Рішення № 120715727, 31.07.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2024 р.м. ХарківСправа №922/1933/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" до Фізичної особи-підприємця Калугіної Тетяни Іванівни про стягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Кагуліної Т.І., в які просить суд стягнути з відповідача на користь позивача:

- заборгованість за невиконання зобов`язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 134.046,13 грн за період листопад 2022; грудень 2022; січень 2023; лютий 2023; березень 2023; квітень 2023;

- заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за в сумі 166,20 грн за період жовтень 2022-липень 2023;

- 3% річних за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 1.913,34 грн за період 11.11.2023 - 02.05.2024;

- заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 1.571,40 грн за період жовтень 2022 - липень 2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.06.2024 з урахуванням малозначності справи №922/1933/24 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

17.06.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив (вх. №15602), в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, з доводами позивача не згодна та вважає їх такими, що побудовані на хибній правовій позиції з неправильною оцінкою фактичних обставин та невірним застосування норм матеріального права. Зазначає, що між позивачем та відповідачем жодного договору на постачання теплової енергії укладено не було, оскільки жодного доказу отримання теплової енергії, сплати рахунків за надані послуг до позовної заяви не надано. Згідно з актами про відключення приміщення з системи центрального опалення ніяка теплова енергія відповідачу не постачається з 2010 року. Також позивачем належним чином не обґрунтовано суму заборгованості за теплову енергію, заявлену до стягнення з відповідача. При цьому, у наведених позивачем розрахунках вартості теплової енергії застосований тариф 5.393,26 грн за 1 Гкал, що не відповідає тарифу, який міститься у рішенні виконавчого комітету Харківської міської ради №302 від 12.10.2022 року та розміщено на офіційному сайті КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ".

21.06.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №16196/24), в якій зазначає, що з 01.12.2021 надання послуг з постачання теплової енергії відповідачу здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який було розміщено на офіційному сайті позивача. Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки позивач здійснював на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювального сезону 2022-2023. Демонтажу системи опалення в нежитловому приміщенні відповідача з дотриманням встановленого законом порядку, здійснено не було. А отже нарахування заборгованості відповідачу здійснювалося у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідач заперечень у встановлений судом процесуальний строк не надав.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлові приміщення 1-го поверху №2-1-:-2-10 в літ. "А-7", загальною площею 192,1 кв. м за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 54 (далі - Приміщення) належать відповідачу на праві приватної власності з 06.12.2010.

На підставі Актів підключення/відключення споживача від 20.10.2022 №174/36656, від 06.04.2023 №174/519 здійснювалося постачання теплової енергії до будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 54. Зазначені акти на підключення та відключення опалення в опалювальному сезоні 2022-2023 підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" та балансоутримувача будинку.

Позивач зазначає, що на підставі частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022), на офіційному сайті КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Індивідуальний договір). Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021 та укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Як зазначає позивач, оскільки Приміщення, котрі належать відповідачу на праві приватної власності, розташовані в будинку за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 54, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі Індивідуального договору.

Згідно умовами Індивідуального договору КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" як виконавець зобов`язався надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до пункту 4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Положеннями пункту 51 Індивідуального договору передбачено, що він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до пункту 32 Індивідуального договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з пунктом 30 Індивідуального договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.

Як зазначає позивач, по особовому рахунку відповідача (НОМЕР_2) обліковується заборгованість за Індивідуальним договором , а саме: за спожиту теплову енергію за період з листопада 2022 по квітень 2023 у загальному розмірі 134.046,13 грн та за абонентською платою за період з жовтня 2022 по липень 2023 у розмірі 166,20 грн.

