Рішення № 120752875, 31.07.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2024 р. № 400/2654/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови зарахування страхового стажу роботи ОСОБА_1 у Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології і інтенсивної терапії період роботи з 01.01.2004 року по 16.11.2019 року у подвійному розмірі та зарахуванні спеціального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження інтернатури з терапії на посаді лікаря-інтерна гастроетерологічного відділення у КНП «МОКЛ» МОР з 02.08.1983 року по 25.07.1984 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійною фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 року но 16.11.2019 року на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології і інтенсивної терапії у Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 період з 02.08.1983 року по 25.07.1984 року проходження унтернатури з терапії на посаді лікаря-інтерна гастроетерологічного відділення у Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради.

Ухвалою від 27.03.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені ст. 60 Закону № 1788, згідно до якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу робот в подвійному розмірі.

Також, проходження стажування в закладах охорони здоров`я, що є базою стажування випускників вищих медичних навчальних закладів, які навчалися ja державним замовленням передбачає їх зарахування за наказом керівників цих закладів на посади лікарів-інтернів з виплатою заробітної плати, протягом усього періоду проходження інтернатури. У такому разі для цих інтернів період проходження інтернатури буде зараховуватися до страхового стажу.

Отже, відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 01.01.2004 року по 16.11.2019 року у подвійному розмірі та періоду роботи та з 02.08.1983 року по 25.07.1984 року до спеціального стажу.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004 року), зараховуються до страхового стажу в порядку на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 60 Закону № 1788 передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) із лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у паталого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

З аналізу наведених норм вбачається, що до страхового стажу в подвійному розмірі зараховуються періоди роботи по 31.12.2003 року, а проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 року немає правових підстав.

Крім того, 11.05.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача від 10.05.2022 року про перерахунок пенсії за віком відповідно до ст. 42 Закону № 1058. За результатами розгляду заяви прийнято рішення № 143150004888 про проведення перерахунку пенсії та зараховано до страхового стажу період роботи з 02.08.1983 року по 25.07.1984 року.

Отже, дії відповідача є такими, що в повному обсязі відповідають нормам чинного законодавства.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі та раніше за текстом Закон № 1058).

У період з 01.07.2003 року по 16.11.2019 року позивач працював у Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради (раніше Миколаївська обласна лікарня) лікарем-ансетезіолоіом відділення анестезіології і інтенсивної терапії.

Лікарня та відділення, де працював позивач, декілька разів змінювало назву. Миколаївська обласна лікарня перейменована у Миколаївську обласну клінічну лікарню Миколаївської обласної ради, підстава рішення МОР № 40 від 22.12.2016 року. У подальшому Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської обласної ради реорганізована шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради (далі КНП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» МОР) на підставі рішення Миколаївської обласної ради від 18.09.2019 року № 1.

Відділення анестезіології і інтенсивної терапії КНП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» МОР, де я працював у зазначений період мала назву центр інтенсивної терапії та анестезіології з відділенням ГБО та еферентних методів, перейменовано у центр анестезіології і реанімації (наказ від 30.12.2005 року № 2461-к), а у подальшому змінена назва на теперішню назву. Але при цьому відділення залишилось структурним підрозділом лікарня з постійними функціями роботи.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі та раніше за текстом Закон № 1788), період роботи у реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується у подвійному розмірі.

Відповідач зарахував періоди роботи позивача з 01.07.2003 року по 16.11.2019 року, у подвійному розмірі період роботи з 01.07.2003 року по 31.12.2002 року. Період роботи у КНП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради з 01.01.2004 року по 16.11.2019 року у подвійному розмірі не зараховується.

До страхового стажу та стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, не зарахований період проходження інтернатури з терапії на посаді лікаря інтерна гастроетерологічного відділення у КНП «МОКЛ» МОР (раніше Миколаївська обласна лікарня) з 02.08.1983 року по 25.07.1984 року, у зв`язку з наявністю у трудовій книжні БТ-1 № 5871127 від 02.08.1983 року виправлення дати наказу № 180-к від 28.06.1984 року про звільнення, яке не завірено належним чином.

Позивачем надано ГУ ПФУ належним чином завірену копію з архівної книги наказу за 1983 1984 роки, де зазначена наказ № 180-к від 28.06.1984 року. Але відповідач не зважаючи на надані документи, не зараховує період проходження інтернатури з 02.08.1983 року по 25.07.1984 року.

