Рішення № 120730628, 24.07.2024, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/11702/23

Провадження № 2/463/648/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді - Леньо С. І.

з участю секретаря судового засідання - Станько Р.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Львовів порядкуспрощеного позовногопровадження безпроведення судовогозасідання цивільнусправу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, просить ухвалити рішення, яким стягнути з останньої на його користь заборгованість за кредитним договором № 000200223512 від 21.02.2020 в розмірі 23 311,04 грн.

Позовні вимогиобґрунтовує тим,що 21лютого 2020року міжвідповідачем ОСОБА_1 та Товариствомз обмеженоювідповідальністю «КФ.ЮА»,правонаступником ТОВ«ФІНАСОВА КОМПАНІЯФОРЗА»,правонаступником якогоє позивач,було укладенокредитний договір№ 000200223512,за умовамиякого відповідачубуло наданоу кредитгрошові коштив сумі5129грн. Отже, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на суму 23 311,04 грн., з яких 5 075,50 грн. заборгованість по тілу кредиту, 1 827,30 грн. - сума заборгованості за відсотками, 15 226,60 грн. заборгованість за простроченими відсотками за користування, інфляційне збільшення 1 181,75 грн.

Зазначає, що всупереч умовкредитного договору,незважаючи наповідомлення,відповідач усправі неналежнимчином виконуєсвої зобов`язанняпозичальника,остання нездійснює погашеннякредитної заборгованості. Враховуючивищенаведене,просить стягнутиз відповідачана користьпозивача заборгованість згідно вказаного вище кредитного договору та судові витрати.

Позовна заява надійшла до суду 26.12.2023.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 13.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого, остання проти задоволення позову заперечує, вважає позовні вимоги безпідставними та недоведеними. Вказує, що позов не підлягає задоволенню, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості. Крім того, вважає укладений договір недійсним, таким, що порушує права відповідача, тому просить в задоволенні позову відмовити, провадження у справі закрити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в ній докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 21 лютого 2020 року між відповідачкою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» було укладено кредитний договір № 000200223512, за умовами якого відповідачці було надано у кредит грошові кошти в сумі 5 129 грн. з встановленням відповідної відсоткової ставки, строком та порядком повернення кредиту, для отримання кредиту розроблено відповідний алгоритм дій (а.с.8-16).

16 червня 2020 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» укладено договір факторингу №20200616-К, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 000200223512 від 21.02.2020 (а.с.17-21).

В подальшому 26 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу № 20210226-К/2, відповідно до умов якого до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №000200223512 від 21.02.2020, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №1(а.с.22-27).

Отже до позивача перейшло право вимоги до відповідача на суму 23 311,04 грн., з яких 5 075,50 грн. заборгованість по тілу кредиту, 1 827,30 грн. - сума заборгованості за відсотками, 15 226,60 грн. заборгованість за простроченими відсотками за користування, інфляційне збільшення 1 181,75 грн.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов Може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики,що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чинесвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня).Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ст.599ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв`язкуз неналежнимвиконанням відповідачкоюсвоїх зобов`язаньза договором,відповідно дорозрахунків,наданих позивачем,загальний розмірзаборгованості відповідачаза кредитнимдоговором №000200223512від 21.02.2020становить 23311,04грн.та складаєтьсяз 5075,50 грн. заборгованістьпо тілукредиту,1827,30грн.-сума заборгованостіза відсотками,15226,60грн. заборгованістьза простроченимивідсотками закористування,інфляційне збільшення1181,75грн. (а.с.28).

З огляду на те, що відповідачем не надано іншого розрахунку заборгованості чи відомості про відсутність такої, суд, ухвалюючи рішення у справі, приймає вказаний розрахунок позивача, як належний та допустимий доказ.

Крім того, нараховані відсотки та штраф передбачені умовами договору, які підписані відповідачем, тобто не є штрафними санкціями, а тому законодавче обмеження щодо застосування таких у період воєнного стану в даному випадку застосовуватись не може.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України» (PRONINA v. UKRAINE), № 63566/00 § 23, рішення від 18 липня 2006 року).

З огляду на факти справи, доводи сторін та згадані вище висновки, суд вважає, що він розглянув основні юридичні питання, порушені у цій справі, та немає необхідності аналізувати будь-які інші аргументи відповідача, які по суті не мають вирішального значення та зводяться до незгоди з позовними вимогами, жодними чином не спростовують ні розміру заборгованості, ні самого факту укладання кредитного договору, такий факт відповідач визнає у наведеному вище відзиві.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушила умови договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 684 гривень, сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.7).

Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Разом з тим, суд приходить висновку про те, що заявлений розмір на професійну правничу допомогу не може вважатись обґрунтованим. А навпаки, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи зі змісту ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України розгляд даної справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ці обставини свідчать про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.

Враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, а рішення суду ухвалено на користь позивача, на думку суду розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до суми 2 500 грн., яка буде співмірною по відношенню до обставин, визначених у ч.4 ст. 137 ЦПК України та яка відповідатиме характеру і обсягу узгодженими між сторонами і фактично наданими адвокатом послугами.

Керуючись ст.ст.4,509,526,633,634,1049,1054ЦК України,ст.ст.76-81,128,141,247,258,268,274-279,280-282,354-355ЦПК України,суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (79013, м. Львів, вул. С.Бандери, 87,оф.54, ЄДРПОУ 42655697) до заборгованість за кредитним договором № 000200223512 від 21.02.2020 в розмірі 23 311,04 грн. (двадцять три тисячі триста одинадцять гривень, чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» 2 684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору та 2 500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Леньо С. І.