Рішення № 120809290, 05.08.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 рокуСправа №160/14405/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2023 року №Ф-19025-04, якою ОСОБА_1 визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 14 220,37 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити інформацію про заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 з інформаційно-телекомунікаційної системи Податковий борг та електронного кабінету платника податків.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 30 серпня 2017 року. Отже, з 30.08.2017 р. ОСОБА_1 не є платником єдиного внеску у розумінні Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та не має обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску, у зв`язку з чим вимога про сплату боргу прийнята стосовно позивача необґрунтовано та безпідставно. Також, у позовній заяві зауважено, що протягом періоду, в який ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, вона перебувала в трудових відносинах з АТ Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз та його структурними підрозділами, а також з іншими юридичними особами. Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), зокрема, у період з 01.01.2015 р. по 30.08.2017 р. страхові внески за позивача сплачувались роботодавцями - Нікопольським управлінням по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз (24607907), АТ Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз (03340920) та ТОВ ВІВАЛЬТ (38711603). З огляду на викладене, позивач є застрахованою особою у розумінні Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за яку єдиний внесок сплачується у встановленому законом порядку роботодавцем. ОСОБА_1 зазначила, що періоди, коли б за неї не сплачувались страхові внески особисто або роботодавцем, протягом дії Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - відсутні. Одночасно із цим, у позовній заяві наголошено на правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.12.2019 р. по справі №440/2149/19, за змістом якої особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Також ОСОБА_1 стверджує, що станом на дату оскарження отриманої вимоги про сплату боргу (недоїмки) вона не отримувала жодного акту або довідки, прийнятих за результатами будь-яких перевірок. Крім того, у позовній заяві зауважено, що позивач не має обов`язку із подання будь-якої звітності. Наведене дозволяє зробити висновок, що дані про наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску сформовані на підставі облікових даних з інформаційних систем контролюючого органу, про що також зазначено і в самій оскаржуваній вимозі. Таким чином, на думку позивача, спірна вимога про сплату боргу складена відповідачем безпідставно, без достатніх на те підстав. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є неправомірною та підлягає безумовному скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду надійшов від ГУ ДПС у Дніпропетровській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зазначив, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України (ІКС Податковий блок) з 10.03.2011 р. по 30.08.2017 р. позивач перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (ДПІ у м.Покров) як фізична особа-підприємець (далі ФОП) за податковою адресою: АДРЕСА_1 . Так, у відзиві зазначено, що у 2014 році Нікопольською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 23.12.2014 за №4006/04-07-17-03/ НОМЕР_2 та винесено по єдиному соціальному внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.12.2014 р. №Ф-0015971703 на суму 41 804, 62 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску від 26.01.2015 р. №0000861703 на суму 3965,64 грн. Як стверджує відповідач, станом на 31.01.2023 р. згідно даних ІКС Податковий блок в інтегральній картці платника ОСОБА_1 рахувалась заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 14 220,37 грн. На виконання розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від №449 від 20.04.2015 р. (далі Інструкція №449), ГУ ДПС у Дніпропетровській області було сформовано спірну вимогу та направлено її 09.02.2023 р. засобами поштового зв`язку на податкову адресу платника, а саме: АДРЕСА_1 . Дане відправлення було повернуто до ГУ ДПС у Дніпропетровській області 14.03.2023 р. з причин закінчення терміну зберігання, а відтак вказана вимога набула статусу узгодженої. У зв`язку з несплатою заборгованості та на виконання пункту 5 розділу VI Інструкції №449, після процедури узгодження, відповідачем було сформовано узгоджену вимогу від 06.02.2023 р. №Ф-19025-04 У на суму 14220,37 грн. та передано її на примусове виконанню до органу Державної виконавчої служби (виконавче провадження №74870012). Згідно даних ІКС Податковий блок 11.06.2024 р. Нікопольським відділом Державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в рахунок погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість в сумі 14220,37 грн. Згідно постанови Нікопольського відділу Державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 12.06.2024 виконавче провадження №74870012 по ОСОБА_1 закінчено. Станом на 13.06.2024 р. у позивача відсутня заборгованість по розрахункам з бюджетом з єдиного соціального внеску. З огляду на викладене, відповідач стверджує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 №Ф-19025-04 У на суму 14220,37 грн. вважається відкликаною. Враховуючи наведене, у зв`язку із відсутністю заборгованості у ОСОБА_1 вимоги позовної заяви, на думку відповідача, фактично є виконаними, а предмет спору - відсутній. З огляду на викладене, ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить суд закрити провадження по справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

