Рішення № 120714926, 02.07.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2024Справа №910/19882/23

За позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Колос"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП"простягнення заборгованості у розмірі 2 835 875,41 грн Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники учасників справи:від позивача:Макарова А.Ф.від відповідача:Гурський М.Р.від третьої особи:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2023 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" про стягнення заборгованості у розмірі 2 835 875,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" стверджує, що ним на виконання своїх зобов`язань було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" згідно видаткових накладних №3 від 22.02.2022 на суму 1 951 026,50 грн та №4 від 23.02.2022 на суму 302 015,94 грн соняшник у кількості 109,23 т вартістю 2 253 042,44 грн, в той час відповідачем не виконано свого зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку у чим у останнього виник борг перед позивачем у вказаній сумі.

Крім того, Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" пені у розмірі 225 304,24 грн, інфляційних втрат у розмірі 264 540,77 грн та 3% річних у розмірі 92 987,96 грн, нарахованих за період з 18.07.2023 по 15.12.2023.

У змісті позовної заяви Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" вказує, що понесло судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 15.01.2024) відкрито провадження у справі №910/19882/23; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 22.02.2024.

16.02.2024 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, а також заперечує як факт укладення договорів постачання №13240-1 від 23.02.2022 і №13066-1 від 21.02.2022, так і факт виникнення та реалізації правовідносин щодо постачання зазначеного позивачем товару. Також відповідач звертає увагу суду, що всі надані позивачем докази на підтвердження обставин постачання спірного товару складені Приватним сільськогосподарським підприємством "Колос" в односторонньому порядку і жодним чином не доводять ні наявність волі Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" на укладення договорів поставки, ні передання товару відповідачу. У змісті відзиву відповідач вказує, що очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 50 000,00 грн.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 поновлено строк для подання відзиву на позов; долучено відзив на позов до матеріалів справи; запропоновано сторонам надати все листування на підтвердження попередніх поставок та інші докази на підтвердження поставки товару (як було оформлено та що передувало оформленню); запропоновано відповідачу надати заяву керівника, як свідка на спростування наданих позивачем доказів; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.03.2024.

27.02.2024 Приватним сільськогосподарським підприємством "Колос" в системі "Електронний суд" сформовано відповідь на відзив (зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 28.02.2024), в якій позивач зазначає, що між сторонами неодноразово укладались договори постачання, які мали ідентичні умови, окрім дати, виду та обсягів поставленого товару. Враховуючи тривалу та плідну співпрацю, між сторонами склались довірливі відносини, у зв`язку з чим позивач неодноразово здійснював поставку товару одразу після отримання замовлення, а вже після цього отримував від відповідача проект договору постачання та підписував його. Проекти договорів постачання розроблялися покупцем, про що свідчить логотип Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" у правому нижньому куті кожної сторінки договору. Після отримання замовлення, яке представник відповідача - менеджер з постачання ОСОБА_1, надсилала на офіційну електронну пошту Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" psp-kolos@meta.ua зі своєї електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач відвантажував товар та відправляв його на склад за адресою: вул. Залізнична, 5, с. Блакитне, Херсонська обл. Крім того, позивач звертає увагу суду, що ТОВ "Рівненський ХПП" та ТОВ "Тесслагруп" є пов`язаними юридичними особами, оскільки мають одних і тих же засновників, одного й того ж директора, одну і ту ж адресу місцезнаходження юридичної особи, а позивач неодноразово поставляв відповідачу товар, вантажоодержувачем якого було ТОВ "Рівненський ХПП". Також позивач вважає, що зареєстровані податкові накладні є беззаперечним доказом факту здійснення постачання зерна (соняшника) покупцю та є не єдиним доказом у справі, що підтверджує наявність господарських відносин між сторонами. Щодо втрати документів, то позивач зазначає, що постачання товару відбулось напередодні повномасштабного військового вторгнення країни-агресора, тому на початку військової агресії ніхто не переймався врятуванням майна та документів, в той час як територія місцезнаходження перевізника - АФГ "Ольвія", у якого залишились після поставки товару товарно-транспортні накладні, зазнавала численних обстрілів та розкрадання майна з боку держави-агресора, що підтверджується Актом про пожежу від 17.08.2022 та витягами з ЄРДР у кримінальних провадженнях №42022231270000084 та №12022230000002929.

