Рішення № 120748378, 09.07.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2797/24

провадження № 2/753/3953/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сирбул О.Ф.

за участю секретаря Кушнір А.А.

представника позивача Фоменка Д.А.

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» (далі по тексту - позивач, ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказує, що відповідач є власником машиномісця № НОМЕР_1 в секції АДРЕСА_1 .

Між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з утримання та обслуговування машиномісця № НОМЕР_1 в секції № 2 підземної автостоянки по АДРЕСА_2 . Позивачем на адресу відповідача надсилався для підписання проект договору про надання послуг по утриманню машиномісця, однак підписаний відповідачем примірник договору на адресу позивача не повертався. Відповідач постійно користується належним їй паркомісцем та ігнорує вимоги позивача щодо укладання договору. За період з з 01.08.2017 по 01.02.2024 включно в результаті несплати за надані послуги за відповідачем утворився борг в розмірі 19 160,00 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач вчасно не виконує свої зобов`язання щодо оплати за отримані послуги, наявні підстави для стягнення з неї зазначеного боргу з урахування інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 16.02.2024 відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

До суду 11.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог, зазначила, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є рішення Дарницького районного суду м. Києва, яким відмовлено позивачу у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.09.2018 по 01.12.2021 у розмірі 7 220,29 грн., вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними та просить відмовити повністю.

До суду 25.03.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому заперечує щодо доводів відповідача, зазначив, що доводи відповідача викладені у відзиві є необґрунтованими, просив задовольнити позовні вимоги.

05.04.2024 від представника відповідача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відзив до матеріалів справи, відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 18.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відповідь на відзив до матеріалів справи, відповідно до ст. 179 ЦПК України.

Ухвалою суду від 18.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, заяву представника відповідача, долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.04.2024 представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача.

01.05.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

01.05.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 21.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено додаткові пояснення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 21.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача про долучення доказів.

У судовому засіданні 21.05.2024 представник відповідача заявив клопотання про витребування з архіву цивільної справи № 753/23029/21 для огляду в судовому засіданні та з`ясування обставин.

Ухвалою суду від 21.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача, витребувано з архіву цивільну справу № 753/23029/21.

У судовому засіданні 20.06.2024 поставлено на обговорення клопотання представника відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог.

Ухвалою суду від 20.06.2024 задоволено клопотання представника відповідача, закрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ "БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в частині позовних вимог за період з 01.09.2018 по 01.12.2021.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, позовні вимоги підтримав, вказав що в матеріалах справи містяться докази, що автостоянка передавалась для експлуатації ТОВ «Будсервісматеріали 1», яке до теперішнього часу фактично здійснює експлуатацію стоянки, а саме: технічне обслуговування (утримання) підземної автостоянки. Вказані обставини підтверджується договорами з підрядними організаціями (прибирання території, надання послуг автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та централізованого пожежного спостереження, постачання електроенергії, води та інших послуг). Позивач фактично надає відповідачу послуги з утримання та обслуговування машиномісця, які не можуть бути відокремлені, фактично надаються, а тому відповідач, як власник цього нерухомого майна, зобов`язаний сплачувати на користь позивача кошти за фактично надані послуги, які не можуть бути відокремлені, та щодо отримання яких відповідач не може бути позбавлений у зв`язку з специфікою їх надання (прибирання, охорона, утримання систем пожежної безпеки, освітлення, тощо, які здійснюється для власників усіх машиномісць одночасно). Просив стягнути заборгованість з відповідача.

В судовому засіданні відповідач проти позову заперечувала, пояснивши що між нею та товариством не укладено жодного договору, позов безпідставний та просила у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, повідомив,що позивачем не надано доказів перебування в його господарському віданні, оперативному управління чи іншому праві належного відповідачу паркомісця. Позивачем не надано до суду доказів, які належно та однозначно підтверджують законне виникнення права вимоги до відповідача про стягнення з неї коштів. Докази, які підтверджують вказані факти позивачем не додано разом з позовною заявою. Позивачем не надано суду доказів, які підтверджують факт надання послуг відповідачу та користування відповідачем такими послугами. Позивачем не надано суду докази, які підтверджують факт оплати позивачем послуг щодо водопостачання, водовідведення та електроенергії відносно паркомісця, належного відповідачу, що між сторонами укладався договір про надання послуг, а отже, позовні вимоги є безпідставними та неогрунтованими, просив відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані у справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є нездійснення оплати за надані йому послуги, у розмірі та у валюті, визначеними договором.

Суд встановив, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом діяльності ТОВ «Будсервісматеріали 1» є надання інших індивідуальних послуг (основний), допоміжне обслуговування наземного транспорту (а.с. 20-21).

Суд враховує, але не застосовує у цій справі висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними правовідносинам у справі, що розглядається (предметом якої є надання не житлово-комунальних послуг, а послуг з обслуговування наземного транспорту).

З матеріалів справи вбчається, що ОСОБА_2 є власником машиномісця № НОМЕР_1 в секції № 2 підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу машиномісця від 21.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рубановою І.Р., зареєстровано в реєстрі за № 1242 (а.с. 86-87).

Позивач є експлуатаційною організацією, яка надає послуги з утримання машиномісць у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_2 цього будинку, власником з яких є відповідач (машиномісце № НОМЕР_1 ).

