Ухвала суду № 120789175, 05.08.2024, Франківський районний суд м. Львова

Справа №465/5956/24

Провадження2-а/465/272/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

05.08.24 м. Львова

суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О.І., дослідивши матеріали позовної заяви

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул.Перфецького, буд.19),

предмет позову: визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі,

в с т а н о в и в:

30 липня 2024 року на адресу суду надійшла указана позовна заява. Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2552824 від 06.07.2024, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Обґрунтовуючи зміст позовних вимог зазначив, що розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор поліції порушив його права, зокрема не надав позивачу для ознайомлення жодного доказу вчинення ним адміністративного правопорушення, не повідомив про початок розгляду справи, не надав можливості викласти пояснення на окремому бланку. Також посилається та те, що інспектор залишив поза увагою бажання позивача скористатися правовою допомогою захисника та не вжив заходів щодо повідомлення Центру безоплатної вторинної правової допомоги. Тому, розглянувши справу на місці стоянки його транспортногозасобу позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі правами, передбаченими ст.268 КУпАП, в тому числі і правом на правову допомогу. Крім цього, позивач заперечив вчинення адміністративного правопорушення, зазначивши у тексті позовної заяви про те, що взагалі не здійснював керування транспортним засобом, а був його пасажиром.

Що стосується причин пропуску строку для звернення до суду, то у позові зазначено, що оскаржувана постанова інспектором позивачу не вручалась і засобами поштового зв`язку не скеровувалась. Копія оскаржуваної постанови отримана захисником позивача 25.07.2024, під час ознайомлення з матеріалами справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП (справа №465/5805/24). Оскільки копію спірної постанови йому вручено не було, то й строк для її оскарження спливати не почав.

Заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин такого пропуску позивачем до позову не додано.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.1 ст.122 цього Кодексу.

Правилами ч.2 ст.286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Вказана норма також кореспондується з положеннями ст.289 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Приписами п. 6 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справі України від 07.11.2015 № 1395) передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або після повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ст.123 КАС України.

Згідно із положеннями ч.1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Верховним Судом у постанові від 25.02.2021 у справі №580/2987/20 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Так, позивач оскаржує постанову від 06.07.2024, однак до суду звернувся 30.07.2024, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду. При цьому, про поновлення пропущеного строку не просить, а орієнтує суд на те, що постанова під час її складення йому не вручалась та до дня звернення до суду із вказаним позовом не надсилалась.

Між тим, адміністративне правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності, зафіксоване не в автоматичному режимі. Із змісту позовної заяви вбачається, що рішення про притягнення його до відповідальності прийняте в присутності позивача (на місці), проте із порушенням його прав. Крім цього, позивач у тексті позовної заяви не зазначає про те, що не знав про існування спірної постанови до 25.07.2024.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували позицію позивача щодо строку звернення, окрім спірної постанови. Із змісту долученої копії оскаржуваної постанови вбачається, що в графі 9 "Копію постанови отримав" зазначено "від підпису відмовився".

Враховуючи усталену судову практику, сформовану на підставі ухвали Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №739/304/22 , не можна залишати поза увагою те, що відмовляючись від підпису, на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач усвідомлював і знав про винесення вказаної постанови, а тому був обізнаний про можливі негативні наслідки за фактом винесення цієї постанови. Отже, ОСОБА_1 вже 06.07.2024 повинен був усвідомлювати, що він є особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, й при бажанні вчиняти дії для захисту своїх прав, у тому числі й знайомитися з адміністративними матеріалами, отримувати постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскаржувати її у визначений законом строк тощо.

В ухвалі від 30.08.2022 у справі №739/304/22 Верховний Суд зазначив, що сам факт відмови позивача від підпису постанови та отримання її копії свідчить про те, що позивач був обізнаний про наявність відповідної постанови ще в день її винесення.

За таких обставин, позивач, вважаючи незаконною постанову відповідача про накладення на нього адміністративного стягнення, ще у день винесення спірної постанови мав право її оскаржити.

Водночас нереалізація такого права, як і права відразу отримати копію оскаржуваної постанови, зумовлено, у тому числі, його власною пасивною поведінкою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Тому, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви, зокрема протягом десяти днів з дня вручення ухвали позивачу необхідно подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.94,123,160,169 КАС України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі залишити без руху.

Надати строк на усунення недоліків терміном десять днів з моменту отримання копії ухвали, з урахуванням вимог викладених в ухвалі.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, заява буде вважатися неподаною та повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: