Рішення № 120731993, 01.08.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3904/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого суддіКозирський Є.С.

за участю секретаряЛисенко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в смт. Овідіополь, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2024 року заявник звернувся до суду з вищевказаною заявою, в якій просив суд встановити факт самостійного виховання дитини та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судове засідання заявниця не з`явилася, надала заяву в якій заявлені вимоги підтримала та просила розглянути справу без її участі.

Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи без їх участі, не заперечують щодо задоволення вказаної заяви.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує щодо задоволення вказаної заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , під час якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12.03.2022 року Овідіопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).

Заявниця разом з сином з 17.01.2022 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання №64 від 17.01.2024 та витягом з реєстру територіальної громади №2022/000254677 від 05.08.2022 року. ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

З копії Акту обстеження умов проживання складеного 26.06.2024 року членами комісії Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, вбачається, що ОСОБА_1 мешкає разом із своїм малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 та самостійно здійснює догляд за дитиною.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових чи немайнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Наведеними у цій заяві обставинами підтверджують, що факт, який просить встановити заявниця є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявниці та можливість безперешкодної реалізації її особистих прав. Встановлення факту перебування малолітньої дитини на самостійному вихованні і догляді заявниці потрібно з метою захисту прав та інтересів дитини та прав заявниці, як матері.

Чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе.

Іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає.

Відповідно до статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно із положеннями статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Судом встановлено те, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає із своєю матір`ю, яка створила всі умови для проживання дитини, здійснює опіку над нею, доглядає та піклується про її стан здоров`я. Дитина проживає окремо від батька.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та зважаючи на те, що від встановлення факту самостійного виховання дитини до 18 років заявницею ОСОБА_1 залежить виникнення права останньої на соціальну допомогу, як особи, яка самостійно виховує дитину до 18 років, заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.263-265,315,319,351,352,354,355 ЦПК України, суд -,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановленняфакту самостійноговиховання таутримання дитини -задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня його проголошення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. С. Козирський