Рішення № 120771863, 31.07.2024, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1066/24 Провадження № 2-о/724/88/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2024 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Банарюк К.Б.,

за участі сторін:

представника заявника: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла заява ОСОБА_2 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

В обґрунтування заяви представник заявника зазначає, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Водяне, Запорізької.

З народження і до 1970 р. проживала в с. Водяне, Запорізької області. В 1971 р. разом із сім`єю переїхала до с. Нова-Збур`ївка, Херсонської області.

22 липня 1978 року вперше отримала паспорт громадянина СРСР НОМЕР_1 виданий Голопристанським РОВД Херсонської області.

Маючи певні обмеження по здоров`ю ОСОБА_2 ніде не працювала, весь час проживала разом із батьками, пізніше перебувала на утриманні брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та близьких родичів.

Через збройну агресію Російської Федерації та бойові дії на території Херсонської області ОСОБА_2 разом із сім`єю була змушений покинути с. Нова-Збур`ївка та переїхати в Чернівецьку область, де зараз проживає в АДРЕСА_1 у своєї племінниці ОСОБА_4 .

Паспорта громадянина України ніколи не оформлювала, мала тільки паспорт СРСР. 23 листопада 2023 р. ОСОБА_2 звернулася до Хотинського відділу УДМС України в Чернівецькій області для встановлення належності до громадянства України та оформлення паспорту громадянки України, 24.11.2023 Хотинським відділом УДМС України в Чернівецькій області було надано відмову в оформленні паспорта громадянина України та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту проживання в Україні станом на 24.08.1991 р. та встановлення особи.

Отже, встановлення факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року Заявнику необхідне для подальшого звернення до відділу міграційної служби.

Враховуючи вище викладене представник заявника просить суд встановити особу заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка селище Водяне, Запорізької області. Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України за станом на 24 серпня 1991 року і по теперішній час.

До суду від представника заявника надійшла заява про зменшення розміру вимог, в якій просить суд зменшити заявлені вимоги, а саме: встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території України за станом на 24.08.1991 року.

19.04.2024 року до суду від представника заінтересованої особи надійшли письмові пояснення в яких зазначає, що на підтвердження свого народження на території України заявниця надала дублікат свідоцтва Серії НОМЕР_2 виданий Сторожинецьким відділом державної реєстрації цивільного стану у Чернівецькому районі, Чернівецької області, Західно міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Однак, даний документ лише посвідчує факт народження заявниці 29.01.1958 року і ніяким чином не підтверджує факт постійного проживання її станом на 24.08.1991 на території України.

З метою встановлення юридичного факту заявницею до заяви було додано лист Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області від 22.09.2023 № 8010.14-34678/80.3-23 зі змісту якого стало відомо, що за даними картотек про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року, було виявлено заяву про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Паспорт, був виданий 28.07.1978 року Голопристанським районним відділом внутрішніх справ Херсонської області. Відповідно до форми №1 даний паспортний документ був знищений працівниками «Тихорецкого ГРОВ Красноярського краю как безхозний» про що наявний відповідний запис у формі.

Що в свою чергу унеможливлює встановити факт наявності чи відсутності прописки на території України на вказану у заяві дату.

Однак наявність запису працівників правоохоронних органів вказує на факт того, що заявниця проживала не лише в Херсонській області, а і певний час перебувала і за її межами.

Також, в заяві заявниця вказує на те, що не зверталася до працівників паспортної служби з метою переоформлення паспорта у зв`язку із обмеженнями пов`язаними із здоров`ям. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження наявності у заявниці захворювань (психічні чи фізичні захворювання), що не давали їй можливості звернутися до компетентних органів з метою бути документованою паспортом.

Копії документів родичів заявниці, що додані як додатки до заяви не мають вагомого аргументу для встановлення факту постійного проживання на території України заявниці станом на вказану дату, а лише підтверджують факт документування даних осіб паспортними документами.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо того, де навчалася особа, документи які б свідчили про закінчення загальноосвітнього навчального закладу тощо.

Матеріали справи не містять відомостей, щодо постійного проживання заявниці на території України за станом на 24.08.1991 року по теперішній час.

У зв`язку з вищевикладеним, представник заінтересованої особи просить суд взяти до уваги вище викладене.

Ухвалою суду від 10.04.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку окремого провадження.

Заявник в судовому засіданні 08.05.2024 року підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити.

Представник заявника в судовому засіданні посилаючись на доводи наведені в заяві проси суд задовольнити заявлені вимоги.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Свідок ОСОБА_4 , в судовому засідання пояснила, що вона та заявник спершу жили в Краснодарському краї разом з батьком. Потім у 1986 році вони разом з заявником поїхали жити в ОСОБА_5 . Згодом заявник жила в іншого дядьки ОСОБА_6 також в ОСОБА_5 до тих пір поки він у 2016 році не помер. В ОСОБА_7 заявник втратила паспорт радянського зразку. Паспорт втратила до того часу, як переїхали жити в інше місце.

Свідок ОСОБА_3 , в судовому засіданні пояснив, що заявник у 80 роках проживала разом з ним на ОСОБА_8 . У 1988 році він перевіз заявника жити до ОСОБА_5 де вона і проживала. Коли заявник жила на ОСОБА_8 в неї був паспорт радянського зразку, але під час того як вона переїжджала в ОСОБА_5 вона втратила паспорт. Щоб отримати паспорт повторно заявник не зверталася та і не було необхідності. У 2022 році вони разом переїхала жити в ОСОБА_9 .

Згідно до ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_2 її батьками є ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження сері НОМЕР_3 та витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян.

22 липня 1978 року ОСОБА_12 , подала заява на отримання паспорта СРСР, що підтверджується відповідними доказами у матеріалах справи.

З відповідної заяви вбачається, що 28.07.1978 року ОСОБА_12 , отримання паспорта СРСР серія НОМЕР_1 , зазначене також підтверджується листом ДМС від 21.09.2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , зверталася до управління ДМС у Чернівецькій області з заявою про отримання паспорту громадянина України.

Листом ДМС від 24.11.2023 року їй відмовлено у видачі паспорту громадянина України та рекомендовано звернутися до суду для встановлення юридичного факту постійного проживання на території, що стала територією України станом на 24.08.1991 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України "Про громадянство України").

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України "Про громадянство України" і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Пунктом 3 частини другої статті 9 Закону України "Про громадянство України" визначено, що безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Отже, на підставі статті 8 Закону України "Про громадянство України" встановлюється набуття громадянства України.

Відповідно до підпункту "а" пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону "Про громадянство України", що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт "в" пункту 8 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду).

Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України "Про громадянство України" і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Ураховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України "Про громадянство України" і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховую постанову Верховного Суду від 19.05.2021 року № 496/818/19.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд дослідивши зібрані у справі докази, взявши до уваги покази свідків вважає доведеним факт постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року, що є підставою для задоволення заяви.

Відповідно до ч.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вище наведеного та керуючись ст. 76-89, 293, 294, 295, 315, 354, ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на території України за станом на 24.08.1991 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 31.07.2024 року.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