Позивач вважає, що відмовляючи йому в зарахуванні стаж роботи у КНП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології і інтенсивної терапії період роботи з 01.01.2004 року по 16.11.2019 року у подвійному розмірі та зарахуванні спеціального страхового стажу період проходження інтернатури з терапії на посаді лікаря-інтерна гастроетерологічного відділення у КНП «МОКЛ» МОР з 02.08.1983 року по 25.07.1984 року, відповідач порушує його право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 мінімальних пенсій.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом № 1058, який набув чинності з 01.01.2004 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 60 Закону № 1788 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоровя, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997 року № 303 проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Згідно роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28.05.2002 року № 10.02.11/450 та від 21.06.2002 року № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону « 1078.

Крім іншого, існує лист-роз`яснення Пенсійного фонду України № 3544-03, у якому зазначено, що при вирішенні питання зарахування у подвійному розмірі періодів роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я необхідно керуватися спільним листом Міністерства праці і соціальної політики України, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2002 року.

Відповідно до цього листа до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів, оскільки наказом Міністерства охорони здоров`я від 08.10.1997 року № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

Керуючись вищезазначеним до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами ст. 60 Закону № 1788 зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997 року № 303: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 27.02.2020 року у справі № 462/1713/17, від 11.12.2018 року у справі №310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23.01.2019 року у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993 року (далі Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників.

Надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно в разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі № 235/1112/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно записів у трудовій книжці позивача, 01.07.2003 року він прийнятий на посаду лікаря-анестезіолога центру анестезіології та інтенсивної терапії (наказ № 92-к від 23.06.2003 року); 16.11.2019 року позивач звільнений з посади за власним бажанням (наказ № 1303-ктр від 07.11.2019 року).

Крім того, стаж роботи позивача на зазначеній посаді та у медичному закладі підтверджується довідкою виданою КНП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» МОР від 13.01.2022 року.

Записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло, та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.

Відповідач не надав жодних зауважень щодо заповнення трудової книжки позивача.

Отже, стаж роботи позивача у вказані періоди підтверджується записами у трудовій книжці позивача, що дає право позивачу на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону № 1788.

Стосовно доводів пенсійного органу про те, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону № 1788 стосується наявного стажу роботи до 01.01.2004 року, тобто до набрання чинності Законом № 1058, суд зазначає наступне:

Так, за змістом п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно із п. 3 ст. 40 Закону № 1058 у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Прикінцевими положеннями Закону № 1058 визначено, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і №2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788.

Приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 передбачено, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Вимогами п. 4 ст. 24 Закону № 1058 установлено, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 60 Закону № 1788, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Суд зазначає, що редакція ст. 60 Закону № 1788 є чинною на теперішній час.

При цьому ст. 24 Закону № 1058 не скасовує ст. 60 Закону № 1788 та не зупиняє її дію. Водночас, нормами ст. 16 Закону № 1058 передбачено, що положення Закону№ 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону № 1788, не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004 року.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 310/385/17(2-а/310/47/17), від 23.01.2019 року у справі № 485/103/17, від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 року у справі № 462/1713/17.

Також, у постанові від 03.11.2021 року у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058 та Законом № 1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788 був прийнятий раніше за Закон № 1058.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону № 1788, то він мав би виключити із Закону № 1788 усі інші положення, чого зроблено не було.

За таких підстав, доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоди з 01.01.2004 року суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними по справі доказами.

Враховуючи вищевикладені обставини, суду дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні страхового стажу роботи позивача у КНП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» МОР на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології і інтенсивної терапії період роботи з 01.01.2004 року по 16.11.2019 року у подвійному розмірі.

Стажу за вказаний період у подвійному розмірі підлягає зарахуванню з дати призначення пенсії.

Щодо вимог зобов`язати ГУ ПФУ зарахувати до спеціального страхового стажу період з 02.08.1983 року по 25.07.1984 року проходження інтернатури з терапії на посаді лікаря-інтерна гастроетерологічного відділення у КНП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» МОР, суд зазначає наступне:

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 11.05.2022 року № 143150004888 про проведення перерахунку пенсії, до страхового стажу позивача зараховано період роботи з 02.08.1983 року по 25.07.1984 року.

Жодних доказів не врахування зазначеного періоду позивачем до суду не надано.

Отже, підстави для задоволення даної частини вимог відсутні.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст 2, 19, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови зарахування страхового стажу роботи ОСОБА_1 у Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології і інтенсивної терапії період роботи з 01.01.2004 року по 16.11.2019 року у подвійному розмірі.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійною фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 року но 16.11.2019 року на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології і інтенсивної терапії у Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради у подвійному розмірі з дати призначення пенсії.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31.07.2024 року.

Суддя О.В. Малих