Позивачем направлялися відповідачу рахунки-фактури на оплату спожитої теплової енергії та на оплату абонентської плати, які відповідачем оплачені не були.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 13, частини першої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності (далі - Договір з технічного обслуговування), який укладається з урахуванням статей 11, 633, 634, 641, 642 ЦК України та опублікований на офіційному сайті Позивача в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01.06.2022. За умовами якого КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" як виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внітрішньобудинкових систем теплопостачання, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги за затвердженою вартістю в строки та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 13 Договору з технічного обслуговування, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Позивач зазначає, що по особовому рахунку відповідача (НОМЕР_2) обліковується заборгованість за Договором з технічного обслуговування в сумі 1.571,40 грн, яка утворилася з жовтня 2022 по липень 2023.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за Індивідуальним договором та Договором з технічного обслуговування, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом статей 4, 5 ГПК України, статті 15 ЦК України та статті 20 ГК України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.

Предметом спору у цій справі є питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Індивідуальним договором, абонентської плати за Індивідуальним договором, а також заборгованості за Договором з технічного обслуговування.

Позивач вважає, що обсяг спожитої відповідачкою теплової енергії має визначатись за Індивідуальним договором, укладеним між позивачем та відповідачкою 01.11.2021, тоді як остання вказує, що між сторони відсутні будь-які договірні відносини.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються ЦК України, ГК України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.

У Законі України "Про теплопостачання" та у вказаних Правилах надано визначення поняттю "споживач", а саме:

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору (Закон);

- споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил);

- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

У розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку спірна заборгованість виникла внаслідок споживання теплової енергії у Приміщеннях, які належать на праві власності відповідачці.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною першою статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідачки вартості наданих послуг за постачання теплової енергії, абонентської плати та технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за Індивідуальним договором та Договором з технічного обслуговування, які є публічними договорами.

Судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами в даній справі, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", який введено в дію з 01.05.2019.

Цим Законом України "Про житлово-комунальні послуги" регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно з частинами першою, третьою статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

В обґрунтування висновку про те, що правовідносини між КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" та ФОП Калугіною Т.І. регулюються Індивідуальним договором, позивач посилається на абзац третій пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та частину п`яту статті 13 цього Закону.

Згідно із частиною сьомою статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Відповідно до вказаних норм договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абзац третій пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання (частина п`ята статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин.

Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23).

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінет Міністрів України від 03.10.2007 №1198 визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

31.10.2021 на офіційному сайті КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" http://www.hts.kharkov.ua/ в мережі Інтернет був розміщений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Також 01.07.2022 опубліковано публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з позивачем як виконавцем комунальної послуги.

Суд зауважує, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому не підписання заяви-приєднання до договору не є наслідком відсутності підстав для укладання договору, оскільки у даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не узалежнює його укладеності від обов`язковості підписання заяви-приєднання.

Отже, відповідачкою було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", шляхом надання послуг з теплопастачання (Актів підключення/відключення споживача від 20.10.2022 №174/36656, від 06.04.2023 №174/519 здійснювалося постачання теплової енергії до будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 54).

Таким чином твердження відповідачки про відсутність договірних правовідносини є необґрунтованим.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що Приміщення буди відключені від системи центрального опалення, суд зазначає наступне.

Зі змісту Акту обстеження системи теплоспоживання об`єкта від 23.04.2010 №ОНОТ/4227 вбачається, що працівниками КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" проводилося обстеження на наявність опалювальних приладів у Приміщеннях відповідачки та встановлено, що такі прилади відсутні.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11.11.2005 №4 (у редакції наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 №169, далі - Порядок №4) чинний до 26.07.2019, не передбачав відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку і передбачає можливість відключення від централізованого опалення будинку в цілому.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відключення від централізованої системи опалення окремих приміщень житлового будинку з обов`язковим влаштуванням індивідуальної (автономної) системи опалення було дозволено Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4, до внесення в нього змін наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169, тобто до 14.12.2007.

Внесені наказом Мінжитокомунгоспу від 06.11.2007 №169 які набрали чинності з 14.12.2007, унеможливлювали відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку і передбачали можливість відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів, за згодою всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку.

Тобто, з 14.12.2007 чинним законодавством України не передбачалась можливість відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках окремих квартир та нежитлових приміщень.

Згідно з Порядком № 4 єдиною можливою підставою відключення від мереж централізованого опалення був відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП.

