Рішення № 120786072, 02.08.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2024 року м. Київ № 320/16407/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в колгоспі та сільськогосподарському підприємстві з 14.05.1984 року по 25.11.1996 року згідно записів трудової книжки та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 6 лютого 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.01.2023 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ пенсійного органу, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Листом 2600-0211-8/16465 від 31.01.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило про прийняття рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком позивачу. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, про відсутність необхідного страхового стажу та не зарахування до страхового стажу за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1992 період роботи з 14.05.1984 по 04.04.1993.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило суд відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначив, що згідно вимог ст. 8 та ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 особи мають право на призначення пенсіії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу (30 років). Згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 19 років 03 місяці 08 днів.

Посилаючись на положення ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788, п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, п. 1.1, п. 2.4, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення №58 від 27.09.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі Інструкція) вказує, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, записи в якій мають відповідати точним відомостям з наказу керівника, та в разі звільнення такі записи засвідчуються підписом керівника та печаткою. Водночас як зазначає Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначає, що до стахового стажу не враховано період роботи позивача в колгоспі з 14.05.1984 по 04.04.1993, оскільки у трудовій книжці ОСОБА_1 у відпомостях про трудову участь у громадсьму господарстві не коректно внесено дату та номер документу на підставі чого внесено запис.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому ОСОБА_1 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Позивач вважає, що формальна неточність в назві та даті документу, на підставі якого внесений запис 3 трудової книжки, не може бути підставою позбавлення права на пенсію.

Через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, з аналогічних мотивів наведених Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 судом було відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області у продовженні процесувльного строку для подачі відзиву з мотивів наведених у вказаній ухвалі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Іванівським РВ УМВС України в Херсонській області 07.10.1998, РНОКПП НОМЕР_3 .

18.01.2023 позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву №888 про призначення пенсії за віком відповідно до п.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ пенсійного органу, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Листом 2600-0211-8/16465 від 31.01.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомив позивача про прийняття рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком зв`язку із не підтвердженням страхового стажу визначеного ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком вбачається, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача на дату звернення становить 19 років 3 місяці 8 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи в колгоспі з 14.05.1984 по 04.04.1993 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1992, оскільки у відомостях про трудову участь у громадському господарстві некоректно внесено дату та номер документу на підставі чого внесено запис. Відтак, Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 - ІV від 09.07.2003 року, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Отримавши лист та рішення відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

В силу ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01.01.2023 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 30 років.

За погодженням між сторонами позивач досягнув необхідного пенсійного віку (60 років) та з позиції відповідачів у позивача недостатньо страхового стажу 19 років 03 місяці 08 днів, з визначеного законодавством не менше 30 років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (абз. 1 ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV).

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (абз. 2 ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ, у відповідній редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії, зокрема, за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 3 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (п. а абз. 3 ст. 56 Закону №1788-ХІІ).

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною першою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (ч.2 ст. 45 Закону №1058-IV).

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі зокрема, документи: 1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5)…

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які підтверджують родинні стосунки.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з ч.5 ст. 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Як зазначено вище, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, з огляду на недостатність необхідного страхового стажу у 30 років.

Як зазначив відповідач-1 та відповідач-2 у поданих до суду відзивах, підтверджений стаж роботи позивача становить 19 років 03 місяці 08 днів.

Водночас до загального трудового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 :

- період роботи в колгоспі з 14.05.1984 по 04.04.1993 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1992, оскільки у відомостях про трудову участь у громадському господарстві некоректно внесено дату та номер документу на підставі чого внесено запис;

Як вбачається із матеріалів справи, записи трудової книжки позивача НОМЕР_1 №3 (зазначено протокол №8 від 05.06.84р.), тобто замість повного 1984 року.

Разом з тим, вказані спірні записи в трудовій книжці, містять номер та дату наказу, на підставі яких такі бути внесені, засвідчені підписом особи, яка здійснила такий запис та скріплені печаткою відповідного підприємства.

Враховуючи позицію відповідачів щодо підстав не зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача суд вважає необхідним зазначити, що згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна норма передбачена пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку 637).

Згідно з пунктом 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналізуючи зазначене суд дійшов висновку, що вимога про надання уточнюючої довідки на підтвердження запису в трудовій книжці, може бути пред`явлена у випадку відсутності трудової книжки, та коли у ній відсутні необхідні записи, або записи є неправильними чи неточними, що узгоджується із висновкам Верховного Суду викладені в постанові від 21.02.2020 у справі №307/3091/16-а.

Судом встановлено, що записи в трудовій книжці позивача, які містять спірний період роботи, що не був врахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до страхового стажу, містить вказані записи періоди роботи, наказ, його дату, підписи осіб, що вчинили такі записи про прийняття, звільнення, печатки відповідного підприємства, організації. При цьому, судом встановлено, що формальна неточність в назві та даті документу, на підставі якого внесений запис у пунк 3 трудової книжки (зазначено протокол №8 від 05.06.84р.) замість повного 1984 року, не може бути підставою для позбавлення позивача права на пенсію.

Відповідно, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, чинної в період заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №162 в трудову книжку, зокрема, вносяться відомості про прийняття на роботу, звільнення. Записи вчиняються акуратно ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

До пункту 2.11 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.2 Інструкції №58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

З наведених норм права вбачається, що трудова книжка заповнюється роботодавцем і на працівника не покладено обов`язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці.

Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17.

Також, суд зазначає, що відповідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року №301 (далі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та певних осіб для підтвердження достовірності вказаної інформації у поданих особою до Пенсійного фонду документах, вимагання саме від особи, що претендує на призначення їй пенсії додаткових документів за наявності їх достатності та достовірності записів у них, законодавство не передбачає.

За вказаним вище Порядком №22-1, пунктом 4.2 слідує, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Таким чином, наведеними нормами права передбачено право Пенсійного органу на перевірку наданих пенсіонером документів для їх підтвердження.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідачі в свою чергу не надали суду відповідно до положень абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України належних доказів на спростування достатності та достовірності записів в трудовій книжці позивача, у зв`язку з чим позиція відповідачів по справі є необґрунтованою.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області безпідставно не врахувало при призначенні пенсії позивачу, періоди його роботи з 14.05.1984 по 04.04.1993 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1992, та ті обставини, що зазначені у спірному рішенні, не спростовують достовірності записів в трудовій книжці.

Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області неправомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком, у той час як право на призначення пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідачів відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Враховуючи страховий стаж, який був визнаний Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області у рішенні від 25.01.2023 № 26284015091 - 19 років 03 місяці 08 днів, та беручи до уваги спірний період страхового стажу (період роботи з 14.05.1984 по 25.11.1996), загальний страховий стаж позивача станом на 06.02.2023 (дата звернення за призначенням пенсії) становить понад 30 років, відтак позивач набула право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.01.2023 № 26284015091 про відмову в призначенні пенсії за віком

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У пункті 1.8 вказаного Порядку №22-1, зазначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Згідно з пунктом 1.9 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Враховуючи, що пенсійного віку позивач досягнув - 60 років, звернувся за призначенням пенсії за заявою 06.02.2023, відтак, пенсія має бути призначена за поданою заявою - з 06.02.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта

владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у повному обсязі на суму 1073,60 грн, оскільки саме цим суб`єктом владних повноважень було прийнято спірне рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 77-80, 139, 143, 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.01.2023 № 262840015091 про відмову у призначенні пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Києв, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368,) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до загального страхового стажу період роботи з 14.05.1984 по 25.11.1996 та призначити пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням, а саме з 06.02.2023.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.