Рішення № 120714908, 31.07.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2024Справа № 910/5874/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворота-України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для ворот - Київ»

про стягнення 420.307,63 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

13.05.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворота-України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для ворот - Київ» про стягнення 420.307,63 грн

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки (дилерський) № УКВ000033 від 21.03.2019 позивачем були сплачені виставлені рахунки від 09.02.2022 та від 10.02.2022 на загальну суму 380.745,30 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 15, 16, 17 від 10.02.2022 та № 28 від 15.02.2022. Відповідачем було зареєстровані податкові накладні № 428 від 15.02.2022, №№ 307, 308, 309 від 11.02.2022. За умовами п. 5.2 договору відповідач зобов`язався здійснити доставку товару позивачу протягом 21 календарного дня. Позивач вважає, що з огляду на виставлені рахунки відповідач мав здійснити поставку товару у строк не пізніше 04.03.2022 та не пізніше 08.03.2022, проте її не здійснив. Позивачем було направлено претензію відповідачу з вимогою повернути сплачені кошти, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 420.307,63 грн, з яких 380.745,30 грн основного боргу, 15.385,94 грн 3% річних та 24.176,39 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5874/23 від 17.05.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

27.05.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 відкрито провадження у справі № 910/5874/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 03.06.2024 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600269801295 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 19, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 03.06.2024 (номер відправлення 0600269801295) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 19.06.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 03.06.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворота - України» (дилер, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Все для ворот-Київ» (продавець, відповідач) було укладено договір поставки (дилерський) № УКВ000033 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору сторони на підставі досягнутих угод викладених в цьому договорі, встановлюють тривалі господарські зв`язки на поставку товару.

Згідно з п. 2.1 договору під товаром в цьому договорі розуміється: ворота, розвантажувально-навантажувальне обладнання, комплектація до воріт і розвантажувально-навантажувальне обладнання, рольставні і комплектація для рольставен, двері технічні та протипожежні, ворота протипожежні та комплектація до них, система алюмінієвих профілів АН.МСК (офісні перегородки), AHDW45 (холодна віконно-дверна система), AHDS35 (автоматично-розсувні двері), модульні конструкції, фурнітура та автоматика, шлагбауми, виставкові стенди та інші вироби і комплектуючі до них.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором товар у визначений строк не поставив, у зв`язку з чим має повернути позивачу сплачені ним кошти в сумі 380.745,30 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язанні позивачем нараховані 15.385,94 грн 3% річних та 24.176,39 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.3 договору цей договір набуває чинності після його підписання і діє протягом одного року з моменту укладення. Цей договір пролонгується на кожний наступний рік, якщо не буде припинено письмовим повідомленням будь-якої зі сторін, спрямованим іншій стороні не менше ніж за 1місяць до дати закінчення його дії.

Доказів в підтвердження того, що однією із сторін виявлено небажання продовжувати договірні правовідносини не подано, а отже договір є пролонгованим та наразі чинним.

Згідно з п. 2.2 договору найменування, асортимент і кількість товару, що продається за цим договором будуть встановлюватися у рахунках і накладних, які складаються на підставі замовлення дилера, зробленого продавцю в письмовому вигляді, у тому числі факсимільно. Додаткову інформацію про товар, в т.ч. і технічного характеру, сторони можуть визначити у кошторисах-обгрунтуваннях, далі - кошториси (кошторис), які в разі їх підписання сторонами, є додатками до договору.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.2 договору рахунки виставляються в гривнях, оплата здійснюється в гривнях. Виставлений рахунок дійсний протягом 5-ти днів. У випадку, якщо дилер не здійснив оплату за виставлених рахунком, рахунок автоматично анулюється і вартість товару підлягає перегляду.

Відповідачем позивачу виставлено рахунки-фактури № KVYKB000923 від 09.02.2022 на суму 78.859,50 грн, № KVYKB000956 від 10.02.2022 на суму 78.859,50 грн, № KVYKB000957 від 10.02.2022 на суму 78.859,50 грн та № KVYKB000973 від 10.02.2022 на суму 144.166,80 грн.

Згідно з п. 6.3 договору дилер перераховує продавцю товар 100 (сто)% передоплати на підставі виставлених останнім рахунків або вносить готівкові грошові кошти в касу продавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі виставлених рахунків перерахував відповідачу попередню оплату в загальному розмірі 380.745,30 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 15 від 10.02.2022 на суму 78.859,50 грн, № 17 від 10.02.2022 на суму 78.859,50 грн, № 16 від 10.02.2022 грн на суму 78.859,50 грн, № 28 від 15.02.2022 на суму 144.166,80 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору продавець зобов`язаний передати дилеру товар належної якості і в обумовлений цим договором кількості і асортименті. Якщо строк доставки додатково не узгоджений в кошторисах, то встановлюється строк доставки не більше 21 (двадцяти одного) календарного дня.

Згідно п. 7.1 договору поставка товару за цим договором буде здійснюватися шляхом його передачі уповноваженому представнику дилера, що має довіреність (або представнику транспортної компанії - у випадку окремої домовленості між сторонами), зі складу продавця (або шляхом доставки до транспортної компанії, погодженої між сторонами).

За умовами п. 7.4 договору зобов`язання продавця з відпустку та відвантаження товару вважається виконаними з моменту передачі товару представникам дилера (або транспортної компанії) ї підписання ними відповідних документів (видаткової накладної або документа, що підтверджує передачу вантажу транспортної компанії).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи наведені норми та умови договору поставка товару повинна була здійснена за рахунками № KVYKB000923 від 09.02.2022, № KVYKB000956 від 10.02.2022, № KVYKB000957 від 10.02.2022 у строк до 03.03.2022 включно та за рахунком № KVYKB000973 від 10.02.2022 у строк до 08.03.2022 включно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначений строк товар позивачу не поставив.

Згідно з ч 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) виникає у відповідача (постачальника) у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця).

Таким чином у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто в розмірі 236.578,50 грн з 04.03.2022 року та в сумі 144.166,80 грн з 09.03.2022.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2022 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 4903102091510 від 14.12.2022, в якій позивач просив повернути попередню оплату в сумі 380.745,30 грн.

Вказана претензія була отримана відповідачем 31.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4903102091510, проте відповідач відповіді на претензію не надав та кошти позивачу не повернув.

З огляду на викладене, за відсутності жодного визначеного умовами договору документального підтвердження фактичної поставки товару позивачу, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 380.745,30 грн на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 380.745,30 грн попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач у визначений строк попередню оплату не повернув, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 15.385,94 грн 3% річних та 24.176,39 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 31.12.2022 по 06.05.2024.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Даний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 15.385,94 грн 3% річних та 24.176,39 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворота-України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, 130, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для ворот-Київ» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 19; код ЄДРПОУ 34875183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворота-України» (49018, м. Дніпро, пров. Штурманський, 1, кв. 116; код ЄДРПОУ 42886514) 380.745 (триста вісімдесят тисяч сімсот сорок п`ять) грн 30 коп. попередньої оплати, 24.176 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят шість) грн 39 коп. інфляційних втрат, 15.385 (п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят п`ять) грн 94 коп. 3% річних, 6.305 (шість тисяч триста п`ять) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова