Рішення № 120809141, 02.08.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3337/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю у нього матері з інвалідністю 2 групи протиправною та зобов`язання відповідача надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу відповідно до абз. 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

05.03.2024 засобами поштового зв`язку направив до відповідача заяву про надання йому відстрочки для чого надав відповідні підтверджуючі документи. Однак, відповідачем було відмовлено у її наданні з тих підстав, що у позивача наявний працездатний брат ОСОБА_1 . Позивач з посиланням на норми чинного законодавства, які регламентують право осіб на відстрочку від мобілізації з підстави наявності батьків з інвалідністю 1 чи 2 групи, вважає протиправною відмову відповідача в наданні йому відстрочки та такою, що порушує його права. З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав. Вказав на те, що ОСОБА_1 28.02.2024 за результатами обстеження був визнаний придатним до військової служби. Зважаючи на ту обставину, що позивач не має права на звільнення від призову, в цей же день йому вручена повістка про зобов`язання на 17.00 год того ж дня прибути до Другого відділу РТЦК для відправки у команду №184. Позивач відмовився від направлення на службу.

Пізніше засобами поштового зв`язку відповідачем отримано заяву позивача про надання йому відстрочки від мобілізації відповідно до абз. 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В наданні відстрочки позивачу було відмовлено, оскільки він має брата ОСОБА_1 .

З посиланням на норми чинного законодавства вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. З урахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач є військовозобов`язаним відповідно до Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ).

28.02.2024 позивачу вручено повістку про зобов`язання на 17.00 год того ж дня прибути до Другого відділу РТЦК ( а.с.53).

ОСОБА_1 05.03.2024 засобами поштового зв`язку направив до відповідача заяву про надання йому відстрочки від мобілізації із підстав, визначених абз.11 ч.1 ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме наявністю батьків з інвалідністю 2 групи. До заяви були долучені ряд документів ( а.с.10-11).

За наслідками розгляду заяви позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 14.03.2024 №640 відмовлено у наданні відстрочки від мобілізації за відсутності для цього підстав, зокрема, наявністю в батьків інших працездатних членів сім`ї, які можуть їх утримувати (а.с.20-21).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Преамбулою Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Закон встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Абзацом 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Статтею 23 даного Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.

Зокрема такою підставою, що надає право на відстрочку під час мобілізації є (редакція Закону на момент виникнення спірних правовідносин) які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Абзацом 11 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби військовозобов`язані, за таких підстав: 1) які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю; 2) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 ,1995 року народження є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.24).

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААГ №205329 від 27.10.2023 мати позивача ОСОБА_3 1973 року народження є інвалідом II групи (причина захворювання загальне захворювання (а.с.27).

Батько позивача ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи (по зору), що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА № 740658 від 27.03.2024 (а.с.28).

Відповідно до акту №78 від 04.03.2024 проведення обстеження/не проживання (а.с.25) встановлено, що батьки позивача та він сам зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними зареєстрований, однак проживає в іншому місці старший брат позивача ОСОБА_1 1992 року народження.

При цьому, суд зауважує, що довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №201664 від 21.03.2023 подавалася разом із рапортом відповідачу, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Аналізуючи зміст норми закону та з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відстрочка за наявності батьків з інвалідністю I чи II груп надається військовозобов`язаному лише за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Підставою для відмови у наданні відстрочки позивача стало наявність у нього працездатного рідного брата, який за законом має обов`язок утримувати працездатних батьків.

Обставин, які б засвідчували відсутність у ОСОБА_4 утримувати своїх не працездатних батьків позивачем ні під час подання заяви відповідачу, ні під час судового розгляду, суду не подано.

Тому, враховуючи норми абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», фактичні обставини по справі, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки з цих підстав.

При цьому суд зауважує, що для встановлення (підтвердження) вказаної обставини не має значення чи особа з інвалідністю проживає з працездатною особою, яка зобов`язана відповідно до закону їх утримувати, чи ні.

У матері позивача, яка є інвалідом 2 групи, є ще один повнолітній син ОСОБА_5 1992 року народження, який відповідно до закону має обов`язок її утримувати, і при цьому немає значення наявність у нього на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей.

Суд не приймає до уваги твердження позивача та його представника про те, що для надання відстрочки з наведених у позові підстав є лише наявність батьків з інвалідністю 1 чи 2 групи, оскільки як вже зазначалося вище така відстрочка може бути надана військовозобов`язаному за відсутності інших працездатних осі, які можуть їх утримувати, чого в даному випадку у позивача не має.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк