Рішення № 120714911, 18.07.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2024Справа № 910/2340/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О. В., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу

за позовом ОСОБА_1

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача -

1) Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",

2) Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Караченцев Артем Юрійович

про відшкодування майнової шкоди

за участю представників:

від позивача: Демчан О.І.

від відповідача: Кібець Р.Р.

від третьої особи-1: Кібець Р.Р.

від третьої особи-2: Коваль Л.Л.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування, відповідач) про відшкодування майнової шкоди в сумі 30 147,68 грн, завданої протиправними діями відповідача з невиконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправною та цілеспрямованою бездіяльністю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» з невиконання судового рішення у справі № 5002-17/1718-2011 про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування Караченцева Артема Юрійовича перерахувати арбітражному керуючому Демчану О.І. грошову винагороду в сумі 30 147, 68 грн. позивачу була спричинена матеріальна шкода у вказаному розмірі, при цьому така бездіяльність відповідача призвела до втручання відповідача у мирне володіння майном позивача - грошовими коштами, які мали бути сплачені першочергово та поза процедурою ліквідації банку.

У позові ОСОБА_1 просить стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на свою користь майнову шкоду в розмірі 30 147, 67 грн, нанесену внаслідок невиконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2024 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - АТ «Родовід Банк», третя особа-1) та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Караченцева Артема Юрійовича (далі - Уповноважена особа Караченцев А.Ю. , третя особа-2), учасникам справи наданий строк для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, подав відзив, в якому позов не визнав, зазначив, що позивач пропонує перекласти (трансформувати) обов`язок з виконання судового рішення із зобов`язаної сторони (банку - боржника за виконавчим документом) на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який у спірних відносинах діє в межах спеціального закону. Також відповідач зазначив, що позивачем не доведено факту спричинення йому збитків, їх розмір, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків.

Указаний відзив був поданий з порушенням визначеного законом строку, у зв`язку з чим відповідач просив поновити йому відповідний процесуальний строк. Обґрунтовуючи причини пропуску, відповідач зазначив, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи рекомендації щодо роботи судів в таких умовах, він не мав можливості своєчасно скористатися своїм процесуальним правом на подачу відзиву з метою повного та всебічного об`єктивного розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частинами 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши наведені відповідачем обґрунтування, суд вважав поважними причини пропуску ним процесуального строку, а тому прийшов до висновку про поновлення строку для подання вказаного відзиву та прийняття його до розгляду.

Третя особа-2 (Уповноважена особа Караченцев А.Ю. ) надав суду пояснення по суті позову, в яких зазначив, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки АТ «Родовід Банк» зберігає власну правосуб`єктність юридичної особи та є самостійним суб`єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку з чим відсутні підстави трансформації зобов`язання з виконання рішення у деліктне, при тому, що первісне зобов`язання не припинилося.

Разом з поясненнями представник третьої особи-2 подав клопотання про виключення Караченцева А.Ю. зі складу учасників справи з тих підстав, що з 22.04.2020 Караченцев А.Ю. не є Уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію АТ «Родовід Банк» та, відповідно, не може представляти банк і діяти від імені та в інтересах банку.

Розглянувши вказане клопотання та заслухавши думку учасників справи з цього приводу, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 16.05.2024, вирішив у його задоволенні відмовити як у необґрунтованому. При цьому суд врахував, що Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від його імені та в межах повноважень, передбачених законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (п. 17 ч. 1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Також із матеріалів справи вбачається, що у справі № 5002-17/1718-2011 ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2020 саме Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» Караченцева А.Ю. було зобов`язано перерахувати арбітражному керуючому Демчану О.І. частину основної грошової винагороди у розмірі 30 147, 68 грн. Тобто на момент постановлення ухвали суду у справі № 5002-17/1718-2011 Караченцев А.Ю. був уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» та виконував покладені на нього обов`язки.

Враховуючи вказані обставини, суд при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі, встановив, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» Караченцева А. Ю. та залучив його участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.06.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження було закрите, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи-1, а також представник третьої особи-2 проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Установлено, що у провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 5002-17/1718-2011 про банкрутство ТОВ "Неаполь-Сервіс", ліквідацію якого здійснював ліквідатор - арбітражний керуючий Демчан О.І.

