Рішення № 120739945, 31.07.2024, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1354/23(918/433/24)

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення в сумі 5 721 717,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: А. Козарик, паспорт, М. Шпунт, ордер ВС № 1296094 від 15.07.2024,

від відповідача : Р. Дубінін, паспорт,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року фізична особа ОСОБА_1 у межах провадження у справі про неплатоспроможність звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 5 721 717,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, остання обґрунтована тим, що 17.10.2016 позивачем видано на ім`я відповідача нотаріально посвідчену довіреність, на підставі якої відповідач зняв з рахунку позивача 2 948 050,00 грн, які йому не повернув, а відтак просить суд стягнути з відповідача вказану суму грошових коштів. Окрім того, за неналежне виконання грошових зобов`язань позивача здійснив нарахування 3% річних в розмірі 559 042,85 грн та інфляційні в розмірі 2 214 624,88 грн, які також просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на статті 237, 238, 609, 625, 1000-1006 ЦК України.

30.05.2024 від відповідача надійшов відзив, за яким останній проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, що грошові кошти з рахунку знімав як найманий працівник позивача під звіт на підставі виписаних на його ім`я чеків, де було вказано відповідне призначення, про що зазначено в наданій довідці АТ Кредобанк. Отримавши грошові кошти, останні були використані для оплати за поставлену позивачу та неоплачену лісопродукцію. Також відповідач зазначає, що рахунок відкривав позивач особисто, відтак йому було відомо про існування такого банківського рахунку з моменту відкриття. Позивач особисто укладав договори постачання пиломатеріалів та виробів з деревини, для постачання товару (продукції) за вказаними договорами необхідно було спочатку сировину для цього придбати, постачанням сировини займався відповідач. Окрім того, як зазначає відповідач, у деклараціях, поданих суду, позивач будь-якого боргу, зокрема відповідача, не вказав, що, на думку відповідача, свідчить про його відсутність. Ураховуючи, що основний борг відсутній, отже, відсутні підстави для нарахування річних та інфляційних.

06.06.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивачем надані докази, які не спростовані відповідачем, а подані останнім документи незавірені, а без надання їх оригіналів не повинні взагалі братись судом до уваги.

12.06.2024 від відповідача надійшли заперечення за відповідь на відзив, відповідно до яких виключно на позивача покладається обов`язок доведення обставини зняття відповідачем грошових коштів з поточного рахунку позивача під час здійснення ним підприємницької діяльності саме на підставі довіреності, виданої відповідачу на виконання усного договору доручення. При цьому у поданій позивачем довідці про зняття коштів з поточного рахунку зазначено платіжні документи для зняття коштів - чеки розрахункової чекової книжки, а також призначення для зняття коштів. На думку відповідача, з викладеного є очевидним той факт, що такі кошти отримувались працівником роботодавця для підприємницької діяльності під звіт для закупівлі товару тощо. Окрім того, позивач не надає жодного документу на підтвердження отримання грошових коштів згідно з договором доручення на підставі довіреності тощо.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін та результати їх розгляду.

У січні 2024 року фізична особа ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою від 17.01.2024 (суддя Н. Церковна), зокрема відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_4 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та оприлюднено на офіційному вебсайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Розпорядженням керівника апарата суду від 01.05.2024 № 03-04/10/2024 у зв`язку із перебуванням судді Н. Церковної з 01.05.2024 по 17.05.2024 у щорічній відпустці згідно з наказом голови суду №04-41/94/24 від 01.04.2024, відповідно до п 7.1 Засад автоматизованої системи документообігу Господарського суду Рівненської області, затверджених рішенням зборів суддів від 06.02.2020 № 1, згідно з п. 2.3.49-2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/1354/23 та пов`язаних з нею матеріалів, за результатами якого справу № 918/1354/23 передано на розгляд судді ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 02.05.2024 справу № 918/1354/23 прийнято до свого провадження суддею О.Андрійчук.

26.04.2024 ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в сумі 5 721 717,00 грн.

Ухвалою суду від 02.05.2024 (суддя ОСОБА_7 ) матеріали позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в сумі 5 721 717,00 грн передано до Господарського суду Рівненської області, у провадженні якого перебуває справа № 918/1354/23 про неплатоспроможність ОСОБА_4 .

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу № 818/1354/23(918/433/24) передано судді ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 13.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1354/23(918/433/24) в межах провадження у справі про неплатоспроможність, ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.06.2024.

03.06.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 03.06.2024 розгляд справи відкладено на 17.06.2024.

12.06.2024 від позивача надійшло клопотання про витребування у позивача видаткових касових ордерів за період з 17.10.2016 по 19.07.2019; прибуткових касових ордерів за період з 17.10.2016 по 19.07.2019; касових книг за період з 17.10.2016 по 19.07.2019.

13.06.2024 від відповідача надійшло клопотання про визнання зловживання процесуальними правами.

Ухвалою суду від 17.06.2024 розгляд справи відкладено на 01.07.2024 та витребувано у порядку ст. 81 ГПК України у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 усі видаткові касові ордери та касові книги за період з 17.10.2016 по 19.07.2019, запропоновано позивачу надати суду належним чином засвідчені копії (оригінали для огляду), на підставі яких відповідач здійснював зняття грошових коштів з рахунку позивача, а також зобов`язано позивача надати відповіді на поставлені відповідачем запитання або відмовитися від їх надання з обґрунтуванням підстав для такої відмови.

19.06.2024, 28.06.2024 та 01.07.2024 від відповідача надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

28.06.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 01.07.2024 оголошено перерву в судовому засіданні на 15.07.2024.

Ухвалою суду від 15.07.2024 розгляд справи відкладено на 31.07.2024 та витребувано у порядку ст. 81 ГПК України у АТ Кредобанк заяву про відкриття рахунку від 20.10.2016 на ім`я ОСОБА_1 , на підставі якої відкрито банківський рахунок для здійснення підприємницької діяльності № НОМЕР_1 в АТ Кредобанк, картки зразків підписів ОСОБА_1 від 20.10.2016, які надано в АТ Кредобанк для відкриття банківського рахунку № НОМЕР_1 для здійснення підприємницької діяльності, договір про відкриття банківського рахунку на ім`я ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності № НОМЕР_1 в АТ Кредобанк.

31.07.2024 від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, зокрема витягу з ЄДРЮОФОПГФ, позивач у період з 07.10.2016 по 27.07.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

17.10.2016 позивачем видано на ім`я відповідача нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважено відповідача, зокрема представляти інтереси позивача при відкритті рахунків в банківських установах на ім`я позивача; розпоряджатися поточними рахунками та коштами, розміщеними на цих рахунках; поповнювати та отримувати кошти за цими рахунками як на дату видачі, так і за час дії цієї довіреності. У зв`язку з цим відповідачу надано право, у тому числі у разі потреби вчиняти відповідні дії, пов`язані з відкриттям/закриттям рахунків, для яких не є обов`язковою присутність позивача; одержувати через касу банку грошові коштибез обмеження їх розміру; розрахункові документи; розписуватись від імені позивача; укладати відповідні договори, визначаючи умови на власний розсуд, тощо.

20.10.2016 на ім`я позивача відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 (980) як фізичної особи-підприємця у ПАТ Кредобанк (відповідний договір у матеріалах справи відсутній). Позивач у судовому засіданні, яке відбулося 31.07.2024, не заперечив факт укладення вказаного договору.

25.11.2016 між ПАТ Кредобанк (банк) та позивачем (клієнт) укладено договір № 24194 про надання послуг в системі дистанційного обслуговування Клієнт-Інтернет-Банк, за пунктами 1.1., 1.2. та 1.4. якого банк надає клієнту доступ до клієнтської частини Системи з метою надання йому послуг по розрахунковому обслуговуванню, послуг по розміщенню банківських вкладів (депозитів) із використанням мережі Інтернет, на підставі електронних документів, а також обміну інформацією через канали в електронній формі. Віддалений доступ засобами Системи здійснюється до рахунків клієнта, що зазначені в додатку № 1 до цього договору. Підключення до послуги IFOBS.SMS відбувається відповідно додатку № 2 до цього договору. Для доступу до системи використовуються канали зв`язку мережі загального доступу Інтернет, якщо інші канали не обумовлені сторонами; доступ до послуги IFOBS.SMS здійснюється через мережі мобільних операторів.