04.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" в системі "Електронний суд" сформовано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що наявність співпраці між ПСП "Колос" та ТОВ "Тесслагруп" та договорів постачання у 2020-2021 роках жодним чином не доводить наявність договірних відносин щодо поставки партії соняшнику у лютому 2022 році, що є предметом цієї справи, в той час як у відповіді на відзив позивач визнав не укладення договорів постачання №13240-1 від 23.02.2022 і №13066-1 від 21.02.2022. Щодо тверджень позивача про постачання відповідачу товару, вантажоодержувачем якого було ТОВ "Рівненський ХПП", то відповідач звертає увагу суду, що такі твердження суперечать попереднім твердженням Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" та заявам свідків, а також не спростовують відсутність у відповідача складу у с. Блакитне Бериславського р-ну, в той час як у ТОВ "Тесслагруп" не має ніяких агентських, представницьких, посередницьких або транспортних договірних правовідносин із ТОВ "Рівненський ХПП". Щодо тверджень позивача про те, що ТОВ "Рівненський ХПП" та ТОВ "Тесслагруп" є пов`язаними особами і мають одних і тих самих засновників і юридичну адресу, то це, на думку відповідача, жодним чином не доводить того факту, що передача позивачем товару ТОВ "Рівненський ХПП" є тотожною передачі товару ТОВ "Тесслагруп" і породжує у останнього якісь зобов`язання перед позивачем. Також відповідачем просив долучити до матеріалів справи докази відсутності у його власності жодного нерухомого майна за адресою: вул. Залізнична 5, с. Блакитне, Бериславський район, Херсонська обл., на подання яких просив поновити строк, визнавши поважними причини пропуску такого строку.

06.03.2024 Приватним сільськогосподарським підприємством "Колос" в системі "Електронний суд" сформовано клопотання про виклик у судове засідання для допиту як свідка ОСОБА_1 , яка у період з листопада 2020 року по лютий 2022 року працювала менеджером з постачання у ТОВ "Тесслагруп"; клопотання про витребування від у ТОВ "Рівненський ХПП" доказів; клопотання про залучення ТОВ "Рівненський ХПП" до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 07.03.2024).

07.03.2024 через відділ діловодства суду від Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" надійшло клопотання про визнання причин пропуску строку для подання доказів поважними та приєднання до матеріалів справи товарно-транспортних накладних.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про виклик свідка; відкладено вирішення клопотання про залучення до участі у справі третьої особи на більш пізню стадію судового розгляду; відкладено вирішення клопотання про витребування доказів на наступне засідання; залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; зобов`язано учасників справи направити залученій третій особі копії заяв по суті спору, а докази такого заправлення надати суду; запропоновано залученій третій особі у строк протягом двадцяти днів з дня одержання ухвали надати суду письмові пояснення щодо заяв по суті спору з доказами їх направлення іншим учасникам справи; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП" надати пояснення щодо одержання соняшника 22.02.2022 та 23.02.2022 від вантажовідправника - Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" на елеватор в с. Блакитне, Бериславський р-н, Херсонської обл. (пояснення щодо акту одержання соняшнику, особи, якій було видано складські квитанції тощо); долучено оригінали товарно-транспортних накладних до матеріалів справи; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 28.03.2024.

