Рішення № 120768291, 22.07.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/10845/16-ц

2/760/406/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря - Кавун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

17.06.2016 до Солом`янського районного суду м. Києва надійшли матеріали позовної заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, у якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, поданої на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2016 року про залишення позовної заяви без руху, просить суд:

у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 641 від 09.11.2006 року в розмірі 25 788 484 грн. 81 коп., з них:

- заборгованість за кредитом - 414 718 дол. США 43 центів;

- відсотки за користування кредитом - 497 050 дол. США 13 центів;

- заборгованість за комісією по обслуговуванню кредиту складає - 54 622 грн. 61 коп.;

- штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) - 2 848 475 грн. 90 коп., звернути стягнення на нерухоме майно, яке є предметом Договорів іпотеки від 12.04.2007 року, який був укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Бережною І.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 750, а саме: земельної ділянки, загальною площею 1,12 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:0800, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом його продажу з прилюдних торгів у процедурі виконавчого провадження за початковою ціною продажу, визначеною в п. 2.5 Іпотечного договору від 12.04.2007, а саме 727 200 гривень 00 копійок; від 09.11.2006 року, який був укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київської міського нотаріального округу Бережною І.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 977, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , житловий будинок цегляний, має слідуючі підсобні будівлі та споруди: гараж, під літерою «Б-1 пов», сарай під літерою «Б-2 пов», та спорудження № 1, 2; земельної ділянки, загальною площею 0,0703 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом його продажу з прилюдних торгів у процедурі виконавчого провадження за початковою ціною продажу, визначеною в п. 2.5 Іпотечного договору від 09.11.2006, а саме 2 169 127 гривень 00 копійок.

Також просить стягнути з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» посилається на наступне.

Так, 09.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, ОСОБА_1 ) укладено кредитний договір № 641, відповідно до умов якого Позичальнику надається кредит у сумі 300 000 доларів США 00 центів на будівництво будинку зі строком користування до 16.00 год. 09.11.2017.

Згідно п. 2.5 Кредитного договору надання кожного траншу оформлюється додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу, термін його користування та графік погашення кредиту.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 від 09 листопада 2006 року, Банк надав Позичальнику транш кредиту в сумі 300 000 доларів США 00 центів.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1 від 09 листопада 2006 року. Повернення траншу здійснюється щомісячно до 09 числа починаючи з 11 грудня 2006 року в сумі не меншій ніж 2 273,00 доларів США.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №2 від 12 квітня 2007 року, Банк надав Позичальнику транш кредиту в сумі 60 000 дол. США 00 центів.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №2 від 12 квітня 2007 року. Повернення траншу здійснюється щомісячно до 09 числа, починаючи з 10 травня 2007 року, в сумі не меншій ніж 473,00 дол. США.

Додатковою угодою № 3 від 17.07.2008 року, п. 1.1.3 Кредитного договору №641 від 09.11.2006 викладено у наступній редакції: «Плата за користування кредитом: 15% річних».

Додатковою угодою № 4 від 31.07.2008 року п. 1.1.1 Кредитного договору №641 від 09.11.2006 року викладено у наступній редакції «Кредит надається у сумі 480 000 доларів США». Пунктом 1.1.3 Кредитного договору від 09.11.2006 визначено, що відповідно до Додаткової угоди № 4 встановлена процентна ставка у розмірі 16% річних.

Відповідно до п. 2.6.4 Кредитного договору, фактично розраховані проценти за період з 09 числа попереднього місяця по 08 число поточного місяця, Позичальник перераховує на рахунок Банку щомісячно в доларах США, не пізніше 09 числа поточного місяця, починаючи з 09 листопада 2006 року.

Згідно п. 3.3.5 Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний на вимогу позивача достроково повернути наявну заборгованість за кредитом, сплатити проценти за фактичний термін користування кредитом та штрафні санкції.

Позивач посилається на те, що Банк виконав умови Кредитного договору, надав відповідачу-1 кредит, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки та комісію у строки та у розмірі, передбачені Кредитним договором та додатками до Кредитного договору.

Згідно п. 4.2 Кредитного договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів, визначених договором, Позичальник сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної у п. 1.1.3 Кредитного договору, за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

Позивач вказує на те, що відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки. Встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штрафу, пені).