У додатку № 1 до вказаного договору зазначена інформація про позивача (зокрема адреса, номер мобільного телефону, який, як повідомив відповідач, належав йому), а також номер рахунка - 2600201814804 (980).

Вказаний договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до довідки АТ Кредобанк від 01.12.2023 через каси відділень АТ Кредобанк з листопада 2016 по червень 2018 роки відповідач на підставі виданої довіреності зняв кошти із банківського рахунку позивача № 2600201814804 (980) у загальній сумі 2 948 050,00 грн, а саме: 03.11.2016 відповідачем знято у касі банку 105 000,00 грн, 10.11.2016 - 149 000,00 грн, 15.11.2016 - 101 000,00 грн, 01.12.2016 - 1 550,00 грн, 07.12.2016 - 7 000,00 грн, 15.12.2016 - 130 000,00 грн, 19.12.2016 - 3 000,00 грн, 30.12.2016 - 149 000,00 грн, 17.01.2017 - 140 000,00 грн, 23.01.2017 - 35 000,00 грн, 15.02.2017 - 29 500,00 грн, 11.05.2017 - 62 000,00 грн, 22.05.2017 - 55 000,00 грн, 26.05.2017 30 000,00 грн, 19.07.2017 - 50 000,00 грн, 13.03.2018 - 250 000,00 грн, 27.03.2018 - 46 000,00 грн, 02.04.2018 - 200 000, 00 грн, 04.04.2018 - 400 000,00 грн, 30.05.2018 - 405 000,00 грн, 23.06.2018 - 600 000,00 грн.

На підтвердження факту зняття відповідачем грошових коштів з рахунку позивача в розмірі 2 948 050,00 грн слугують також грошові чеки ЯЯ № 1247677 від 03.11.2016 на суму 105 000,00 грн, ЯЯ № 1247679 від 15.11.2016 на суму 101 000,00 грн, ЯЯ № 1247680 від 01.12.2016 на суму 1 550,00 грн, ЯЯ № 1247681 від 07.12.2016 на суму 7 000,00 грн, ЯЯ № 1247682 від 15.12.2016 на суму 130 000,00 грн, ЯЯ № 1247684 від 19.12.2016 на суму 3 000,00 грн, ЯЯ № 1247686 від 30.12.2016 на суму 149 000,00 грн, ЯЯ № 1247687 від 17.01.2017 на суму 140 000,00 грн, ЯЯ № 1247688 від 23.01.2017 на суму 35 000,00 грн, ЯЯ № 1247689 на суму 29 500,00 грн, ЯЯ № 1247690 від 11.05.207 на суму 62 000,00 грн, ЯЯ № 1247693 від 22.05.2017 на суму 55 000,00 грн, ЯЯ № 1247693 від 26.05.2017 на суму 30 000,00 грн, ЯЯ № 1247694 від 19.07.2017 на суму 50 000,00 грн, ЯЯ № 1247695 від 13.03.2018 на суму 250 000,00 грн, ЯЯ № 1247696 від 27.03.2018 на суму 46 000,00 грн, ЯЯ № 1247697 від 02.04.2018 на суму 200 000,00 грн, ЯЯ № 1247698 від 04.04.2018 на суму 400 000,00 грн, ЯЯ № 1247700 від 30.05.2018 на суму 405 000,00 грн, ЯЯ № 5949901 від 23.06.2023 на суму 600 000,00 грн.

Цілями витрат у вказаних грошових чеках зазначено госп. витрати.

Як стверджує позивач, рахунок у АТ «Кредобанк» відкривався ним, заразом відповідач вчиняв усі дії, пов`язані із розпорядженням грошовими коштами на вказаному рахунку, зокрема зняв та не повернув грошові кошти у розмірі 2 948 050,00 грн.

Крім того, позивач повідомляє, що також звернувся із заявою щодо кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України - розкрадання, привласнення чужого майна, яке було ввірено особі у користування. 09.03.2024 вказану заяву внесено до ЄРДР та присвоєно номер кримінального провадження 1202414139000024.

У свою чергу, відповідач вказує, що працював у позивача як найманий працівник, на підтвердження чого надав рішення Подільського районного суду м. Києва від 20.01.2023 у справі № 758/16421/21, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 29.05.2024, згідно з яким з позивача на користь відповідача стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 90 299,00 грн. Відтак саме як найманий працівник отримував грошові кошти з банківського рахунку позивача під звіт на підставі грошових чеків та здійснював оплату за поставлені позивачу лісоматеріали через касові операції на підставі видаткових касових ордерів, які, як стверджує відповідач, він складав особисто.

Також відповідач зазначає, що позивач особисто укладав договори постачання пиломатеріалів та виробів з деревини, у свою чергу, для виконання таких договорів позивач спочатку мав придбати сировину, закупівлею якої займався відповідач. На підтвердження вказаного відповідач долучив до матеріалів справи договір поставки № 01-12/2016 від 13.12.2026, укладений між приватним підприємцем В. Василенком (покупець) та позивачем (продавець), за п. 1.1. якого продавець зобов`язався виготовити, поставити та передати у власність покупця пиломатеріали листяних порід, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. На підтвердження факту виконання умов вказаного договору відповідач надав рахунки та видаткові накладні № 12-02 від 23.12.2016 на суму 149 494,40 грн, № 12-01 від 13.12.2026 на суму 147 600,00 грн, № 01-1 від 11.01.2017 на суму 150 648,10 грн тощо.

Також відповідачем долучено до матеріалів справи нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_8 , згідно з якою останній повідомив, що з 01.11.2026 по 01.09.2017 здійснював постачання лісоматеріалів позивачу, від імені якого на підставі довіреності діяв відповідач, в об`ємі 1058 куб.м по 3 000,00 грн/куб.м. Свідок також повідомив, що у період з 01.11.2016 по 31.08.2018 отримував грошові кошти від відповідача різними частинами загальною суму 3 174 000,00 грн за поставлені лісоматеріали, про що розписувався у видаткових касових ордерах, які заповнював відповідач.

Заразом у матеріалах справи відсутні договори поставки, видаткові накладні, видаткові касові ордери, платіжні доручення (інструкції), банківські виписки тощо, які б підтвердили факт придбання лісоматеріалів у Ю. Русова чи будь-якої іншої особи на суму, щодо якої виник спір, а також перерахування грошових коштів на оплату такої продукції.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач на підставі нотаріально посвідченої довіреності та грошових чеків зняв з банківського рахунку позивача 2 948 050,00 грн.

Факт зняття грошових коштів не заперечується жодною із сторін.

У свою чергу, позиція сторін щодо мети зняття та використання вказаних коштів різниться: як стверджує позивач, відбулося безпідставне знаття та використання грошових коштів, тоді як відповідач стверджує, що зняті ним грошові кошти були витрачені останнім на оплату придбаної сировини в рамках здійснення позивачем його підприємницької діяльності.

Оцінивши доводи сторін в цій частині, суд установив, що відповідач на підтвердження факту цільового використання спірних грошових коштів посилається на договір поставки та видаткові накладні, згідно з якими позивач поставив третім особам пиломатеріали.

Заразом вказані докази можуть підтвердити лише факт поставки позивачем як продавцем певного товару та його прийняття покупцями, а також ціни, за якими такий товар постачався, однак вказані докази жодним чином не доводять тверджень відповідача про використання знятих ним грошових коштів на закупівлю сировини.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналогічні приписи викладені у частині третій статті 13 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Окрім того, частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо заяви свідка (Ю. Русова), на яку посилається відповідач, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (стаття 51 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин)).

Частиною п`ятою статті 128 ГК України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) врегульовано, що громадянин-підприємець зобов`язаний вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства.