В той же час рішенням Харківської міської ради від 23.02.2011 №162/11 був затверджений Порядок перепланування і (або) переобладнання жилих будинків та житлових приміщень у місті Харкові (далі - Порядок №162/11), який діяв до 19.04.2017 (до його скасування рішенням Харківської міської ради від 19.04.2017 № 606/17).

Згідно з Порядком №162/11 відповідність виконаних робіт по переобладнанню оформлялося актом про відповідність виконаних робіт проектній документації, який складався у п`яти примірниках, підписувався всіма членами комісії та затверджувався головою відповідної Адміністрації.

Узаконення самочинно виконаного переобладнання приміщень згідно з Порядком №162/11 відбувалося на підставі рішення виконавчого комітету міської ради про збереження самочинно виконаного переобладнання.

Таким чином, при наявності одного з вищезазначених документів (акта постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП, акта про відповідність виконаних робіт проектній документації, рішення виконавчого комітету міської ради про збереження самочинно виконаного переобладнання) відключення приміщень від мереж централізованого опалення вважалося законним (не самовільним).

Пунктом 7 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в новій редакції) передбачено, що у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, не зобов`язані, але мають право виключно за власним рішенням у встановленому порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

17.09.2019 набрав чинності Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019 № 169 (далі - Порядок №169).

Починаючи з грудня 2021 до споживачів теплової енергії розповсюджуються "Правила надання послуги з постачання теплової енергії", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (далі - Правила №830).

Згідно з пунктом 42 Правил №830 споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 16.07.2019 №169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Відповідно до Порядку №169 орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія). Рішення Комісії оформлюється протоколом протягом п`яти робочих днів із дня проведення засідання Комісії та має рекомендаційний характер.

Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.

Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.

Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проекту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.

Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири / нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб`єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.

Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб`єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення).

При цьому тип приміщення (житлове / нежитлове) у цьому питанні не має значення, оскільки об`єкти теплопостачання є вбудованими у багатоквартирний будинок, тип вбудованого у багатоквартирний будинок приміщення не впливає на порядок його відключення від мережі централізованого опалення.

В той же час, акт постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП, акт про відповідність виконаних робіт проектній документації, рішення виконавчого комітету міської ради про збереження самочинно виконаного переобладнання або акт про відокремлення (відключення) квартири / нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, в матеріалах справи відсутні. Таким чином, за відсутності одного з наведених документів, відключення приміщень від мереж централізованого опалення вважається самовільним.

Самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.04.2020 у справі №908/1349/19, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.03.2021 у справі №487/955/18).

За таких обставин, доводи відповідачки про відключення Приміщення від централізованого опалення не є підставою для звільнення її від обов`язку оплати послуг теплопостачання, зокрема, на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції). Припинення споживання теплової енергії на опалення приміщень у багатоповерховому будинку можливе виключно шляхом відключення від мереж центрального опалення в установленому нормативними документами порядку.

Згідно частини шостої 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини шостої статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 ГК України.

За змістом статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

В розумінні статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підтвердження підключення теплової енергії у житловий будинок за адресою м. Харків, вул. Пушкінська, 54 позивачем надані акти підключення/відключення споживача, а саме: від 20.10.2022 №174/36656, від 06.04.2023 №174/519.

З матеріалів справи вбачається, що по особовому рахунку відповідачки обліковується заборгованість за Індивідуальним договором за спожиту теплову енергію в загальній сумі 134.046,13 грн, яка утворилася за період з листопада 2022 по квітень 2023.

Разом з цим, суд вважає неможливим задоволення такої позовної вимоги про стягнення коштів, яка не має здатності до арифметичної (математичної) перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України).

З аналізу змісту наведених статей вбачається, що доведення суми заборгованості є обов`язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення такої суми. Суд зобов`язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості позивачем здійснено нарахування відповідачки наступних обсягів теплової енергії: за листопад 2022 - 1,69339 Гкал, за грудень 2022 - 4,97787 Гкал, за січень 2023 - 6,34251 Гкал, за лютий 2023 - 5,58967 Гкал, за березень 2023 - 3,44764 Гкал, за квітень 2023 - 2,80330 Гкал.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 передбачено, що у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Зі змісту листа КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" від 03.08.2023 №07-47/8391 вбачається, що розрахунок кількості спожитої відповідачкою теплової енергії виконаний ним відповідно до КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" за формулою: Р т.е. = Qоп*((t в.п. - t з.п.)/((t в.п. - t ср))*Т оп.

Разом із тим, ані в позовній заяві, ані в своєму листі позивачем не зазначені всі вихідні дані, котрі ним використовувалися під час визначення кількості спожитої відповідачкою теплової енергії, що унеможливлює перевірити його правильність.

При цьому позивачем ніякими доказами не підтверджені окремі складові формули визначення кількості отриманої теплової енергії, наприклад, зовнішня температура повітря. Так, у вказаному вище листі від 03.08.2023 №07-47/8391 зовнішня температура у розрахунку позивача складає мінус 23 градуси. Разом із тим, матеріали справи не містять не тільки нормативного підтвердження саме такої температури, але навіть переконливих даних, що ця складова є константою.

Також у матеріалах справи не міститься розрахунку теплового навантаження Приміщення відповідачки (Qоп = 0,016967 Гкал/год), який є однією зі складових формули визначення кількості теплової енергії.

Окрім цього, при визначені вартості спожитої теплової енергії позивачем застосований тариф у розмірі 5.393,26 грн. Разом із тим, згідно з інформацією, яка міститься на офіційному сайті КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" в мережі Інтернет (https://www.hts.kharkov.ua/tariffs_2022_01.php#start), судом встановлено, що тариф на теплову енергію (послугу з постачання теплової енергії) для бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів м. Харкова (крім населення) визначений у розмірі 5.383,26 грн за 1 Гкал (з ПДВ).

У відповіді на відзив позивач зазначає, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" для споживачів м. Харкова" від 30.12.2021 №1050 встановлений тариф для категорії інші споживачі (крім населення) - 5.546,12 грн за Гкал.

Тобто в даному випадку наявні три різні тарифи за теплову енергію: 5.393,26грн з Гкал, який застосований позивачем у рахунках-фактурах; 5.383,26 грн за 1 Гкал, який оприлюднений на офіційному сайті КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ"; 5.546,12 грн за Гкал, який встановлений відповідним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради.

Умовами пункту 31 Індивідуального договору передбачено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Враховуючи положення Індивідуального договору, суд зазначає, що застосований позивачем тариф на теплову енергію в розмірі 5.393,26 грн за Гкал не відповідає тарифу, який зазначений на веб-сайті КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ".

А отже, суд вважає неможливим задоволення такої позовної вимоги про стягнення коштів, яка не має здатності до арифметичної (математичної) перевірки. На переконання суду, якщо розмір грошової вимоги не може бути верифікований, перевірений в ході судового розгляду, вимога не може бути задоволена навіть у разі, коли загальні підстави позову видаються суду переконливими.

Підсумовуючи викладене, що розрахунки вартості спожитої відповідачкою теплової енергії за період з листопада 2022 по квітень 2023 не мають здатності до арифметичної та логічної перевірки, в силу чого не можуть бути задоволені.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки позивач не довів обсяг та вартість поставленої відповідачці теплової енергії на підставі Індивідуального договору в період з листопада 2022 по квітень 2023, відповідно не доведеною є й заявлена до стягнення сума боргу в сумі 134.046,13 грн, у зв`язку з чим в її задоволені слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Враховуючи похідний характер позовної вимоги про стягнення з відповідачки на підставі статті 625 ЦК України 3% річних у сумі 1.913,34 грн за період 11.11.2023 - 02.05.2024 (від вимоги про стягнення заборгованості за теплову енергію), та приймаючи до уваги, що судом відмовлено в задоволені відповідної вимоги, суд дійшов висновку про відмову в задоволені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 1.913,34 грн , як похідної.

