Ухвала суду № 120753968, 01.08.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

з питання витребування доказів

01 серпня 2024 року справа № 520/20571/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.03.2022 по 10.01.2024; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.03.2022 по 10.01.2024 та здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням такого стажу з 11.01.2024 (дати переходу на пенсію за віком).

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що органом публічної адміністрації штучно створено перешкоду в призначенні пенсії у спосіб відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.03.2022 по 10.01.2024.

Ухвалою суду від 25.07.2024р. по даній справі було відкрито спрощене позовне провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази.

Під час розгляду справи судом встановлено, що листом від 07.05.2024р. №13930-14098/Ч-03/8-2000/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивача, що відповідно до особистої заяви від 11.01.2024р. (зареєстрована за №291) та на підставі наданих документів заявника з 11.01.2024р. переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За матеріалами електронної пенсійної справи заявник значиться працюючою особою. Страховий стаж з 01.01.2004р. зараховано за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно з даними Реєстру застрахованих осіб по страхувальнику ТОВ виробнича компанія «ІНДАСТРІ», з яким позивач перебуває в трудових відносинах, позначки про сплату внесків сформовані за періоди з серпня 2017 року по лютий 2022 року. Страховий стаж складає 32 роки 7 місяців 26 днів (зараховано по 28.02.2022р.), дані за період з березня 2022 року по січень 2024 року в системі персоніфікованого обліку відсутні.

З копії трудової книжки заявника серії НОМЕР_1 , що міститься в матеріалах справи, судом встановлено, що з 10.12.2015р. наказом №881-к від 09.12.2015р. ОСОБА_1 прийнятий на посаду контролера на КПП у ТОВ "Титан".

Імперативні приписи ч.4 ст.9 та ч.ч.1-3 ст.242 КАС України вимагають від суду за власною ініціативою безвідносно до правових позицій учасників справи та процесуальної поведінки сторін спору вживати процесуальні дії, спрямовані на з`ясування об`єктивної істини.

Згідно з ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне забезпечення" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже, за загальним правилом з 01.01.2004р. набуття особою права на збільшення страхового стажу відбувається за одночасної наявності таких умов як: 1) виконання діяльності, де особа підлягає загальнообов"язковому державному пенсійному страхуванню; 2) сплата за цей період часу страхових внесків.

За визначенням ст.1 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне забезпечення" страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування

Виключення з наведеного правила окреслені законодавцем, зокрема: 1) у інших положеннях ч.1 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне забезпечення"; 2) у нормах Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", де згадані випадки життєвих ситуацій людини, що об`єктивно виключають оплату страхових внесків (до прикладу - приписи ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення"); 3) у нормах Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які звільняють платника єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування від виконання публічного обов"язку з проведення перерахування коштів в оплату внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування (до прикладу - п.91 розділу VIII).

Правила справляння єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування регламентовані приписами Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі за текстом - Закон України від 08.07.2010р. №2464-VI).

Так, за визначенням п.2 ч.1 ст.1 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Як то указано у п.1 ч.1 ст.4 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI платниками ЄСВ є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У силу вказівки п.1 ч.1 ст.6 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ до податкового органу за основним місцем обліку платника ЄСВ за найманого працівника покладений саме на роботодавця і виконання цього обов"язку за змістом п.1 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI відбувається не за рахунок доходу (коштів як оплати праці у формі заробітної плати чи інших виплат) найманого працівника, а за рахунок коштів саме роботодавця, адже у п.1 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI чітко передбачено, що ЄСВ нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Відповідно до ч.7 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI ЄСВ сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або на єдиний рахунок. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або не використовують єдиний рахунок, сплачують внесок шляхом внесення готівки через банки, небанківських надавачів платіжних послуг чи відділення зв`язку.

Досліджуючи правову природу ЄСВ, суд відзначає, що на відміну від запроваджених законодавцем у положеннях Розділу IV Податкового кодексу України правил справляння податку з доходів фізичних осіб ЄСВ не зменшує суму належного найманому працівнику доходу у вигляді заробітної плати, бо не утримується з доходу у вигляді заробітної плати, а навпаки - нараховується платником ЄСВ роботодавцем на суму доходу у вигляді заробітної плати у розмірі 22% такого доходу і сплачується за рахунок власних активів роботодавця.

Тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд доходить до переконання про те, що стан виконання платником ЄСВ - роботодавцем обов`язку з перерахування до бюджету ЄСВ жодним чином не погіршує майнового становища найманого працівника та не є втручанням у сфері приватного життя чи майно найманого працівника у розумінні ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Такий підхід до правового регламентування спірних правовідносин зумовлений тим, що згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI метою справляння ЄСВ є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат, а відтак, відсутність грошових платежів платника ЄСВ - роботодавця за рахунок власних коштів з ЄСВ, нарахованого на суму доходу найманого працівника (що відбувається без зменшення розміру такого доходу та в умовах неможливості впливу на будь-які майнові права найманого працівника, бо оплата проводиться платником ЄСВ - роботодавцем і за рахунок власних коштів платника ЄСВ - роботодавця) призводить до відсутності джерела існування відповідних публічних фінансів.

Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI4. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Також у ч.4 ст.25 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI указано, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Частиною 6 ст.25 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI5 вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд зазначає, що з огляду на предмет та підстави виникнення даного спору, постала потреба у витребуванні у Головного управління ДПС у Харківській області необхідних для правильного вирішення спору по суті доказів.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-9, 72-77, 80, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд

ухвалив:

1. Витребувати у Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області та у Головного управління ДПС у Харківській області докази: стосовно стану виконання обов`язків з оплати за період 01.03.2022р.-10.01.2024р. єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування будь-яким суб"єктом господарювання - юридичною особою приватного права з найменуванням - Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «ІНДАСТРІ» та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИТАН", які знаходяться на обліку як платників податків (зборів, внесків, обов"язкових платежів) у Головному управлінні ДПС у Харківській області; стосовно подачі документів обов`язкової податкової звітності з єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб за період 01.03.2022р.-10.01.2024р. будь-яким суб"єктом господарювання - юридичною особою приватного права з найменуванням - Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «ІНДАСТРІ» та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИТАН", які знаходяться на обліку як платників податків (зборів, внесків, обов"язкових платежів) у Головному управлінні ДПС у Харківській області із зазначенням сум доходів, нарахованих чи виплачених на користь особі з реєстраційним номером облікової картки платника податків - 2335812034; стосовно обліку за період 01.03.2022р.-10.01.2024р. за будь-яким суб"єктом господарювання - юридичною особою приватного права з найменуванням - Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «ІНДАСТРІ» та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИТАН", які знаходяться на обліку як платників податків (зборів, внесків, обов"язкових платежів) у Головному управлінні ДПС у Харківській області недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування; стосовно прийняття відносно періоду 01.03.2022р.-10.01.2024р. відносно будь-якого суб"єкта господарювання - юридичною особою приватного права з найменуванням - Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «ІНДАСТРІ» та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИТАН", які знаходяться на обліку як платників податків (зборів, внесків, обов"язкових платежів) у Головному управлінні ДПС у Харківській області, вимоги про оплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування, направлення таких вимог до органів Державної виконавчої служби України, стану виконання таких вимог у межах процедур виконавчого провадження.

2.Зобов"язати позивача надати докази існування у період 01.03.2022р.-10.01.2024р. трудових відносин з юридичною особою приватного права з найменуванням - Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «ІНДАСТРІ» та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИТАН"

3.Зобов`язати подати витребувані докази безпосередньо до суду протягом 5 днів від дати отримання цієї ухвали.

4. Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання; оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Сліденко