Рішення № 120753417, 31.07.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11538/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 15 квітня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна за спеціалізацією «Анестезіологія» з 02.08.1999 по 04.08.2001 роки, на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології - з 10.08.2001 по 29.09.2004 роки, лікарем-анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії пологового будинку - з 30.09.2004 по 27.06.2013 роки, в Комунальному некомерційному підприємстві «Пологовий будинок № 1» Одеської міської ради на посаді завідувача відділення анестезіології, лікаря анестезіолога - з 28.06.2013 по 30.09.2019 роки, на посаді завідувача відділення, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з 01.10.2019 по 31.12.2023 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі з дати призначення пенсії з 13.12.2023 року: періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна за спеціалізацією «Анестезіологія» з 02.08.1999 по 04.08.2001 роки, на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології - з 10.08.2001 по 29.09.2004 роки, лікарем-анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії пологового будинку - з 30.09.2004 по 27.06.2013 роки, в Комунальному некомерційному підприємстві «Пологовий будинок № 1» Одеської міської ради на посаді завідувача відділення анестезіології, лікаря анестезіолога - з 28.06.2013 по 30.09.2019 роки та на посаді завідувача відділення, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з 01.10.2019 по 31.12.2023 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум з 13.12.2023 року.

Позиція позивачки обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що 13.12.2023 року ОСОБА_1 , було призначено пенсію по інвалідності та він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач). Пенсію йому було обчислено виходячи із страхового стажу 43 роки 11 місяців та її розмір склав 11230 грн. 71 коп. Після виходу на пенсію він продовжує працювати по теперішній час на посаді завідувача відділення анестезіології, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології Комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 1» Одеської міської ради.

Як вказує позивач, оскільки після призначення пенсії йому не був відомий порядок обчислення його трудового стажу на посадах лікаря-анастезіолога, які він обіймав у різних лікувальних закладах, 21.02.2024 року він звернувся з відповідною заявою до відповідача за роз`ясненнями з цього питання.

У заяві я просив:

- перевірити його пенсійну справу щодо правильності обчислення його страхового стажу та заробітної плати та зарахувати до стажу в подвійному розмірі всі періоди роботи лікарем-анестезіологом;

- надати роз`яснення щодо обчислення його страхового стажу, в тому числі лікарем анестезіологом;

- надати копії розрахунку стажу на дату призначення пенсії та розпорядження про призначення пенсії.

У листі-відповіді від 07.03.2024 року № 7486-5717/Н-02/8-1500/24, відповідач зазначив: «Умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат встановлені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон). За заявою від 10.01.2024 Вам з 13.12.2023 призначено пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону, обчислену як працюючій особі при страховому стажі 43 роки 11 місяців (враховано по 31.08.2023), в т. ч. додатковому стажі 10 років 1 місяць, середньомісячній заробітній платі 28032,71 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 31.08.2023 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір становив 11230,71 грн, де: (розмір пенсії за віком - 12311,13 грн; доплата за 8 років понаднормового стажу 167,44 грн) х 90%. У зв`язку з уточненням показників середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, пенсію перераховано з 13.12.2023 при страховому стажі 43 роки 11 місяців (враховано по 31.08.2023), в т. ч. додатковому стажі 10 років 1 місяць, середньомісячній заробітній платі 31062,85 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 31.08.2023 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір становив 12428,38 грн, де: (розмір пенсії за віком - 13641,87 грн; доплата за 8 років понаднормового стажу 167,44 грн) х 90%. Доплату за період з 13.12.2023 по 29.02.2024 в розмірі 3129,39 грн нараховано додатковою відомістю на березень 2024 року на поточний рахунок АТ «Укрсиббанк», дата виплати 25 число. У зв`язку з надходженням даних про сплату страхових внесків за IV квартал 2023 року та з доопрацюванням електронної пенсійної справи, пенсію перераховано з 13.12.2023 при страховому стажі 44 роки 3 місяців (враховано по 31.12.2023), в т. ч. додатковому стажі 10 років, середньомісячній заробітній платі 31128,07 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 31.12.2023 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір становить 12566,29 грн, де: (розмір пенсії за віком - 13774,17 грн; доплата за 9 років понаднормового стажу 188,37 грн) х 90%. Доплату за період з 13.12.2023 по 31.03.2024 в розмірі 498,26 грн буде виплачено в найближчий виплатний період. Згідно статті 24 Закону, який набрав чинність з 01.01.2004, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж після 01.01.2004 обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб), а за періоди до 01.01.2004 на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а саме Законом України Про пенсійне забезпечення. Згідно зі статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII (далі Закон № 1788-XII)основним документом, що підтверджує стаж роботи до 01.01.2004, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Отже, до Вашого страхового стажу зараховані періоди трудової діяльності по 31.12.2003 згідно наданих документів (трудової книжки від 07.07.1999 серії НОМЕР_1 , документу про навчання від 25.02.1993 серії НОМЕР_2 ) та з 01.01.2004 згідно даних персоніфікованого обліку. Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. До страхового стажу в подвійному розмірі не зараховано період роботи з 10.08.2001 по 31.12.2003 в КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» згідно довідки від 08.01.2024 № 01/01-07/69, оскільки не зазначено про відсутність окремого реанімаційного відділення в зазначеному закладі охорони здоров`я. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону».

Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в зарахуванні йому до страхового стажу в подвійному розмірі окремих періодів його роботи в лікувальних закладах Міністерства охорони здоров`я України на посадах анестезіологічної служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позиція відповідачів обґрунтовується наступним

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні та з 13.12.2023 отримує пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі по тексту Закон № 1058), обчислену як працюючій особі при страховому стажі 43 роки 11 місяців (враховано по 31.08.2023), в т. ч. додатковому стажі 10 років 1 місяць, середньомісячній заробітній платі 28032,71 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 31.08.2023 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір становив 11230,71 грн, де: (розмір пенсії за віком - 12311,13 грн; доплата за 8 років понаднормового стажу 167,44 грн) х 90%. У зв`язку з уточненням показників середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, пенсію позивача перераховано з 13.12.2023 при страховому стажі 43 роки 11 місяців (враховано по 31.08.2023), в т. ч. додатковому стажі 10 років 1 місяць, середньомісячній заробітній платі 31062,85 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 31.08.2023 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір становив 12428,38 грн, де: (розмір пенсії за віком - 13641,87 грн; доплата за 8 років понаднормового стажу 167,44 грн) х 90%. У зв`язку з надходженням даних про сплату страхових внесків за IV квартал 2023 року та з доопрацюванням електронної пенсійної справи, пенсію Позивача перераховано з 13.12.2023 при страховому стажі 44 роки 3 місяців (враховано по 31.12.2023), в т. ч. додатковому стажі 10 років, середньомісячній заробітній платі 31128,07 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 31.12.2023 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір становить 12566,29 грн, де: (розмір пенсії за віком - 13774,17 грн; доплата за 9 років понаднормового стажу 188,37 грн) х 90%. 22.02.2024 на електронну адресу Головного управління за вх. № 5717/Н-1500-24 надійшло звернення Позивача, щодо надання роз`яснень стосовно його пенсійного забезпечення. Звертаємо увагу суду на те, що заява позивача була надана та розглянута Головним управлінням в порядку Закону України «Про звернення громадян». З урахуванням наведеного Головне управління листом-відповіддю на звернення від 07.03.2024 за вих. № 7486-5717/Н-02/8-1500/24 було надано роз`яснення стосовно пенсійного забезпечення позивача. Враховуючи те, що з 01.01.2004 року набрав чинності Закон № 1058, яким не передбачаються пільги у вигляді зарахування стажу в подвійному розмірі для посад, на яких працював позивач, з 01.01.2004 року відсутні законні підстави для обчислення стажу позивача в подвійному розмірі.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

02 травня 2024 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/17961/24).

06 травня 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/18384/24).

Станом на 31 липня 2024 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

13.12.2023 року ОСОБА_1 , було призначено пенсію по інвалідності та він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач).

Пенсію йому було обчислено виходячи із страхового стажу 43 роки 11 місяців та її розмір склав 11230 грн. 71 коп.

Після виходу на пенсію позивач продовжує працювати по теперішній час на посаді завідувача відділення анестезіології, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології Комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 1» Одеської міської ради.

Як вказує позивач, оскільки після призначення пенсії йому не був відомий порядок обчислення його трудового стажу на посадах лікаря-анастезіолога, які він обіймав у різних лікувальних закладах, 21.02.2024 року він звернувся з відповідною заявою до відповідача за роз`ясненнями з цього питання.

