Рішення № 120712701, 29.07.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2524/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Кочко В.К.,

секретаря судового засідання Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Одеської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, припинення стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ:

30.04.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить: визначити постійне місце проживання малолітнього, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; припинити стягнення аліментів, по цивільній справі 509/5529/18 за виконавчим листом №509/5529/18 виданим 05.09.2022 року на підставі Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.12.2021 р. з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.11.2018 р. до повноліття дитини.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем, ОСОБА_2 він перебував у зареєстрованому шлюбу з 25.10.2008 р. по 26.11. 2018 р.

Від шлюбу у них є двоє дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які після розлучення проживали з відповідачем.

6.12.2021 Овідіопольським районним судом Одеської області постановлено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (код НОМЕР_2 ) на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. на кожну дитину, щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.11. 2018 р. до повноліття кожної дитини.

Позивач, як батько добросовісно виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до своїх дітей в тому числі, щодо матеріального їх забезпечення, дбав про їх розвиток та безпеку в цілому. З початком вторгнення на територію України збройних сил Російської Федерації позивач з метою безпеки дітей допоміг їм виїхати разом із відповідачем за межі України.

З 17.11.2022 р. донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повернулась із за кордону та стала постійно проживати разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 і знаходиться на його самостійному вихованні та утриманні.

Рішенням Овідіопольського міського суду Одеської області від 25.09.2023 р. припинено стягнення аліментів за виконавчим листом №509/5529/18 виданим 05.09.2022 року на підставі Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.12.2021 р. з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (код НОМЕР_2 ) на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

31.10.2023 р. син позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 також повернувся з Німеччини і виявив бажання проживати разом з позивачем, про що осатаній не заперечував. Мати дітей знаходиться за кордоном, вихованням дітей не займається, участі у матеріальному забезпеченні дітей не приймає. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з позивачем і знаходяться на його утриманні. Позивач дбає про своїх дітей, займаюся їх вихованням та утриманням, повністю забезпечую усі витрати на навчання, харчування, лікування, одяг, розвиток дитини, створює всі належні умови для проживання сина з ним, приділяє багато уваги у навчанні та отримання додаткових знань у репетиторів, займаються разом спортом, піклується про здоров`ям дитини. Син повністю знаходиться на його утриманні та самостійному вихованні.

Позивач вважає, що відповідач не зможе належним чином турбуватись про сина, його здоров`я, надавати дитині належний фізичний, духовний, культурний та моральний розвиток. Відповідач не працює, за час проживання з сином за кордоном не займалась його здоров`ям та навчанням і взагалі не цікавилась його життям не сприяла культурному та духовному розвитку дитини, матеріально не утримувала, а тому дитині краще проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де для дитини створено безпечне, спокійне і стійке середовищем, яке відповідатиме найкращим інтересам дитини і, де дитина відчуває себе захищеною та щасливою. Не дивлячись на те, що син 31.10.2023 р. проживає разом з позивачем і перебуває повністю на його утриманні, відповідач не відмовляється від аліментів на її користь, для утримання сина і витрачає кошти на свої потреби, що не відповідає їх цільовому призначенню. Оскільки не можливо знайти у цьому питанні порозуміння з матір`ю дитини і з цього приводу є спір, то позивач змушений з даним позовом звертись до суду.

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судові засідання не з`явилася повторно та не подала відзив на позов, про дату, час і місце цього засідання повідомлялася у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За правилами ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

- відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

- відповідач не подав відзив;

- позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При таких обставинах, враховуючи згоду позивача, суд, керуючись вимогами ст.280 ЦПК України, ухвалив про проведення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Встановлено, що спірні правові відносини між сторонами виникли з приводу визначення місця проживання малолітньої дитини та припинення стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначено Сімейним кодексом України.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано: тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 25.10.2008 р. по 26.11.2018р.

За час шлюбу у сторін народилися діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які після розлучення проживали з відповідачем.

06.12.2018 р. Овідіопольським районним судом Одеської області постановлено рішення, про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. на кожну дитину, щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.11.2018 р. до повноліття кожної дитини.

З 17.11.2022 р. донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 постійно проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 і знаходиться на його утриманні.

Рішенням Овідіопольського міського суду Одеської області від 25.09.2023 р. припинено стягнення аліментів за виконавчим листом №509/5529/18 виданим 05.09.2022 року на підставі Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.12. 2021 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З 31.10.2023 р. син позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з позивачем за адресою АДРЕСА_1 і знаходиться на утриманні та вихованні батька.

Згідно акту обстеження умов проживання від 21.03.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із батьком ОСОБА_1 , дитина має належні умови проживання, відносини в родині традиційні та дружні.

Згідно акту оцінки потреб сім`ї від 09.05.2024 р. складеного центром соціальних служб Одеської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , дитина спостерігається в клініці сімейного лікаря, веде здоровий спосіб життя, у родинні враховуються інтереси дитини, потреби дитини задовольняються повністю. Вихованням дитини повністю займається батько. Мати дитини мешкає в Німеччині. За результатами оцінювання потреб з`ясовано, що СЖО наявні основні ознаки та чинники ухилення матері від виконання своїх обов`язків із виконання своїх обов`язків із виховання дитини. Дитина з матір`ю перебуває в розлученні з листопада 2023 року.

Батько дбає про здоров`я сина, його фізичний, духовний розвитком підтримує його у навчанні та утримує його повністю, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами: декларацією №0001-13К4-МХА0 про вибір лікаря який надає первинну медичну допомогу від 30.01.2024, замовлення на отримання медичних послуг від 31.10.2023 р.,чеком оплати медичних послуг від 31.10.2023 р., рахунком №00000168213 від 01.11.2023 р., рахунком №0000046092 від 01.11.2023 р., довідкою про відвідування басейну від 12.04.2024 р., квитанцією від 15.04.2024 р., квитанції від 30.04.2024 р. (придбання одягу для плавання) , рахунком №0000168157 від 31.10.2023 р., рахунком №1000072035640 від 21.02.2024 р., рахунком №1000071994832 від 20.02.2024 р., висновок результатів аналізів від 20.02.2024 р., документами з фітнес клубу «ФОРМА» від 12.04.2024 р., рахунком №21/52/6054 від 02.04.2024 р., рахунком №2247155533 від16.042024 р.,рахунком №2258039999 від 18.04.2024 р., рахунком №0000046092 від 01.11.2023 р., рахунком №0000168213 від 01.11.2023 р., рахунком №0001668157 від 31.10.2023 р., заяви-приєднання №1668497 від 01.02.2024 р., квитанції №1835044, №1835042 р від 01.02.2024 р., характеристикою зі школи, табелем учня 6 класу ОСОБА_3

ОСОБА_1 згідно довідки КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської міської ради від 10.04.2024 №484 на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває.

Згідно довідки з місця роботи від 08.04.2024р. позивач працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ТСК ГРАНЬ», має постійний дохід, за місцем роботи, характеризується позитивно, підтримує Збройні Сили України.

Відповідач ОСОБА_2 в утриманні та вихованні дітей не приймає участі, кошти не виділяє, згідно відповіді Державної прикордонної служби України, №509/2524/24/6165/2024 від 11.06.2024 р. основний час проживає за кордоном.

Із зазначеного вбачається, що тільки батько приділяє увагу вихованню дитиний більш відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, піклується про дитину, забезпечує його одягом, харчуванням, засобами для розвитку та навчання, дитина перебуває на його вихованні та утриманні.

Оцінивши наявні у справі докази, дослідивши обставини справи та доводи позовної заяви, враховуючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, маючи за мету забезпечення найкращих інтересів дитини, її впевненості у майбутньому та недопущення емоційних втрат через зміну звичного для дитини комфортного оточуючого середовища, суд приходить до висновку щодо визначення місця проживання дитини з батьком.

З приводу вимог щодо припинення стягнення аліментів на дитину, то слід зазначити, що починаючи з 31 жовтня 2023 року ОСОБА_3 проживає разом з позивачем, перебуваючи повністю на його утриманні. Однак, не зважаючи на даний факт, аліменти продовжують з позивача на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_3 стягуватись, а відповідачка витрачає їх на свої потреби, що не відповідає їх цільовому призначенню, оскільки вони мають йти на утримання дитини, а не утримання матері дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

За змістом ст. 181 СК України, аліментами є кошти на утримання дитини, які присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина і з якого часу та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Згідно ч.4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Припинення стягнення аліментів можливе тоді, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У такому разі відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача постанова ВС від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-5611св22)).

У постанові ВС від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 6і-3738св22) звернено увагу на застосування принципі найкращих інтересів дитини у справах щодо припинення стягнення аліментів. «Міжнародні норми закріплюють, що в кожному з питань, які стосуються дітей, всі органи мають керуватися принципом найкращих інтересів дитини. У питаннях щодо аліментів, майнового утримання дитини тощо цей принцип також є застосовним, тому суди зобов`язані його враховувати».

Припинення стягнення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а тому, припинення стягнення аліментів має бути з дати подання позову до суду.

Відповідно до ч.ч. 1,6, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволеною у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, щодо визначення місця проживання дитини і припинення стягнення аліментів, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтований. При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., дані витрати позивач покладає на себе.

Керуючись ст.141, 258-259, 263-265, 280-281 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визначити постійне місце проживання малолітнього, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Припинити стягнення аліментів, по цивільній справі 509/5529/18 за виконавчим листом №509/5529/18 виданим 05.09.2022 року на підставі Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 грудня 2021 року з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (код НОМЕР_2 ) на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 листопада 2018 року до повноліття дитини.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Кочко В.К.