28.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП" в системі "Електронний суд" сформовано пояснення, в яких третя особа зазначає, що між ТОВ "Рівненський ХПП" та ТОВ "Тесслагруп" був укладений договір про надання послуг з перевалки сільськогосподарської продукції №26 від 01.09.2020 із терміном дії до 30.06.2022. Згідно умов вказаного договору ТОВ "Рівненський ХПП" зобов`язалось надавати ТОВ "Тесслагруп" послуги зернового складу, що знаходиться за адресою: 75400, Херсонська обл., Високопільський р-н, с. Блакитне, вул. Залізнична, буд. 5. Приймання складом ТОВ "Рівненський ХПП" сільськогосподарської продукції від постачальників (у тому числі ПСП "Колос") для подальшої перевалки ТОВ "Тесслагруп" здійснювалось шляхом оформлення товарно-транспортної накладної по формі №1-ТН (додаток 7 до Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні пункт 11.1, глава 11), на зворотній стороні яких уповноваженою особами складу (контролером та вагарем) робилися відмітки про дату запису в журнал форми №28, відомості про поклажодавця, реєстраційний номерний знак автотранспорту постачальника, масу брутто / нетто та масу тари тощо. При цьому, третя особа зазначила, що склад ТОВ "Рівненський ХПП" за адресою: 75400, Херсонська обл., Високопільський р-н, с. Блакитне, вул. Залізнична, буд. 5, у 2022 році перебував окупації та у зоні ведення бойових дій у зв`язку із чим складські приміщення були знищені в наслідок обстрілів та пожежі 01.10.2022, тому вся документація, яка зберігалась на складі станом на 24.02.2022 була знищена, у тому числі вся документація, щодо прийняття зерна у період 22-23.02.2022. За наявною у ТОВ "Рівненський ХПП" інформації 21-23.02.2022 заявок від ТОВ "Тесслагруп" або інших документів, яким би ТОВ "Тесслагруп" повідомляло терміни постачання, кількість, номенклатуру, типи і класи зерна для перевалювання та уповноважувало склад на прийняття сільськогосподарської продукції (соняшника) від ПСП "Колос", у зазначеному у позові обсязі у вказаний період не надходило. При цьому, третя особа звертає увагу суду, що з наданих позивачем електронних листів вбачається, що станом на кінець робочого дня 23.02.2022 договір поставки між ТОВ "Рівненський ХПП" та ПСП "Колос" навіть не був укладений, тож ніякої заявки від ТОВ "Тесслагруп" на прийняття товару від ПСП "Колос" 22-23.02.2022 бути не могло. Щодо пропозиції поставки згідно листа 09.03.2022 то така поставка на склад ТОВ "Рівненський ХПП" у селі Блакитне Херсонської області взагалі не була можлива, бо на той момент ця територія вже була окупована країною-агресором. Третя особа вказує, що якщо і приймала 22-23.02.2022 якесь зерно від ПСП "Колос, то відмітки контролера та вагаря на товарно-транспортних накладних про належність товару ТОВ "Тесслагруп" були зроблені помилково. До того ж третя особа звернула увагу суду на наявність у наданих позивачем товарно-транспортних накладних дефектів.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 задоволено клопотання позивача про витребування доказів; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП" належним чином засвідчені копії договору (договорів), укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП", що підтверджують зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП" отримати товар від Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" для Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" (які діяли у період з 22.02.2022 по 23.02.2022 включно); витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП" товарно-транспортні накладні щодо отримання від Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" товару (соняшнику) для Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" у період з 22.02.2022 по 23.02.2022, а також будь-які відомості щодо отримання соняшнику у період з 22.02.2022 по 23.02.2022, які наявні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП" в електронному вигляді та обліковуються у останнього; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП" строк для надання доказів - 7 днів з моменту отримання ухвали суду; відкладено підготовче засідання на 07.05.2024.

03.05.2024 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП" на виконання вимог ухвали суду від 28.03.2024 надійшли докази.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП", що ним не надано відповідь на виконання вимог протокольної ухвали суду від 28.03.2024 в повному обсязі, а саме: відсутні будь-які відомості, щодо отримання від Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" товару (соняшнику) для Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" у період з 22.02.2022 по 23.02.2022, які наявні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП" в електронному вигляді та обліковуються у останнього; повторно зобов`язано третю особу виконати вимоги протокольної ухвали від 28.03.2024 в цій частині; встановлено строк для надання доказів - 3 дні з моменту отримання ухвали суду; відкладено підготовче засідання на 21.05.2024.

14.05.2024 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП" на виконання вимог ухвали суду від 07.05.2024 надійшли документи на підтвердження неможливості надання витребуваної ухвалою суду інформації.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 долучено докази подані третьою особою до матеріалів справи; закрито підготовче провадження у справі №910/19882/23; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/19882/23 по суті на 13.06.2024.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 запропоновано позивачу надати суду для огляду електронні листи (які направлялись відповідачу) безпосередньо розміщенні в його електронній пошті, а відповідачу запропоновано надати пояснення щодо таких листів; оголошено перерву в судовому засіданні до 02.07.2024.

В судове засідання 02.07.2024 з`явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Третя особа явку свого представника в призначене на 02.07.2024 судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про місце, дату і час засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується наступним.

Ухвала суду від 14.06.2024 про повідомлення місця, дати та часу судового засідання була направлена до електронного кабінету третьої особи та була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП" 17.06.2024 о 13 год. 15 хв., про що судом було отримано інформацію 17.06.2024 о 13 год. 40 хв.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, ухвала суду від 14.06.2024 була вручена третій особі 17.06.2024.

Приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень третьої особи про причини неявки її представника в судове засідання 02.07.2024, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №910/19882/23 за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП".

В судовому засіданні 02.07.2024 судом було здійснено огляд електронних листів в електронній пошті позивача, а також завершено розгляд справи №910/19882/23 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач стверджує, що ним 22.02.2022 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" 94,710 тон соняшнику загальною вартістю 1 951 026,50 грн з ПДВ, а 23.02.2022 - 14,520 тон соняшнику загальною вартістю 302 015,94 грн з ПДВ.

На підтвердження таких тверджень Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" долучило до позовної заяви, зокрема складені в односторонньому порядку видаткові накладні №3 від 22.02.2022 на суму 1 951 026,50 грн і №4 від 23.02.2022 на суму 302 015,94 грн, рахунки на оплату №3 від 22.02.2022 і №4 від 23.02.2022, податкові накладні №3 від 22.02.2022 і №4 від 23.02.2022.

При цьому, позивач стверджував, що поставка відповідачу 22-23 лютого 2022 року соняшнику була здійснена в межах виконання договорів постачання №13240-1 від 23.02.2022 і №13066-1 від 21.02.2022, копії яких не були долучені до позовної заяви.

Спір у справі виник у зв`язку із твердженням позивача про невиконання відповідачем свого обов`язку з оплати поставленого соняшнику, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" боргу у розмірі 2 253 042,44 грн, а також нарахованих на вказану суму боргу пені у розмірі 225 304,24 грн, інфляційних втрат у розмірі 264 540,77 грн та 3% річних у розмірі 92 987,96 грн.

Позиція позивача:

- в переддень початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" одержало від відповідача замовлення щодо поставки соняшника на умовах доставки до зернового складу, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП", та доставило такий товар (вантаж);

- доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними №22 від 23.02.2022, №20 від 23.02.2022, №58 від 22.02.2022, №21 від 23.02.2022, із відмітками на зворотній стороні таких ТТН зернового складу про належність зерна Товариству з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп", та листуванням із менеджером відповідача, яка підтвердила / погодила обсяги та ціну товару;

- договір постачання у формі окремого документу сторони не встигли укласти, адже відповідно до звичаїв ділового обігу, які склалися між сторонами, такий договір укладають після поставки зерна;

- на підтвердження операції, позивач склав та в липні 2022 року направив до податкового органу податкові накладні з ПДВ (затримку пояснює тим, що на початку повномасштабної війни реєстрація податкових накладних була утруднена, що є загальновідомою інформацією);

- у березні 2023 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" із претензією про оплату товару, яка залишена без задоволення через відсутність документів, які підтверджують укладання наведених у претензії правочинів.

Заперечення відповідача:

- зазначені у позові договори постачання №13240-1 від 23.02.2022 і №13066-1 від 21.02.2022 сторонами не укладалися, а відтак у відповідача відсутні будь-які зобов`язання;

- із претензіями щодо оплати вартості одержаного соняшнику, варто звернутися до зернового складу (Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП"), який одержав такий товар.

Сутність позову зводиться до вирішення питання щодо існування / відсутності між сторонами правовідносин поставки (купівлі-продажу) соняшнику та наявності / відсутності грошового зобов`язання відповідача з оплати вартості такого зерна.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодекс України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Судом встановлено відсутність укладених між сторонами договорів постачання №13240-1 від 23.02.2022 і №13066-1 від 21.02.2022.

Разом із цим, з огляду на приписи статті 11 Цивільного кодексу України, відсутність таких договорів, сама по собі, не є свідченням відсутності між сторонами правовідносин купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2 статті 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 30.06.2022 у справі №927/774/20 та 22.02.2022 у справі №904/6293/20).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд, вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що між сторонами у спрощений спосіб було укладено правочин купівлі-продажу (поставки), в межах якого 22-23 лютого 2022 року Приватним сільськогосподарським підприємством "Колос" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" товар (соняшник) в кількості 109,23 т на суму 2 253 042,44 грн з огляду на наступне.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Зі змісту частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Верховний Суд, зокрема у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Разом з тим, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у т.ч. необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірним договором, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 18.08.2020 у справі №927/833/18, від 21.09.2021 у справі №918/1026/20, від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто судам під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

У матеріалах справи містяться рахунки на оплату №3 від 22.02.2022 щодо поставки 94,71 т соняшника на суму 1 951 026,50 грн та №4 від 23.02.2022 щодо поставки 14,52 т соняшника на суму 302 015,94 грн.