У заяві я просив:

- перевірити його пенсійну справу щодо правильності обчислення його страхового стажу та заробітної плати та зарахувати до стажу в подвійному розмірі всі періоди роботи лікарем-анестезіологом;

- надати роз`яснення щодо обчислення його страхового стажу, в тому числі лікарем анестезіологом;

- надати копії розрахунку стажу на дату призначення пенсії та розпорядження про призначення пенсії.

У листі-відповіді від 07.03.2024 року № 7486-5717/Н-02/8-1500/24, відповідач зазначив: «Умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат встановлені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон). За заявою від 10.01.2024 Вам з 13.12.2023 призначено пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону, обчислену як працюючій особі при страховому стажі 43 роки 11 місяців (враховано по 31.08.2023), в т. ч. додатковому стажі 10 років 1 місяць, середньомісячній заробітній платі 28032,71 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 31.08.2023 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір становив 11230,71 грн, де: (розмір пенсії за віком - 12311,13 грн; доплата за 8 років понаднормового стажу 167,44 грн) х 90%. У зв`язку з уточненням показників середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, пенсію перераховано з 13.12.2023 при страховому стажі 43 роки 11 місяців (враховано по 31.08.2023), в т. ч. додатковому стажі 10 років 1 місяць, середньомісячній заробітній платі 31062,85 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 31.08.2023 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір становив 12428,38 грн, де: (розмір пенсії за віком - 13641,87 грн; доплата за 8 років понаднормового стажу 167,44 грн) х 90%. Доплату за період з 13.12.2023 по 29.02.2024 в розмірі 3129,39 грн нараховано додатковою відомістю на березень 2024 року на поточний рахунок АТ «Укрсиббанк», дата виплати 25 число. У зв`язку з надходженням даних про сплату страхових внесків за IV квартал 2023 року та з доопрацюванням електронної пенсійної справи, пенсію перераховано з 13.12.2023 при страховому стажі 44 роки 3 місяців (враховано по 31.12.2023), в т. ч. додатковому стажі 10 років, середньомісячній заробітній платі 31128,07 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 31.12.2023 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір становить 12566,29 грн, де: (розмір пенсії за віком - 13774,17 грн; доплата за 9 років понаднормового стажу 188,37 грн) х 90%. Доплату за період з 13.12.2023 по 31.03.2024 в розмірі 498,26 грн буде виплачено в найближчий виплатний період. Згідно статті 24 Закону, який набрав чинність з 01.01.2004, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж після 01.01.2004 обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб), а за періоди до 01.01.2004 на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а саме Законом України Про пенсійне забезпечення. Згідно зі статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII (далі Закон № 1788-XII)основним документом, що підтверджує стаж роботи до 01.01.2004, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Отже, до Вашого страхового стажу зараховані періоди трудової діяльності по 31.12.2003 згідно наданих документів (трудової книжки від 07.07.1999 серії НОМЕР_1 , документу про навчання від 25.02.1993 серії НОМЕР_2 ) та з 01.01.2004 згідно даних персоніфікованого обліку. Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. До страхового стажу в подвійному розмірі не зараховано період роботи з 10.08.2001 по 31.12.2003 в КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» згідно довідки від 08.01.2024 № 01/01-07/69, оскільки не зазначено про відсутність окремого реанімаційного відділення в зазначеному закладі охорони здоров`я. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону».

Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в зарахуванні йому до страхового стажу в подвійному розмірі окремих періодів його роботи в лікувальних закладах Міністерства охорони здоров`я України на посадах анестезіологічної служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових

внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про

загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі по тексту Закон № 1058-ІУ).

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним

громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів

споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне

забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі-Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У той же час, відповідно до частини 2 цієї ж статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 (далі Закон № 1788) передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторнокурортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого - реанімаційної допомоги населенню» № 841 від 11.06.1986 року, яким затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології- реанімації лікувально-профілактичного закладу, у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.

При цьому згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997 року № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» затверджено рекомендації щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України, згідно яких для виконання завдань, які стоять перед службою анестезіології, в лікувальнопрофілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток організується анестезіологічна група.

При наявності в лікарні чи пологовому будинку 75 ліжок хірургічного профілю, а в центральній районній лікарні та онкологічного диспансеру - 50 ліжок хірургічного профілю, встановлюється не менше однієї посади лікаря-анестезіолога.

В лікарнях, які надають екстрену цілодобову медичну допомогу з числом ліжок хірургічного профілю не менше 200, в дитячих лікарнях - не менше 150, додатково встановлюється 3,75 посади лікарів-анестезіологів.