Позивач посилається на те, що відповідно до вимог ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за задані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так, позивач вказує на те, що 13 грудня 2010 року Солом`янським районним судом м. Києва ухвалено рішення по цивільній справі № 2-3922/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором у сумі 3 638 079 грн. 13 коп., з яких:

- 424 699,00 доларів США - заборгованість по основній сумі кредиту;

- 29 636,89 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами;

- 1092,26 доларів США - пеня за прострочення повернення загальної заборгованості;

- 1648,22 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів по кредиту;

- 2907 грн. 05 коп. - заборгованість по сплаті щомісячної комісії.

Крім того, стягнуто 1700 грн. 00 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також в рахунок погашення заборгованості звернення стягнення шляхом проведення продажу з прилюдних торгів на наступне майно:

- Житловий будинок АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0,0703 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 ;

- Земельна ділянка загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 322882600:04:001:0800, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області і перебуває у власності ОСОБА_1 .

Позивач посилається на те, що незважаючи на рішення суду, зобов`язання за кредитним договором до цього часу не виконано.

Так, станом на 27.05.2016 загальна сума заборгованості за Кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості, становить 25 788 484 грн. 81 коп., з них:

- заборгованість за кредитом - 414 718 дол. США 43 центів;

- відсотки за користування кредитом - 497 050 дол. США 13 центів;

- заборгованість за комісією по обслуговуванню кредиту складає - 54 622 грн. 61 коп.;

- штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) - 2 848 475 грн. 90 коп.

Позивач зазначає, що в забезпечення зобов`язань за Кредитним договором між ОСОБА_1 , (надалі - Іпотекодавець) та Кредитором (надалі також - Іпотекодержатель) 12.04.2007 був укладений Іпотечний договір (надалі - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережною І.Г. та зареєстрований за № 751.

Предметом Договору іпотеки є земельна ділянка, загальною площею 1,12 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:0800, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Згідно пунктів 7.1, 7.2, 7.3 Договору іпотеки та ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель має право у разі невиконання Позичальником (Іпотекодавцем) умов Кредитного договору або Договору іпотеки вимагати дострокового виконання зобов`язання, звернути стягнення на предмет іпотеки та отримати в повному обсязі, задоволення своїх вимог включаючи дострокове погашення всієї заборгованості за Кредитним договором (суму кредиту, проценти за користування ним, пеню та інші платежі та санкції, передбачені Кредитним договором), а також витрат, пов`язаних з утриманням заставного майна і здійсненням забезпеченої заставою вимоги.

Крім того, в забезпечення зобов`язань за Кредитним договором між ОСОБА_2 , (надалі - Іпотекодавець) та Кредитором (надалі також - Іпотекодержатель) 09.11.2006 був укладений Іпотечний договір (надалі - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережною І.Г. та зареєстрований за № 977.

Предметом Договору іпотеки є:

- житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка, загальною площею 0,0703 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач посилається на те, що статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за захунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок Предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, а також витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження Предмета іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекокодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 8.1. Договору іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язання по Кредитному договору в цілому або в тій чи іншій частині та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, в цілому або в тій чи іншій частині, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Так, згідно п. 8.5.2. Договорів іпотеки, у випадку набуття права звернення стягнення на Предмет іпотеки Іпотекодержатель набуває право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі з дотриманням умов, визначених в Законі України «Про іпотеку».

Крім того, відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації Предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, - тобто такий спосіб реалізації предмета іпотеки чітко регламентований діючим законодавством.

Як вказує позивач, відповідачам були направлені вимоги про усунення порушення зобов`язань за Кредитним договором, згідно яких відповідачі мали б повністю погасити кредит, проценти за користування коштами кредиту, штрафні санкції за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, у строк передбачений Договором.

Проте, станом на дату подання позову заборгованість за Кредитним договором залишається не погашеною, а вимога Банку не виконаною.

Таким чином, позивач вважає, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» набуло законного права звернути стягнення на Предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

При цьому, позивач повідомляє суд, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Рішенням № 213 від 22.02.2016 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноваження на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулюванн неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни продовжено на два роки строком до 19.03.2018.

Згідно ч. 4. ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

З огляду на викладене, позивач просить позов задовольнити.

21.06.2016 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_3

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 23.06.2016, позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

23.05.2018 до суду від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» надійшла заява про усунення недоліків та позовна заява в новій редакції, подані на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2016 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 29.05.2018, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, призначено підготовче судове засідання.

Розпорядженням керівника апарату суду С.О. Тромси від 05.02.2019 № 130 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/10845/16-ц, провадження № 2/760/3173/19, в зв`язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_3 від здійснення правосуддя на підставі рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 195/1дп/15-19 від 25.01.2019.

