Рішення № 120693241, 30.07.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8132/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №157 від 23.11.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №177 від 23.11.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту прийняття рішення суду та довічно.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що він упродовж 2022 року звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявами про призначення пенсії за віком, та отримував відмови від пенсійного органу. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 року по справі №420/13871/22 Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №156050013310 на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії №156050013310 від 26.05.2022 року, яке було прийняте Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Вказане рішення позивач не оскаржував та продовжив працювати, оскільки розмір страхового стажу, необхідний для призначення пенсії за віком, залишався невеликий.

Водночас, у березні 2024 року позивач дізнався про наявність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні йому пенсії за віком згідно закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 23.11.2020 року №157 та рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.11.2020 року №177.

Позивач стверджує, що при зверненні у 2020 році до відповідача із заявами про призначення йому пенсії за віком, пенсійний орган жодного разу не зазначив, що у вересні 2020 року йому вже була призначена пенсія за віком, а у листопаді 2020 році призначення цієї ж пенсії було скасовано відповідним рішенням про відмову в призначення пенсії.

Вважаючи протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №157 від 23.11.2020 року та №177 від 23.11.2020 року, та посилаючись на наявність сумнівів щодо їх прийняття відповідачем, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів в межах даної справи.

Ухвалою суду від 25.03.2024 року справу №420/8132/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу було запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

10.04.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу з заявою від 07.09.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV. До заяви про призначення пенсії позивачем було додано довідку від 24.01.2020 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за №6 та трудову книжку серії НОМЕР_1 , у якій містився запис про період роботи у ТОВ Північтранс на посаді електрозварника у період з 01.09.1992 року по 05.11.1997 роки. З урахуванням наданої довідки та трудової книжки, пенсійний органом з 06.09.2020 року позивачу було призначено пенсію відповідно до ст. 114 Закону № 1058-IV, з урахуванням пільгового періоду роботи з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року у ТОВ Північтранс, яка за період з 07.09.2020 року по 30.10.2020 року у розмірі 3 081,60 грн. була виплачена та отримана позивачем по справі.

Разом з цим у відзиві зазначено, що пенсійний органом на ТОВ Північтранс було проведено перевірку достовірності та обґрунтованості відомостей, зазначених у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, за результатами чого 28.09.2020 року складено акт №7393. В ході перевірки було встановлено, що підтвердити пільговий стаж роботи по довідці №16 від 24.01.2020 року неможливо в зв`язку з відсутністю записів факту роботи в наказах та картці Т-2, заробітна плата за вказані періоди не нараховувалась. Окрім того, під час перевірки було встановлено, що наказом №77 від 21.05.1986 року позивач був звільнений з вказаного підприємства. За твердженням представника відповідача, відсутність наказів підтверджує факт, що у спірні періоди роботи позивач не працював на вказаному підприємстві, а отже й були відсутні законні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Після встановлення зазначених обставин, відповідачем пенсію було розраховано без врахування періоду роботи з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року, за результатами чого 23.11.2020 року винесено рішення про відмову у призначенні пенсії за віком згідно Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Окрім того, відповідачем 23.11.2020 року було винесено рішення №177 про утримання надміру виплачених сум пенсійних виплат, в якому за період з 07.09.2020 року по 30.10.2020 року встановлена сума переплати у розмірі 3 081,60 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідач стверджує, що дії пенсійного органу не можуть вважатися протиправними, а позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Також за час розгляду справи до суду від Головного управління Пенсійного органу України в Одеській області надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.03.2024 року провадження у справі №420/8132/24 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України та в подальшому поновлено ухвалою суду від 22.04.2024 року.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

07.09.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто у віці 58 років, звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

До заяви було додано трудову книжку серії НОМЕР_1 , видану 01.09.1992 року, згідно записів якої позивач з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року працював на посаді газоелектрозварювальника 5 розряду у АТП-15130 Одеського обласного управління пасажирського автотранспорту (з 15.05.1997 року АТП-15130 перетворено у ВАТ «Північтранс»). Також до заяви було додано трудову книжку серії НОМЕР_2 , видану 09.06.1982 року, згідно записів якої позивач також з 09.09.1992 року по 28.09.1995 року працював на посаді газоелектрозварювальника 5 розряду у Куліндоровському Кожсирьєвому заводі (з 18.12.1992 року завод реорганізовано в орендне підприємство «Кожсирьєвий завод»).

