Ухвала суду № 120753895, 31.07.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

31 липня 2024 року Справа № 520/15632/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 по справі №520/15632/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку та невиплаті пенсії ОСОБА_1 в розмірі 77% грошового забезпечення, визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 в довідці від 07.10.2020 №ФХ-111192 з 01.04.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 в розмірі 77% грошового забезпечення, визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 в довідці від 07.10.2020 №ФХ-111192, без обмеження максимальним розміром, здійснивши виплати суми перерахунку однією сумою починаючи з 01.04.2019 з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

08.02.2024 до суду надійшла заява позивача в порядку ст. 383 КАС України, в якій позивач просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром, протиправною;

- постановити Окрему ухвалу, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та не виконанню рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року у справі № 520/15632/2020 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 по справі № 520/15632/2020, яке набрало законної сили, пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача без обмеження її виплати максимальним розміром,однак лише до 28.02.2022, а починаючи з 01.03.2022 виплата пенсії здійснюється позивачу з її обмеженням максимальним розміром. Позивач вказує, що пенсійний орган всупереч судовому рішенню знову обмежив позивачу виплату щомісячної пенсії з 01.03.2022, що позивач вважає протиправним.

Увалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто заявникові.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 апеляційну скаргу представника позивача - задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 по справі №520/15632/2020 - скасовано. Справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що по-перше, на позивача не поширюється обов`язок по сплаті судового збору за подання заяви в порядку ст. 383 КАС України. А по-друге, обставини, зазначені судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 26.02.2024 про повернення заяви без розгляду, підлягали встановленню під час розгляду заяви по суті та не могли бути вирішені на етапі прийняття заяви до розгляду.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У період з 27.05.2024 по 26.07.2024 суддя Ольга Горшкова перебувала у відпустці, а відтак розгляд заяви здійснюється у перші робочі дні судді.

Відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

З огляду на зміст поданої заяви та надані до неї письмові докази, суд вважає за можливе провести її розгляд в порядку письмового провадження без проведення судового засідання.

Процесуальним законом визначені вимоги до такої заяви. Зокрема, у такій заяві мають бути зазначені відомості (інформація) про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження (пункти 7, 8 частини другої статті 383 КАС України).

За наслідками аналізу наведеної норми можна зробити висновок, що звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови від 21 березня 2019 року у справі № 805/1458/17-а, від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18).

Аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон № 1404-VIII.

Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Як вбачається зі змісту поданої позивачем заяви, позивачем, для виконання рішення суду Харківський окружний адміністративний суд 14.06.2021 року видав виконавчий лист, який був пред`явлений до виконання.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.06.2021 по ВП № 65920323 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа виданого Харківським окружним адміністративним судом від 14.06.2021 про: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 в розмірі 77% грошового забезпечення, визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 в довідці від 07.10.2020 №ФХ-111192, без обмеження максимальним розміром, здійснивши виплати суми перерахунку однією сумою починаючи з 01.04.2019 з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу».

Як зазначає позивач у заяві, оскільки протягом 2021 - 2023 років рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 по справі №520/15632/2020 виконувалось боржником - ГУПФУ в Харківській області в добровільному порядку, то стягувач - ОСОБА_1 до ВПВР УЗПВР у Харківській області не звертався, відомості про хід виконавчого провадження від 30.06.2021 № 65920323 не отримував.

Однак, як повідомляє позивач, з 01.03.2022 по 01.02.2024 відповідач обмежив максимальним розміром його пенсію, що підтверджується розрахунками пенсії ОСОБА_1 , наявними в матеріалах справи.

Поряд із тим, судом, з Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що ВП № 65920323, станом на прийняття вказаної ухвали, обліковується як завершене, доказів, які б свідчили про звернення заявника до органів виконавчої служби із заявою про поновлення вказаного виконавчого провадження з метою подальшого належного виконання судового рішення по справі №520/15632/2020 з лютого 2024 року, позивачем разом із даною заявою до суду не надано.

Суд звертає увагу, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 по справі №9901/235/20.

Також, суд зазначає, що за змістом частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Із зазначеного вбачається, що, виконуючи рішення суду, відповідач зобов`язаний враховувати обставини, встановлені судовим рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З системного аналізу вищезазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Таким чином, зі змісту статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що під час розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання такого рішення суду, суд не може вирішувати питання, що не були досліджені та не встановлювались під час розгляду справи по суті, оскільки це може призвести до зміни суті рішення.

Так, судовим розглядом встановлено, що на виконання судового рішення у даній справі позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 без обмеження її виплати максимальним розміром, після чого пенсія ОСОБА_1 виплачувалась у перерахованому розмірі.

Зі змісту мотивувальної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 по справі № 520/15632/2020 встановлено, що останнє містить приписи щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити позивачу пенсії у розмірі 77% грошового забезпечення, визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 в довідці від 07.10.2020 № ФХ-111192, без обмеження максимальним розміром, здійснивши виплати суми перерахунку однією сумою починаючи з 01.04.2019.

Враховуючи викладене, здійснений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.04.2019 перерахунок та виплата пенсії позивача без застосування обмеження її максимальним (граничним) розміром, свідчить про виконання судового рішення по справі № 520/15632/2020.

Стосовно посилань представника позивача на продовження виплати пенсії позивача з 01.03.2022 із застосуванням обмеження її розміру максимальним розміром, що суперечить судовому рішенню по справі № 520/15632/2020, як на підставу застосування заходів судового контролю, суд зазначає, що предметом справи № 520/15632/2020 не охоплювався період з 01.03.2022, питання перерахунку пенсії з 01.03.2022 не було предметом дослідження судом під час розгляду справи № 520/15632/2020, відповідно і рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 не містить приписів стосовно дій пенсійного органу з 01.03.2022.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для задоволення заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-243, 248, 256, 383 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Cуддя Ольга ГОРШКОВА