05.02.2019 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

Ухвалою суду від 22.09.2020, закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, до судового розгляду.

29.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника ТОВ «Вердикт Капітал» надійшло клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до участі у справі як правонаступника позивача, обґрунтоване тим, що 28.11.2019 між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 212009 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ ««Всеукраїнський акціонерний банк» відступив права вимоги та передав їх ТОВ «Вердикт Капітал», яке погодилося купити права вимоги, прийняти їх та сплатити загальну купівельну ціну.

Окрім цього, 28.11.2019 між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, відповідно до якого ПАТ ««Всеукраїнський акціонерний банк» відступив права вимоги за іпотечними договорами та передав їх ТОВ «Вердикт Капітал», яке погодилося прийняти права вимоги.

Згідно з додатком № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 212009 від 28.11.2019 до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшли права вимоги за кредитним договором від 12.04.2007, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення прав за договором іпотеки від 28.11.2019, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшли права вимоги за договором іпотеки від 09.11.2006, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та договором іпотеки від 12.04.2007, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

Ухвалою суду від 30.04.2024, замінено позивача Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».

Ухвалою суду від 22.07.2024, провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 641 від 09.11.2006 року по тілу кредиту в сумі 414 718 дол. США 43 центів, закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв/клопотань, додаткових пояснень від позивача до суду не надійшло.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи відповідачів було повідомлено належним чином, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв/клопотань з процесуальних питань від відповідачів до суду не надійшло.

У встановлений судом строк відповідачами відзиву на позовну заяву подано не було.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказані обставини та приписи процесуального закону, з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Станом на день ухвалення рішення відповідачі своїм правом не скористалися, відзив на позов не подали. Жодних заяв, клопотань з процесуальних питань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на адресу Солом`янського районного суду міста Києва не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити позицію останніх щодо предмету спору.

Оскільки відповідачі у встановлений судом строк не надали до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 09.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, ОСОБА_1 ) укладено кредитний договір № 641, відповідно до умов якого Позичальнику надається кредит у сумі 300 000 доларів США 00 центів на будівництво будинку зі строком користування до 16.00 год. 09.11.2017 року.

Згідно п. 2.5 Кредитного договору надання кожного траншу оформлюється додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу, термін його користування та графік погашення кредиту.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 від 09 листопада 2006 року, Банк надав Позичальнику транш кредиту в сумі 300 000 доларів США 00 центів.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1 від 09 листопада 2006 року. Повернення траншу здійснюється щомісячно до 09 числа починаючи з 11 грудня 2006 року в сумі не меншій ніж 2 273,00 доларів США.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №2 від 12 квітня 2007 року, Банк надав Позичальнику транш кредиту в сумі 60 000 доларів США 00 центів.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №2 від 12 квітня 2007 року повернення траншу здійснюється щомісячно до 09 числа, починаючи з 10 травня 2007 року, в сумі не меншій ніж 473,00 дол. США.

Додатковою угодою № 3 від 17.07.2008, п. 1.1.3 Кредитного договору № 641 від 09.11.2006 викладено у наступній редакції: «Плата за користування кредитом: 15% річних».

Додатковою угодою № 4 від 31.07.2008, п. 1.1.1 Кредитного договору № 641 від 09.11.2006 викладено у наступній редакції «Кредит надається у сумі 480 000 доларів США». Пунктом 1.1.3 Кредитного договору від 09.11.2006 визначено, що відповідно до Додаткової угоди № 4 встановлена процентна ставка у розмірі 16% річних.

Відповідно до п. 2.6.4 Кредитного договору, фактично розраховані проценти за період з 09 числа попереднього місяця по 08 число поточного місяця, Позичальник перераховує на рахунок Банку щомісячно в доларах США, не пізніше 09 числа поточного місяця, починаючи з 09 листопада 2006 року.

Згідно п. 3.3.5 Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний на вимогу позивача достроково повернути наявну заборгованість за кредитом, сплатити проценти за фактичний термін користування кредитом та штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк виконав умови Кредитного договору, надав відповідачу-1 кредит, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки та комісію у строки та у розмірі, передбачені Кредитним договором та додатками до Кредитного договору.

Згідно п. 4.2 Кредитного договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів, визначених договором, Позичальник сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної у п. 1.1.3 Кредитного договору, за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки. Встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штрафу, пені).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.ст. 546, 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ст. 550 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ст. 551 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з договорів та інших правочинів.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання зобов`язання.

