Рішення № 120753299, 31.07.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11976/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 18 квітня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.02.2024 року № 155250017080 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі заяви від 13.02.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести мене, ОСОБА_1 , з пенсії по інвалідності, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII з 26.02.2024 року, та здійснити розрахунок його пенсії на підставі довідки Головного управління ПФУ в Одеській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 28.12.2023 № 1500 - 602 - 8/184579 довідки Головного управління статистики в Одеській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 18.01.2024 № 9.1 - 27/4 - 24, Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 09.02.2024 № 901/08/05-09/2-24/C-3-1.1, довідка Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 23.01.2024 № С-2-1./137.

Позиція позивачки обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що 13.02.2024 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ, на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-УІІІ.

13.03.02.2024 року у відділі обслуговування громадян № 15 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.02.2024 року № 155250017080 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 13.02.2024 року. В оскарженому рішенні зазначено: « 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889- VIII (далі - Закон 889). Статтею 90 Закону 889 передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відіб.12.1993 р. № 3723-ХІІ. Згідно з пунктом 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 втратив чинність Закон № 3723, крім статті 37, що застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723. Пенсії відповідно до Закону № 889 призначаються особам, які на день набрання чинності цим Законом: мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 889 та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 889 та актами Кабінету Міністрів України. Оскільки Законом № 889 не передбачено призначення пенсії по інвалідності, в переведенні гр. ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" згідно заяви від 13.02.2024 № 952, відмовити».

Вважаю зазначене рішення безпідставним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Позиція відповідачів обґрунтовується наступним

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджуються з заявленими позовними вимогами, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначають, що 20.02.2024 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуто заяву та додані до неї документи та прийнято рішення №155250017080 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України Про державну службу.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку і отримує пенсію по інвалідності II групи загального захворювання, призначену відповідно до Закону № 1058 з 27.06.2022. А саме: з 01.05.2016 набув чинності Закон № 889. У зв`язку з цим Закон № 3723 втратив чинність крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах і 12 Прикінцевих положень Закону. Відповідно до статті 90 Закону № 889 пенсійне забезпечення всіх інших державних службовців здійснюється згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах. Головним управління 20.02.2024 винесено рішення про відмову в переведенні позивача з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України Про державну службу в зв`язку з тим, що пенсії по інвалідності призначаються за нормами ст. 90 Закону № 889 та Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою КМУ від 14.09.2016 № 622.Законом № 889 не передбачено призначення пенсії по інвалідності.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 899) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723 вік і страховий стаж. Особи з числа держслужбовців, яким встановлено інвалідність, з 01.05.2016 втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723, проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058 у встановлених ст. 33 цього Закону розмірах.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії № 8864/15 від 29.06.2022 інвалідність позивачу встановлена до 01.07.2023, група ІІ загального захворювання. За таких обставин, коли позивач, хоч і працював станом на 01.05.2016 на посаді державного службовця та має більше 20 років стажу державної служби, проте не має права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону №3723 на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, оскільки на час звернення до головного управління з відповідною заявою не досяг віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058. Отже, для призначення/переведені(перерахунку) позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про державну службу підстав немає, тому права позивача не були порушені жодним чином, Головне Управління Пенсійного фонду України діяло вчасно і послідовно в межах наданих законом повноважень.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

03 травня 2024 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/18286/24).

06 травня 2024 року від позивача до суду надійшли відповіді на відзиви (вхід. № ЕС/18385/24, № ЕС/18388/24).

09 травня 2024 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/18992/24).

13 травня 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/19369/24).

Станом на 31 липня 2024 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 , є отримувачем пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

13.02.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (далі - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

20.02.2024 року за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуто заяву та додані до неї документи та прийнято рішення №155250017080 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зазначене рішення обґрунтовано наступним: « 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889- VIII (далі - Закон 889). Статтею 90 Закону 889 передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відіб.12.1993 р. № 3723-ХІІ. Згідно з пунктом 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 втратив чинність Закон № 3723, крім статті 37, що застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723. Пенсії відповідно до Закону № 889 призначаються особам, які на день набрання чинності цим Законом: мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 889 та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 889 та актами Кабінету Міністрів України.

Оскільки Законом № 889 не передбачено призначення пенсії по інвалідності, в переведенні гр. ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно заяви від 13.02.2024 № 952, відмовити».

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області протиправним та таким, що порушує Конституційні права та встановлені законодавством України соціальні гарантії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 90 Закону № 889-УІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 року, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889- VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889- VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Так, згідно з частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-ІУ, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 відсотків, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.

Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Тобто до 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-УШ) право на пенсію по інвалідності державного службовця мали особи, яким встановлено І або II групи інвалідності у період перебування на державній службі, мають передбачений законодавством страховий стаж, стаж державної служби не менш як 10 років та за умови припинення державної служби.