За визначенням, наведеними у статті 1 Закону України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У свою чергу, за частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронний цифровий підпис".

У силу вимог частини другої статті 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Усупереч наведеному у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту використання відповідачем грошових коштів, знятих з рахунку позивача, для оплатити сировини в межах підприємницької діяльності позивача (або на будь-які інші законні цілі).

Відповідач, не надаючи первинних документів, зазначає, що останні знаходяться у позивача, який умисно приховує їх. При цьому відповідач стверджує, що усі зняті ним грошові кошти з рахунку позивача були використані у взаєморозрахунках з ОСОБА_9 , який постачав лісосировину для позивача, у зв`язку з чим останній і свідчив як свідок. Заразом, вочевидь, якщо ОСОБА_10 був контрагентом позивача, від імені якого діяв відповідач, то останній мав би надати первинні документи на підтвердження факту існування господарських операцій з постачання лісоматеріалів та одержання за них грошових коштів, оскільки такі документи, за вимогами чинного законодавства, мають бути у нього, як і у позивача у справі. Натомість до матеріалів справи долучено лише заяву свідка.

За приписами частини другої статті 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Також за правилами частини дев`ятої статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

Зважаючи на викладене, суд не бере до уваги заяву свідка ОСОБА_8 .

При цьому суд погоджується з доводами відповідача, що для того, аби виготовити і продати товар, необхідно придбати сировину, з якої він буде виготовлений. Ураховуючи зазначене, проаналізувавши наявні матеріали справи, зокрема первинні документи, на підставі яких відповідач здійснював знаття готівки з рахунку позивача, а також Книгу обліку доходів позивача за 2016-2018 роки, суд установив, що у 2016 році відповідач зняв 645 550,00 грн, тоді як дохід позивача за вказаний період становив 668 494,40 грн, у 2017 році - 40 500,00 грн, дохід 1 498 360,74 грн, у 2018 році 1 901 000,00 грн, дохід - 4 957 898,76 грн. Тобто лише у 2016 році розмір доходу фактично відповідав сумі знятих грошових коштів, тоді як у 2017-2018 роках дохід значно перевищував суму знятих спірних грошових коштів (у співвідношенні 26,80% та 38,34% відповідно), тобто зняті відповідачем у 2017-2018 роках грошові кошти були не єдиним джерелом, за рахунок якого могла придбаватися сировина для здійснення позивачем його підприємницької діяльності. Щодо 2016 року, то, як зазначалося, хоча сума доходу майже рівна сумі знятих грошових коштів (96,57%), заразом у суду відсутня інформація про стартовий капітал позивача (його наявність, розмір тощо), який розпочав свою підприємницьку діяльність у цьому ж році, так само як і відсутня інформація про розмір витрат позивача за 2016-2018 роки, що унеможливлює дійти будь-яких висновків щодо обґрунтованості тверджень відповідача в цій частині.

Також суд зазначає, що ним витребувано видаткові касові книги та видаткові касові ордери за період з 17.10.2016 по 19.07.2019 на підтвердження факту використання спірних грошових коштів на закупівлю сировини у фізичної особи-підприємця Ю. Русова, як про це стверджує відповідач.

Таке витребування здійснено в обох сторін, оскільки, враховуючи фактичні обставини справи, достовірно з`ясувати те, в кого саме вони можуть знаходитися, неможливо. Так, клопотання про витребування відповідних доказів заявлено відповідачем, який зазначає, що усі оригінали первинних документів передані відповідачем позивачу та мають знаходиться саме у нього, як особи, підприємницької діяльності якої вони стосуються. Заразом установлені фактичні обставини спростовують вказане твердження, оскільки частина оригіналів документів, які мали б знаходитися у позивача, як про це стверджує відповідач (Книга обліку доходів, договір № 24194 про надання послуг в системі дистанційного обслуговування Клієнт-Інтернет-Банк від 25.11.2016 тощо), перебувають у розпорядженні останнього. У матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі оригіналів первинних документів, підписаний між сторонами, а тому, зважаючи, що відповідач тривалий час забезпечував бухгалтерський облік позивача, відтак оригінали документів, що витребовувалися, могли знаходитися у будь-якої сторони, заразом як позивач, так і відповідач видаткові касові книги та видаткові касові ордери не надали, зазначивши про їх відсутність.