До суду надійшла від представника ОСОБА_1 відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти задоволення клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області про закриття провадження у справі та зауважив, що фактичне стягнення грошових коштів на виконання оскаржуваної вимоги відбулось 11.06.2024 р., тобто, після відкриття провадження по справі. Окрім того, у відповіді на відзив зазначено, що відповідно до відмітки у паспорті ОСОБА_1 з 10.12.2018 р. її місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , однак згідно наданих відповідачем доказів оскаржувана вимога надсилалась за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, ОСОБА_1 вважає, що після реєстрації припинення підприємницької діяльності 30.08.2017 р. в неї відсутній обов`язок вносити зміни до Єдиного державного реєстру про своє місцезнаходження. Також позивач наголосив, що інші підстави для скасування оскаржуваної вимоїн викладені у позовній заяві, відповідачем проігноровані, відповіді на них контролюючим органом не надано. Враховуючи наведене, позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по справі та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Щодо заявленого ГУ ДПС у Дніпропетровській області клопотання про закриття провадження по справі слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що вимоги позовної заяви ОСОБА_1 фактично є виконаними у зв`язку із стягненням із позивача повної суми заборгованості у виконавчому провадженні №74870012, відкритому Нікопольським відділом державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) стосовно примусового виконання вимоги від 06.02.2023 р. №Ф-19025-04 У на суму 14220,37 грн

Натомість, ОСОБА_1 оскаржено в рамках даного адміністративного спору сформовану ГУ ДПС у Дніпропетровській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 р. за №Ф-19025-04.

При цьому, як слідує зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 та відповіді на відзив позивач вважає неправомірним нарахування ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 єдиного внеску за спірною вимогою, що призвело до порушення прав позивача на володіння майном у вигляді примусового стягнення належних позивачу грошових коштів у примусовому порядку.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження по справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) була зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності ФОП фізичною особою до 30.08.2017 р. та перебувала на податковому обліку (в т.ч. як платник єдиного внеску) у період з10.03.2011 р. по 30.08.2017 р.

Станом на 06.02.2023 р. та на час розгляду цієї справи запис про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 . В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 станом на 31.01.2023 р. у позивача обліковувалась заборгованість по сплаті єдиного внеску по терміну сплати 14.07.2016 р. на суму 14 220,37 грн.

У зв`язку із наявністю у позивача заборгованості по сплаті єдиного внеску 06.02.2023 р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-19025-04 на суму 14 220, 37 грн., яку відповідач направив засобами поштового зв`язку на податкову адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_3 .

Вищезазначене відправлення було повернуто до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Надалі у зв`язку з несплатою заборгованості та на виконання пункту 5 розділу VI Інструкції №449, після процедури узгодження, відповідачем було сформовано вимогу від 06.02.2023 р. №Ф-19025-04 У на суму 14220,37 грн. та направлено її на примусове виконанню до органу Державної виконавчої служби (виконавче провадження №74870012).

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 р. за №Ф-19025-04, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України, Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010 р. (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2464).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону №2464, визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Частиною 1 статті 4 Закону №2464 визначено, що платником єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 8, 12 ст. 9 Закону №2464).

Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Процедура стягнення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску поділяється на два етапи, а саме:

1) формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та направлення її платнику для добровільної сплати, або узгодження (оскарження протягом 10 днів вимоги в адміністративному, або судовому порядку) - етап узгодження;

2) після закінчення процедури узгодження протягом 10 днів формування та направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) (із позначкою У) з узгодженою сумою недоїмки до органу ДВС для примусового виконання - етап примусового стягнення. На даному етапі вимога про сплату боргу (недоїмки) не надсилається платнику.

Перший етап процедури стягнення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску полягає у наступному.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платнику єдиного внеску, який має недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 р.(далі - Інструкція №449).

Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції №449, у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або зі сплати фінансових санкцій орган доходів та зборів, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилає вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень за формою згідно додатком 6 до цієї Інструкції.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Судом встановлено, що згідно даних ІКС Податковий блок ДПС України станом на 31.01.2023 р. у позивача обліковувався борг (недоїмка) зі сплати єдиного соціального внеску на суму 14 220,37 грн.

Слід зауважити, що з урахуванням відомостей інтегрованої картки платника ОСОБА_1 заборгованість позивача виникла у період 2014-2015 рр. внаслідок несплати зобов`язань за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 23.12.2014 р. №Ф-0015971703 на суму 41 804, 62 грн. та рішенням про застосування штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску від 26.01.2015 р. №0000861703 на суму 3965,64 грн., які були предметом оскарження в межах адміністративної справи №804/2662/15 та в судовому порядку не були скасовані.

У подальшому у період 2016-2019 рр. сума боргу позивача змінювалася внаслідок часткової сплати позивачем єдиного внеску.

Так, у період з 31.07.2019 р. по 11.06.2024 р. загальна сума боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного соціального внеску становила 14 220,37 грн. та залишалась незмінною.

Станом на 30.06.2024 р. відомості про наявність у позивача боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску в ІКС Податковий блок відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Визначена у оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) сума недоїмки у розмірі складається виключно із своєчасно не сплачених узгоджених зобов`язань позивача.

При цьому, у спірній вимозі про сплату боргу (недоїмки) лише відображено загальну суму недоїмки, актуальну станом на 31.01.2023 р.

Зазначена вище вимога для її узгодження була направлена позивачу.

Тому сформована на першому етапі вимога не направляється для примусового виконання до органу ДВС, оскільки ще не є узгодженою.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Згідно з п. 4 розділу VI Інструкції №449 при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера Ю (вимога до юридичної особи) або Ф (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера У (узгоджена вимога).

В третій частині літера У (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Відповідно до п. 5 розділу VI Інструкції №449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

- вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

- надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).

Якщо платник частково сплатив суми недоїмки, та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред`являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред`явлення.

Відповідно до пункту 7 розділу VI Інструкції №449, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:

- позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;

- позитивне значення різниці між сумою боргу платника заданими інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

З урахуванням викладеного вимога про сплату боргу (недоїмки) набуває статусу виконавчого документу лише на другому етапі. До органу ДВС направляється вимога, яка містить у третій частині літеру У, та яка сформована після закінчення процедури узгодження суми недоїмки, зазначеної у вимозі сформованій на першому етапі, та тільки на суму зростання боргу (недоїмки), з урахуванням погашених сум боргу на дату пред`явлення, та з виключенням суми боргу, зазначеної у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

Отже, позивач оскаржує вимогу, яка фактично лише фіксує суму заборгованості із ЄСВ станом на 31.01.2023 р. та була направлена позивачу в порядку узгодження та яка не є виконавчим документом.

Відтак наведені у позові обґрунтування протиправності вимоги від 06.02.2023 р. за №Ф-19025-04 можуть мати місце лише при оскарженні позивачем узгодженої вимоги (із літерою У), яка є виконавчим документом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із приписами ч.1 і ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 72, 77, 139, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, вул. Сімферопольська, 17-А, м.Дніпро, 49005) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про закриття провадження по справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, - відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7статті 18 Кодексу адміністративного судочинства Україниособам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2024 року.

Суддя О.М. Неклеса