Рішення № 120692325, 30.07.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

30 липня 2024 рокусправа № 380/14369/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (далі відповідач-2), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 12.06.2024 №133950014587;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 , (ІПН НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад, і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту "а" статті 13 Закону "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ з 05.06.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що після досягнення 45-ти річного віку та маючи необхідний стаж, 05.06.2024 звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

Рішенням відповідача-2 №133950014587 від 12.06.2024 їй відмовлено у призначенні пільгової пенсії за віком з тих підстав, що вона не досягла віку, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме 50 років. Зазначає, що відповідачем-2 не враховано п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким визначено необхідність застосування ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII. Вважає рішення відповідача-2 протиправним і таким, що порушує її право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Для відновлення порушеного права звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою від 11.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

23.07.2024 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, з таких підстав. Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 2 ст. 114 розділу XIV-1 Закону № 1058 (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах (05.06.2024) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягла 46 років. Страховий стаж позивачки становив 40 років 06 місяців 28 днів (в тому числі додаткові роки за списком № 1 - 18 років). Пільговий стаж за Списком № 1 заявниці становить 18 років 08 місяці 18 днів. Враховуючи вимоги п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам після досягнення 50 років. На підставі викладеного, питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 може розглядатись після досягнення нею 50 років, за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. Станом 05.06.2024 право на пенсію за віком на пільгових умовах у позивачки відсутнє. Зазначає, що посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020 і положення Закону № 1788 є безпідставними, оскільки у рішенні Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 розглядалося питання щодо законності підвищення пенсійного віку для категорій працівників, що визначені у ст. 13 Закону № 1788, натомість в цьому випадку питання стосується віку, необхідного для отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах за віком за приписами ст. 114 Закону № 1058. Наголошує, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1- р/2020 на спірні правовідносини не впливає, так як норми п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на час розгляду заяви позивача є чинними (не визнані неконституційними та не скасовані). Вважає, що дії органів Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії є правомірними, та такими, що відповідають чинному законодавству України.

Відповідач-2 по суті заявлених вимог не висловився, відзиву на позовну заяву не подав, заяв чи клопотань процесуального характеру суду не надсилав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , після досягнення 45-річного віку, звернулася 05.06.2024 до відповідача-1 із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих позивачем документів, відповідач-2 прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.06.2024 №133950014587 (далі - рішення від 12.06.2024 №133950014587), оскільки позивач не досягла передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку. В рішенні зазначено, що загальний страховий стаж складає 40 років 6 місяців 28 днів, пільговий стаж за Списком №1 складає 18 років 8 місяців 18 днів, який враховано за виключенням відпусток без збереження заробітної плати, перерв в атестаціях робочого місця та з урахуванням сплати внесків згідно даних персоніфікованого обліку.

Вважаючи рішення відповідача-2 від 12.06.2024 №133950014587 протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Пунктом «а» ст. 13 Закону №1788-XII у редакції, чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015, було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Пунктом «а» ст. 13 Закону №1788-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тобто, Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема жінкам з 45 років до 50 років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 (далі Закон - №2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Законом №2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 р. XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б» - «г» ст. 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б» - «г» ст. 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Таким чином, рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (п. 2 резолютивної частини рішення).

Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ, з урахуванням рішення №1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, між нормами Закону №1788-ХІІ, з урахуванням рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, існувала колізія.

Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та відповідачами не заперечується наявність у позивача на час звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії достатнього пільгового стажу для призначення пенсії за Списком №1, право на яке позивач набула відповідно до Закону №1788-ХІІ, з урахуванням рішення №1-р/2020 при досягненні 45 річного віку.

Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про необґрунтованість висновку відповідачів про недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку, який призвів до прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №133950014587 від 12.06.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем-2 не виконано вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність оскарженого рішення.

Доводи відповідача-1 про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що рішення відповідача-2 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком №133950014587 від 12.06.2024, не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям правомірності та порушує право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому таке рішення потрібно визнати протиправним, задовольнивши першу позовну вимогу.

Друга позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги і також підлягає до задоволення шляхом зобов`язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Стосовно дати, з якої потрібно призначити пенсію, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України 25.11.2005 № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Позивачу виповнилось 45 років 13.05.2023, а звернулась за призначенням пенсії 05.06.2024, тобто після виникнення права на пенсію, тож у позивача право на призначення пенсії виникло з дати звернення до пенсійних органів, з 05.06.2024.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов потрібно задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів порівну понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211 грн 20 к.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №133950014587 від 12.06.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад, і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ з 05.06.2024.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 605,60 гривень (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 605,60 гривень (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16).

Повне рішення суду складено 30.07.2024.

Суддя Кондратюк Юлія Степанівна