Ухвалою цього суду від 09.11.2020 було вирішено закрити провадження у справі № 5002-17/1718-2011 про банкрутство ТОВ "Неаполь-Сервіс"; затвердити звіт про нарахування грошової винагороди арбітражному керуючому та відшкодуванню витрат, пов`язаних із провадженням у справі про банкрутство за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Неаполь-Сервіс"; зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Родовід банк" Караченцева А.Ю. перерахувати арбітражному керуючому частину основної грошової винагороди у розмірі 30 147,68 грн.

03.12.2020 на виконання вказаної ухвали Господарським судом Київської області був виданий відповідний судовий наказ, де боржником зазначено Публічне акціонерне товариство «Родовід банк».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 у справі № 5002-17/1718-2011 апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 09.11.2020 - без змін. Також постановою Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718-2011 касаційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 09.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 по справі № 5002-17/1718-2011 - без змін.

02.11.2021 арбітражний керуючий Демчан О.І. звернувся до Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про примусове виконання судового наказу у вказаній справі.

25.11.2021 арбітражний керуючий Демчан О.І. отримав лист державного виконавця Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Гладищенка В.А., до якого було долучено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з ліквідацією АТ «Родовід банк» за рішенням Правління НБУ.

30.11.2021 арбітражний керуючий Демчан О.І. подав до Господарського суду Київської області скаргу на рішення та протиправні дії державного виконавця Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Гладищенка В.А.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.12.2021 у справі № 5002-17/1718-2011 скаргу арбітражного керуючого Демчана О.І. було задоволено частково, визнано неправомірним винесене державним виконавцем Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Гладищенком В.А. повідомлення № 67458662/6 від 12.11.2021 про повернення виконавчого документа - наказу господарського суду Київської області від 03.12.2020 у справі № 5002-17/17182011 стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язано державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню судового наказу у справі № 5002-17/17182011.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 5002-17/1718-2011 апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 20.12.2021 - без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 касаційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 20.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 у вказаній справі - без змін.

05.01.2022 арбітражний керуючий Демчан О.І. звернувся до Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) з заявою про поновлення виконавчого провадження.

19.05.2022 державним виконавцем Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ Гладищенком В.А. відкрито виконавче провадження № 67458662.

18.08.2022 державним виконавцем Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ Гладищенком В.А. була винесена постанова про накладення штрафу на ПАТ «Родовід Банк» у розмірі 5100,00 грн. у зв`язку із невиконанням наказу Господарського суду Київської області № 5002-17/1718-2011 від 03.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 скаргу ПАТ «Родовід Банк» в особі ліквідатора Фонду на дії та рішення органу державної виконавчої служби (щодо накладення штрафу) у частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду, а в частині визнання протиправним та скасування постанови - залишено без задоволення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області про накладення штрафу від 19.06.2023 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 22.01.2024 у справі № 5002-17/1718-2011 касаційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково, ухвалу Господарського суду Київської області від 19.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (в частині залишення без задоволення скарги ПАТ «Родовід Банк» щодо визнання протиправною та скасування постанови) у справі № 5002-17/1718-2011 скасовано. Справу № 5002-17/1718-2011 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області, у решті - ухвалу Господарського суду Київської області від 19.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 - залишено без змін.

02.09.2022 державним виконавцем Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Гладищенком В.А. винесено постанову про арешт коштів боржника у розмірі 31469,00 грн (виключно в межах суми штрафу, стягнутого на користь Держави виконавчого збору та витрат виконавчого провадження).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 скаргу ПАТ «Родовід Банк» в особі ліквідатора Фонду гарантування на дії та рішення органу державної виконавчої служби (щодо арешту коштів боржника) - задоволено частково, визнано неправомірним та скасовано постанову про арешт коштів боржника у ВП № 67458662 від 02.09.2022, винесену державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенком В.А. в порядку примусового виконання виконавчого документа - наказу № 5002-17/1718-2011, виданого Господарським судом Київської області, в іншій частині - відмовлено.

Позивач, вважаючи неправомірною бездіяльність відповідача щодо належного виконання судового рішення, яке набрало законної сили, вказує, що такою бездіяльністю ПАТ «Родовід Банк» спричинив йому матеріальну шкоду у вигляді неотримання грошових коштів у сумі 30 147, 68 грн, яку просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є заподіяння майнової (матеріальної) шкоди.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування збитків та майнової (немайнової) шкоди.