Таким чином робота лікарем анестезіологом у відділеннях лікарень також прирівняна до роботи в реанімаційних відділеннях.

Слід відмітити, що у відповідності до спеціального листа Міністерства охорони здоров`я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року № 10.01.09/2209 (копія додається) щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров`я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року № 605 «Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.

Крім іншого, відповідно до листа-роз`яснення Пенсійного фонду України № 3544-03 (копія додається), у якому зазначено: «При вирішенні питання зарахування у подвійному розмірі періодів роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я необхідно керуватися спільним листом Міністерства праці і соціальної політики України, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2002 р.

Відповідно до цього листа до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів, оскільки наказом Міністерства охорони здоров`я від 08.10.97 р. № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення» (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

Керуючись вищезазначеним до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.97 р. № 303: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділенняї інтенсивної терапії.» (мовою оригіналу).

17.06.2011 року за вих. № 1239302-20 Пенсійний фонд України спрямував до головних управлінь Пенсійного фонду України лист (копія додається) для використання в роботі лист Міністерства охорони здоров`я України від 02.02.2011 року № 10.01.10/303 (копія додається) щодо зарахування періодів роботи працівників у анестезіологічних відділеннях, у якому зазначено: «Міністерство охорони здоров`я України розглянуло звернення Міністерства соціальної політики України щодо порядку обчислення стажу роботи працівникам анестезіологічних відділень закладів охорони здоров`я за нормами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та повідомило, що листом від08.12.2006 № 10.01.2009 Міністерство охорони здоров`я направило на адресу Пенсійного фонду України перелік відділень, які діяли згідно з раніше діючими наказами у реанімаційній службі та перелік відділень, які повинні створюватися у складі лікувальнопрофілактичних закладів охорони здоров`я згідно з наказом МОЗ України від 08.10.97 № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України».

З метою усунення непорозумінь, які мають місце під оформлення пенсій медичним працівникам органами пенсійного забезпечення та враховуючи те, що наказом МОЗ України від 23.02.2000 № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров`я» затверджені штатні нормативи вказаних підрозділів згідно з вимогами наказу № 303, Міністерство охорони здоров`я листом від 23.06.2005 року № 10.03.67/1197 «Про приведення назв структурних підрозділів та найменувань посад працівників у відповідність з наказами МОЗ України» запропонувало обласним управлінням охорони здоров`я проаналізувати штатні розписи підпорядкованих закладів охорони здоров`я та привести їх у відповідність до чинних наказів МОЗ України.

Разом з тим, беручи до уваги те, що основними завданнями відділення анестезіології, як і відділення анестезіології-реанімації, є здійснення комплексу заходів щодо підготовки і проведення загальної анестезії (наркозу) і регіонарної анестезії при операціях, пологах, діагностичних і лікувальних процедурах, здійснення комплексу заходів щодо відновлення корекції і підтримання порушених функцій життєво важливих органів і систем, які виникли внаслідок захворювання, травми, оперативного втручання та інших причин, Міністерство вважає, що періоди роботи працівників у анестезіологічних відділеннях можна зараховувати згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі».

Відповідно до преамбули наказу МОЗ України від 08.10.1997 року № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» (далі наказ МОЗ України № 303) з метою регламентації діяльності існуючих структурних підрозділів анестезіологічної служби лікувально-профілактичних закладів України, впровадження єдиних раціональних принципів організації роботи, а також сприяння подальшому розвитку анестезіології та широкому впровадженню нових наукових розробок в клінічну практику затверджено Тимчасові штатні нормативи медичного персоналу анестезіологічних груп, відділень анестезіології без ліжок і з ліжками для інтенсивної терапії, відділень інтенсивної терапії лікувально-профілактичних закладів України.

У пункті 3 преамбули зазначено: «Вважати такими, що не застосовуються на території України, наказ МОЗ СРСР від 28.12.1976 № 1188 «О дальнейшем совершенствовании реанимационной помощи населению» та наказ МОЗ СРСР від 11.06.1986 «О дальнейшем совершенствовании анестезиолого-реанимационной помощи населению».

Відповідно до пункту 8 Положення про відділення анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії, анестезіологічну групу, відділення інтенсивної терапії лікувально-профілактичних закладів, затвердженого наказом МОЗ України № 303, відповідно до основних завдань відділень анестезіології їх персонал:

- проводить за показанням реанімацію та подальшу інтенсивну терапію хворим у відділеннях лікувально-профілактичного закладу;

- визначає найбільш оптимальний метод анестезії, здійснює медикаментозну передопераційну підготовку, проводить загальну і регіональну анестезії при операціях, пологах, діагностичних та лікувальних процедурах;

- здійснює інтенсивне спостереження за станом хворих в післянаркозному періоді до відновлення свідомості, дихання та стабілізації кровообігу;

- проводить лікування хворих в палатах інтенсивної терапії спільно з лікарями відповідних спеціальностей - здійснює взаємозв`язок та послідовність співпраці з іншими відділеннями, переведення хворих у відповідні профільні відділення після стабілізації функцій життєво важливих органів та систем тощо.

Основними завданнями відділення анестезіології, як і відділення реанімації (які були до введення Наказу № 303) є здійснення комплексу заходів щодо підготовки і проведення загальної анестезії (наркозу) і анестезії при операціях, пологах, діагностичних і лікувальних процедурах, здійснення комплексу заходів щодо відновлення корекції і підтримання порушених функцій життєво важливих органів і систем, які виникли внаслідок захворювання, травми, оперативного втручання та інших причин, тому період роботи працівників у анестезіологічних відділеннях зараховується, згідно із статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у подвійному розмірі, що підтверджується листом Міністерства охорони здоров`я від 02.02.2011 №10.01.10/303.

Тобто, реанімаційне відділення, відділення анестезіології та інтенсивної терапії та відділення інтенсивної терапії (після перейменування) виконували та виконують абсолютно однакові функції. Згідно роз`яснень Міністерства праці та соціального захисту, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров`я від 02.08.2002 року час роботи у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно листа-відповіді відповідача № 7486-5717/Н-02/8-1500/24 від 07.03.2024 року відповідач зазначив такі підставі незарахування до страхового стажу позивача у подвійному розмірі окремих періодів роботи:

- період роботи в КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» з 10.08.2001 по 31.12.2003 роки - оскільки не зазначено про відсутність окремого реанімаційного відділення в зазначеному закладі охорони здоров`я;

- після 01.01.2004 року - оскільки проводити обчислення стажу в подвійному розмірі не передбачено статтею 24 Закону № 1058-IV.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1). Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 визначено, що для призначення пенсії за віком надаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі постанова КМУ № 637).

Статтею 62 Закону № 1788-XII, статтею 48 Кодексу законів про працю України, пункту 1 розділу «Загальні положення» Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі постанова КМУ № 637), та пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі Інструкція № 58), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 з 02.08.1999 року по 04.08.2001 роки він працював в Одеській обласній клінічній лікарні (до перейменування) лікарем-інтерном за спеціалізацією «Анестезіологія».

З 10.08.2001 року по 29.09.2004 року позивач працював Одеській обласній клінічній лікарні на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології.

З 30.09.2004 року по 27.06.2013 року позивач працював лікарем-анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії пологового будинку Одеській обласній клінічній лікарні.

З 28.06.2013 року по 30.09.2019 року позивач працював на посаді завідувача відділення анестезіології, лікаря-анестезіолога Комунальної установи «Пологовий будинок № 1» (до перейменування).

З 01.10.2019 року по теперішній час позивач працює на посаді завідувача відділення, лікаря анестезіолога відділення анестезіології Комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 1» Одеської міської ради.

Крім записів у трудовій книжці позивача, робота на лікарських посадах анестезіологічної служби в зазначені вище періоди підтверджується належним чином засвідченими копіями відповіді на адвокатський запит № 01/01-07/961 від 20.03.2023 року, довідок Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської міської ради (КНП «ООКЛ» ОМР) № 01/01-07/933 від 19.03.2024 року та № 01/01-07/966 від 1.03.2024 року, витягами з наказів Одеської обласної клінічної лікарні № 74-к від 02.08.1999 року, № 143-к від 26.07.2001 року, № 153-к від 09.08.2001 року, № 21-к від 01.02.2002 року, № 228-к від 04.12.2002 року, № 193-к від 01.10.2004 року, копією наказу Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» № 97-кз від 20.06.2013 року, копією посадової інструкції лікаря анестезіолога Обласної клінічної лікарні, копіями довідок КНП «ООКЛ» ОМР від 19.03.2024 року № 01/01-07/932 та від 19.03.2024 року № 01/01-07/931, копією посадової інструкції лікаря-анестезіолога КНП «ПБ № 1» ОМР.