Також позивачем до заяви від 07.09.2020 року до пенсійного органу були надані наступні документи, що стосуються періоду його роботи з 1992 року по 1997 року, а саме:

1) довідка №16 від 24.01.2020 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана ПАТ «ПІВНІЧТРАНС», згідно якої ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день на ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» за період з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року та виконував гозоелектрозварні роботи (кузовні роботи);

2) довідку №7/1 від 20.01.2020 року про перейменування підприємства, яка видана ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» (з 27.07.1988 року Одеське автотранспорте підприємство 15130, з 15.05.1997 року ВАТ «Північтранс», з 22.07.2011 року ПАТ «Північтранс»);

3) довідка №2101-1 від 21.01.2020 року, видана ПАТ «ШКІРСИРОВИННИЙ ЗАВОД», згідно якої ОСОБА_1 працював в Куліндоровському Шкірсировинному заводі №3 Одеського виробничого шкіряного об`єднання ім.В.І.Леніна газозварювальником 5 розряду у період з 09.09.1992 року по 28.09.1995 року.

Враховуючи вищенадані документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області з 07.09.2020 року було призначено позивачу пенсію відповідно до ст. 114 Закону № 1058-IV, з урахуванням пільгового періоду роботи з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року у ТОВ Північтранс.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за час розгляду справи також зазначило, що за період з 07.09.2020 року по 30.10.2020 року позивачу була нарахована та виплачена пенсія у розмірі 3 081,60 грн.

У той же час, після призначення позивачу пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснило зустрічну перевірку достовірності та обґрунтованості відомостей, зазначених у довідці «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», виданої на ім??я ОСОБА_1 , який працював на ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» у період з 12.07.1982 року по 21.05.1986 року, та з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року, на підставі чого було складено акт №7393 від 28.09.2020 року. Разом з тим, у вказаному акті зазначено, що позивач був звільнений з ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» згідно наказу №77 від 21.05.1986 року, а тому підтвердити пільговий стаж роботи по довідці №16 від 24.01.2020 року неможливо у зв`язку з відсутністю записів факту роботи в наказах та картці Т-2, заробітна плата за період 1992-1997 року позивачу на підприємстві не нараховувалась.

Разом з тим, 23.11.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення №157 про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», посилаючись на те, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року, оскільки цей період не підтверджено первинними документами.

Також 23.11.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення №177 про утримання надміру виплачених сум пенсій, у зв`язку із наданням недостовірних відомостей для призначення пенсії. У рішенні зазначено, що відшкодування надміру виплачених сум пенсій буде проводитись у судовому порядку.

Пізніше, позивач звернувся 18.05.2022 року із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050013310 від 26.05.2022 року було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком та зазначено, що страховий стаж особи становить 10 років 03 місяців 04 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано наступні періоди:

періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 09.06.1982 року, оскільки трудова книжка починається з 41 сторінки та наявне необумовлене виправлення року народження яке не завірено належним чином, період роботи з 20.07.1979 року по 21.04.1980 року зазначено раніше ніж дата видачі трудової книжки, та період з 12.07.1982 року по 21.05.1986 року на посаді газоелектрозварника на підприємстві АТП-15124, у даті зарахування наявне необумовлене виправлення;

періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 01.09.1992 року на посаді електрозварника на підприємстві АТП-15130, оскільки печатка підприємства на першій сторінці трудової книжки не відповідає назві підприємства прийняття на роботу.

У рішенні зазначено, що для зарахування вище зазначених періодів роботи трудових книжок необхідно надати уточнюючі довідки із зазначенням дати народження та довідки про перейменування підприємств.

07.06.2022 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050013310 від 13.06.2022 року було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком та зазначено, що страховий стаж особи становить 28 років 01 місяць. За доданими документами до страхового стажу не зараховано наступний період:

період роботи з 20.07.1979 року по 21.04.1980 року, оскільки запис про роботу зазначено раніше ніж дата видачі трудової книжки НОМЕР_3 від 09.06.1982 року.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, позивач 16.08.2022 року повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності його заяву було передано на розгляд іншому територіальному управлінню пенсійного органу, з огляду на що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Терпопільській області №156050013310 від 23.08.2022 року було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком та зазначено, що страховий стаж особи становить 28 років 03 місяці 10 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано наступний період:

період роботи з 20.07.1979 року по 21.04.1980 року, оскільки запис згідно трудової книжки НОМЕР_3 дата заповнення 09.06.1982 року про прийняття на роботу здійснено із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями пенсійних органів, позивач оскаржив їх в судовому порядку в межах адміністративної справи №420/13871/22.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 року по справі №420/13871/22 було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050013310 від 26.05.2022 р.; №156050013310 від 13.06.2022 р.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №156050013310 від 23.08.2022 р.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 20.07.1979 р. по 21.04.1980 р. газоелектрозварником 3-го розряду у БМУ-2 треста Одесгражданжилстрой.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.05.2022 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 року по справі №420/13871/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 03.01.2023 року №156050013310 було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії на заміну рішення про відмову в призначенні пенсії №156050013310 від 26.05.2022 року.

Згідно вказаного рішення зараховано період роботи з 20.07.1979 року по 21.04.1980 року газоелектрозварником 3-го розряду у БМУ-2 треста Одесгражданжилстрой, але відмовлено у призначені пенсії, оскільки страховий стаж становить менше 29 років. Згідно вказаного рішення страховий стаж роботи складає 28 років 11 місяців 11 днів.

За твердженням позивача, вищевказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.01.2023 року, прийняте на заміну рішення про відмову №156050013310 від 26.05.2022 року, він не оскаржував та продовжив працювати, оскільки розмір страхового стажу, необхідний для призначення пенсії за віком, залишався невеликий.

Водночас, у березні 2024 року позивач дізнався про наявність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні йому пенсії за віком згідно закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 23.11.2020 року №157 та рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.11.2020 року №177 у зв`язку з тим, що на його адресу надійшов супровідний лист Комінтернівського районного суду Одеської області із позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ухвалою про відкриття провадження по справі №504/5238/23, де пенсійний орган просить суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 3 081,60 грн.

Вважаючи вищевказані рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні йому пенсії за віком згідно закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 23.11.2020 року №157 та рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.11.2020 року №177, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав в межах даної справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За ч.1 ст. 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.2 ст. 24 Закону №1058-ІV).

За ч.4 ст. 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно ч.1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За п.2 ч.2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.

Вищевказані норми корелюються з п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII), згідно якого на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.

Згідно ч.1 ст.44 Закону №1058-IV заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За ч.2 ст.45 Закону №1058-IV документи про призначення пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (ч.5 ст. 45 Закону №1058-IV).

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі Порядок № 22-1) (в редакції станом на 15.03.2019 року).

Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

За приписами пункту 2.1 Порядку №22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на

підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку №22-1).

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) (в редакції станом на 23.02.2019 року) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі (пункт 24).

Згідно п.23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

За п.24 Порядку №637 для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до трудового стажу на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками (п.25 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій, а також показання свідків. При цьому головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посадах, які відносяться до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162.

Судом встановлено, що посилаючись на п.2 ч.2 статті 114 Закону №1058-IV, 07.09.2020 року позивач (у віці 58 років) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою при призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. Вказаний факт сторонами по справі не заперечується. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050007381 від 09.09.2020 року позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах.

З цього приводу суд акцентує увагу на тому, що в матеріалах пенсійної справи позивача міститься лише протокол призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах з 07.09.2020 року, водночас примірника рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050007381 від 09.09.2020 року про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 07.09.2022 року, матеріали пенсійної справи не містять.

Крім того, доказів направлення позивачу примірника вищевказаного рішення №156050007381 від 09.09.2020 року або будь-яких інших доказів сповіщення позивача про призначення йому пенсії з 07.09.2020 року, представником пенсійного органу за час розгляду справи надано не було.

Разом з тим, спірним питанням в даній справі є виключно прийняття Головним управлінням Пенсійного органу України в Одеській області після призначення позивачу з 07.09.2020 року пенсії відповідних рішень про відмову у призначенні цієї пенсії та про утримання надміру виплачених сум пенсії.

Так, за твердженням представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV позивачу було призначено з урахуванням пільгового періоду роботи з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року у ТОВ Північтранс, який був відображений у пільговій довідці №16 від 24.01.2020 року, виданої ТОВ Північтранс.

Згідно п.1 ч.1 ст.49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

За ч.3 ст. 49 Закону №1058-IV у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи суд зазначає, що у пенсійного органу наявні повноваження щодо перевірки даних заявників у документах та відомостях перед призначенням пенсії та щодо прийняття рішень про перегляд підстав та розміру виплати вже призначеної пенсії у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії.

Як було встановлено судом вище, вже після призначення позивачу пенсії 07.09.2020 року пенсійний орган здійснив зустрічну перевірку достовірності та обґрунтованості відомостей, зазначених, зокрема, у довідці №16 від 24.01.2020 року, на підставі чого було видано акт №7393 від 28.09.2020 року, в якому було зазначено про неможливість підтвердження пільгового стажу роботи позивача у період з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року у ТОВ Північтранс роботи з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року, оскільки цей період не підтверджено первинними документами.

Враховуючи зазначене, 23.11.2020 року відповідач прийняв рішення №157 про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах, посилаючись на те, що період його роботи з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року у ТОВ Північтранс неможливо підтвердити наданими позивачем первинними документами.

Разом з тим, суд акцентує увагу на тому, що матеріали пенсійної справи позивача не містять доказів надіслання та отримання позивачем оскаржуваного рішення №157 від 23.11.2020 року про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах.

У той же час суд враховує й те, що звертаючись до пенсійного органу із заявами від 07.06.2022 року та 16.08.2022 року про призначення пенсії, позивач хоча і отримував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050013310 від 13.06.2022 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №156050013310 від 23.08.2022 року про відмову в призначенні йому пенсії, водночас згідно вищевказаних рішень пенсійний орган не визнавав період роботи позивача з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року у ТОВ Північтранс спірним та зараховував його до страхового стажу заявника. Також спірний період роботи з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року було зараховано у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050013310 від 03.01.2023 року, прийнятого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 року по справі №420/13871/22.

Також у вищевказаних рішеннях не було жодних посилань на неврахування спірного періоду роботи позивача у ТОВ Північтранс з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року через неможливість підтвердження відповідних даних згідно наданої довідки №16 від 24.01.2020 року, виданої ТОВ Північтранс.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, фактично оскаржуване рішення №157 від 23.11.2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що стосується неможливості врахування періоду роботи позивача з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року у ТОВ Північтранс суперечить тим відомостям, які покладені в основу прийняття останнього та чинного рішення Пенсійного фонду України в Одеській області №156050013310 від 03.01.2023 року, прийнятого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 року по справі №420/13871/22, оскільки період роботи позивача з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року у ТОВ Північтранс у страховий стаж позивача навпаки зарахований та не оспорюється пенсійним органом.

Доказів скасування або відміни рішення Пенсійного фонду України в Одеській області №156050013310 від 03.01.2023 року за час розгляду справи сторонами надано не було.

Отже, посилаючись на факт врахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області періоду роботи з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року у ТОВ Північтранс до страхового стажу позивача у рішенні №156050013310 від 03.01.2023 року, а також враховуючи той факт, що рішення пенсійного органу №156050013310 від 03.01.2023 року є чинним, суд приходить до висновку, що обставини, покладені в основу винесення оскаржуваного рішення Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області №157 від 23.11.2020 року наразі є такими, що суперечать обставинам, які були пізніше враховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області при розгляді питання про призначенню позивачу пенсії за віком.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №157 від 23.11.2020 року.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №177 від 23.11.2020 року, суд зауважує наступне.

