Рішення № 120725895, 29.07.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/56612/23-ц

пр. 2-4799/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року суддя Печерського районного суду м. Києва Головко Ю. Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про стягнення безпідставно набутих коштів за виконавчим написом нотаріуса, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 38026 грн. та судові витрати у сумі 16573, 60 грн, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. було посвідчено виконавчий напис № 10831 від 13.03.2020, відповідно до якого з ОСОБА_1 було запропоновано стягнути на користь відповідача заборгованість у загальній сумі 38026, 00 грн. На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса 23.02.2023 приватним виконавцем було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_2.

Постановою від 17.07.2023 виконавче провадження № НОМЕР_2 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі виконавчого документу.

Ірпінським міським судом Київської області від 03.10.2023 у справі № 367/4042/23 позов ОСОБА_1 задоволено та визнано виконавчий напис № 10831 від 13.03.2020 таким, що не підлягає виконанню.

Як зазначає позивач, відповідачем грошові кошти набуті без достатньої правової підстави, а тому на підставі статті 1212 ЦК України мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Ухвалою суду від 14.12.2023 було відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 247 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Оцінивши надані суду докази, вивчивши матеріали справи, суд приходить наступних висновків.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 13.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований за № 10831 яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованість за кредитним договором в розмірі 38026 грн. та 650 грн. за вчинення нотаріального напису.

Виконавчий напис був пред`явлений до примусового виконання та 29.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П. В. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.

Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П. В. винесена постанова від 14.07.2023 про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з повним, фактичним виконанням, згідно виконавчого документа. Зазначено, що в ході примусового виконання в повному обсязі стягнуто борг, основну винагороду та витрати виконавчого провадження.

Як убачається з повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О. С. від 20.11.2023 року, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого на підставі виконавчого напису № 10831 від 13.03.2020 кошти, що надійшли від боржника в сумі 44670, 10 грн, були розподілені наступним чином: 38026, 00 грн - кошти перераховані на користь стягувача; 3802, 60 грн - кошти перераховані приватному виконавцю Микитин О. С., як основна ви нагода згідно ВП НОМЕР_2; 2000, 00 грн - кошти перераховані приватному виконавцю Микитин О. С., як витрати виконавчого провадження згідно ВП № НОМЕР_3, 841,50 - сума боргу, помилково або надмірно стягнута та перераховано на рахунок боржника.

Позивач не погодився із виконавчим написом нотаріуса та звернувся до суду з позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03.10.2023 у справі 367/4042/23 виконавчий напис № 10831, вчинений 13.03.2020 приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішення набрало законної сили 27.12.2023.

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення даної статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц викладено позицію про те, що: «зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала».

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/16664/18: «Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.»

Згідно із постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20: "Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно".

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що рішенням суду, яке набрало законної сили, виконавчий напис нотаріуса був визнаний таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що набуття коштів відповідачем на підставі такого виконавчого напису, є абсолютно безпідставним як на час набуття, так і на моменту розгляду справи, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти в розмірі 38026, 00 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судового збору сплаченого за подання позовної заяви а також витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що правничу допомогу позивачу надавав адвокат Горлов Є .С., на підставі Договору про надання правничої допомоги від 01.12.2023 №011223.

Згідно рахунку та детальному опису робіт (наданих послуг) до договору № 011223 про надання правничої допомоги, адвокатом були надані послуги у загальній сумі 15500 грн.

Відповідно до п. 5 Договору витрати на професійну правничу допомогу підлягають сплаті протягом десяти банківських днів, з дня набрання рішення суду першої інстанції законної сили.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Відсутність доказів оплати послуг з правової допомоги, або не проведення такої оплати до винесення судового рішення, щодо визначення розміру судових витрат, може обмежити права позивача на захист та на отримання правової допомоги, що має ознаки дискримінації за майновим станом і буде суперечити висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.

Так, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір- обґрунтованим (п.268).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

У постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.»

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.

Витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва.

Відповідно до детального опису робіт до договору про надання правничої допомоги, зазначається про такі надані послуги, як контроль позовної заяви, отримання судового рішення, подання заяви про примусове виконання документа про стягнення судових витрат.

Проаналізувавши послуги надані адвокатом та їх вартість, суд дійшов висновку про те, що відшкодування заявлених представником позивача витрат у розмірі, обумовленого сторонами угодою, є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

Визначаючи сукупний розмір зазначених витрат на правову допомогу, який підлягає відшкодуванню, застосовуючи наведений правовий висновок щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правову допомогу, суд вважає, що витрати на правову допомогу, понесені позивачем підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 5 000,00 грн. Саме в такому розмірі витрати відповідають критерію обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, відповідають обсягу вчинених процесуальних дій, обсягу виконаних адвокатом робіт, відповідають критерію розумності їхнього розміру (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 1073, 60 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 38026,00 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 1073, 60 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, оф. 301, код ЄДРПОУ 42642578.

Суддя Ю. Г. Головко