Згідно довідки КНП «ООКЛ» ОМР № 01/01-07/966 від 21.03.2024 року в період з 02.08.1999 по 04.08.2001 роки позивач працював в Одеській обласній клінічній лікарні лікарем-інтерном за спеціалізацією «Анестезіологія» та в зазначений період інтернатуру за спеціальністю «Анестезіологія» проходив в анестезіологічному відділенні. У відпустках по догляду за дитиною та без збереження заробітної плати не перебував.

В період з 02.08.1999 по 31.12.2003 роки в штатному розписі Одеської обласної клінічної лікарні окреме реанімаційне відділення було відсутнє.

Згідно довідки КНП «ООКЛ» ОМР від 19.03.2024 року № 01/01-07/932 Одеська обласна клінічна лікарня перейменована на КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» на підставі розпорядження Одеської міської ради від 02.02.2009 року № 28/200-ОР.

Згідно довідки КНП «ООКЛ» ОМР від 19.03.2024 року № 01/01-07/931 КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» перейменована на Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» на підставі рішень Одеської обласної ради від 19.06.2019 року № 975-VII та від 25.10.2019 року № 1113-VII.

Всі перелічені вище періоди роботи позивача з 02.08.1999 по 04.08.2001, з 10.08.2001 по 29.09.2004, з 30.09.2004 по 27.06.2013, з 28.06.2013 по 30.09.2019 та з 01.10.2019 по 31.12.2023 роки (по останню облікову дату) є спірними, оскільки відповідач не зарахував їх до страхового стажу позивача в подвійному розмірі.

З огляду на вищевикладене та встановлені обставини, а також на підставі приписів статті 60 Закону № 1788- XII, постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого - реанімаційної допомоги населенню» № 841 від 11.06.1986 року, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997 року № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України», листа-роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року № 10.01.09/2209, наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року № 605 «Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії, листа-роз`яснення Пенсійного фонду України № 3544-03, листа-роз`яснення Міністерства праці і соціальної політики України, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2002 року, листа-роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України від 02.02.2011 року № 10.01.10/303, листа-роз`яснення Міністерства праці та соціального захисту, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров`я від 02.08.2002 року, суд вважає, що відповідач при призначенні пенсії позивачу протиправно не зарахував до його страхового стажу в подвійному розмірі перелічені вище періоди роботи позивача на посадах лікаря анестезіолога.

Щодо неврахування відповідачем до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоду з 02.08.1999 року по 04.08.2001 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як судом зазначалось вище, згідно чинного законодавства основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів № 5 та № 6 у трудовій книжці позивача з 02.08.1999 року по 04.08.2001 роки він працював в Одеській обласній клінічній лікарні лікарем-інтерном за спеціалізацією «Анестезіологія».

Записи про зазначений період його роботи внесені до трудової книжки на підставі наказів по Одеській обласній клінічній лікарні № 74-к від 02.08.1999 року та № 143-к від 26.07.2001 року, засвідчені підписом начальника відділу кадрів та печаткою закладу охорони здоров`я, що повністю відповідає вимогам Інструкції № 58.

Згідно Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 вересня 1996 рроку № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.12.1996 року за № 696/1721, та чинним до 21.06.2021 року (далі наказ МОЗ № 291), основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, їх професійної готовності до самостійної лікарської (провізорської) діяльності.

Відповідно до підпунктів 3.2.1, 3.5.1 та пункту 5.4 наказу МОЗ № 291 тривалість навчання в інтернатурі 1-2 роки.

Бази стажування лікарів (провізорів)-інтернів - це базові установи та заклади охорони здоров`я. Це можуть бути обласні, міські і центральні районні лікарні, міські та обласні дитячі лікарні, пологові будинки, диспансери, лікарні, підпорядковані іншим відомствам, клініки науково-дослідних інститутів, діагностичні центри, бюро судово медичної експертизи, установи і заклади санітарно-епідеміологічної служби, аптечні заклади тощо, що мають у своєму складі структурні підрозділи, підготовка в яких 20 передбачена навчальним планом та програмою інтернатури з відповідної спеціальності.

Практична частина контролю знань лікарями (провізорами)- інтернами окремих профілів здійснюється шляхом участі лікарів (провізорів)-інтернів в операціях, прийнятті пологів, клінічних, інструментальних, санітарно-епідеміологічних обстеженнях, виробничих процесах тощо, у присутності викладача.