Згідно із статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що в забезпечення зобов`язань за Кредитним договором між ОСОБА_1 , (надалі - Іпотекодавець) та Кредитором (надалі також - Іпотекодержатель) 12.04.2007 був укладений Іпотечний договір (надалі - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережною І.Г. та зареєстрований за № 751.

Предметом Договору іпотеки є земельна ділянка, загальною площею 1,12 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:0800, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Згідно пунктів 7.1, 7.2, 7.3 Договору іпотеки та ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель має право у разі невиконання Позичальником (Іпотекодавцем) умов Кредитного договору або Договору іпотеки вимагати дострокового виконання Зобов`язання, звернути стягнення на предмет іпотеки та отримати в повному обсязі, задоволення своїх вимог включаючи дострокове погашення всієї заборгованості за Кредитним договором (суму кредиту, проценти за користування ним, пеню та інші платежі та санкції, передбачені Кредитним договором), а також витрат, пов`язаних з утриманням заставного майна і здійсненням забезпеченої заставою вимоги.

Крім того, в забезпечення зобов`язань за Кредитним договором між ОСОБА_2 , (надалі - Іпотекодавець) та Кредитором (надалі також - Іпотекодержатель) 09.11.2006 був укладений Іпотечний договір (надалі - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережною І.Г. та зареєстрований за № 977.

Предметом Договору іпотеки є:

- житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка, загальною площею 0,0703 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

У силу ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від його виконання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права і обов`язки) виникає між іпотекодержателем і (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ч. 2 ст. 590 ЦК України зазначено, що заставодержатель набуває право вернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Право Іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку встановлене Конституцією України та ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, за змістом ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", яка кореспондує ст.589 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові за результатами розгляду справи №6-1851цс15 від 30 березня 2016 року, яка згідно положень ст.360-7 ЦПК України є обов`язковою для застосування судами України, ч.2 ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 8.1. Договору іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язання по Кредитному договору в цілому або в тій чи іншій частині та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, в цілому або в тій чи іншій частині, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Так, згідно п. 8.5.2. Договорів іпотеки, у випадку набуття права звернення стягнення на Предмет іпотеки Іпотекодержатель набуває право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі з дотриманням умов, визначених в Законі України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Звертаючись до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості, позивач, як на підставу своїх вимог, посилається на те, що 13 грудня 2010 року Солом`янським районним судом м. Києва ухвалено рішення по цивільній справі № 2-3922/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором у сумі 3 638 079 грн. 13 коп., з яких:

- 424 699,00 доларів США - заборгованість по основній сумі кредиту;

- 29 636,89 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами;

- 1092,26 доларів США - пеня за прострочення повернення загальної заборгованості;

- 1648,22 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів по кредиту;

- 2907 грн. 05 коп. - заборгованість по сплаті щомісячної комісії.

Крім того, стягнуто 1700 грн. 00 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також в рахунок погашення заборгованості звернення стягнення шляхом проведення продажу з прилюдних торгів на наступне майно:

- Житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0703 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 ;

- Земельну ділянку загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 322882600:04:001:0800, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області і перебуває у власності ОСОБА_1 .

У позові позивач посилається, що незважаючи на вказане вище рішення суду, зобов`язання за кредитним договором до цього часу не виконано.

Так, станом на 27.05.2016 загальна сума заборгованості за Кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості, становить 25 788 484 грн. 81 коп., із них:

- заборгованість за кредитом - 414 718 дол. США 43 центів;

- відсотки за користування кредитом - 497 050 дол. США 13 центів ((всього заборгованість по кредиту та відсотках - 911 768 дол. США 56 центи (по курсу НБУ 25,099995 грн. на 27.05.2016 р.) становить 22 885 386 грн. 30 коп.);

- заборгованість за комісією по обслуговуванню кредиту складає - 54 622 грн. 61 коп.;

- штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) - 2 848 475 грн. 90 коп.

Відповідачам були направлені вимоги про усунення порушення зобов`язань за Кредитним договором, згідно яких відповідачі мали б повністю погасити кредит, проценти за користування коштами кредиту, штрафні санкції за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, у строк передбачений Договором.

Проте, станом на дату подання позову заборгованість за Кредитним договором залишається не погашеною, а вимога Банку не виконаною.

Таким чином, позивач вважає, що Банк набув законного права звернути стягнення на Предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором у сумі 25 788 484, 81 грн.