Приписами статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Верховний Суд послідовно та неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що за змістом наведеної вище норми матеріального права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини. І лише наявність усіх зазначених елементів свідчить про існування складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/378/19).

Водночас слід зазначити, що доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено саме на позивача.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Наявність такої умови цивільно - правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Вина є суб`єктним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння.

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи питання щодо наявності усіх необхідних елементів складу правопорушення у спірних відносинах, суд першочергово повинен з`ясувати чи є грошова винагорода арбітражного керуючого, присуджена позивачу судовим рішенням, шкодою.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до частини першої статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Положеннями статті 1 цього Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що примусове виконання рішень покладається, серед інших, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").

За змістом наведених положень чинного законодавства можна зробити висновок про те, що законом передбачений певний механізм виконання судового рішення, який є імперативним та не містить альтернативи для обходу такого механізму.

Судом встановлено, що у межах виконавчого провадження № 67458662 державним виконавцем здійснювалось примусове виконання ухвали суду від 09.11.2020 у справі № 5002-17/1718-2011 в частині зобов`язання Уповноваженої особи ПАТ "Родовід банк" перерахувати арбітражному керуючому частину основної грошової винагороди. Тобто державним виконавцем здійснювалось примусове виконання судового рішення майнового характеру.

Суд вважає, що вказана майнова вимога не набула ознак матеріальної шкоди, оскільки з самого початку її правова природа була визначена (як самим позивачем, так і судом) грошовою винагородою, тобто передбаченою законом виплатою.

Верховний Суд у своїй постанові від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718-2011, в якій вирішувалось питання щодо повноти дій повноважень ліквідатора Демчана О. І. у процедурі ліквідації ТОВ "Неаполь-Сервіс" (одним із кредиторів якого був визначений ПАТ "Родовід Банк") та щодо покладення на кредиторів обов`язку сплати винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат, акцентував, що згідно з абз. 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно.

Також суд касаційної інстанції у вказаній постанові зазначив, що апеляційний господарський суд, залишаючи в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 09.11.2020 про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди арбітражному керуючому Демчану О. І. у розмірі 68 478,79 грн за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Неаполь-Сервіс" та відшкодування витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство у розмірі 510,20 грн, правильно погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення клопотання ліквідатора та покладення обов`язку сплати грошової винагороди арбітражного керуючого на кредиторів боржника: Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі та АТ "Родовід банк", пропорційно розміру визнаних вимог. Тобто ліквідатор не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог (п. 132 вказаної постанови ВС).

Отже, виходячи з правової природи стягнутих судом грошових коштів, винагорода арбітражного керуючого не стала матеріальною шкодою внаслідок неправомірної бездіяльності Фонду гарантування, а залишається задоволеною сумою з оплати праці, стягнення якої має відбуватись у встановленому законом порядку для таких коштів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2020 у справі № 757/74887/17-ц (провадження № 61-11090св19), невиплачені кошти на виконання судового рішення, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню, а наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів.

Далі, як вже встановлено судом, ліквідатор Демчан О. І. у процедурі ліквідації ТОВ "Неаполь-Сервіс" виступив кредитором з майновою вимогою про сплату грошової винагороди по відношенню до ПАТ "Родовід Банк" (який теж перебуває у процедурі ліквідації).

Так, із матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Правління НБУ від 25.02.2016 № 107 «Про віднесення ПАТ «Родовід Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 25.02.2016 № 261 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Родовід Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «РОДОВІД БАНК» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації.

Відповідно до рішення Правління НБУ від 19.12.2017 № 811- рш «Про відкликання ліцензії санаційного банку та ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.12.2017 № 5455 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Родовід Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Родовід Банк» з 20.12.2017 до 19.12.2019 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано їй повноваження ліквідатора ПАТ «Родовід Банк», визначені ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

10.11.2020 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення № 1936 «Про деякі питання здійснення ліквідації АТ «Родовід Банк». Відповідно до зазначеного рішення процедура ліквідації АТ «Родовід Банк» передбачає виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів. Також рішенням продовжено визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора АТ «Родовід Банк» провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцеву А.Ю.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19.04.2022 № 250 «Про деякі питання ліквідації АТ «Родовід Банк» відкликано повноваження ліквідатора АТ «Родовід Банк», делеговані Караченцеву А. Ю.

Отже, починаючи з 22.04.2022 ПАТ "Родовід Банк" (кредитор у справі про банкрутство ТОВ "Неаполь-Сервіс" та боржник - у даній справі) перебуває у процедурі ліквідації банку (зазначене неодноразово підтверджено відповідними рішеннями судів у справі № 5002-17/1718-2011), яка здійснюється Фондом гарантування відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому слід врахувати, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку не відносить винагороду арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора іншої особи (ТОВ "Неаполь-Сервіс") до витрат банку, пов`язаних із здійсненням процедури ліквідації, задоволення яких проводиться виключно позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом.

Тобто вказаним Законом не передбачено, що виплата винагороди арбітражного керуючого на підставі судового рішення, ухваленого за результатами розгляду справи № 5002-17/1718- 2011, має здійснюватися позачергово та за рахунок кошторису витрат банку.

Указані приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» узгоджуються з положеннями Закону України "Про виконавче провадження", який визначає порядок виконання судових рішень у примусовому порядку, боржником за якими є банк, що перебуває у процедурі ліквідації.

При цьому факт тривалого невиконання рішення суду, на який посилається позивач, як на протиправну бездіяльність банку, що потягла спричинення майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між невиконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, виконавче провадження № 67458662, відкрите на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 09.11.2020 у справі № 5002-17/1718-2011, не є закінченим у зв`язку з неможливістю його виконання, судове рішення (ухвала) перебуває на примусовому виконанні у Подільському РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ, у вказаному виконавчому провадженні здійснюються виконавчі дії (зокрема, вирішувалось питання про накладення арешту на майно боржника, до державного виконавця застосовувались заходи відповідальності за невиконання рішення суду).

Отже в даному випадку невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, враховуючи, що позивачем не надано доказів того, що можливість виконання судового рішення (ухвали Господарського суду Київської області від 09.11.2020) остаточно втрачена.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі 559/1777/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 383/2/17, від 20.03.2019 у справі 161/4985/17, від 11.09.2019 у справі 910/7122/17 зроблено висновок, що з моменту введення у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку, який зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та є самостійним суб`єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, оскільки юридичну особу банка-боржника не припинено, виконавче провадження у спірних відносинах стосовно такого боржника не закрито, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена неможливість виконання судового рішення у примусовому порядку, відтак, суд не може ототожнювати невиконання Фондом гарантування ухвали суду із завданою позивачеві майновою шкодою.

Щодо посилань заявника на постанову Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 910/15601/20, то суд зазначає, що висловлені в ній правові позиції не підлягають врахуванню та застосуванню судом, оскільки спірні правовідносини у вказаній справі не є тотожними відносинам у даній справі, а обставини виникнення спору - не є подібними.

Зокрема обставини справи № 910/15601/20 стосувались стягнення коштів з АТ «Брокбізнесбанк», щодо якого 15.10.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10731110121000818 про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи. Натомість у справі № 910/2340/24 АТ «Родовід Банк» не припинений як юридична особа.

Крім того у справі № 910/15601/20 встановлено неможливість в подальшому виконати рішення суду через протиправні дії відповідача, тобто первісне зобов`язання припинилося, у зв`язку з чим були наявні підстави для трансформації зобов`язання з виконання рішення у деліктне. Натомість в даному випадку первісне зобов`язання не припинилося, а рішення суду перебуває на примусовому виконанні.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, позивачем не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами, у розумінні статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, тих обставин, що несплачена грошова винагорода за своєю правовою природою стала збитками; що ці збитки були спричинені діями чи бездіяльністю відповідача, адже невиплачена сума за рішенням суду не є наслідком протиправної поведінки відповідача, а відтак, позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях (бездіяльності) відповідача.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, оцінивши наявні у справі докази у сукупності із встановленими обставинами, суд вважає, що позивач не надав належних, допустимих та вірогідних доказів понесення ним збитків з вини відповідача, а отже, підстав для настання відповідальності Фонду гарантування немає.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Караченцева Артема Юрійовича про відшкодування майнової шкоди.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 18 липня 2024.

Повний текст рішення складений 30 липня 2024.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.