Рішення № 120739935, 31.07.2024, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2024 р. Справа № 918/1007/21(918/588/24)

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп"

про стягнення заборгованості в сумі 953 491 грн 77 коп.,

у межах справи № 918/1007/21 за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Народного ополчення, 11 А, м. Київ 151, 03151, код ЄДРПОУ 03445665)

про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Пластова, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 31994540),

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В червні 2024 року Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 953 491 грн 77 коп., з яких: 757 548 грн 00 коп. - основний борг, 30 826 грн 61 коп. - інфляційні втрати та 165 117 грн 16 коп. - пеня.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору, пов`язані з розглядом даної справи.

До позовної заяви позивачем долучено платіжну інструкцію від 18 червня 2024 року № 3010 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 14 302 грн 38 коп.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про надання послуг від 24 липня 2023 року № 49, укладеного між Філією "Рівненська ДЕД" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп", а саме зобов`язань щодо здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги в сумі 757 548 грн 00 коп. в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. Крім того у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 30 826 грн 61 коп. та з посиланням на п. 6.3. вказаного договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 165 117 грн 16 коп.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.03.2024 року дану позовну заяву передано на розгляд судді Політиці Н.А. (у провадженні якої перебуває справа № 918/1007/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") та присвоєно номер 918/1007/21(918/588/24).

Суд зазначає, що статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Зокрема, абзацом 1 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, за умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без відкриття нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.01.2022 року відкрито провадження у справі № 918/1007/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", визнано грошові вимоги Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до боржника у розмірі 2 064 087 грн 00 коп., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 01.07.2022 року, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича, визначено дату проведення попереднього судового засідання на 22.03.2022 року; зобов`язано розпорядника майна провести інвентаризацію майна боржника.

Отже, враховуючи викладене вище, позовна заява Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп" про стягнення заборгованості в сумі 953 491 грн 77 коп. підлягає розгляду у межах справи № 918/1007/21 за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Народного ополчення, 11 А, м. Київ 151, 03151, код ЄДРПОУ 03445665) про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Пластова, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 31994540).

Абзацом 3 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Ухвалою суду від 24 червня 2024 року позовну заяву Підприємства від 19.06.2024 року № 6/339 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1007/21(918/588/24) в межах провадження у справі про банкрутство, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи призначено на 29 липня 2024 року.

Позивач у судове засідання 29 липня 2024 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 24.06.2024 року, до електронного кабінету Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (а.с. 73). В той час про причини неявки суд не повідомив.

Крім того відповідач у судове засідання 29 липня 2024 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 24.06.2024 року, до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп" (а.с. 74). В той час про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Підприємства та Товариства.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 29 липня 2024 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2023 року між Філією "Рівненська ДЕД" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп" (далі - Замовник) укладено договір надання послуг № 49 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець за дорученням Замовника зобов`язується на власний ризик надати послуги по влаштуванню горизонтальної дорожньої розмітки за допомогою дорожньо-розміточної машини ДРМ ШМЕЛЬ 11А на автодорогах державного значення (далі - послуги), а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі послуги.

Ціна Договору складається із сукупної вартості послуг, наданих Виконавцем під час його дії (пункт 2.1. Договору).

Ціна Договору з врахуванням податку на додану вартість визначається на підставі фактично наданих послуг/виконаних робіт, згідно оформлених підписами і печатками обох сторін довідки про вартість виконаних робіт по формі № КБ-3 та актів приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в до неї (пункт 2.2. Договору).

Згідно до пунктів 3.1. - 3.3. Договору, за надання передбачених Договором послуг Замовник сплачує Виконавцю плату в розмірі, зазначеному у Акті прийому-передачі наданих послуг або Акті приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 5-ти днів після підписання актів ф. КБ 2-В. Оплата здійснюється в національній валюті України - гривні. Оплата коштів за фактично надані послуги здійснюється Замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами актів.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що строк (термін) надання послуг за Договором: Виконавець здійснює надання послуг у строк після підписання цього Договору. Виконавець здійснює надання послуг на умовах, що передбачені Договором та/або відповідною додатковою угодою до Договору, протягом двох днів з моменту підписання такої додаткової угоди.

Місце надання послуг за Договором: вказується Замовником (пункт 4.2. Договору).

Після надання послуг між сторонами оформлюється відповідний Акт про надання послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (пункт 4.3. Договору).

Датою передачі наданих послуг від Виконавця Замовнику вважається дата підписання Акту про надання послуг (пункт 4.4. Договору).

У відповідності до підпункту 5.1.1. пункту 5.1. Договору, Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

У випадку порушення Договору сторони несуть відповідальність, визначену Договором та (або) чинним законодавством України (пункт 6.1. Договору).

У разі прострочення оплати послуг, наданих Виконавцем, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення, за кожний день прострочення (пункт 6.3. Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 8.1. Договору).

Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 Договору та закінчується 31 грудня 2023 року (пункт 8.2. Договору).

Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункт 8.3. Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їхні підписи скріплені печатками.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи Акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень № 1, позивачем на виконання умов Договору були надані послуги (роботи) на загальну суму 757 548 грн 00 коп., які в подальшому були неоплачені відповідачем.

Зазначений вище акт приймання виконаних робіт підписаний сторонами 22.09.2023 року, їхні підписи скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Також між позивачем та відповідачем складено та підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2023 року на суму 757 548 грн 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2023 року Підприємством надіслано Товариству вимогу від 5 грудня 2023 року № 6/805 про сплату заборгованості за Договором в сумі 757 548 грн 00 коп. (а.с. 57-60, докази надіслання - а.с. 61-62).

Крім того 07.05.2024 року Підприємством надіслано Товариству вимогу від 7 травня 2024 року № 6/236 про сплату заборгованості за Договором (а.с. 63-64, докази надіслання - а.с. 65-66).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було надано послуги (роботи) згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень № 1 на суму 757 548 грн 00 коп., однак відповідач оплату наданих послуг не здійснив. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача борг у розмірі 757 548 грн 00 коп., а також пеню у розмірі 165 117 грн 16 коп. та інфляційні втрати у розмірі 30 826 грн 61 коп.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог статей 526, 525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положенням статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до наданого позивачем Акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень № 1 позивачем на виконання умов Договору були надані послуги (роботи) на загальну суму 757 548 грн 00 коп.

Зазначений вище акт приймання виконаних робіт підписаний сторонами, їхні підписи скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Доказів сплати вказаної суми або відсутності у відповідача зобов`язань з її сплати до матеріалів справи сторонами не надано.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного вбачається, що відповідачем, у порушення умов Договору, зобов`язання з оплати наданих послуг (робіт) не виконувались, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 757 548 грн 00 коп.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів протилежного відповідно до статей 76, 77 ГПК країни.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення пені у розмірі 165 117 грн 16 коп. та інфляційних втрат у розмірі 30 826 грн 61 коп. При цьому, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

У частині 4 статті 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктами 6.1. та 6.3. Договору передбачено наступне, у випадку порушення Договору сторони несуть відповідальність, визначену Договором та (або) чинним законодавством України. У разі прострочення оплати послуг, наданих Виконавцем, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення, за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

З огляду на порушення відповідачем строків оплати за надані послуги (роботи) за Договором, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 165 117 грн 16 коп. та інфляційні втрати в розмірі 30 826 грн 61 коп.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку нарахувань, що передбачений статтею 625 ЦК України, та пені суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Надаючи оцінку іншим доводам позивача судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп" про стягнення 757 548 грн 00 коп. основного боргу, 30 826 грн 61 коп. інфляційних втрат та 165 117 грн 16 коп. пені є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору, пов`язані з розглядом даної справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До позовної заяви позивачем долучено платіжну інструкцію від 18 червня 2024 року № 3010 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 14 302 грн 38 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 14 302 грн 38 коп. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будальянс Груп" (54055, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Слобідська сьома, будинок 70, офіс 8, код ЄДРПОУ 40445002) на користь Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, буд. 7, код ЄДРПОУ 31994540) 757 548 (сімсот п`ятдесят сім тисяч п`ятсот сорок вісім) грн 00 коп. - основного боргу, 30 826 (тридцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн 61 коп. - інфляційних втрат, 165 117 (сто шістдесят п`ять тисяч сто сімнадцять) грн 16 коп. - пені та 14 302 (чотирнадцять тисяч триста дві) грн 38 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31 липня 2024 року.

Суддя Політика Н.А.