Рішення № 120736949, 01.08.2024, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1119/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЕНЕРГОГЕНЕРАЦІЯ (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, буд. 7/1)

до Дочірнього підприємства Комерційне підприємство АТАСС Відкритого акціонерного товариства Автотранспортна акціонерна співдружність СЛАВУТИЧ (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Ентузіастів, буд. 6 )

про стягнення 459873,47 грн. заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 01/22/12 від 01.12.2022 р., у тому числі 327011,28 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 11522,19 грн. інфляційних втрат, 113457,85 грн. пені, 7882,15 грн. 3% річних,

Без виклику представників сторін

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКОЕНЕРГОГЕНЕРАЦІЯ (далі ТОВ ЕКОЕНЕРГОГЕНЕРАЦІЯ, виконавець, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства Комерційне підприємство АТАСС Відкритого акціонерного товариства Автотранспортна акціонерна співдружність СЛАВУТИЧ (далі ДП Комерційне підприємство АТАСС, замовник, відповідач) про стягнення 459873,47 грн. заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 01/22/12 від 01.12.2022 р., у тому числі 327011,28 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 11522,19 грн. інфляційних втрат, 113457,85 грн. пені, 7882,15 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань зі своєчасної оплати наданих позивачем послуг у строк, встановлений договором про постачання теплової енергії № 01/22/12 від 01.12.2022 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 327011,28 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 11522,19 грн. інфляційних втрат, 113457,85 грн. пені, 7882,15 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2024 р. вказану позовну заяву було залишено без руху; запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки останньої шляхом зазначення у прохальній частині позовної заяви заявлених до стягнення сум, які узгоджуються із зазначеною позивачем загальною сумою стягнення.

14.05.2024 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н, б/д (вх. № 5913/24 від 14.05.2024 р.) про усунення недоліків позовної заяви, за змістом якої останній зазначив, що позивачем помилково було вказано у позовній заяві розмір 3% річних 782,15 грн., а вірною є сума 7882,15 грн. Відповідно до прохальної частини позовної заяви в уточненій редакції, позивач просить суд стягнути з відповідача 327011,28 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 11522,19 грн. інфляційних втрат, 113457,85 грн. пені, 7882,15 грн. 3% річних, всього загальну суму 459873,47 грн.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою ТОВ ЕКОЕНЕРГОГЕНЕРАЦІЯ позовною заявою до ДП Комерційне підприємство АТАСС ВАТ Автотранспортна акціонерна співдружність СЛАВУТИЧ про стягнення 459873,47 грн. заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 01/22/12 від 01.12.2022 р., у тому числі 327011,28 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 11522,19 грн. інфляційних втрат, 113457,85 грн. пені, 7882,15 грн. 3% річних, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2024 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/1119/24 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказану ухвалу було отримано позивачем 20.05.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

Поряд з цим, згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що у Дочірнього підприємства Комерційне підприємство АТАСС Відкритого акціонерного товариства Автотранспортна акціонерна співдружність СЛАВУТИЧ відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, суд надсилає йому усі судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, ухвалу суду від 20.05.2024 р. було направлено на адресу місцезнаходження відповідача, проте, вручення останньому поштового відправлення № 0600922319992 не відбулося, і конверт повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місця реєстрації відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Слід зазначити, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв`язку з посиланням, зокрема, на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 р. у справі № 908/1724/19, від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21, від 07.02.2024 р. у справі № 904/853/23.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2024 р. у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.12.2022 р. між ТОВ ЕКОЕНЕРГОГЕНЕРАЦІЯ та ДП Комерційне підприємство АТАСС було укладено договір про постачання теплової енергії № 01/22/12, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується у 2022 році поставити замовнику теплову енергію в обсягах, зазначених у п. 1.4 договору, а замовник прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору предмет закупівлі: ДК 021-2015-09320000-8 «Пара, гаряча вода та пов`язана продукція». Поставка теплової енергії здійснюється на об`єкт Автостанція «Славутич», що розташований за адресою: м. Славутич, Привокзальна площа, буд. 2.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що замовник, що має прилади обліку, щомісячно подає виконавцю звіт про фактичне споживання теплової енергії, в наступні терміни: зняття замовником показань приладів обліку 23 число поточного місяця; подання звіту виконавцю не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.5 договору виконавець надає акт спожитої теплової енергії. У разі зміни тарифу за спожиту теплову енергію надає акт коригування за спожитими фактичними обсягами.

