Рішення № 120808308, 02.08.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16890/24-ц

пр. 2-5988/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання цивільну справу цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» (далі - позивач, ТОВ «Позняки-Автосервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 18 960,00 грн. заборгованості за надані послуги з обслуговування автостоянки (гараж); 2 414,99 грн - інфляційних втрат; 609,37 грн. - три проценти річних; 3 028,00 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником автостоянки (гараж) № НОМЕР_1 в секції «Б» підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Попереднім власником автостоянки (гараж) АДРЕСА_2 був ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 14.08.2006 року.

01.12.2006 року між ТОВ «Позняки-Автосервіс» та ОСОБА_2 укладено договір № 1-12-95Б/СТ13 про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах з утримання підземної автостоянки і прилеглої території.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прав власності на автостоянки (гараж) № НОМЕР_1 в секції «Б» підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 01.12.2021 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 644, виданий 01.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кочергою Г.Г. (інформаційна довідка 353977848 від 10.11.2023 року).

Новий власник ОСОБА_1 із пропозицією щодо укладення договору про надання послуг з утримання автостоянки (гаража) до позивача не звертався.

Про зміну власника ТОВ «Позняки-Автосервіс» дізналось випадково, тому на адресу відповідача було надіслано пропозицію про укладення договору та для підписання два примірника проєкту договору про надання послууг з обслуговування паркінгу № 08-12-23-95Б/СТ13 від 08.12.2023 року, однак підписаний відповідачем примірник договору на адресу позивача не повертався.

У період з 01.12.2021 року до 01.04.2024 року відповідач не сплачує витрати за обслуговування автостоянки, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 18 960,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини, на підставі Правил зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115, ст.ст. 322, 526, 530, 629, 625, 901, 977 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вищевказану суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами у цивільній справі за позовом ТОВ «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та роз`яснено відповідачу право у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.

Як визначено у ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення останньому копії позовної заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Як визначено у ч. ч. 1, 2, 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Отже, оскільки копія ухвали суду була направлена відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останнього, проте, конверт повернувся із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляв, то суд вважає, що ухвала суду відповідачу вручена.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

Судом встановлено, що видом діяльності ТОВ «Позняки-Автосервіс» є надання інших індивідуальних послуг (основний), допоміжне обслуговування наземного транспорту, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Попереднім власником автостоянки (гараж) № НОМЕР_1 в секції «б» підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 14.08.2006 року № 1280/С/НП.

01.12.2006 року між ТОВ «Позняки-Автосервіс» та ОСОБА_2 укладено договір № 1-12-НОМЕР_1Б/СТ13 про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах з утримання підземної автостоянки і прилеглої території.

Згідно з п. 6 додатку №1 до договору від 01.12.2006 року № 1-12-95Б/СТ13 мають право брати або ставити транспортні засоби з (на) автостоянки: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прав власності на автостоянки (гараж) № НОМЕР_1 в секції «Б» підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 01.12.2021 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 644, виданий 01.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кочергою Г.Г. (інформаційна довідка 353977848 від 10.11.2023 року).

У матеріалах справи наявна пропозицією щодо укладення договору про надання послуг з обслуговування паркінгу вих. № 74 від 08.12.2023 року та для підписання два примірника проєкту договору про надання послуг з обслуговування паркінгу № 08-12-23-95Б/СТ13 від 08.12.2023 року, а також опис вкладень з якого вбачається, що вказана пропозиція і два примірники договору надсилались на адресу відповідача.

У період з 01.12.2021 року до 01.04.2024 року відповідач не сплачує витрати за обслуговування автостоянки, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 18 960,00 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком боргу станом на 01.04.2024 року у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 18 960,00 грн заборгованості за надані послуги з обслуговування автостоянки; 2 414,99 грн - інфляційних втрат; 609,37 грн - три проценти річних.

Організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, регламентують Правила зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115.

Ці Правила поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок - гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб`єктами господарської діяльності, чи належать цим суб`єктам (п. 1 цих Правил).

Відповідно до п.п. 15, 16 зазначених Правил, плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека. На всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України, встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 901 цього Кодексу встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тариф на утримання автопаркінгів відноситься до третьої групи - житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на які визначаються виключно за домовленістю сторін на підставі економічно обґрунтованих витрат виконавцем послуг і не вимагають затвердження органами місцевого самоврядування.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору або чинного законодавства.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Так, відсутність договору не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за фактично надані йому послуги з утримання автостоянки (гаража), оскільки такі послуги не можуть бути відокремлені, та щодо отримання яких відповідач не може бути позбавлений у зв`язку із специфікацією їх надання (прибирання, охорона, утримання систем пожежної безпеки, освітлення тощо, які здійснюються для власників усіх машиномісць одночасно.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц (провадження № 61-14819св20), від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц (провадження № 61-20523св19), від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17 (провадження № 61-13603св19).

В силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, незважаючи на відсутність письмового договору між сторонами про відшкодування витрат на утримання автостоянки, із фактичних правовідносин, що склалися між сторонами, вбачається, що такі договірні відносини між ними існують, оскільки позивачем надавалися у встановленому законом порядку послуги з утримання і обслуговування паркінгу відповідачу, у зв`язку з цим товариство несло витрати, а тому відповідач повинен також нести зобов`язання по їх сплаті, як власник машиномісць.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, належних і допустимих доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останньою не надано.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа, яка є власником (законним користувачем) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів, а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.

Відповідач допустила невиконання вимог закону щодо належної оплати вартості послуги з утримання та обслуговування автостоянки (паркінгу) в установлений строк та у визначеній сумі вартості цієї послуги, що є підставою для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за надані та спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Отже, власник нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку у вигляді машиномісця у паркінгу також несе обов`язок з витрат на утримання цієї автостоянки.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини по утриманню машиномісця, ТОВ «Позняки-Автосервіс» у встановленому законом порядку послуги з обслуговування машиномісця відповідачу надаються, у зв`язку з цим несе витрати, а тому останній повинен також нести зобов`язання по їх сплаті, як власник паркомісця.

Крім того, суд враховує правову позицію викладену у Постанові ВСУ від 14.11.2018 у справі №756/11308/15, де зазначено, що відсутність договору на утримання паркомісця не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг.

Так, оскільки судом встановлено, що за період з 01.12.2021 року по 01.04.2024 року відповідач не сплачував витрати за обслуговування машиномісця та не приймав участі у витратах по утриманню підземної автостоянки та прилеглої території, заборгованість відповідача перед позивачем складає 18 960,00 грн. основного боргу, 2 414,99 грн. інфляційних втрат, 609,37 грн. 3 % річних, вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку.

При цьому суд враховує, що на час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, а наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території, є обґрунтованими та доведеними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Що стосується заявленого представником позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає.

За правилами ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.

Дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження оплати відповідачем професійних послуг адвоката, суд дійшов висновку про задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 5 000 грн., такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1227 від 12.04.2024 року.

Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 028,00 грн у відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» 18 960 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 00 коп. - заборгованості за надані послуги з обслуговування і участі у витратах з утримання підземної автостоянки і прилеглої території; 2 414 (дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн 99 коп. - інфляційних втрат; 609 (шістсот дев`ять) грн 37 коп. - три проценти річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс»: 02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 14а; код ЄДРПОУ 33994474.

Відповідач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02.08.2024 року.

Суддя Є.С. Хайнацький