Умовами пункту 30 Індивідуального договору визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається, зокрема, з плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://hts.kharkov.ua/docs/2022_02_01_104_abonplata.pdf.

Пунктом 32 Індивідуального договору передбачено, що плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до пункту 34 Індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з підпунктом 3 пункту 41 Індивідуального договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

На підставі вищенаведених положень Індивідуального договору позивачем нарахована відповідачці плата за абонентське обслуговування в розмірі 166,20 грн за період жовтень 2022-липень 2023.

З урахуванням приписів пункту 34 Індивідуального договору строк оплати плати за абонентське обслуговування в розмірі 166,20 грн є таким, що настав. Доказів сплати відповідачкою плати за абонентське обслуговування матеріли справи не містять.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з відповідачки плати за абонентське обслуговування в розмірі 166,20грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 1.571,40 грн за період жовтень 2022 - липень 2023, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2018 №219 затверджено Порядок обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 11.08.2021 №197) (надалі - Порядок).

Порядок поширюється на управителів або інших осіб, уповноважених співвласниками багатоквартирного будинку на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, а також виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення у разі укладення з ними споживачами індивідуальних договорів про надання такої послуги з використанням та обслуговуванням внутрішньобудинкових мереж.

Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації (пункт 4 розділу 1 Порядку).

Виконавець забезпечує функціонування та підтримку в робочому стані елементів внутрішньобудинкових систем відповідно до заданих параметрів і режимів роботи (пункт 6 розділу 1 Порядку).

Технічне обслуговування складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів системи чи заданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами, змащення тощо та не включає обслуговування вузлів комерційного обліку (пункт 7 розділу 1 Порядку).

Так, на офіційному сайті позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 01.07.2022 опубліковано публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності.

Відповідно до положень пункту 30 Договору з технічного обслуговування цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

За умовами пункту 4 Договору з технічного обслуговування у фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.

Факт отримання відповідачкою послуги підтверджується актом готовності до опалювального періоду 2022-2023 років від 16.06.2022 №174/11613.

У постанові від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 Верховний Суд за аналогічних обставин погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що споживач фактично акцептував умови Типового індивідуального договору шляхом отримання відповідних послуг теплопостачальника.

Відповідно до пункту 11 Договору з технічного обслуговування вартість послуг з технічного обслуговування (у тому числі з аварійного) обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання складає 0,818 грн. за 1 кв. м (з ПДВ) опалювальної площі.

Згідно з інформацією з Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Приміщення відповідачки має загальну площу 192,1 кв. м, а отже плата за технічне обслуговування становить 157,14 грн на місяць.

Факт наявності заборгованості за невиконання зобов`язань по оплаті послуг за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 1.571,40 грн за період жовтень 2022 - липень 2023 підтверджується документально належними та допустимими доказами, наявними у справі.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження сплати ним заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за Догоовром з технічного обслуговування.

Таким чином заборгованість за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за Договором з технічного обслуговування, що утворилася за період з жовтня 2022 по липень 2023, становить 1.571,40 грн і така сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача:

- заборгованості за абонентську плату за Індивідуальним договором в сумі 166,20 грн за період жовтень 2022-липень 2023;

- заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 1.571,40 грн за період жовтень 2022 - липень 2023.

В частині стягнення заборгованості з постачання теплової енергії в сумі 134.046,13 грн та 3% річних у сумі 1.913,34 грн суд відмовляє, у зв`язку з їх необґрунтованістю в заявленому до стягнення розмірі.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями статті 129 ГПК України, згідно з якими судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору в розмірі 30,57 грн покладаються на відповідача, в іншій частині (2.391,83 грн) залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Калугіної Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (Україна, 61037, Харківська обл., м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119)

- заборгованість за абонентську плату в сумі 166,20 грн за період жовтень 2022-липень 2023;

- заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання в сумі 1.571,40 грн за період жовтень 2022 - липень 2023;

- витрати зі сплати судового збору в розмірі 30,57 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "31" липня 2024 р.

Суддя Н.С. Добреля