У пункті 5.6 договору сторони погодили, що акт є документом, що підтверджує факт отримання замовником теплової енергії у відповідному місяці. В акті зазначаються фактичні обсяги споживання теплової енергії, ціна та вартість спожитої теплової енергії у відповідному розрахунковому місяці. Замовник має належним чином засвідчити (підписати та скріпити відбитком печатки, а у випадку відсутності печатки підписати) акт та повернути один примірник акту виконавцю протягом трьох календарних днів з моменту отримання такого акту. У випадку неповернення належним чином засвідченого акту замовником протягом вказаного строку, акт вважається чинним (погодженим сторонами даного договору), а теплова енергія отриманою замовником в кількості, вказаній в акті.

Згідно з п. 5.9 договору акт спожитої теплової енергії за звітний період складається і підписується виконавцем та передається замовнику до 1 числа місяця, наступного за звітним розрахунковим періодом.

Замовник підтверджує, що підписаний (погоджений) сторонами акт за розрахунковий місяць означає повне виконання виконавцем своїх зобов`язань за цим договором у відповідному місяці (п. 5.10 договору).

У розділі 6 договору сторони погодили ціну та порядок розрахунків, а саме:

- вартість теплової енергії визначається відповідно до затверджених уповноваженим органом тарифів та обсягів спожитої теплової енергії (п. 6.1 договору);

- ціна договору становить всю вартість поставленої за цим договором теплової енергії (п. 6.1.1 договору);

- на момент укладання договору тариф на теплову енергію складає: тариф на теплову енергію з урахуванням витрат на транспортування та постачання становить 4053,21 грн. за 1 Гкал разом з ПДВ (п. 6.1.2 договору);

- ціна за 1 Гкал може змінюватись виконавцем без укладання додаткової угоди до даного договору. Про зміну ціни виконавець повідомляє замовника письмово за 15 днів до дати такої зміни (п. 6.1.3 договору);

- замовник здійснює оплату послуг з постачання теплової енергії у розмірі фактично наданих послуг шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами акту спожитої теплової енергії (п. 6.1.5 договору);

- розрахунки можуть проводитись також шляхом поетапної оплати в такому порядку: замовник до 10 числа поточного місяця безготівково перераховує на розрахунковий рахунок виконавця попередню оплату у розмірі 70% від суми послуг з постачання теплової енергії, яка була використана замовником в минулому році за аналогічний місяць в натуральних показниках з урахуванням діючих тарифів; остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту пред`явлення виконавцем актів спожитої теплової енергії шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (п. 6.1.6 договору);

- за наявністю заборгованості у замовника за цим договором, виконавець зараховує кошти, що надійшли від замовника, як погашення заборгованості за одержану теплову енергію, спожиту в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного у платіжному дорученні призначення платежу (п. 6.1.7 договору).

Пунктом 10.1 передбачено, що цей договір набуває чинності з 01.12.2022 р. і діє до 31.12.2023 р., а в частині фінансових зобов`язань до повного розрахунку.

01.12.2023 р. ТОВ ЕКОЕНЕРГОГЕНЕРАЦІЯ та ДП Комерційне підприємство АТАСС було підписано додаткову угоду № 1 до договору про постачання теплової енергії № 01/22/12 від 01.12.2022 р., відповідно умов якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 10.1 договору та виклали його в наступній редакції: цей договір набирає чинності з 01.12.2022 р. і діє до 31.12.2024 р., а в частині фінансових зобов`язань до повного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було підписано акти прийому-передачі теплової енергії на загальну суму 327011,28 грн., у тому числі № 121 від 31.12.2022 р. на суму 96061,08 грн., № 4 від 31.01.2023 р. на суму 99384,71 грн., № 17 від 28.03.2023 р. на суму 44706,91 грн., № 35 від 31.03.2023 р. на суму 24278,73 грн., № 39 від 28.04.2023 р. на суму 10295,15 грн., № 57 від 30.11.2023 р. на суму 24304,68 грн., № 72 від 29.12.2023 р. на суму 27980,02 грн., однак у повному обсязі оплата за отриману теплову енергію замовником здійснена не була.

29.12.2023 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 27/12/2023/2 від 27.12.2023 р., в якій просив відповідача сплатити заборгованість за договором про постачання теплової енергії № 01/22/12 від 01.12.2022 р., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями опису вкладення у цінний лист № 0710102282920 від 29.12.2023 р. та поштової накладної № 0710102282920 від 29.12.2023 р.

Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено.

З долученої до матеріалів справи копії підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків за 2023 р. вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 327011,28 грн.

Враховуючи, що станом на час подання позовної заяви відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання за договором і не сплатив на користь ТОВ ЕКОЕНЕРГОГЕНЕРАЦІЯ 327011,28 грн. за поставлену теплову енергію, останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У статті 610 Цивільного кодексу України вказано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Умовами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Поряд з цим, згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Окрім того, на спірні правовідносини сторін поширюються положення Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198.

Згідно з визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", постачання теплової енергії (теплопостачання) це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Частинами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

В силу вимог п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідач у порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання.

Поряд з цим, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, доказів здійснення оплати згідно договору про постачання теплової енергії № 01/22/12 від 01.12.2022 р. в сумі 327011,28 грн. та, відповідно, відсутності заборгованості суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 01/22/12 від 01.12.2022 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 327011,28 грн., є доведеною, обґрунтованою, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 113457,85 грн. пені.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію замовник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Дослідивши умови договору, суд встановив, що п. 7.2.3 останнього не містить ані іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ані вказівки на подію, яка неминуче настати, ані зазначення "до дати фактичного виконання", тощо. Відтак, умову, передбачену п. 7.2.3 договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, аніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.08.2021 р. у справі № 910/13575/20.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем у загальній сумі 113457,85 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за кожним актом прийому-передачі теплової енергії, однак за періоди, що перевищують строк, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Так, за актом прийому-передачі теплової енергії № 121 від 31.12.2022 р. з 06.01.2023 р. по 17.01.2024 р. на суму 96061,08 грн. у сумі 43615,96 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 4 від 31.01.2023 р. з 06.02.2023 р. по 17.01.2024 р. на суму 99384,71 грн. у сумі 40904,59 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 17 від 28.02.2023 р. з 06.03.2023 р. по 17.01.2024 р. на суму 44706,91 грн. у сумі 16685,61 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 35 від 31.03.2023 р. з 06.04.2023 р. по 17.01.2024 р. на суму 24278,73 грн. у сумі 8030,34 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 39 від 28.04.2023 р. з 04.05.2023 р. по 17.01.2024 р. на суму 10295,15 грн. у сумі 3010,30 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 57 від 30.11.2023 р. з 06.12.2023 р. по 18.01.2024 р. на суму 23304,68 грн. у сумі 889,97 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 72 від 29.12.2023 р. з 04.01.2024 р. по 17.01.2024 р. на суму 27980,02 грн. у сумі 321,08 грн.

Суд відзначає, що за актами прийому-передачі теплової енергії № 121 від 31.12.2022 р., № 4 від 31.01.2023 р. та № 17 від 28.02.2023 р. позивачем було неправильно визначено періоди виникнення прострочення заборгованості, а саме не враховано, що останній день оплати (5-й банківський день), з урахуванням п. 6.1.5 договору, за актом № 121 від 31.12.2022 р. припав на 06.01.2023 р. (прострочення з 07.01.2023 р.), за актом № 4 від 31.01.2023 р. на 07.02.2023 р. (прострочення з 07.02.2023 р.), за актом № 17 від 28.02.2023 р. на 07.03.2023 р. (прострочення з 08.03.2023 р.), а не на 05.01.2023 р., 05.02.2023 р. та 05.03.2023 р. відповідно.

Водночас, судом враховано, що з 01.04.2023 р. запрацювала нова Система електронних платежів Національного банку України (СЕП), що фактично скасувало поняття "банківський день" як період робочого часу банку, протягом якого проводяться розрахункові операції з клієнтами банку і позначаються (датуються) цим числом, відтепер система функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022 та доступна для проведення міжбанківських платежів 24 години на добу 7 днів на тиждень.

