Рішення № 120698004, 15.07.2024, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4850/24

Провадження № 2/185/3015/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Мінарської О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 13.06.2023-100001568 від 13 червня 2023 року у розмірі 12 233 грн. та судові витрати по справі.

Позов обґрунтовано тим, що 13 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено Кредитний договір (оферти) № 13.06.2023-100001568. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі - 6 500 грн. Ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.1 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на кількість днів користування Кредитом/ залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Відповідно до Договору від 13 червня 2023 року та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 6 500 грн. строком на 42 дні. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 24 липня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 12 233,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 500,00 грн. та по процентам в розмірі 5 733,00 грн. чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2024 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем надано відзив на позов. У відзиві відповідач зазначив, що позов визнає частково, лише в частині боргу в сумі 6 500 грн. та витрати за споживчим кредитом у розмірі 1 911,00 грн., оскільки законодавцем передбачено, що у виняткових винятках, якими є період дії карантину, що був запроваджений на території України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби, період воєнного стану боржник звільняється від заходів відповідальності за порушення зобов`язання.

17 червня 2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що відповідачем у своєму відзиві заперечується правомірність нарахування процентів, посилаючись на п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України. Однак, це положення Кодексу визначає наступне: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)». Отже, ця норма стосується саме звільнення від відповідальності, яка визначена, по-перше, ст. 625 ЦК України, чим є сплата суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, а, по-друге, неустойки (пеню та штрафу). Кредитним договором №. 13.06.2023-100001568 від 13 червня 2023 року передбачено проценти за користування кредитом, які нараховуються протягом строку кредитування за договором, отже це не є заходом цивільно-правової відповідальності у розумінні ЦК України, а тому посилання відповідача на п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України у цьому випадку є некоректним.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справу за його відсутності за наявними доказами у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав частково з урахуванням його заперечень.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування процесу технічними засобами.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи, вважає що уточнений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено Кредитний договір (оферти) № 13.06.2023-100001568. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі - 6 500 грн.

Договором передбачена фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.1 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на кількість днів користування Кредитом/ залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Відповідно до Договору від 13 червня 2023 року та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 6 500 грн. строком на 42 дні.

Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити Проценти.

Пунктом 1.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 2.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності.

Пунктом 2.3. встановлено, що надання Кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

Згідно п. 2.4. Договору Днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Відповідно до п. 4.1. Договору Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів за користування шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів - до дати, вказаній у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Згідно з наданою банком довідки - розрахунку, станом на 24 липня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 12 233,00 грн., що складається з основного боргу в розмірі 6 500,00 грн. та по процентам в розмірі 5 733,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України по кредитному договору банк зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Стосовно твердження відповідача щодо неправомірного стягнення позивачем процентів за користування кредитом, суд прийшов до наступного.

Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 05.04.2023 року по справі № 910/4518/16 визначила, що позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не є, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже доводи відповідача щодо звільнення його від заходів відповідальності за порушення зобов`язання за кредитним договором суд не бере до уваги.

Суд, аналізуючи норми діючого законодавства, що регулюють договірні відносини між сторонами та визначають правові наслідки порушення зобов`язання у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вимоги відповідача у відзиві про визнання умов договору несправедливими судом не розглядалися у зв`язку з тим, що останній до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Споживчий центр» не звертався.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 265, 280-283, 304 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 13.06.2023-100001568 від 13.06.2023 року у розмірі 12 233 (дванадцять тисяч двісті тридцять три) гривні 00 копійок, яка складається з : заборгованості за тілом кредиту - 6 500, 00 грн.; заборгованості за процентами - 5 733, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір сплачений позивачем при поданні до суду позову 2 442 (дві тисячі чотириста сорок дві ) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня її проголошення (складення).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя С. Г. Юдіна