Товарно-транспортними накладними №22 від 23.02.2022, №20 від 23.02.2022, №58 від 22.02.2022, №21 від 23.02.2022 підтверджується доставка Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" соняшника на зерновий склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський ХПП" з відміткою "для ТОВ "Тесслагруп" та штампом зернового складу на звороті "поклажодавець ТОВ "Тесслагруп".

Наведені обставини та доставку вантажу (товару) підтверджують свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у своїх заявах свідків, які працюють водіями у Асоціації фермерських господарство "Ольвія" (з якою позивачем було укладено Договір складського зберігання зерна від 09.02.2022, на підставі якого 09.02.2022 передано АФГ "Ольвія" на складське зберігання 173 т соняшника, а 22.02.2022 позивачем із АФГ "Ольвія" було укладено Договори позички транспортного засобу).

Розбіжність у номері транспортного засобу, який вказаний свідком ОСОБА_3 , яким здійснювалась доставка спірного соняшника, судом пояснюється через задавненість та можливість використання водієм різних транспортних засобів, і сама по собі не спростовує факт передачі зерна зерновому складу.

Відтак, суд дійшов висновку, що спірний соняшник був доставлений позивачем зерновому складу, який відобразив у своєму обліку таке зерно, як внесене поклажедавцем ТОВ "Тесслагруп".

23.02.2022 о 17:48 із поштової скриньки Олени Гриньок (не заперечується відповідачем, що така особа працювала менеджером) надіслано позивачу лист із таким змістом:

"Договір постачання №13066-1 від 21.02.2022

Довіреність №11947 від 21.02.2022 на менеджера з постачання ОСОБА_1

Дата рахунку, видаткової, податкової 22.02.2022

Номенклатура - соняшник

Вага 94,710 т

Ціна без ПДВ - 18 070,18

Сума без ПДВ 1 711 426,75

ПДВ - 239 599,75

Сума з ПДВ 1 951 026,50

З повагою,

ОСОБА_1 Менеджер з постачання ТОВ "Тесслагруп"

Нововоронцовський р-н, с. Золота Балка

Високопільський р-н с Блакитне".

В судовому засіданні 02.07.2024 судом було досліджено вкладення до електронного листа від 23.02.2022, якими виявились відомості про вагу та аналіз (вологість, домішки тощо) соняшника, зробленого зерновим складом ТОВ "Рівненський ХПП".

09.03.2022 о 09:32 із поштової скриньки Олени Гриньок (не заперечується відповідачем, що така особа працювала менеджером) надіслано позивачу лист із таким змістом:

"Договір постачання №13240-1 від 23.02.2022

Довіреність №11951 від 23.02.2022 на менеджера з постачання ОСОБА_1

Дата рахунку, видаткової, податкової 23.02.2022

Номенклатура - соняшник

Вага - 14,520 т

Ціна без ПДВ - 18 245,61

Сума без ПДВ - 264 926,26

ПДВ - 37 089,68

Сума з ПДВ 302 015,94

З повагою,

ОСОБА_1 Менеджер з постачання ТОВ "Тесслагруп"

Нововоронцовський р-н, с. Золота Балка

Високопільський р-н с Блакитне".

В судовому засіданні 02.07.2024 судом було досліджено вкладення до електронного листа від 09.03.2022, якими виявились відомості про вагу та аналіз (вологість, домішки тощо) соняшника, зробленого зерновим складом ТОВ "Рівненський ХПП".

Судом оглянуто такі листи в ноутбуку із наданим позивачем доступом до електронної скриньки, а позивач вказує, що така практика документального оформлення поставки товару є звичаєм, що склався між сторонами.

Відповідач зазначає, що відсутні підтвердження належності у менеджера з постачання відповідних повноважень.

Судом досліджені договори та інші документи, якими підтверджувалося постачання соняшника між сторонами у попередній період (не у спірний період) та встановлено, що поставка зерна на умовах доставки до належного ТОВ "Рівненський ХПП" зернового складу та підписання видаткових документів саме менеджером з постачання ОСОБА_1 було практикою відносин сторін.

Твердження відповідача та третьої особи, що зерновий склад помилково відобразив поклажедавцем ТОВ "Тесслагруп" судом відхиляються з огляду на наступне:

- із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що зерновий склад за адресою: АДРЕСА_1 , належить ТОВ "Рівненський ХПП" (код 34458925) та переданий в іпотеку в тому числі за зобов`язаннями ТОВ "Тесслагруп" перед АТ "Креді Агріколь Банк".

- адреса менеджера з постачання ТОВ "Тесслагруп", яка відображена в електронних листах, відповідає адресі зернового складу.

- позивач вказує, що у ТОВ "Тесслагруп" та ТОВ "Рівненський ХПП" один керівник. Із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що керівником та одним із бенефіціарних власників ТОВ "Рівненський ХПП" є ОСОБА_6 , який є керівником та одним із бенефіціарних власників ТОВ "Тесслагруп".

За наведених обставин, твердження відповідача про те, що ТОВ "Рівненський ХПП" помилково - без окремого доручення ТОВ "Тесслагруп" відобразило останнього поклажедавцем спірного соняшника є безпідставним, адже керівником цих двох осіб є одна і та сама особа, а довід про нібито відсутність доручення ОСОБА_6 на користь ОСОБА_6 щодо прийняття зерна зерновим складом є неспроможним.

Пов`язаність зернового складу із відповідачем та передбачений ЗУ "Про зерно та ринок зерна в України" порядок діяльності зернового складу, виключають версію про помилковість проставлення у спірних товарно-транспортних накладних ТОВ "Тесслагруп" поклажедавцем такого соняшника.

При цьому, поза увагою суду не залишилась та обставина, що хоча відповідач і вказував на певні розбіжності у поясненнях та доводах позивача, проте сам такі розбіжності і протиріччя у своїх поясненнях також допускав - зокрема у своїй запереченнях на відповідь на відзив ТОВ "Тесслагруп" стверджувало про відсутність у нього зернового складу за адресою: АДРЕСА_1 , та заявляло, що не має ніяких складських приміщень на території Херсонської області - ані у власності, ані у оренді / суборенді. В той час як третя особа у своїх поясненнях спростувала такі твердження, вказавши, що ТОВ "Рівненський ХПП" та ТОВ "Тесслагруп" укладений договір про надання послуг з перевалки сільськогосподарської продукції №26 від 01.09.2020 із терміном дії до 30.06.2022.

Суд виключає можливість того, що відповідач не розумів про який саме склад стверджував позивач та не вважає розумною та добросовісною поведінкою ТОВ "Тесслагруп" щодо замовчування правових підстав користування таким майном третьої особи.

Позивачем на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань також було надано суду зареєстровані ще у липні 2022 року податкові накладні №3 від 22.02.2022 і №4 від 23.02.2022, оформлені на підставі вчинення господарських операцій з постачання товару за видатковими накладними №3 від 22.02.2022 на суму 1 951 026,50 грн і №4 від 23.02.2022 на суму 302 015,94 грн.

Суд обізнаний із позицією Верховного Суду про те, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

З дати реєстрації вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (та прийняття їх органами податкової служби) відповідач міг та повинен був бути обізнаним про їх реєстрацію, оскільки вони відображаються в електронному кабінеті відповідача у Державній податковій службі України.

Матеріали справи не містять доказів реагування відповідачем на реєстрацію позивачем податкових накладних за господарськими операціями, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" стверджує, що не відбулись - не було здійснено поставку товарів, що також не може вважатись послідовною поведінкою добросовісного суб`єкта господарювання.

Розсудливий суб`єкт господарювання, у разі відсутності таких господарських операцій згідно норм Податкового кодексу України зобов`язаний був повідомити позивача та податковий орган про помилковість податкових декларації, а не використовувати податковий кредит з ПДВ, який вони надавали у своїх звітностях.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 зазначив, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

За наведених обставин та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд вважає, що між сторонами відбулися правовідносини купівлі-продажу (поставки) соняшника з погодженням як кількості переданого соняшника, так і його ціни, що в тому числі погоджено використанням податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з частинами першою, другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тлумачення наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У даних правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару корелює обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Судом встановлено факт виконання 22-23 лютого 2022 року Приватним сільськогосподарським підприємством "Колос" свого обов`язку з передання у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" за укладеним сторонами у спрощений спосіб правочином купівлі-продажу (поставки) товару (соняшнику) в кількості 109,23 т на суму 2 253 042,44 грн.

За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд відзначає, що нормою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого за видатковими накладними №3 від 22.02.2022 на суму 1 951 026,50 грн і №4 від 23.02.2022 на суму 302 015,94 грн, суд прийшов до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №3 від 22.02.2022 - до 23.02.2022 включно, а за видатковою накладною №4 від 23.02.2022 - до 24.02.2022 включно.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано таких тверджень, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" не виконано свої грошові зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у останнього виник борг у розмірі 2 253 042,44 грн.

Доказів сплати коштів за поставлений Приватним сільськогосподарським підприємством "Колос" товар згідно видаткових накладних №3 від 22.02.2022 та №4 від 23.02.2022 на загальну суму 2 253 042,44 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо наявності у нього боргу перед Приватним сільськогосподарським підприємством "Колос" у розмірі 2 253 042,44 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг боргу відповідача у розмірі 2 253 042,44 грн (з оплати товару, поставленого за видатковими накладними №3 від 22.02.2022 та №4 від 23.02.2022) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" пені у розмірі 225 304,24 грн, інфляційних втрат у розмірі 264 540,77 грн та 3% річних у розмірі 92 987,96 грн, нарахованих за період з 18.07.2023 по 15.12.2023.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений законодавством строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування - з 18.07.2023 по 15.12.2023, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" інфляційних втрат у розмірі 264 540,77 грн та 3% річних у розмірі 92 987,96 грн.

Щодо вимоги позивач про стягнення з відповідача пені у розмірі 225 304,24 грн, то суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто з наведених положень законодавства вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

В той же час, укладеними у спрощений спосіб договорами купівлі-продажу (поставки) (спірними видатковими накладними) сторони не передбачили нарахування пені за несвоєчасну сплату (покупцем) відповідачем коштів за отриманий товар, та у зв`язку з відсутністю спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування пені у відповідних правовідносинах, суд не вбачає правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" пені, нарахованої за прострочення оплати товару, поставленого за спірними видатковими накладними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" пені у розмірі 225 304,24 грн.

Щодо інших доводів учасників справи, викладених у їх заявах по суті спору, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Проніна проти України" зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" підлягають стягненню борг у розмірі 2 253 042,44 грн, інфляційні втрати у розмірі 264 540,77 грн та 3% річних у розмірі 92 987,96 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" вказує, що несло судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представництво інтересів Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" в межах справи №910/19882/23 здійснювалось адвокатом Макаровою Анастасією Федорівною (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВН №000994 від 06.01.2023) на підставі укладеного із Адвокатським об`єднанням "Юрекс" Договору про надання правової допомоги від 28.02.2023 та ордеру серії АВ №1107351 від 18.12.2023.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до актів прийому-передачі наданих послуг №222 від 28.02.2023 та №239 від 30.08.2023 Адвокатським об`єднанням "Юрекс" було надано, а Приватним сільськогосподарським підприємством "Колос" було прийнято виконані роботи (послуги) на загальну суму 20 000,00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - часткове задоволення позовних вимог та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 18 411,04 грн.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2 А, офіс 510; ідентифікаційний код 36693169) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" (53861, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Велика Костромка, вул. Фартушного, буд. 17; ідентифікаційний код 13432675) суму боргу у розмірі 2 253 042 (два мільйони двісті п`ятдесят три тисячі сорок дві) грн 44 коп., 3% річних у розмірі 92 987 (дев`яносто дві тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) грн 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 264 540 (двісті шістдесят чотири тисячі п`ятсот сорок) грн 77 коп., судовий збір у розмірі 39 158 (тридцять дев`ять тисяч сто п`ятдесят вісім) грн 57 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 411 (вісімнадцять тисяч чотириста одинадцять) грн 04 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 31.07.2024.

Суддя Р.В. Бойко