Згідно із позовною заявою позивач зазначає, що між сторонами виникли правовідносини з договору доручення, оформлені довіреністю.

Даючи юридичну кваліфікацію правовідносинам, що склалися між сторонами, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Як установлено судом зі змісту довіреності, позивач діяв за договором доручення, укладеним в усній формі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стосовно зазначених в цій довіреності повноважень, а також містить посилання на статті 237, 239 - 241, 244, 245, 247 - 250, 1000-1009 ЦК України.

Відповідач тривалий час діяв на підставі вказаної довіреності, був ознайомлений з її змістом, а відтак, як адвокат, розумів значення термінів та статей, використаних в ній, однак жодних зауважень з цього приводу до довірителя (позивача у справі) не висловлював (такі з`явилися лише після звернення позивача до суду з відповідним позовом).

Договір доручення і довіреності належать до добровільного представництва із фідуціарним характером. Оскільки за договором доручення дії вчиняються однією стороною від імені іншої, вказаний договір опосередковує відносини представництва і на нього, окрім глави 68 ЦК України (статті 1000-1010) поширюються також відповідні положення глави 17 ЦК України (статті 237-243). Договір доручення і довіреність, що видається на його основі, є виявом спеціального правового механізму, за яким спочатку між сторонами укладається договір доручення, а потім довіритель особисто видає повіреному довіреність, яка закріплює його повноваження у взаємовідносинах із третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Відповідно до статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно з частинами першою та третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (частина перша статті 1000 ЦК України).

Статтею 1003 ЦК України врегульовано, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

За частиною першою статті 1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Повірений зобов`язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення (стаття 1006 ЦК України).

Приписами частини першої статті 1007 ЦК України унормовано, що довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для таких висновків: традиційно в доктрині приватного права виокремлюють договірне представництво або добровільне, що виникає на підставі договору. Цим договором, зокрема, є договір доручення (глава 68 ЦК України); довіреність видається однією особою іншій особі, тому видача довіреності є одностороннім правочином. Для цього не потрібна наявність волі іншої особи, тобто другої сторони договору доручення. Довіреність видається на підставі договору доручення (стаття 1003 ЦК України), при чому це робиться обов`язково (частина перша статті 1007 ЦК України). Це означає, що наявність довіреності свідчить про договірне представництво; глава 68 ЦК України не містить спеціальних вимог до форми договору доручення, тому й не виключається вчинення договору доручення в усній формі. Формулювання, які вживаються в статті 1003 ЦК України, і сутність правовідносин представництва вимагають фіксації його повноважень, що може бути здійснено в договорі та/або в довіреності. Натомість в статті 1007 ЦК України міститься вимога видати довіреність повіреному і це означає, що вона є обов`язковою. Але можливо вчинити договір доручення в усній формі, й у цьому разі довіреність слугуватиме підтвердженням його укладання; з урахуванням змісту статті 244 ЦК України та принципу розумності, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Тобто довіреність має містити повноваження представника, необхідні для представництва довірителя перед третіми особами, а не обов`язки представника перед особою, яку він представляє (довірителем). Тим паче конструкція договірного представництва виключає можливість вчинення довіреності, яка містить можливість представника розпоряджатися коштами на власний розсуд, оскільки це суперечить конструкції цивілістичного представництва; видача довіреності на підставі усного договору доручення є підтвердженням укладання договору доручення, і очевидно, що на такі правовідносини поширюються положення, зокрема, статті 1006 ЦК України. У разі відсутності домовленості між повіреним та довірителем про встановлення строку (терміну) передачі одержаного у зв`язку з виконанням доручення, така передача має відбуватися негайно. При цьому для довірителя не потрібно пред`являти вимогу про передачу одержаного у зв`язку з виконанням доручення, оскільки пункт 3 частини першої статті 1006 ЦК України є виключенням, що допускається частиною другою статті 530 ЦК України (відповідні правові висновки викладені у постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 у справі № 458/229/18).

Ураховуючи викладене, видача довіреності на підставі усного договору доручення є підтвердженням укладання договору доручення, конструкція договірного представництва виключає можливість вчинення довіреності, яка містить можливість представника розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Зважаючи, що у матеріалах справи відсутні докази використання знятих відповідачем грошових коштів на цілі, пов`язані із підприємницькою діяльністю позивача, відтак відповідач має повернути їх позивачу.

Щодо заперечень відповідача про те, що зняття грошових коштів відбувалося не за довіреністю, а на підставі грошових чеків, то суд зазначає таке.

За пунктом 3.2. розділу ІV постанови НБУ від 01.06.2011 № 174 Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) банк (філія, відділення) видає з операційної каси готівку національної валюти за такими видатковими касовими документами: за грошовим чеком - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також фізичним особам - підприємцям; за заявою на видачу готівки - фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу), за операціями з клієнтами (видача кредиту, відшкодування сумнівних банкнот, які за результатами дослідження визнані справжніми, інше); за документом на отримання переказу готівкою в національній валюті, установленим відповідною платіжною системою, - фізичним і юридичним особам (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу); за видатковим касовим ордером - працівникам банку (філії, відділення) за внутрішньобанківськими операціями.

Банк (філія, відділення) перед видачею готівки у видаткових касових документах (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек) перевіряє таке: повноту заповнення реквізитів на документі; наявність підписів відповідальних осіб банку (філії, відділення), яким надано право підпису касових документів, і тотожність їх зразкам; належність пред`явленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу, відповідність даних паспорта тим даним, що зазначені в касовому документі; у разі отримання готівки за довіреністю - відповідність оформлення довіреності на отримання готівки вимогам законодавства України; наявність підпису отримувача (пункт 3.5. вказаної Інструкції).

Окрім того, абзацом 2 пункту 5.6. постанови Правління НБУ від 12.11.2003 № 492 Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за довіреністю фізичної особи-підприємця, що засвідчена нотаріально, його рахунком можуть розпоряджатися інші особи.

Отже, наявність у відповідача чекової книжки не була достатньою підставою для отримання готівки з рахунку позивача, вказана операція могла відбутися лише за наявності відповідної довіреності (при цьому сама по собі довіреності також не могла бути підставою для зняття готівки, оскільки не належить до видаткових касових документів), а відтак твердження відповідача про те, що у спірних правовідносинах він діяв лише з використанням чекової книжки, а тому вимоги про договір доручення є незастосовними до нього, судом відхиляються як необґрунтовані.

Щодо картки із зразками підписів, то у картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України та установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком і підписування розрахункових документів (розділ 18 постанови Правління НБУ від 12.11.2003 № 492 Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах). Право на розпорядження рахунками у цьому випадку поширюється виключно на юридичних осіб, щодо фізичних осіб-підприємців, то, як зазначалося, розпорядження їхніми рахунками можливе лише на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Так само суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що у спірних правовідносинах він діяв як найманий працівник бухгалтер, оскільки зміст довіреності, а також фактичні обставини свідчать про значно ширші повноваження відповідача протягом усього часу здійснення підприємницької діяльності позивачем, які виходять за рамки обов`язків бухгалтера.