Згідно частини 7 статті 18 Закону України «Про освіту» післядипломна освіта у сфері охорони здоров`я також включає інтернатуру.

Інтернатура проводиться в університетах, академіях, інститутах, наукових установах, закладах охорони здоров`я, визнаних центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я як бази інтернатури, і є обов`язковою формою первинної спеціалізації осіб за лікарськими та провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або провізора-спеціаліста.

Пунктом 36 розділу ІІІ («Лікарі-спеціалісти») Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 року № 385 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 06.05.2021 року № 884), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 року за № 893/7181, передбачено посаду «Лікар-інтерн».

Згідно статті 33 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичну допомогу надають відповідно до медичних показань професійно підготовлені медпрацівники, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров`я.

Своєю чергою, відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу ІІІ Положення про інтернатуру, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 22.06.2021 року № 1254, бази стажування лікарів-інтернів повинні мати можливість надати лікарям-інтернам робочі місця та обсяг роботи відповідно до вимог навчальних планів та програм інтернатури з певної спеціальності.

Оскільки трудові правовідносини позивача з Одеською обласною клінічною лікарнею в період з 02.08.1999 по 04.08.2001 роки складалися з приводу його роботи на посаді лікаря-інтерна за спеціалізацією «Анестезіологія», то на позивача та роботодавця розповсюджувались приписи статті 21 Кодексу законів про працю України, згідно з якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З огляду на вищезазначене, відповідно до законодавства лікар-інтерн це посада працівника сфери охорони здоров`я, з яким обов`язково укладають трудовий договір і визначають заробітну плату, порядок її виплати. Оплата праці лікаря-інтерна обов`язок роботодавця, тобто закладу охорони здоров`я.

Зарплату лікарі-інтерни отримують за програмою медичних гарантій відповідно до Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення, щорічно затверджуваних відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Як судом встановлено, робота позивача в період з 02.08.1999 по 04.08.2001 роки в Одеській обласній клінічній лікарні на посаді лікаря-інтерном за спеціалізацією «Анестезіологія» підтверджується записами в його трудовій книжці за № 5 та № 6, а також довідкою КНП «ООКЛ» ОМР № 01/01-07/966 від 21.03.2024 року.

Отже, період роботи позивача в Одеській обласній клінічній лікарні на посаді лікаря інтерна за спеціалізацією «Анестезіологія» з 02.08.1999 по 04.08.2001 роки відповідач також протиправно не зарахував до його стажу в подвійному розмірі.

Крім того, згідно розрахунку стажу позивача, відповідач невірно зазначив період його роботи в Одеській обласній клінічній лікарні на посаді лікаря інтерна за спеціалізацією «Анестезіологія». Цей період згідно розрахунку стажу складається з двох частин з 02.08.1999 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 25.09.2001 роки. В той час як фактично інтернатуру в Одеській обласній клінічній лікарні на посаді лікаря-інтерна за спеціалізацією «Анестезіологія» позивач проходив з 02.08.1999 по 04.08.2001 роки, що підтверджується записами у його трудовій книжці та довідкою КНП «ООКЛ» ОМР № 01/01-07/966 від 21.03.2024 року.

Згідно пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Прикінцевими положеннями Закону № 1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і № 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому, як зазначено в частині 3 вказаної статті, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом, зокрема, за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Вимогами пункту 4 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом. Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Саме тому Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року, не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Тобто, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення стажу для призначення пенсії, а сама редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - є чинною на теперішній час.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 27.02.2020 року у справі № 462/1713/17, від 11.12.2018 року у справі № 310/385/17, від 23.01.2019 року у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17, а також у постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі № 420/2723/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 420/5817/22, від 13 червня 2023 року у справі № 420/11527/22, від 29 червня 2023 року у справі № 420/7646/22, від 14 липня 2023 року у справі № 420/3502/23, від 05 жовтня 2023 року у справі № 420/7634/23, від 24 жовтня 2023 року у справі № 420/9544/23.

Суди, зокрема зазначили, що частиною 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Однак, нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

З огляду на системний аналіз зазначених норм, суди прийшли до висновку, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час.

Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Суди звертали увагу на те, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною другою статті 6, 8, частиною другою статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.

У постанові від 03.11.2021р. у справі № 360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення», вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини.

Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2 та 5 пункту 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 року № 28-2, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за № 40/26485 (далі постанова ППФУ № 28-2), Головне управління Фонду має право: отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Суд звертає увагу на ту обставину, що при розгляді поданих позивачем документів для призначення пенсії відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити його страховий стаж у спірний період, про що свідчить відсутність відповідних документів у його електронній пенсійній справі.

Суд зазначає, що перевірка достовірності поданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх оформлення та видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у належному обчисленні страхового стажу.

При виникненні у відповідача сумнівів щодо обчислення страхового стажу позивача при призначенні пенсії за віком він мав повне право перевірити достовірність поданих відомостей про позивача, як про особу, яка підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, для визначення його права на пенсію.

Однак матеріали його електронної пенсійної справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем перевірки достовірності відомостей, викладених у моїй трудовій книжці.

В даному випадку доводи суду повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду щодо бездіяльності органів Пенсійного фонду України за наявності правових підстав здійснювати перевірки поданих документів, викладеною у постанові від 30 вересня 2019 справа у справі № 638/18467/15-а.

Верховний Суд зазначив, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. І якщо пенсійний орган не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж особи, така бездіяльність визнається судом протиправною.

Також у постанові від 04.07.2023 року у справі № 580/4012/19 колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду зазначила, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці (пільговій довідці) відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав - певних недоліків трудової книжки.

Відповідачем також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що записи у трудовій книжці позивача є недійсними та недостовірними.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що після звернення позивача, відповідач не вчинив жодних дій визначених ст. 101 Закону № 1788-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність відмови позивачу в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі спірних періодів роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із змісту положень ст. 245 КАС України видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Оцінивши наявні у справі докази суд доходить висновку, що відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком, відповідач не надав належної правової оцінки тим доказам, які надані позивачем для підтвердження стажу щодо спірних періодів, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про відсутність у позивача страхового стажу, який дає право на пенсію за віком.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна за спеціалізацією «Анестезіологія» з 02.08.1999 по 04.08.2001 роки, на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології - з 10.08.2001 по 29.09.2004 роки, лікарем-анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії пологового будинку - з 30.09.2004 по 27.06.2013 роки, в Комунальному некомерційному підприємстві «Пологовий будинок № 1» Одеської міської ради на посаді завідувача відділення анестезіології, лікаря анестезіолога - з 28.06.2013 по 30.09.2019 роки, на посаді завідувача відділення, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з 01.10.2019 по 31.12.2023 роки.

Правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями.

Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі з дати призначення пенсії з 13.12.2023 року: періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна за спеціалізацією «Анестезіологія» з 02.08.1999 по 04.08.2001 роки, на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології - з 10.08.2001 по 29.09.2004 роки, лікарем-анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії пологового будинку - з 30.09.2004 по 27.06.2013 роки, в Комунальному некомерційному підприємстві «Пологовий будинок № 1» Одеської міської ради на посаді завідувача відділення анестезіології, лікаря анестезіолога - з 28.06.2013 по 30.09.2019 роки та на посаді завідувача відділення, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з 01.10.2019 по 31.12.2023 роки та здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум з 13.12.2023 року.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі №420/11538/24 не здійснювати.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна за спеціалізацією «Анестезіологія» з 02.08.1999 року по 04.08.2001 року, на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології - з 10.08.2001 року по 29.09.2004 року, на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії пологового будинку - з 30.09.2004 року по 27.06.2013 року, в комунальному некомерційному підприємстві «Пологовий будинок № 1» Одеської міської ради на посаді завідувача відділення анестезіології, лікаря анестезіолога - з 28.06.2013 року по 30.09.2019 року, на посаді завідувача відділення, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з 01.10.2019 року по 31.12.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі з дати призначення пенсії з 13.12.2023 року: періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна за спеціалізацією «Анестезіологія» з 02.08.1999 року по 04.08.2001 року, на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології - з 10.08.2001 року по 29.09.2004 року, на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії пологового будинку - з 30.09.2004 року по 27.06.2013 року, в комунальному некомерційному підприємстві «Пологовий будинок № 1» Одеської міської ради на посаді завідувача відділення анестезіології, лікаря анестезіолога - з 28.06.2013 року по 30.09.2019 року, на посаді завідувача відділення, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з 01.10.2019 року по 31.12.2023 року та здійснити з 13.12.2023 року ОСОБА_1 відповідний перерахунок та виплату розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.О. Cтефанов