Ухвалою суду від 22.07.2024, провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 641 від 09.11.2006 року по тілу кредиту в сумі 414 718 дол. США 43 центів, закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, судом підлягає з"ясуванню питання про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором №641 від 09.11.2006, яка утворилася станом 27.05.2016, по відсоткам за користування кредитом - 497 050 дол. США 13 центів, комісії по обслуговуванню кредиту - 54 622 грн. 61 коп.; штрафу за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) - 2 848 475 грн. 90 коп. шляхом звернення відповідного стягнення на предмет іпотеки.

Що стосується правомірності вимог позивача про нарахування комісії по обслуговуванню кредиту - 54 622 грн. 61 коп.

Як встановлено судом, умовами 1.1.6 Додаткової угоди №4 від 31.07.2008 передбачено сплата комісії за обслуговування кредиту у розмірі 581, 41 грн.

Статтею 1 п. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц викладена правова позиція, відповідно до якої умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування»№ 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.

Враховуючи те, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідачів комісії не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі послуги не є послугою у визначенні вказаного Закону, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 54 622 грн. 61 коп. задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом вище, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року у справі № 2-3922/10, позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість в сумі 3 638 079 гривень 13 копійок, судовий збір в розмірі 1700 гривень та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

У рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення шляхом проведення продажу з прилюдних торгів на наступне майно:

- житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0703 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,12 га., кадастровий номер 3220882600:04:001:0800, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області і перебуває у власності ОСОБА_1 .

Як вбачається зі змісту вказаного рішення сума вказаної вище заборгованості була визначена станом на 12.01.2019 .

Вказане рішення набрало чинності у визначеному законом порядку.

Матеріали даної справи, яка розглядається, не містять детального порядку нарахування спірної заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пенею, тобто відповідного періоду.

Разом з тим, як вбачається з рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13.12.2010 у справі № 2-3922/10, сума заборгованості за Кредитним договором № 641 від 09.11.2006 року у розмірі 457 076,37 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 12.01.2009 року становило 3 519 488,05 грн., розраховано позивачем станом на 12 січня 2009 року, що встановлено судом у рішенні.

У даній справі, позивач, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, вказує на загальну суму заборгованості за Кредитним договором станом на 27.05.2016., з них: відсотки за користування кредитом - 497 050 дол. США 13 центів становить 22 885 386 грн. 30 коп.); заборгованість за комісією по обслуговуванню кредиту складає - 54 622 грн. 61 коп.; штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) - 2 848 475 грн. 90 коп.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, що період спірної заборгованості позивачем визначено з 13.01.2009 - 27.05.2016.

За змістом положень частини першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 17.06.2016.

Між тим, як свідчать матеріли, подавши позов у липні 2010 року про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором по тілу кредиту-424 699,00 дол.США, відсотків- 29636,89 дол.США, пені-1092.26 дол. США по простроченому тілу кредиту,1648,22 дол.США- пені по простроченим відсоткам, 2907,05 грн. комісії за обслуговування кредитного рахунку позивач зміним строк виконання зобов"язання за даним кредитним договором (Справа № 2-3922/10).

Таким чином, у розумінні вимог ст. 1050 ЦК України позивач змінив строк виконання зобов"язання за кредитним договором від 09.11.2006.

Лані обставини також встановлені рішенням Солом"янського районного суду м.Києва від 13.01.2022 ,яка набрало законної сили.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 11 років - до 09.11.2017 включно.

Проте, звертаючись до суду з позовом у даній справі про стягнення частини заборгованості за відсотками, позивач посилається на те, що після постановлення рішення суду від 13.12.2010, рішення суду та зобов`язання за кредитним договором відповідачем не виконані.

Таким чином, як вказує позивач, відсотки за користування кредитом за період з 13.01.2009 - 27.05.2016 становлять 497 050,13 дол. США,а зобов`язання за договором не припинилися.

Разом з тим, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється внаслідок пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У позові поданому 17.06.2016 з урахуванням уточненої редакції, позивачем не заявлено вимог про стягнення відсотків в порядку ст. 625 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача про те, що на підставі статті 599 ЦК України та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом, як і нараховувати штрафні санкції за невиконання взятих зобов"язань, а відтак позовні вимоги про погашення заборгованості по відсоткам у сумі 497 050,13 дол. США, штрафних санкцій у сумі 2 848 475,90 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно зі ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Що стосується заявлених вимог про стягнення пені......

Розподіл судових витрат між сторонами.

За положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи норми ст. 141 ЦПК , оскільки суд відмовив у задоволенні позову, витрати щодо розгляду справи покладаються на позивача.

Керуючись Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 550, 575, 589, 590, 610, 611, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.08.2024 року.

Суддя О.М. Букіна