Рішення № 120714866, 31.07.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2024Справа № 910/6475/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства Фірма «Мрія-94» (вул.Гольдбергівська, буд.63, м.Харків, Харківська обл., 61010; ідентифікаційний код 22650371)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМРКОМПАНІ» (просп.Визволителів, буд.13, оф.103, м.Київ, 02125; ідентифікаційний номер 41490475)

про стягнення 132 462,73 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Фірма «Мрія-94» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт компані» про стягнення 132 462,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого за договором поставки № 9 від 17.02.2021 товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

На виконання частини п`ятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 було надіслано судом до електронних кабінетів учасників справи, та отримано ними, про що в матеріалах справи містяться повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Між тим, як встановлено судом із відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, протягом перебування справи у провадженні суду відповідач змінив своє найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт компані» на Товариство з обмеженою відповідальністю «БМРКОМПАНІ», у зв`язку з чим у судовому рішенні суд зазначає актуальне найменування відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.2021 між Приватним підприємством Фірма «Мрія-94» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артпласт компані» (покупець) було укладено Договір поставки № 9 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати покупцеві товар у власність, а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити.

Відповідно до п. 3.7 Договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем у момент підписання останнім видаткової накладної. У момент підписання видаткової накладної на товар до нього переходить право власності на товар та ризики випадкової загибелі чи пошкодження товару.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що покупець оплачує постачальнику кожну партію товару в розмірі 100% на рахунок постачальника через 30 календарних днів з моменту поставки.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за Договором та/або до моменту його припинення по іншим підставам (п. 8.1 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань, він відвантажив на користь відповідача товар загальною вартістю 1 814 462,73 грн, який відповідач прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши лише 1 682 000,00 грн.

Неоплаченим, за доводами позивача, лишився товар, поставлений відповідно до видаткових накладних № 1920 від 18.06.2021 на суму 170 399,08 грн та № 2131 від 05.07.2021 на суму 25 560,72 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача із претензією № 34/ю віл 11.03.2024, у якій просив сплатити заборгованість в розмірі 132 462,73 грн.

Відповідач вказану претензію отримав 19.03.2024, про що свідчить витяг із сервісу відстеження поштових пересилань, опис вкладення у цінний лист, поштова накладна № 6101014505183 та касовий чек про оплату поштових послуг, проте відповіді не надав.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 132 462,73 грн заборгованості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач на виконання Договору поставив товар на суму 195 959,80 грн, про що свідчить наявні в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками обох сторін, видаткові накладні № 1920 від 18.06.2021 на суму 170 399,08 грн та № 2131 від 05.07.2021 на суму 25 560,72 грн.

Вказані видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у п. 5.3 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати товару мали бути виконані протягом 30 календарних днів з дня його отримання.

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що за період з 29.06.2021 по 15.09.2023 відповідачем було перераховано на рахунок позивача 1 682 000,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Як вказує позивач, зазначені кошти ним були зараховані як в рахунок погашення минулих зобов`язань відповідача, так і поточних, внаслідок чого заборгованість відповідача з оплати товару, поставленого за видатковими накладними № 1920 від 18.06.2021 та № 2131 від 05.07.2021 складає 132 462,73 грн.

Зважаючи на те, що платіжні доручення, відповідно до яких відповідачем здійснювалась оплата за поставлений позивачем товар, в призначенні платежів не містять посилання на конкретний рахунок чи видаткову накладну, то спрямування коштів на погашення зобов`язань у порядку черговості їх виникнення є обґрунтованим.

Наявність кредиторської заборгованості в розмірі 1 618 502,93 грн, яка за доводами позивача існувала станом на 18.06.21, відповідач належними доказами не спростував, так само, як не спростував заборгованість в розмірі 132 462,73 грн за видатковими накладними № 1920 від 18.06.2021 та № 2131 від 05.07.2021.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 132 462,73 грн визнається судом обґрунтованою.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 132 462,73 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМРКОМПАНІ» (просп.Визволителів, буд.13, оф.103, м.Київ, 02125; ідентифікаційний номер 41490475) на користь Приватного підприємства Фірма «Мрія-94» (вул.Гольдбергівська, буд.63, м.Харків, Харківська обл., 61010; ідентифікаційний код 22650371) заборгованість в розмірі 132 462 (сто тридцять дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн 73 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.07.2024.

Суддя Т.П. Капцова