Між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з утримання та обслуговування машиномісця № НОМЕР_1 в секції № 2 підземної автостоянки по АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що на адресу відповідача надсилався для підписання проект договору про надання послуг по утриманню машиномісця, однак підписаний відповідачем примірник договору на адресу позивача не повертався (а.с. 89-93).

Згідно із розрахунком, наданим позивачем станом на 01.02.2024 заборгованість за утримання паркінг, становить 19 160,00 грн, 5 747,84 грн. інфляційних втрат та 1 436,26 грн. - 3 % річних (а.с. 94-95).

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом норми ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

При цьому, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує (частина 4 цієї статі).

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 322 ЦК України).

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Положеннями статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.

Із зазначених положень закону випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951 цс 15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказаний правовий висновок є незмінним.

Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Верховний суд у справі № 761/48615/18-2 дійшов аналогічного висновку, а саме: «під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги».

За клопотанням представника відповідача судом було оглянуто матеріали цивільної справи № 753/23029/21 за позовом ТОВ "БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за фактичне користування послугами. Судом під час розгляду вказаної цивільної справи встановлено, що з липня 2017 року по дату подання позовної заяви до суду відповідач сплачувала послуги позивачу у розмірі 240,00 грн за утримання машиномісця. Зазначений факт позивачем не заперечується, що дає підстави суду вважати, що приймаючи платежі від відповідача, останній погодився із зазначеним розміром послуг.

Рішення Дарницького районного суду від 07 липня 2022 року по цивільній справі № 753/23029/21 за позовом ТОВ "БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за фактичне користування послугами набрало законної сили, а отже в силу приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені даним рішенням суду, не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Частинами 1, 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В той же час, позивач не надав до суду належних та допустимих доказів того, що відповідачу була направлена пропозиція укласти договір про надання послуг, а також не надано доказів отримання пропозиції відповідачем.

В якості доказу направлення відповідачу проєкту договору № 01-04-21-83Б/Ахм13 про надання послуг позивач надав опис вкладення у цінний лист, отриманий установою поштового зв`язку 12.04.2021 (а.с. 91 зворот) та проєкти додаткових угод до договору № 01-04-21-83Б/Ахм13 (92, 93). Суд не приймає зазначені документи в якості належного доказу направлення пропозиції, оскільки з нього неможливо встановити пропозиція якого змісту направлялася відповідачу оскільки в описах відсутні обов`язкові реквізити таких документів (номер, дата, назва адреси паркомісця та його номер.

Крім того, серед наданих позивачем інших документів відсутні докази отримання відповідачем пропозиції на укладення договору на обслуговування паркомісця, водночас остання категорично заперечує факт отримання нею такої пропозиції. У зв`язку з наведеним суд не вважає доведеним позивачем факт отримання відповідачем пропозиції про укладення договору на обслуговування паркомісця, а отже і факт умисного ухилення відповідача від укладення відповідного договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв`язку з його недоведеністю.

З огляду на те, що не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення суми основного боргу, відповідно не підлягає задоволенню й вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи доводи представника відповідача адвоката Борисенка А.М. про окрему підставу для відмови у задоволенні позову, що позивач не є управителем підземної автостоянки на АДРЕСА_3 , що, на думку адвоката, свідчить про відсутність у ТОВ «Будсервісматеріали 1» права вимагати оплати витрат на утримання та обслуговування машиномісць, суд відхиляє ці доводи, оскільки ТОВ «Будсервісматеріали» є експлуатаційною організацією та надає послуги з утримання машиномісць у підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_2 .

Вищевказані обставини підтверджуються належними і допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи, зокрема встановлені офіційними документами - розпорядженнями Дарницької районної у місті Києві Державної адміністрації, які оприлюднені на офіційному веб-сайті та знаходяться у відкритому доступі, відтак є загальновідомими, тому в силу ч. 3 ст. 82 ЦПК України, не потребують доказування.

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності щодо стягнення з відповідача суми основого боргу за період з 01.08.2017 по 31.08.20218 в розмір 2 160,00 грн., суд вважає за доцільне врахувати наступне.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особадовідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Одночасно суд відзначає, що за змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 367/2271/15-ц).

Враховуючи те, що судом встановлено необґрунтованість позовних вимог ТОВ "БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у даному випадку позовна давність не застосовується.

З урахуванням приписів статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Оскільки в позові відмовлено повністю, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору та витрати на професійну правничу допомогу слід залишити за позивачем.

Щодо заяви представника відповідача щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Понесені відповідачем витрати підтверджуються: договором про надання правничої допомоги від 01.03.2024, укладеним між ОСОБА_2 та адвокатом Борисенком Анатолієм Миколайовичем, ордером про надання правничої (провової) допомоги, актом приймання передачі виконаних робіт від 07.03.2024, актом приймання передачі виконаних робіт від 18.04.2024, платіжною інструкцією № 160 від 26.03.2024 на суму 7 000,00 грн., актом приймання передачі виконаних робіт від 21.05.2024, актом приймання передачі виконаних робіт від 20.06.2024.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин та враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, приходить до висновку про необхідність частково задовольнити заяву представника відповідача та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 202, 205, 316, 319, 322, 331, 509, 526, 639, 641, 642, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 133, 141, 200, 206, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1" на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість) тисяч гривень 00 копійок.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1"ЄДРПОУ: 33994474, адреса: 02068, м. Київ, вул. Срібнокільська, 14-А.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 31.07.2024.

Суддя: