Рішення № 120736909, 01.08.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2024Справа № 910/6632/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул.Симона Петлюри, буд.25, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Завод Центр-сітка» (вул.Медова, буд.3-А, м.Київ, 03048; ідентифікаційний код 41005969)

про стягнення 166 077,55 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Завод Центр-сітка» про стягнення 166 077,55 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов щодо строку поставки товару за договором поставки № 01-019908-23 від 19.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

04.06.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

На виконання частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, вказану ухвалу було надіслано судом до електронного кабінету позивача, а відповідачу - рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Позивач та відповідач ухвалу про відкриття провадження у цій справі отримали, що підтверджується, відповідно, повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600271304061 відповідачу.

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2023 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ Завод Центр-сітка» (постачальник) було укладено Договір поставки № 01-019908-23 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю в порядку та строки, що встановлені Договором, товар - (ДК 021:2015) 44310000-6 Вироби з дроту Оборонні бар`єри з оцинкованого заліза (габіони), у кількості, комплектності, за переліком (асортимент), за ціною, з якістю, згідно з умовами Договору, а покупець зобов`язується здійснити оплату належно переданого товару на умовах Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на умовах DDP (згідно з Міжнародними правилами Інкотермс 2010) одержувачу товару (уповноважений представник покупця), за адресами (місцем) поставки (передачі) товару згідно з додатком 2 до Договору.

За умовами підп. 4.1.1, 4.1.2 п. 4.1 Договору поставка здійснюється згідно з замовленнями (заявками) покупця не пізніше 15.11.2023. В заявці покупця може зазначатися: дата та номер Договору, дата та номер заявки, найменування, кількість товару, що підлягає поставці згідно із заявкою, адреса поставки, перелік номенклатури (асортимент) товару, факс та/або e-mail покупця, спосіб підтвердження отримання заявки та інші відомості у разі необхідності. Заявка направляється постачальнику будь-яким зручним для покупця способом, який дозволяє фіксувати передачу інформації від покупця постачальнику як-то: відправка по факсу/на електронну пошту: topsitka@ukr.net, відправка за допомогою телекомунікаційних мереж, кур`єрською службою, тощо за реквізитами, зазначеними в Договорі та/або письмово повідомленими постачальником. Датою отримання заявки постачальником вважається дата її направлення постачальнику.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на підставі видаткової накладної.

Датою поставки товарів за цим Договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 4.2 цього Договору, передача постачальником покупцю в повному обсязі документів, зазначених в п. 4.4 цього Договору, та підписання покупцем видаткової накладної (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2023 включно, а в частині виконання зобов`язань постачальника - до повного їх виконання (п. 12.1 Договору).

Як зазначає позивач, 23.10.2023 він надіслав відповідачеві заявку про поставку товару відповідно до Договору (вих. № 01/54627 від 23.10.2023). Відповідач поставив товар відповідно до замовлення позивача, що підтверджується видатковими накладними № РН-0003958 від 16.11.2023 на суму 1 040 640,48 грн, № РН-0003976 від 17.11.2023 на суму 693 760,32 грн, № РН-0004007 від 21.11.2023 на суму 1 110 016,51 грн, № РН-0004016 від 22.11.2023 на суму 1 127 360,52 грн, № РН-0004025 від 23.11.2023 на суму 1 075 328,50 грн, № РН-0004035 від 24.11.2023 на суму 17 344,01 грн, № РН-0004040 від 24.11.2023 на суму 1 057 984,49 грн, № РН-0004045 від 27.11.2023 на суму 1 040 640,48 грн, № РН-0004058 від 29.11.2023 на суму 1 144 704,53 грн, № РН-0004072 від 30.11.2023 на суму 953 920,44 грн, № РН-0004082 від 01.12.2023 на суму 728 448,34 грн, № РН-0004089 від 04.12.2023 на суму 216 800,10 грн, № РН-0004107 від 06.12.2023 на суму 1 448 224,67 грн, № РН-0004124 від 08.12.2023 на суму 1 448 224,67 грн, однак, із простроченням встановленого Договором строку.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 166 077,55 грн пені.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на погоджені сторонами у п. 4.1 Договору умови поставки, відповідач повинен був поставити позивачу товар відповідно до його замовлення не пізніше 15.11.2023.

Судом встановлено, що відповідач поставив, а позивач прийняв товар за видатковими накладними № РН-0003958 від 16.11.2023 на суму 1 040 640,48 грн (фактично отримано 17.11.2023), № РН-0003976 від 17.11.2023 на суму 693 760,32 грн, № РН-0004007 від 21.11.2023 на суму 1 110 016,51 грн, № РН-0004016 від 22.11.2023 на суму 1 127 360,52 грн (фактично отримано 23.11.2023), № РН-0004025 від 23.11.2023 на суму 1 075 328,50 грн (фактично отримано 24.11.2023), № РН-0004035 від 24.11.2023 на суму 17 344,01 грн, № РН-0004040 від 24.11.2023 на суму 1 057 984,49 грн (фактично отримано 27.11.2023), № РН-0004045 від 27.11.2023 на суму 1 040 640,48 грн (фактично отримано 29.11.2023), № РН-0004058 від 29.11.2023 на суму 1 144 704,53 грн, № РН-0004072 від 30.11.2023 на суму 953 920,44 грн, № РН-0004082 від 01.12.2023 на суму 728 448,34 грн, № РН-0004089 від 04.12.2023 на суму 216 800,10 грн, № РН-0004107 від 06.12.2023 на суму 1 448 224,67 грн, № РН-0004124 від 08.12.2023 на суму 1 448 224,67 грн, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, оскільки неналежне виконання відповідачем зобов`язання за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 9.2 Договору за прострочення виконання зобов`язання, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд виявив у ньому помилку, яка полягає у включенні дня фактичного отримання товару до періоду часу, за який здійснено розрахунок, у той час як згідно з положеннями статей 253, 254 Цивільного кодексу України день фактичного виконання зобов`язання не включається до періоду прострочення (див. постанову Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/19787/21).

Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що обґрунтованою, та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є пеня в сумі 152 974,15 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 152 974,15 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2 789,09 грн - на відповідача, в розмірі 238,91 грн - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Завод Центр-сітка» (вул.Медова, буд.3-А, м.Київ, 03048; ідентифікаційний код 41005969) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул.Симона Петлюри, буд.25, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) пеню в сумі 152 974 (сто п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) грн 15 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 789 (дві тисячі сімсот вісімдесят дев`ять) грн 09 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.08.2024.

Суддя Т.П. Капцова