Згідно ст.50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

Аналізуючи вищезазначене, у разі виявлення пенсійним органом недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких здійснюється виплата пенсії, після прийняття відповідного рішення про перегляд розміру пенсії для виплати або про припинення виплати пенсії взагалі, за наявності надміру виплачених сум пенсій вищевказані суми можуть бути повернуті пенсіонером або добровільно, або в порядку примусового стягнення на підставі рішень територіальних органів пенсійного органу, або в судовому порядку.

Як було встановлено судом вище, внаслідок прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення №157 від 23.11.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком, 23.11.2020 року було також винесено рішення №177 про утримання надміру виплачених сум пенсійних виплат за період з 07.09.2020 року по 30.10.2020 року у розмірі переплати 3 081,60 грн.

Суд акцентує увагу на тому, що у матеріалах пенсійної справи позивача відсутні докази сповіщення позивача про винесення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення №177 від 23.11.2020 року про утримання надміру виплачених сум пенсійних виплат, що, у разі доведення факту надання страхувальником недостовірних відомостей під час виготовлення довідки №16 від 24.01.2020 року, фактично позбавило позивача права в добровільному порядку повернути надміру виплачені суми пенсії.

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за час розгляду справи зазначило, що за період з 07.09.2020 року по 30.10.2020 року позивачу була нарахована та виплачена пенсія у розмірі 3 081,60 грн., водночас жодних доказів на підтвердження зазначеної інформації до суду пенсійним органом не надано ні в матеріалах пенсійної справи, ні у відзиві. Також представником відповідача не спростовані твердження позивача, що він не отримував вищевказані пенсійні виплати у спірний період.

Враховуючи той факт, що судом дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення №157 від 23.11.2020 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, а також посилаючись на відсутність будь-яких доказів виплати позивачу пенсії у розмірі 3 081,60 грн. за період з 07.09.2020 року по 30.10.2020 року, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №17 від 23.11.2020 року про утримання надміру виплачених сум пенсійних виплат.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати йому пенсію за віком з моменту прийняття рішення суду та довічно, суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вже зазначалось судом вище, п.1.1 Порядком №22-1 (у редакції, чинній на момент звернення до суду з даним позовом) передбачено, що заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Згідно п.1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлений необхідний перелік документів, що надається заявником до заяви про призначення пенсії.

Відповідно до п.3.2 Порядку №22-1 у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії посадова особа підприємства, установи, організації оформляє всі необхідні документи і направляє їх до органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням підприємства, установи, організації або передає документи працівнику для їх подачі до органу, що призначає пенсію, самостійно.

Згідно п.4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

За п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви (п.4.3 Порядку №22-1).

Аналізуючи вищезазначені приписи Порядку №22-1 суд зазначає, що для розгляду питання про призначення пенсії позивачу пенсії передує його окреме звернення до територіального управління Пенсійного фонду України з відповідною заявою про призначення йому пенсії за віком та пакетом необхідних документів.

Факт визнання протиправним та нечинним рішення №157 від 23.11.2020 року, в якому пенсійним органом не було зарахованого до страхового стажу період роботи позивача з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року у ТОВ Північтранс, не свідчить про необхідність окремого врахування цього періоду до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки, згідно чинного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050013310 від 03.01.2023 року, період роботи позивача з 01.09.1992 року по 05.11.1997 року у ТОВ Північтранс не оспорюється та наразі зарахований до страхового стажу позивача.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази звернення позивачем до пенсійного органу з відповідною заявою про призначення йому пенсії за віком після винесення останнього рішення Пенсійного фонду України в Одеській області №156050013310 від 03.01.2023 року, яке наразі є чинним та позивачем у справі №420/8132/24 не оскаржується, вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати йому пенсію за віком, на думку суду, є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки позивач з нової заявою про призначення йому пенсії до відповідача не звертався, та докази порушення прав позивача в цій частині наразі у суду відсутні.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1 937,60 грн., що підтверджується квитанціями про сплату судового збору.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1 937,60 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №157 від 23.11.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №177 від 23.11.2020 року.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 937,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький