Рішення № 120780028, 01.08.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2024 року Справа№200/2731/24

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу №200/2731/24 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 44070187, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, 87515) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №263738- 24/05-16 від 25 вересня 2023 року.

Позивач в обґрунтування адміністративного позову посилається на те, що 18.03.2024 року, поштою, отримав від ГУ ДПС України податкове повідомлення-рішення №263738-24/05-16 від 25 вересня 2023 року про нараховану суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік за земельну ділянку код ТТГ UA14160250000075646 у розмірі мінімального податкового зобов`язання 10 565,30 грн. Вказав, що власності позивача перебуває земельна ділянка кадастрового номеру 1422756300:06:000:0840, площею 8,4900 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Щодо підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення зазначено наступне.

У відповідності до Наказу Мінреінтеграції від 25.04.2022 за № 75, який діяв до 27.12.2022 року, Удачненська селищна територіальна громада Покровського району Донецької області (де знаходиться земельна ділянка, яка оподатковується), віднесена до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій.

У відповідності до п. 69.15. ст. 69 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України: за 2022 рік - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб. Вказана норма у вказаному вигляді діє з 30.06.2023 року.

Від 15.03.2022 р. пункт 69.15. мав такий зміст: «Тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та/або за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди».

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Вказує, що закон зворотної дії у часі не має і до 01.07.2023 року контролюючим органом такого податкового повідомлення-рішення позивачу складено і направлено не було, а за діючим на той проміжок часу і не могло, на думку позивача, бути направлено, то вважає, що позивач звільнений від сплати МПЗ як за 2022 так і за 2023 роки.

У строк, встановлений судом, представником відповідача надано відзив на позов ОСОБА_1 , у якому представник просив суд відмовити у задоволенні позову, з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України. Земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 , розташована на території Удачнянської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами та доповненнями) Удачнянська селищна територіальна громада не включена до переліку територій активних бойових дій та не відноситься до територій тимчасово окупованих Російською Федерацією. Виходячи з вищевикладеного, підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 25.09.2023 №263738-24/05-16, про визначення суми мінімального податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік у розмірі 10 565,30 грн, відсутні.

Вказав, що відповідно до підпункту 170.14.6 пункту 170.14 статті 170 ПК України, платник податку ОСОБА_1 не звертався до контролюючого органу для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми мінімального податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік.

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення. Надано позивачу термін протягом десяти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання позовної заяви із зазначенням адреси електронної пошти позивача, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету стосовно позивача та його представника та ціни позову.

Представником позивача надано до суду заяву на усунення недоліків, у якій вказано, що у позивача відсутня адреса електронної пошти, зазначені відомості про наявність/відсутність електронного кабінету стосовно позивача та його представника та зазначено про неможливість вказати та розрахувати ціну позову.

Ухвалою суду від 29 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/2731/24.

Ухвалою суду від 29 липня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №200/2586/24 відмовлено.

Відповідач скористався правом на подання відзиву відповідно до статті 162 КАС України.

Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив відповідно до статті 163 КАС України.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1422756300:06:000:0840, яка розташована в Удачненській селищній раді Покровського району Донецької області, площа 8,4900 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Контролюючим органом на підставі підпункту54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, Глави 4 розділу ІІ ПК України та відповідно до пункту 170.14 статті 170 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення форми «МПЗФ» від 25 вересня 2023 року №263738-24/05-16, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб за 2022 рік на суму 10565,30 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначаєПодатковий кодекс України(далі -ПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України від 30.11.2021 року № 1914 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі. постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового зобов`язання (далі - МПЗ).

Згідно п. 64 розділуXX «Перехідні положення» Податкового кодексу України першимроком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.

Згідно з п.п. 38 - 1.1.2 ст.38 - 1 ПК Українимінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗмінімальне податкове зобов`язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно п.п.38-1.1.4ст.38-1 ПК України, МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до п. 38-1.3 ст.38-1 ПК Україниу разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами п.п.170.14.3 ст.170 Податкового кодексу Українивизначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановленихпунктом271.2статті 271цьогоКодексу.

Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеномустаттею 42цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану продовжувався відповідними Указами Президента України та діє натепер.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Верховною Радою України 15.03.2022 року був прийнятийЗакон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК Українибув доповнений, зокрема, підпунктом 69.15 такого змісту:

«Тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та/або за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.».

Пунктом 4 цьогоЗакону Кабінету Міністрів Українидоручено невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Отже, підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України(в редакції, чинній на момент визначення позивачу податкового зобов`язання2022 рік) було встановлено пільгу на час введення воєнного стану для землекористувачів зі сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки у випадку, зокрема, розташування таких земельних ділянок на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), у якому станом на 10 грудня 2022 року перебувала Удачненська селищна територіальна громада.

Відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року за №1364визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією»до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 року за №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, у якому зазначено, зокрема, що з 24.02.2022 року територія Удачненської селищної територіальної громади відноситься до території можливих бойових дій (п. 1 розділу І). Вказаний перелік визначав територіями, на яких ведуться (велися) бойові, як території можливих бойових дій, так і території активних бойових дій, з огляду на що Удачненська селищна територіальна громада віднесена до території, на якій з 24.02.2022 року ведуться бойові дії.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1422756300:06:000:0840, яка розташована в Удачненській селищній раді Покровського району Донецької області, площа 8,4900 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Контролюючим органом на підставі підпункту54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, Глави 4 розділу ІІ ПК України та відповідно до пункту 170.14 статті 170 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення форми «МПЗФ» від 25 вересня 2023 року №263738-24/05-16, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб за 2022 рік на суму 10565,30 грн.

Відповідно до розрахунку мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) рік для фізичних осіб (крім фізичних осіб - підприємців) власників земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь: код ТТГ місцезнаходження земельної ділянкиUA14160250000075646, площа8,4900 га, нормативна грошова оцінка31111,00 грн, коефіцієнт0,04, мінімальне податкове зобов`язання10565,30 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з моменту набуття чинностіЗаконом № 2120-ІХ, позивач набув право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України, зокрема, у звітному 2022 році.

Податковий орган вважає, що змінами, внесеними до підпункту 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК Українипередбачено, що загальне мінімальне податкове зобов`язання протягом спірного періоду не нараховується та не сплачується виключно за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України. Земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 , розташована на території Удачнянської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами та доповненнями) Удачнянська селищна територіальна громада не включена до переліку територій активних бойових дій та не відноситься до територій тимчасово окупованих Російською Федерацією. На думку податкового органу, позивач має сплачувати загальне мінімальне податкове зобов`язання за користування земельною ділянкою за 2022 рік на загальних підставах.

Водночас, суд вважає необґрунтованими такі доводи податкового органу, з огляду на наступне.

Так, 11.04.2023 Верховною Радою України прийнятоЗакон № 3050-IX, який набрав чинності 06.05.2023, яким підпункт 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК Українивикладено в наступній редакції:

«69.15. Не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:

за 2022 рік - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб;

з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.»

Отже, до 06.05.2023 року (набрання чинності змін вПК) пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК Українипередбачав, що в період воєнного стану землекористувачі звільняються від сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації.

Разом з тим, з 06.05.2023 змінено редакцію вищенаведеної норми, шляхом зазначення, що пільга щодо сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки надається користувачам земельних ділянок, розташованих на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм. До події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд вважає, що положенняПК України, застосовані податковим органом при нарахуванні позивачу податкового зобов`язання за 2022 рік не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положеньстатті 58 Конституції України.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що до спірних правовідносини стосовно сплати податку за 2022 рік належить застосовувати положення чинного на час їх виникнення підпункту 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України, яким встановлена пільга щодо сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельну ділянку, яка розташована на території, на якій велися бойові дії, а не норми цього пункту в редакції на час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Застосування відповідачемЗакону № 3050-ІХне відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

Частиною 2ст. 77 КАС Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірності прийнятого рішення належним чином не довів у межах розгляду даної справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №263738- 24/05-16 від 25 вересня 2023 року .

Щодо розподілу судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією.

Позовна заява подана через підсистему «Електронний Суд».

Згідно з ч.2ст.4 Закону №3674-VIвизначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №3674-VIпри поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом через підсистему «Електронний Суд» за 1 вимогу майнового характеру позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі розміром 968,96 грн = ((3028,00грн х 0,4 х 0,8).

Згідно з положеннями частини першоїстатті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 968,96 грн.

Решта судового збору в сумі 242,24 грн такому стягненню не підлягає, оскільки вона зайве сплачена за подання даного позову.

Разом з тим такий судовий збір може бути повернутий позивачу з бюджету за його заявою (ч. 1ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 44070187, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, 87515) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №263738- 24/05-16 від 25 вересня 2023 року .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 44070187, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, 87515) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 1 серпня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі Електронний суд.

Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.

Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов