Рішення № 120776496, 08.07.2024, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/366/24

Провадження №2/523/896/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"08" липня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Данилюка Андрія Борисовича ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17, в м. Одеса, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Службу у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, Орган опіки та піклування Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Службу у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, Орган опіки та піклування Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, яким просить: позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог, позивач ОСОБА_1 зазначає, що у 2014 році вони з відповідачкою почали проживати разом без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 від даних відносин у них народився син - ОСОБА_4 . З 2014 року і до початку 2020 року вони всі разом проживали за адресою - АДРЕСА_1 , у квартирі, що належить його матері - ОСОБА_5 .

У лютому 2020 року відповідач ОСОБА_3 , пояснюючи свої дії потребою у особистій свободі «перерві» у стосунках з ОСОБА_1 , забрала дитину і поїхала від позивача. Вказане рішення було прийняте парою без емоцій, сварок, з метою уникнення можливості травмування дитини. Відповідач запевнювала позивача про те, що розрив їх стосунків жодним чином не вплине на можливість спілкування батька з сином.

Позивач був впевнений, що ОСОБА_3 з дитиною повернулася до свого житла - АДРЕСА_2 , натомість приїхавши туди через декілька днів після припинення спільного проживання з ОСОБА_3 позивачем було з`ясовано, що вони з дитиною там не проживають, а відповідач дану квартину здає іншим особам.

Після тривалих пошуків відповідачки із дитиною, з`ясувалося, що відповідач проживає разом із дитиною та новим її співмешканцем у хостелі за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач неодноразово зустрічався із дитиною та вході бесіди із дитиною, позивачу стало відомо про те, що відповідачка разом із своїм новим співмешканцем вживають наркотичні засоби.

Про дану обставину також заявив і власник приміщення, яке орендувала ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , який вказав, що поведінка «родини ОСОБА_7 , які проживали з малолітньою дитиною, схожа на поведінку наркозалежних осіб».

Позивачу було відомо про те, що ОСОБА_3 раніше вживала наркотичні засоби та після народження дитини вона погодилася на лікування. Після лікування ОСОБА_3 повернулася до нормального життя.

У 2020 року ОСОБА_3 разом із дитиною з`явилася до позивача та з початку почала просити гроші на лікування сина, а потім на своє лікування при цьому не вказуючи на свій діагноз. Почувши відмову позивача, остання почала поводити себе агресивно, маніпулювати та погрожувати тим, що не дасть йому бачитися із дитиною.

Через деякий час ОСОБА_3 знов шляхом направлення смс повідомлень позивачу почала погрожувати.

Для з`ясування обставин та відносин, позивач приїхав до місця мешкання відповідачки та дитини, де застав ОСОБА_3 у стані схожому на наркотичне сп`яніння. За місцем їх мешкання також знаходився і новий співмешканець ОСОБА_3 .

Намагаючись забрати сина з цієї обстановки, позивач почув запах алкоголю і від дитини, на що ОСОБА_8 пояснив, що «мама і «папа» давали йому спробувати те, що пили самі». Дитина перебувала у стані алкогольного сп`яніння, про що свідчила його поведінка та вторинні ознаки.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Прокуратури Одеської області, Одеської місцевої прокуратури №1 із заявою про негайне відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав.

19 березня 2020 року спеціалістами територіального відділу служби у справах дітей ОМР у Київському районі сумісно з фахівцем центра соціальних служб ОМР, а також інспектором ювенальної превенції Київського ВП м Одеси ГУНП в Одеській області, був здійснений вихід за адресою проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: АДРЕСА_3 , в результаті якого було встановлено, що за місцем тимчасового проживання відповідачки, для дитини створені задовільні умови для проживання: є окреме ліжко, шафа з одягом, їжа (придбана на передодні Позивачем для дитини). Загальна площа приміщення для проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 становила близько 20 кв.м», житлова - близько 12 кв.м.

Натомість Позивач 23 березня 2020 року звернувся до служби у справах дітей ОМР з заявою про визначення способів його участі у вихованні сипа - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у процесі вирішення якої також було проведено обстеження умов проживання дитини разом з батьком .Актом від 14 травня 2020 року встановлено, що житло - квартира АДРЕСА_4 - складається з 2х кімнат, загальною площею 74,9 кв.м., житловою площею 45 кв.м., в якому кімнати великі, світлі, сухі, є дитячі іграшки, ліжко, письмовий стіл для дитини, шафа для одягу. Тоді ж Позивачем висловлено бажання повністю взяти на себе обов`язок щодо виховання дитини, визначивши її місце проживання разом з ним.

29 квітня 2020 року позивач черговий раз зустрівшись з сином, звернув увагу на стан здоров`я дитини, яка була неохайно вдягнута, не мита, та попередньо сповістивши матір дитини забрав сина до себе додому. На це ОСОБА_3 звернулася до Київського ВП ОРУП ГУНП в м. Одесі з відповідною заявою.

Уповноваженою особою Київського ВП було проведено бесіду з дитиною, в ході якої вияснилося, що дитина - ОСОБА_9 не бажає спілкуватися з мамою та прагне до постійного перебування з батьком. Інспектором також було встановлено «неадекватність» ОСОБА_3 , проте остання відмовилась від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Протягом майже місяця дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав разом з батьком. Позивачем були забезпечені зустрічі сина та ОСОБА_3 .

Через деякий час відповідач під приводом відвідати куму з дитиною, викрала його та тривалий час не виходила на зв`язок. У зв`язку із чим позивач неодноразово звертався із заявами до Київського ВП ОРУП ГУНП в Одеській області і лиши 11 червня 2020 року за допомогою інспектора ювенальної поліції йому вдалося забрати дитину від ОСОБА_3 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02.07.2021 року по справі № 947/19793/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Суворовського районного суду м Одеси від 30 травня 2022 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , у розмірі 4000 грн., щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ОСОБА_4 , повноліття. Також, рішенням стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 7000 грн. Вказаним рішення встановлено, що у результаті вищевказаної протиправної поведінки відповідачки дитині була завдана моральна шкода, яка полягає у її тривалих душевних хвилюваннях, викликаних порушенням прав, суттєво ворушений, як спокій дитини так і позивача ОСОБА_1 , що негативно вплинуло на повсякденний образ життя, позивач змушений витрачати багато часу на вирішення питань, пов`язаних із захистом порушених прав, постійно обмірковувати значені події. Це в свою чергу негативно відображається і на дитині.

Згідно листа Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.10.2023 року № 124282, заборгованість зі сплати аліментів станом на 30.09.2023 рік складає 110 133,33 грн.

Вищевказані дії жодних результатів не принесли, мати дитини продовжує ухилитися від виконання материнських обов`язків та рішень суду про стягнення аліментів, не приділяє уваги сину, не бере участі у його житті та виховані, участі навчанні. До того ж, сама по собі відповідач веде аморальний образ життя, про що свідчать неодноразові звернення її сусідів до депутата ОСОБА_10 із скаргами на протиправні дії ОСОБА_3 та її гостей.

Згідно характеристики учня ОСОБА_4 , виданої директором Одеського ліцею № 82 ОМР, у виховані дитини активну участь беруть; батько - ОСОБА_1 та мати - ОСОБА_11 . Дитина виховується у повній сім`ї, завжди виглядає охайною та підготовлена до шкільних занять. Згідно декларації № 0001-8К00-6900 про вибір лікаря, який надає первину медичну допомогу, ОСОБА_4 обслуговується КНП «Дитяча міська поліклініка № 6» ОМР. Законим представником дитини є батько - ОСОБА_1 .

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 січня 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Ухвалою від 15 січня 2024 рокуза клопотанням представника позивача було витребувано з 1. Відділу ДРАЦ у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відомості щодо документів, що стали підставою для реєстрації народження малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 2. ГУ ДМС в Одеській області відомості щодо підстав видачі паспорту паспортом серії НОМЕР_1 , виданого Суворовським РВ у м, Одесі ГУ ДМС України в Одеській області 22 квітня 2016 року на особа - ОСОБА_3 та відомості щодо підстав зміни імені гр. ОСОБА_3 з ОСОБА_12 на ОСОБА_12 під час заміни паспорта громадянина України; 3. ГУ НП в Одеській області відомості щодо наявності/відсутності кримінальних проваджень та/або адміністративних проваджень щодо гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , а також відомості про притягнення вказаної особи до кримінальної та/або адміністративної відповідальності.

Ухвалою від 28 лютого 2024 року за клопотанням представника позивача залучено в якості третіх осіб, без самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області та Орган опіки та піклування Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області.

Також, витребувано з Органу опіки та піклування Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 17 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Данилюк А.Б.з`явилися до судового засідання, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним у позові. Додатково ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_3 взагалі не цікавиться дитиною, не приймає участі у житті дитини, у вихованні та утриманні. Останній раз обіцяла дитині прийти, подарувати подарунок, однак так і не з`явилася, а дитина чекала. Позивач замається розвитком сина, вихованням, зокрема малолітній займається боксом. Дружина позивача ставиться до малолітнього як до сина, а він до неї, як до матері. Заявою просили здійснювати подальший розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17). Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у її відсутність до суду остання не подавала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Пересипської (Суворовської) районної адміністрації Одеської міської радиу судове засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області та Орган опіки та піклування Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. 27 травня 2024 року на адресу суду скерували Рішення виконкому Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про затвердження висновку органу опіки та Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_4 . У листі просили розглянути справу у їх відсутність посилаючись на завантаженість.

У судовому засіданні судом була заслухана думка дитини ОСОБА_4 , за участі психолога ОСОБА_13 , з приводу предмета даного позову. Малолітній пояснив, що проживає із батьком та ОСОБА_14 , до нього добре відносяться, він займається боксом. Малолітній у судовому засіданні називав відповідача ОСОБА_12 , не використовував слово мама, зазначив що ОСОБА_12 від них пішла, обіцяла що приїде до нього, однак так і не приїхала. Вона живе на вулиці, зазначала малолітньому що грошей у неї не має, тому він не бажає з нею проживати. Сформувати свою думку з приводу саме позбавлення відповідачки батьківських прав, малолітній не зміг, в силу віку, та не розуміння наслідків.

Психолог ОСОБА_13 у судовому засіданні зазначила, що працює в Дитячій поліклініці № 6 , за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 7а , вона спілкувалась з ОСОБА_8 , він веселий та активний хлопець. Під-час бесіди психолог використовувала проективну методику «Малюнок», ОСОБА_8 намалював сім`ю - батько, ОСОБА_15 та він, у світогляді дитини ОСОБА_15 займає місце мами, у них гарні відносини.

Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача, який причини неявки не повідомив, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Судом встановлено, що з 2014 році ОСОБА_1 з ОСОБА_3 проживали разом без реєстрації шлюбу.

Від даних стосунків у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, Серії НОМЕР_3 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

З 2014 року і до початку 2020 року вони всі разом проживали за адресою - АДРЕСА_1 , у квартирі, що належить матері позивача - ОСОБА_5 .

З 11 червня 2020 року дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02.07.2021 року по справі №947/19793/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Суворовського районного суду м Одеси від 30 травня 2022 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , у розмірі 4000 грн., щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ОСОБА_4 , повноліття. Також, рішенням стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 7000 грн. Вказаним рішення встановлено, що у результаті вищевказаної протиправної поведінки відповідачки дитині була завдана моральна шкода, яка полягає у її тривалих душевних хвилюваннях, викликаних порушенням прав, суттєво ворушений, як спокій дитини так і позивача ОСОБА_1 , що негативно вплинуло на повсякденний образ життя, позивач змушений витрачати багато часу на вирішення питань, пов`язаних із захистом порушених прав, постійно обмірковувати значені події. Це в свою чергу негативно відображається і на дитині.

Матеріали справи містять постанови головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі, постановлені у межах ВП №70144326, відкритого на виконання виконавчого листа № 523/10856/21 виданого 02.09.2022 Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_4 у розмірі 4000 грн щомісяця, а саме: постанова від 24.10.2022 року - про відкриття виконавчого провадження; постанова від 01.12.2022 року - про арешт коштів боржника; постанова від 01.12.2022 року - про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом; постанова від 01.12.2022 року - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною та інш. зброєю; постанова від 01.12.2022 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; постанові від 01.12.2022 року - про арешт майна боржника.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 свої зобов`язання щодо сплати аліментів не виконує, у зв`язку із чим, станом на 30.09.2023 р., у неї утворилася заборгованість зі сплати аліментів, яка складає 110 133,33 грн., що підтверджується Розрахунком заборгованості за виконавчим провадженням ВП № 70144326 Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), сформованого ОСОБА_16 .

Відповідно до характеристики з місця навчання виданої директором Одеського ліцею № 82 ОМР та класним керівником, ОСОБА_4 навчається в Одеському ліцеї № 82 з першого класу, у виховані дитини активну участь беруть; батько - ОСОБА_1 та мати - ОСОБА_11 (нова дружина позивача). Дитина виховується у повній сім`ї, завжди виглядає охайною та підготовлена до шкільних занять.

Згідно декларації № 0001-8К00-6900 про вибір лікаря, який надає первину медичну допомогу ОСОБА_4 обслуговується КНП «Дитяча міська поліклініка № 6» ОМР. Законим представником дитини є батько - ОСОБА_1 .

