Ухвала суду № 120735780, 26.07.2024, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/7019/24

Провадження №: 1-кс/336/763/2024

УХВАЛА

Іменем України

26 липня 2024року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого по кримінальному провадженню № 12024082080001098 від 21.07.2024 року за ст. 186 ч. 4 КК України про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області звернувся до суду з клопотанням по кримінальному провадженню № 12024082080001098 від 21.07.2024 року за ст. 186 ч. 4 КК України про арешт майна, вилученого під час обшуку ОСОБА_5 21.07.2024 року, обґрунтоване необхідністю збереження речових доказів.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання, вказавши, що 20.07.2024 року близько 23.55 години ОСОБА_5 , діючи повторно, проник до магазину «Козацька ферма» за адресою: АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 1211 гривень, однак, був затриманий працівником охоронної фірми. Під час затримання ОСОБА_5 , в останнього були знайдені та вилучені мобільний телефон та кросівок. При цьому інший подібний кросівок був знайдений та вилучений під час огляду приміщення магазину. Зазначені речі мають доказове значення по справі, тож наявні підстави для їх арешту з метою збереження.

При вирішенні клопотання слідчий суддя керується наступним.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Метою накладення арешту на майно у клопотанні вказано необхідність забезпечення збереження доказів у кримінальному провадженні з метою їх дослідження.

Статтями 85, 86 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи пояснення слідчого про те, що під час затримання на ОСОБА_5 був один кросівок, а інший подібний був вилучений з приміщення магазину, звідки, за версією слідства, ОСОБА_5 викрав майно, слідчий суддя вбачає підстави для накладення арешту на вказаний кросівок, адже інформація, отримана під час огляду кросівок та їх порівняння може мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Натомість слідчим та прокурором не зазначено підстав для накладення арешту на телефон, вилучений у підозрюваного під час затримання, адже не вказано, яке доказове значення може мати сам телефон або інформація, яка збережена на телефоні, тож суд не вбачає підстав для задоволення клопотання в цій частині.

Керуючись ст. 170-173 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого по кримінальному провадженню № 12024082080001098 від 21.07.2024 року за ст. 186 ч. 4 КК України про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на кросівок сірого кольору, вилучений при обшуку ОСОБА_5 під час його затримання 21.07.2024 року.

В іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.

Відповідно до положень ст. 175 КПК України виконання ухвали суду покласти на слідчого та прокурора у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвали слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1