Ухвала суду № 120759103, 01.08.2024, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

01 серпня 2024 рокуСправа № 322/922/24

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретар судового засідання Блажко О.П.,

за участю: відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши в підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про усунення перешкод у здійсненні права власності на житловий будинок, шляхом виселення,

встановив:

3 червня 2024 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому представник позивача просить суд усунути ОСОБА_3 перешкоди у здійсненні права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою судді від 26.06.2024 відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання, встановлено відповідачам строк на подачу відзиву.

Відповідачами відзив не подано.

19.07.2024 представником позивача в порядку ст.206 ЦПК України подана заява про відмову у задоволенні позову, яка мотивована тим, що 07.07.2024 відповідачі добровільно висилилися з будинку. Представник просив закрити провадженні на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України. У цій заяві також просив повернути ОСОБА_3 50 % судового збору сплаченого при поданні позову і стягнути з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати.

В обґрунтування вимог щодо судових витрат посилався на положення ч.3 ст.142 ЦПК України надавши на підтвердження витрат на правничу допомогу відповідні докази.

Просив заяву розглянути за відсутності позивача і представника.

29.07.2024 відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подані письмові пояснення, які є ідентичними за змістом, у яких зазначили, що 07.07.2024 вони добровільно виселились з будинку за згаданою адресою. Просили провадження закрити на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

В судовому засіданні відповідачі повністю підтримали доводи які зазначалися в їх письмових поясненнях. Просили закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо вимог зазначених у заяві представника позивача в контексті стягнення з них понесених позивачем судових витрат, полягалися на розсуд суду, втім зазначили якщо наявні на те правові підстави просили зменшити розмір судових витрат, з огляду на їх (відповідачів) вік, соціальний статус і ситуацію в якій вони опинилися не по своїй волі. Зазначили, що хотіли мирно вирішити справу і самостійно виїхати з будинку позивача, шукали інше житло, а в цей час власник будинку подав позов.

ОСОБА_1 також просив долучити копію свого пенсійного посвідчення і копію документів щодо звернення до поліції з приводу пошкодження їх будинку в м. Гуляйполе.

Копії документів долучені до матеріалів справи.

Заслухавши відповідачів, дослідивши матеріали цивільної справи суд дійшов таких висновків.

Представником позивача подана заява в порядку ст.206 ЦПК України і підстав для відмови у її прийняті судом відсутні оскільки відповідно до положень частини 5 цієї статті у суду відсутні, оскільки встановлено, що після подачі позову відповідачі добровільно висилились з будинку, отже права позивача відновлені і подача заяви не суперечить його інтересам.

Отже конкретно у вказаному випадку провадження у справі має бути закрито на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Згідно ч.3 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

На переконання суду дії відповідачів були обумовлені саме подачею позову.

Правничу допомогу позивачу здійснював адвокат Шиш А.Б. на підставі договору про надання правової допомоги від 03.05.2024 №03/05.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надано:

- додаткова угода від 03.05.2024 до договору про надання правової допомоги від 3 травня 2024 року №03/05;

- опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 15.07.2024;

- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.07.2024 №03/05;

- рахунок на оплату від 15.07.2024 №03/05.

Згідно з описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 03.05.2024, здійснено такі роботи та послуги: 1) 13.05.2024 складання адвокатського запиту до відділення поліції №3 Запорізького районного управління полції ГУНП в Запорізькій області про надання інформації - 0,5 години, вартість 1500,00 грн; 2) 31.05.2025 складання позовної заяви до Новомиколаївського районного суду Запорізької області про усунення перешкод у здійсненні права власності на житловий будинок, шляхом виселення, - 2 години, вартість 6000,00; 3) складання заяви про відмову від позову 0,5 години, вартість 1500,00 грн на суму 2000,00 грн. Всього 3 години, вартість 9000,00 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5, 9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №369/576/22. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі №922/1964/21

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Принцип розподілу судових витрат між сторонами (ст.141 ЦПК України) і у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду (ст.142 ЦПК України) є аналогічними, тому у даній справі є доречним застосування наведених правових позицій.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що справа є незначної складності, відповідач є пенсіонером, а відповідачка особою перед пенсійного віку, обидва є внутрішньо-переміщеними особами, існує велика доля імовірності, що будинок в м. Гуляйполе, де раніше проживали відповідачі, і звідки вимушино виїхали внаслідок збройної агресії рф, отримав ушкодження внаслідок бойових дій, тому суд вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу до 4500,00 грн.

Згідно ч.3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивач при подачі позову сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, отже позивачу підлягає поверненню сума 605,60 грн, а інша частина судового збору (605,60 грн) підлягає стягненню на його користь з відповідачів в рівних частинах (605,60/2=305,80).

Керуючись ст.ст.142, 200, 206, 255, 260, 261, 263, 272, 353, 354 ЦПК України, суд

постановив:

прийняти подану представником позивача відмову від позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Провадження у вказаній цивільній справі, закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2250,00 грн (дві тисячі двісті п`ятдесят гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу і 302,80 грн (триста дві гривні 80 копійок) по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2250,00 грн (дві тисячі двісті п`ятдесят гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу і 302,80 грн (триста дві гривні 80 копійок) по сплаті судового збору.

Повернути ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , 50 % судового збору сплаченого при поданні позову, відповідно до квитанції ID: 4400-3431-4628-7009 від 31.05.2024 на номер рахунку (IBAN): UA458999980313131206000008499, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача 37941997, в сумі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.08.2024.

Суддя Р.О. Губанов