Листом начальника відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області від 25.10.2023 року №60.3/10602 підтверджується:

-30.06.2023 року через секретаріат за вх. КОЛ-615 від 30.06.2023 року надійшло колективне звернення мешканців будинку АДРЕСА_6 про прийняття заходів до сусідки з кв. АДРЕСА_7 , гр. ОСОБА_3 . Дану подію зареєстровано до ЖЄО №16943 від 30.06.2023р., згідно Закону України «Про звернення громадян»;

-04.09.2023 року через секретаріат за вх№ ДЕП-6 надійшло депутатське звернення депутата Одеської міської ради ОСОБА_17 , до якого звернулися мешканці буд. АДРЕСА_6 , щодо неправомірних дій мешканки кв.НОМЕР_5 будинку громадянки ОСОБА_3 , та інших осіб, для прийняття рішення. Дану подію зареєстровано, прийнято рішення матеріали долучити до кримінального провадження № 12023162490001079 від 08.08.2023 року за ч.1 ст.317 КК України.

Наведені вище обставини також підтверджуються довідкою про результати проведення перевірки інформації, викладеною матеріалах зареєстрованих в ЖЄО №16943 від 30.06.2023 року та копією колективної заяви мешканців будинку.

Згідно колективного звернення мешканців будинку АДРЕСА_6 від 30 червня 2023 року, адресованого Начальнику відділку поліції №3 Страшному Ігорю Миколайовичу, керівнику прокуратури Суворовського р-ну м. Одеси ОСОБА_18 мешканці будинку АДРЕСА_6 , звертаються з проханням розібратися і прийняти міри до мешканки кв. АДРЕСА_7 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Останні вказують, що мешканка даної квартири ОСОБА_19 , явно ніде не працююча, заселила до своєї квартири людей, які мають кримінальне минуле. На протязі двох місяців до неї ходять групами і по одинці наркозалежні громадяни. Дуже голосно стукають в її металеві двері, незважаючи на зауваження мешканців, вступають в конфлікт з мешканцями будинку та погрожують їм розправою. Вона займається виготовленням і збутом наркотичних засобів. Її відвідувачі не приховують того, що вони приходять до неї за наркотиками. Останнім часом біля під`їзду і в під`їзді систематично можна зустріти в наркотичному сп`янінні її клієнтів. Вони не соромляться вживати наркотичні засоби дворі будинку поруч з дитячим майданчиком де грається велика кількість дітей і гуляють молоді мами з немовлятами. Це також відбувається і під час комендантської години. Вони лазять до неї в квартиру по газовим трубам, кричать під вікнами, що порушує спокій мешканців будинку. В під`їзді проживає багато сімей з дітьми, які бояться заходити до під`їзду, а також діти прокидаються і плачуть від гучних стуків і криків її клієнтів.

Згідно постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 18.10.2022 року по справі №521/11156/22, ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Зроблено ОСОБА_3 усне зауваження про недопустимість в подальшому здійснення подібних правопорушень.

Листом начальника відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області від 28.02.2024 року №60.3/2120 підтверджується, що слідчим відділенням проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 123024162490000199, відомості відносно якого внесено 02.02.2024 за ч.4 ст. 186 КК України. Під-час досудового розслідування 12.02.2024 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, повідомлено про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Слідчим суддею Суворовського районного суду м. Одеси від 13.02.2024 року обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Судом встановлено, що в провадженні Суворовського районного суду перебуває кримінальна справа № 523/5121/24, обвинувальний акт у кримінальному провадженні по звинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_20 , у скоєнні кримінального правопорушення за ст. 186 ч. 4 КК України. Відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: кв. АДРЕСА_7 , з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, строком на 2 (два) місяці, який у подальшому продовжувався, за винятком оголошення повітряної тривоги безперешкодно користуватися бомбосховищами. Покладено на неї обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим по справі.

Згідно висновку Виконкому Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, затвердженого рішенням Виконкому Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 03 травня 2024 року, вбачається про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітнього ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В зазначеному висновку також вказано про те, що ОСОБА_3 практично протягом трьох років життям дитини не цікавиться, участі у її вихованні не приймає, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, що свідчить про ухилення нею від виконання своїх батьківських обов`язків і виходячи із положень статей 164-167 Сімейного кодексу України, є підставою для позбавлення батьківських прав.

Враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при Таїровській селищній раді (протокол № 5 від 18.04.2024 року), з метою соціального захисту та беручи до уваги інтереси малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Орган опіки та піклування Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_4 .

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Дослідивши поданий до суду висновок, суд вважає висновок Виконкому Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, затверджений рішенням Виконкому Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 03 травня 2024 року достатньо обґрунтованим, таким що не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

За даних обставин, позивач ОСОБА_1 нормативно обґрунтовує позовні вимоги наступними підставами для позбавлення батьківських прав, передбаченими ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України:

- ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені в ст. 150 Сімейного кодексу України, а саме:

1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов`язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Роз`ясненнями, що викладені в п. п. 15, 16, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батьками до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Аналіз зазначеного дає можливість зробити висновок про те, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

З огляду на викладене, судом встановлено що відповідач ОСОБА_3 , при відсутності заперечень чи перешкод позивача у спілкуванні матері з дитиною, свідомо ухиляється від своїх обов`язків по вихованню малолітнього сина, а саме: протягом трьох років життям дитини не цікавиться, участі у її вихованні не приймає, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_3 свої зобов`язання щодо сплати аліментів не виконує, у зв`язку із чим станом на 30.09.2023 р., у неї утворилася заборгованість зі сплати аліментів, яка складає 110 133,33 грн. Мешканці будинку АДРЕСА_6 , в якому проживає відповідач, зверталися зі зверненнями про прийняття заходів до сусідки з кв. АДРЕСА_7 , гр. ОСОБА_3 , до якої на протязі двох місяців групами і поодинці ходять наркозалежні люди. Вона займається виготовленням і збутом наркотичних засобів. В провадженні Суворовського районного суду перебуває кримінальна справа № 523/5121/24, обвинувальний акт у кримінальному провадженні по звинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_20 , у скоєнні кримінального правопорушення за ст. 186 ч. 4 КК України. Відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: кв. АДРЕСА_7 , з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, що не створювало перешкоди відповідачу у виконанні батьківських обов`язків, та явки до суду.

Надаючи правову оцінку характеристиці батька, позивача по справі ОСОБА_1 , суд зазначає, що останній на наркологічному та психіатричному оглядах не перебуває, оточуючими характеризується позитивно, як всесторонньо развита особистість, привітний, акуратний, веде суспільно-корисний спосіб життя, спокійний і врівноважений за характером, не помічений в поганих компаніях, цілеспрямований. Це підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

При розгляді справи, судом не встановлено наявності у відповідача ОСОБА_3 бажання на спілкування з дитиною та виконання нею своїх батьківських обов`язків.

Судом встановлено, що дитина проживає в повноцінній сім`ї, охоплена турботою як батька так і матері (не біологічної).

Оцінюючи проблему забезпечення якнайкращих інтересів неповнолітньої дитини, суду необхідно врахувати, що з огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад, коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена від розлучення за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучених, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов`язків і відновити або зміцнити здатність сім`ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не можуть служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками.

В ситуації що розглядається, з часу розлучення відповідача з дитиною минуло більше трьох років, відповідач протягом тривалого часу не виявила бажання вчинити будь-які дії пов`язані з відновленням свого зв`язку із дитиною.

Суду бере до уваги і те, що відповідач жодним чином не продемонструвала свого бажання в поновленні сімейних стосунків з дитиною, без бажання відповідачки на відновлення духовного та фізичного зв`язку з дитиною держава позбавлена можливості посприяти їй у виконанні нею своїх батьківських обов`язків і відновленні або зміцненні здатності сім`ї.

Також, суд приймає до уваги, що при позбавленні батьківських прав відповідача, відносини, які склались між нею і дитиною не зміняться в бік розлучення її з дитиною, які разом не проживають протягом тривалого часу.

Зазначені висновки суду повністю узгоджуються з правовою позицією ВС в постанові від 13 березня 2019р. по справі №631/2406/15-ц.

Одночасно, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд, перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Враховуючи вищенаведене, суд з врахуванням обставин справи, встановленого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків та свідомого нехтування ним, що підтверджено наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, тривалості невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітньої дитини, доведеності винної поведінки відповідача, та з метою захисту інтересів дитини на забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову і позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, ураховуючи, що позов задоволено повністю, судовий покладається на відповідача та підлягає стягненню з нього на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Службу у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, Орган опіки та піклування Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити у повному обсязі.

Позбавити ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження № 4248 від 06.05.2015 року, зроблений Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 29.07.2024р., у зв`язку із тривалою та періодичною відсутністю в суді світла.

Суддя: К.О. Далеко