грн. 52 к., сума інфляційних втрат - 4812 грн. 52 к. На підставі викладеного позивач прохав поновити строк позовної давності для подання до суду, стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 80433 грн. 49 к., витрати на оплату судового збору та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 19 квітня 2024 року по справі відкрито спрощене позовне провадження.

Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив по справі, у якому відповідач позовні вимоги не визнала, вказала, що позивачем не зазначено у позовній заяві і не надано доказів заборгованості за відсотками за користування кредитом, в якому розмірі встановлені та за який період несплачені. Позивачем не доведено виконання умов договору банком, який зобов`язався надати грошові кошти позивачу на споживчі цілі. Позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин. Строк позовної давності закінчився 14 травня 2022 року. Відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору 14 травня 2016 року у розмірі 18527 грн. 92 к. Проте отримати кредитні кошти відповідач не мав можливості на підставі того, що 25 травня 2016 року кредитна картка була заблокована у зв`язку з тим, що 23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних. Позивачем не надано доказів щодо отримання відповідачем коштів у кредит на виконання кредитного договору від 14 травня 2016 року (первинних фінансово-господарських документів). Позивачем не надано розрахунку розміру заборгованості за тілом та відсотками, не надано доказів про рух коштів, чи дійсно позичальник користувався кредитом та чи сплачував щомісячні внески на погашення кредиту. Позивач дізнався про порушення свого права 20 липня 2020 року в момент придбання кредитного портфелю з простроченою заборгованістю та пропустив 3-річний строк звернення до суду. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні не є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 скасовано 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом. Початком строку позовної давності, у межах якого первісному кредитору необхідно було звернутися до суду з позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості з відповідача, є 15 травня 2019 року.

Представник позивача надав письмове пояснення по справі, у якому посилався на постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року по справі № 752/5669/23 як на рішення по зразковій справи з питання поновлення строку позовної давності. Вказав, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року, якою установлено карантин з 12 березня 2020 року, закінчення строку позовної давності припадає на 14 травня 2022 року. З лютого 2022 року строки позовної давності продовжено у зв`язку з введенням в Україні військового стану. Наявність заборгованості, факт користування кредитними коштами підтверджується первинними документами - виписками з особових рахунків відповідача за кредитним договором № 200060006 від 08 липня 2014 року та за кредитним договором № 200529085 від 14 травня 2016 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що у травні 2016 року вона бажала отримати кредит у банку « Михайлівський », банк погодив видачу кредиту у розмірі 18000 грн. і надав банківську картку. Однак вказаних коштів вона з картки не знімала, картку не активізувала. 25 травня 2016 року вона виявила, що картка заблокована і зрозуміла, що кредиту немає. Восени 2016 року їй телефонували з якоїсь фірми з вимогою сплатити кредит, однак вона нічого не сплачувала, так як кредит фактично не отримала.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши відповідача, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 14 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 200529085, який складається з заяви (оферти) від 14 травня 2016 року № 200529085, анкети № 2797786 від 14 травня 2016 року, довідки про умови кредитування від 14 травня 2016 року. Відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 18527 грн. 92 к., зі встановленим строком користування з 14 травня 2016 року по 14 травня 2019 року. Кредитний договір підписано власноруч відповідачем.

Також відповідачем 14 травня 2016 року погоджено графік платежів по кредитному договору, відповідно до якого загальний розмір платежів за весь період дії договору складає 42238 грн. 24 к., в т.ч. тіло кредиту - 18527 грн. 92 к., у вказаному повідомленні зазначено про те, що банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 для використання в рамках вказаного кредитного договору ( т.1 а.с. 39).

20.07.2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №7_БМ, відповідно до якого Банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців(іпотекодавців) та /або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 цього Договору, далі за текстом - боржники ( т.1 а.с. 21).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору за № 107557 значиться боржник ОСОБА_1 , № кредитного договору 200529085 від 14 травня 2016 року, розмір кредиту 18527 грн. 92 к., заборгованість по тілу кредиту 18527 грн. 92 к., заборгованість за доходами 34857 грн. 85 к.( т.1 а.с.44).

До матеріалів справи позивачем додано постанову Північного апеляційного Господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія "Плеяда", ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права (а.с.26-37).

З копії постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_4 від 29.12.2022 року, встановлено що Господарським судом міста Києва зобов`язано ТзОВ «ФК Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 №1 і №2( т.1 а.с.38).

Постановою про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_5 від 17.01.2023 року зобов`язано ТзОВ «ФК Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 року №1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 року №1 і №2( т.1 а.с.7).

Позивач надав до матеріалів справи копію претензії, що була надіслана відповідачу в грудні 2022 року ( т.1 а.с.11).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд, оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України, подані учасниками справи докази, прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог, адже доказів того, що відповідачкою були отримані кредитні кошти, їх розмір та дата отримання, розмір відсотків та порядок і період їх нарахування позивачем надано не було.

Надана на підтвердження наявності заборгованості виписка по особовому рахунку з 23.05.2016 року по 27.07.2020 року за кредитним договором 14 травня 2016 року, де вказана загальна сума заборгованості 80433 грн. 49 к., не підтверджує вищезазначеного, оскільки відповідно до заяви (оферти) № 200529085 від 14 травня 2016 року номер особового рахунка позичальника № НОМЕР_2 . Також у вказаній виписці по рахунку зазначена початкова дата руху коштів 01.07.2017 року (а.с.77 т.2) та вказано, що на рахунку № НОМЕР_3 оборотів 18527 грн. 92 к., жодного доказу на підтвердження того, що позичальнику відповідно до умов договору від 14 травня 2016 року замість рахунку № НОМЕР_2 відкрито рахунок № НОМЕР_3 суду не надано. У графіку платежів номер рахунку позичальника зазначений як НОМЕР_1.

Разом з тим, ні із позовної заяви, ні із виписки по особовому рахунку неможливо встановити коли саме відповідач отримала кредит у розмірі 18527 грн. 92 к., що також неможливо встановити суду самостійно, із наданих в якості доказу позивачем виписок по особовим рахункам, оскільки така виписка сформована з 01 липня 2016 року, а не з часу укладення договору. У долучених до справи виписках по особовим рахункам зазначений рахунок, який не відповідає рахунку, вказаному у заяві про укладення кредитного договору і жодного доказу того, що рахунок, вказаний у виписках, належить саме відповідачу, не зазначено ні у позовній заяві, ні у додаткових поясненнях у справі, наданих позивачем, ні у доданих до позовної заяви доказах.

З долученої до позовної заяви позивачем заяви (оферти) №200529085, яка підписана представником ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є позивач, та відповідачем 14 травня 2016 року неможливо зробити висновок про розмір та дату надання кредиту відповідачці, дату сплати заборгованості за кредитом чи відсутності сплати за кредитом.

Суд зауважує, що належними доказами, які підтверджують наявність кредитної заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Однак, такі документи суду не надані.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат та витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Кологрива