Після 01.05.2016 року, відповідно до статті 90 Закону № 889-УІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки позивач є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 496936 від 11.07.2023 року, станом на 01.05.2016 року його стаж на посадах державної служби становить більше 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії він працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, а тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності II групи відповідно до Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинне законодавство не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України та пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110 (далі - Наказ № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

З трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що в період з 15.09.1995 року по 22.07.1998 року він працював на посаді, прирівняної до державної служби, в період з 09.12.2002 року по 14.08.2023 року позивач працював на посадах державної служби.

Так, згідно запису за № 18 від 09.12.2002 року позивач прийняв присягу державного службовця.

Згідно запису за № 19 від 10.01.2003 року позивачу було присвоєно 15 ранг державного службовця.

Згідно запису за № 22 від 02.07.2003 року позивачу присвоєно черговий 13 ранг державного службовця.

Згідно запису за № 24 від 29.11.2004 року позивачу присвоєно черговий 11 ранг державного службовця.

Згідно запису за № 25 від 29.11.2006 року позивачу присвоєно черговий 10 ранг державного службовця.

Згідно запису за № 27 від 29.11.2008 року позивачу присвоєно черговий 9 ранг державного службовця.

Згідно запису за № 34 від 01.05.2016 року позивачу присвоєно черговий 5 ранг державного службовця.

Згідно запису за № 37 від 02.05.2019 року позивачу присвоєно черговий 4 ранг державного службовця.

З урахуванням вищезазначеного станом на 01.05.2016 року (на дату набрання чинності Закону № 889-7111), стаж ОСОБА_1 державної служби становив 15 років 11 місяців 28 днів та він з 14.08.2023 року звільнився з посади державної служби.

Присвоєння рангу та складання присяги державними службовцями є обов`язковим для набуття статусу державного службовця.

Отже, на дату подання позивачем 13.02.2024 року заяви про переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889, він був визнаний особою з інвалідністю II групи, не обіймав посаду державного службовця та мав необхідний стаж роботи на посадах державної служби.

Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, в т.ч. державним службовцям, врегулювано постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», якою затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 622 згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-УIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ «Про державну службу»:

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Суд звертає увагу на те, що зазначена норма постанови КМУ № 622 не конкретизує конкретні види призначеної пенсії (за віком, по інвалідності, по втраті годувальника тощо).

Пунктом 4 Порядку № 622 встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, встановлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат . (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 622, форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 року за №180/30048, затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 року № 889-УІІІ «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Постанова № 1- 3).

Судом встановлено, що разом із заявою від 13.02.2024 року позивачем було надано наступні довідки:

- довідка Головно управління Пенсійного фонду України в Одеській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 28.12.2023 № 1500-0602-8/184579;

- довідка Головного управління статистики в Одеській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 18.01.2024 № 09.1-27/4-24;

- довідка Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 39.02.2024 року № 901/08/05-09/2-24/С-3-1.1;

- довідка Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 23.01.2024 року № С-2-1.1/137.

Тобто, форма та зміст наданих позивачем довідок повністю відповідають формам довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затверджених Постановою № 1-3 та містять всі необхідні відомості.

Відтак, враховуючи, що позивач є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 496936 від 11.07.2023 року, на момент звернення із заявою від 13.02.2024 року він мав стаж роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців, більше 10 років, суд вважає, що позивач має повне право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, а тому наявні всі правові підстави для переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-17, на пенсію державного службовця по інвалідності II групи відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

Таким чином, оскаржуване рішення ГУПФУ в Кіровоградській області від 20.02.2024 року № 155250017080 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 13.02.2024 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 від 13 лютого 2019 року.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Згідно з вимогами статті 8 Конституції Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).

ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Норми ст. 37 Закону № 3723 діють на сьогодні і вони не змінені і не скасовані в установленому Конституцією порядку. Цим забезпечується соціальна справедливість та створені відповідні соціальні умови при перебуванні держслужбовців на пенсії.

Крім того, на неприпустимості і неконституційності скасування та зміни або встановлення нових підстав і умов надання пільг, компенсацій, гарантій та нарахування пенсій або щомісячного грошового утримання окремим категоріям громадян неодноразово наголошував Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 22 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.02.2024 року № 155250017080 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 13.02.2024 року.

Правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями.

Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2024 року про переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що позивач є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 496936 від 11.07.2023 року, на момент звернення із заявою від 13.02.2024 року він мав стаж роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців, більше 10 років, а тому має повне право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, а відтак наявні всі правові підстави для переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-17, на пенсію державного службовця по інвалідності II групи відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі №420/11976/24 не здійснювати.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.02.2024 року № 155250017080 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 13.02.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2024 року про переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802).

Суддя С.О. Cтефанов