Суд, ураховуючи обставини цієї справи (включно з неплатоспроможністю позивача), вважає за необхідне зазначити, що установлені обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, не дали можливість до кінця з`ясувати правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем (оскільки останні, вочевидь, значно складніші, аніж установлено). Про це свідчать декілька фактів, зокрема, той, що відповідач працював у позивача з 01.11.2026 по 31.01.2019 безкоштовно, тобто свідомо не вимагав виплатити йому заробітну плату, звернувшись до суду з відповідним позовом лише наприкінці 2021 року, тобто через майже три роки після припинення трудових відносин (про це свідчать факти, встановлені рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20.01.2023 у справі № 758/16421/21, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 29.05.2024). При цьому правовідносини з трудового найму між сторонам належним чином не оформлялися. Відповідач, у тому числі протягом трудових відносин з позивачем (зокрема пов`язаних із веденням бухгалтерського обліку та оформленням господарських операцій останнього), за дивним збігом обставин спочатку був керівником, а згодом став власником корпоративних прав його контрагентів, троє з яких (ТОВ Деревовиріб, ТОВ Глянс, ТОВ Синеон) спочатку звернулися з позовами про стягнення значних сум з позивача в межах позовного провадження, а потім заявили свої кредиторські вимоги у справі про його неплатоспроможність. Також, як свідчать виписки з банківського рахунку позивача, зокрема за 23.06.2018, в один і той же день від ТОВ Глянс, ТОВ Синеон, керівником яких станом на дату виникнення спірних правовідносин, як зазначалося, був відповідач, на банківський рахунок позивача надходили грошові кошти, які відразу ж знімалися відповідачем. Окрім того, відповідач одержав банківську картку, з якої регулярно знімав готівку та проводив розрахунки за операціями, які важко віднести до підприємницької діяльності позивача. Заразом суд ухвалює рішення виключно на обставинах, встановлених судом і підтверджених відповідними доказами, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та про наявність підстав для стягнення 2 948 050,00 грн.

Окрім того, позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 559 042,85 грн та інфляційних в розмірі 2 214 624,88 грн.

Як зазначалося, для позивача не потрібно пред`являти вимогу про передачу одержаного у зв`язку з виконанням доручення, оскільки пункт 3 частини першої статті 1006 ЦК України є виключенням, що допускається частиною другою статті 530 ЦК України.

За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, установив, що розмір перших становить 557 937,65 грн (при заявленому 559 042,85 грн), а других - 2 379 113,33 грн (при заявленому 2 214 624,88 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних підлягають частковому задоволенню, а інфляційні - у заявленому розмірі.

Стосовно застосування позовної давності, то суд зазначає таке.

Як установлено судом, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності. Однак вказана заява подана після надання пояснень сторонами (відповідач про застосування позовної давності під час свого виступу не зазначав), дослідження доказів та виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (вихід суду до нарадчої кімнати 13:55 год., подання клопотання 14:00 год.).

За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У свою чергу, частинами першою та другою статті 233 ГПК України врегульовано, що суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Отже, вказана заява подана поза межами строків для її подання (після розгляду справи під час перебування суду у нарадчій кімнаті для ухвалення рішення у справі), а відтак підлягає залишенню без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що провадження відкрито 13.05.2024, у справі проведено п`ять судових засідань (03.06.2024, 17.06.2024, 01.07.2024, 15.07.2024 та 31.07.2024), тобто відповідач мав достатньо часу на подання відповідної заяви. При цьому відповідач є адвокатом, тобто професійним правником, який мав би знати про порядок та строк подання заяви про застосування позовної давності, зокрема з урахуванням права позивача на висловлення своєї позиції щодо такої заяви (заперечення, наведення поважності причин пропуску строку тощо), однак, з незрозумілих причин, подав її лише тоді, коли суд видалився до нарадчої кімнати.

Ураховуючи викладене, підстави для застосування позовної давності у цій справі відсутні.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються, зокрема із судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою суду від 13.05.2024 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з розміром заявлених позовних вимог позивач повинен був сплати судовий збір в розмірі 85 825,76 грн (5 721 717,00 грн * 1,5%).

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 85 808,59 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

При цьому, зважаючи, що позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 028,00 грн а від сплати решти суми був звільнений до ухвалення рішення у справі, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 3 010,83 грн, а в дохід Державного бюджету України 82 797,76 грн, решта суми залишається за позивачем.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення в сумі 5 721 717,00 грн задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 2 948 050,00 грн основного боргу, 557 937,65 грн 3% річних, 2 214 624,88 грн інфляційних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 1 105,20 грн 3% річних відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 01.08.2024.

Суддя О. Андрійчук