Таким чином, розрахунки штрафних санкцій за актами прийому-передачі теплової енергії № 35 від 31.03.2023 р., № 39 від 28.04.2023 р., № 57 від 30.11.2023 р., № 72 від 29.12.2023 р. мають здійснюватися з урахуванням того, що фактично банківськими днями є всі дні тижня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що він є невірним, оскільки з урахуванням п. 6.1.5 договору та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені має здійснюватись наступним чином: за актом прийому-передачі теплової енергії № 121 від 31.12.2022 р. з 07.01.2023 р. по 07.07.2023 р. (182 дні) на суму 96061,08 грн. у сумі 23949,47 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 4 від 31.01.2023 р. з 08.02.2023 р. по 08.08.2023 р. (182 дні) на суму 99384,71 грн. у сумі 24582,06 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 17 від 28.02.2023 р. з 08.03.2023 р. по 05.09.2023 р. (182 дні) на суму 44706,91 грн. у сумі 10852,14 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 35 від 31.03.2023 р. з 06.04.2023 р. по 04.10.2023 р. (182 дні) на суму 24278,73 грн. у сумі 5724,46 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 39 від 28.04.2023 р. з 04.05.2023 р. по 01.11.2023 р. (182 дні) на суму 10295,15 грн. у сумі 2334,88 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 57 від 30.11.2023 р. з 06.12.2023 р. по 18.01.2024 р. на суму 24304,68 грн. у сумі 889,97 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 72 від 29.12.2023 р. з 04.01.2024 р. по 17.01.2024 р. на суму 27980,02 грн. у сумі 321,08 грн.

Отже, за перерахунком суду, вірний розмір пені у даному випадку становить 68654,06 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі, встановленому судом.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 11522,19 грн. інфляційних втрат та 7882,15 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 7882,15 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за кожним актом прийому-передачі теплової енергії.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 11522,19 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за кожним актом прийому-передачі теплової енергії.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він є невірним, оскільки має здійснюватись наступним чином: за актом прийому-передачі теплової енергії № 121 від 31.12.2022 р. з 07.01.2023 р. по 17.01.2024 р. на суму 96061,08 грн. у сумі 2968,32 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 4 від 31.01.2023 р. з 08.02.2023 р. по 17.01.2024 р. на суму 99384,71 грн. у сумі 2809,62 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 17 від 28.02.2023 р. з 08.03.2023 р. по 17.01.2024 р. на суму 44706,91 грн. у сумі 1160,99 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 35 від 31.03.2023 р. з 06.04.2023 р. по 17.01.2024 р. на суму 24278,73 грн. у сумі 572,62 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 39 від 28.04.2023 р. з 04.05.2023 р. по 17.01.2024 р. на суму 10295,15 грн. у сумі 219,12 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 57 від 30.11.2023 р. з 06.12.2023 р. по 18.01.2024 р. на суму 24304,68 грн. у сумі 87,80 грн.; за актом прийому-передачі теплової енергії № 72 від 29.12.2023 р. з 04.01.2024 р. по 17.01.2024 р. на суму 27980,02 грн. у сумі 32,11 грн.

За перерахунком суду, розмір 3% річних становить 7850,58 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі, встановленому судом.

Водночас, за перерахунком суду, розмір інфляційних втрат становить 12876,32 грн.

Слід зазначити, що за приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленій позивачем сумі, а саме 11522,19 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЕНЕРГОГЕНЕРАЦІЯ.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Комерційне підприємство АТАСС Відкритого акціонерного товариства Автотранспортна акціонерна співдружність СЛАВУТИЧ (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Ентузіастів, буд. 6, код 24223526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЕНЕРГОГЕНЕРАЦІЯ (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, буд. 7/1, код 40624913) 327011 (триста двадцять сім тисяч одинадцять) грн. 28 коп. основного боргу, 11522 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять дві) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 7850 (сім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 58 коп. 3% річних, 68654 (шістдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн. 06 коп. пені, 6225 (шість тисяч двісті двадцять п`ять) грн. 57 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 01.08.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна