Рішення № 120714870, 31.07.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2024Справа № 910/19187/23

Суддя Н.Плотницька, розглянувши заяву Приватного підприємства "Зірка" про ухвалення рішення додаткового рішення, у справі

за позовомПриватного підприємства "Зірка" (03061, місто Київ, вулиця Миколи Шепелєва, будинок 7-А, квартира 51)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" (04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 64)прозобов`язати повернути майноПредставники:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Зірка" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" про зобов`язати повернути майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі № 910/19187/23 позов задоволено повністю, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" зобов`язано повернути Приватному підприємству "Зірка" БФП Xerox D95A+Finisher S/N390479389 вартістю 150 000 грн 00 коп., ПринтерА3 Xerox РН5550DN S/N КNВ017921 вартістю 33 000 грн 00 коп., Принтер А3 Xerox РН5550DN S/N КNВ018144 вартістю 33 000 грн, а також з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" на користь Приватного підприємства "Зірка" стягнуто витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 240 грн 00 коп.

30.04.2024, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024, видано накази.

27.06.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Судом встановлено, що з тексту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" повернути Приватному підприємству "Зірка" майно, а саме: БФП Xerox D95A+Finisher с/н3909486261 вартістю 150 000 грн 00 коп., ПринтерА3 Xerox РН5550DN с/н КNВ017921 вартістю 33 000 грн 00 коп., БФП Xerox D95A+Finisher с/н390479389 вартістю 150 000 грн 00 коп. , Принтер А3 Xerox РН5550DN с/н КNВ018144 вартістю 33 000 грн., проте при вирішення спору по суті та прийняття рішення від 08.04.2024 у справі судом фактично розглянуто та задоволено вимоги в частині повернення Приватному підприємству "Зірка" БФП Xerox D95A+Finisher S/N390479389 вартістю 150 000 грн 00 коп., ПринтерА3 Xerox РН5550DN S/N КNВ017921 вартістю 33 000 грн 00 коп., Принтер А3 Xerox РН5550DN S/N КNВ018144 вартістю 33 000 грн., та не розглянуто вимогу про повернення БФП Xerox D95A+Finisher с/н3909486261 вартістю 150 000 грн 00 коп.

Судом встановлено, що при ухваленні судового рішення не вирішено питання про судові витрати, а саме розподіл витрат на правничу (правову) допомогу.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, за актом здачі - прийняття обладнання від 18.05.2020 № ц7-1 Приватне підприємство "Зірка" (далі - виконавець, позивач) передав в оренду для користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" (далі - замовник, відповідач), а відповідач прийняв наступне обладнання: БФП Xerox D95A+Finisher S/N3909486261 (1шт, вартість 150 000 грн з ПДВ) ІР: 10.24.8.215/загальний лічильник 10103569 відбиток. Надане обладнання є власністю виконавця.

Позивач зазначає, що за домовленістю сторін, в якості оплати за користування вищевказаним обладнанням позивач здійснював обслуговування вказаних принтерів, а відповідач оплачував такі послуги виходячи з кількості копій, виготовлених за допомогою переданого обладнання.

21.06.2023 позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу про повернення майна або сплатити компенсацію його вартості в термін 7 календарних днів з моменту отримання даного листа-вимоги.

Також, 27.11.2023 позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу про розірвання усного договору користування майном та повернення майна, відповідно до якого на підставі статті 763 Цивільного кодексу України відмовляється від усного договору про передачу майна в користування та просить відповідача повернути обладнання або сплатити компенсацію його вартості.

Вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивачем у позовній заяві вказано, що вказане вище обладнання, так і не було повернуто позивачу, вартість їх сплачена не була у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про зобов`язати повернути майно.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до пункту. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приписами статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що позивачем надано відповідачу обладнання на загальну суму 150 000 грн 00 коп., що підтверджується актом здачі - прийняття обладнання.

Щодо доводів відповідача про не підписання спірних актів директором чи іншою уповноваженою особою відповідача суд зазначає, що спірні акти міститься підпис від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" та відбиток штампу цього підприємства, однак не зазначено прізвище, ім`я по батькові особи, яка поставила свій підпис, та її посади, що може свідчити про непідписання цих накладних саме директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб", а іншою уповноваженою особою.

Суд зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Відповідно до пунктів 1, 5, 9, 10 розділу 3 Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N 1000/5 право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Відбиток печатки, що засвідчує підпис посадової особи, ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ, але не підпис посадової особи. У документах, створених на основі уніфікованих форм, печатка ставиться на окремо виділеному для цього місці з відміткою "М. П.".

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Зважаючи на те, що саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" несе повну відповідальність за законність використання його печатки/штампу, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах здачі-прийняття робі (наданих послуг), міжнародних товарно-транспортних накладних, відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки/штампу чи доказів їх втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, у суду відсутні підстави вважати, що штампи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" використовувалася проти волі його директора, а відтак такі доводи відповідача у цій частині відхиляються судом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не повернуто обладнання, передане останньому за актами здачі - прийняття обладнання, позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути майно БФП Xerox D95A+Finisher S/N3909486261 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, з пункту 2 прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача судових витрат.

Згідно із частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з попереднім орієнтовним розрахунком судових витрат, викладеним в позовній заяві, витрати позивача на правову допомогу становлять 20 000 грн 00 коп.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом враховано, що за змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, надано копію договору-доручення про надання правової допомоги від 16.10.2023, укладеного Приватним підприємством "Зірка" (клієнт) з адвокатом Петриком Сергієм Анатолієвичем (адвокат), предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані зв захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

У відповідності до пункту 4.2 договору гонорар адвоката погоджений сторонами складає фіксовану суму - 20 000 грн 00 коп.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" не доведено те, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката є неспівмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що заява третьої особи про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що позов у даній справі задоволено, з відповідача на користь третьої особи підлягає стягненню 20 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 232-233, 237- 238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного підприємства "Зірка" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19187/23 задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" (04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 64, ідентифікаційний код 41202432) повернути Приватному підприємству "Зірка" (03061, місто Київ, вулиця Миколи Шепелєва, будинок 7-А, квартира 51, ідентифікаційний код 32765826) БФП Xerox D95A+Finisher S/N3909486261 вартістю 150 000 грн з ПДВ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" (04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 64, ідентифікаційний код 41202432) на користь Приватного підприємства "Зірка" (03061, місто Київ, вулиця Миколи Шепелєва, будинок 7-А, квартира 51, ідентифікаційний код 32765826) витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька