Рішення № 120692295, 29.07.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року

справа №380/9508/24

провадження № П/380/9626/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Виговського, 34; ЄДРПОУ: 26094903), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 боргу по державній допомозі для проживання внутрішньо переміщених осіб, починаючи з червня 2022 року по листопад 2023 року;

зобов`язати Залізничний відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити всі необхідні дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 боргу по державній допомозі для проживання внутрішньо переміщених осіб, починаючи з червня 2022 року по листопад 2023 року включно в розмірі 33 000 грн;

зобов`язати Залізничний відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою та отримує щомісячну фінансову допомогу на проживання починаючи з квітня 2022 року. У квітні 2022 року позивач оформив у Личаківському відділі соціальною захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики населення Львівської міської ради допомогу ВПО для його доньки в розмірі 3000 грн щомісяця. При оформленні допомоги на доньку, позивач вказував свої банківські реквізити, на які повинні надходити кошти. При цьому, на самого себе у Личаківському відділі соціального захисту допомогу для ВПО позивач не оформлював. У серпні 2022 року позивач отримав у Франківському ВСЗ УСЗ ДГП Львівської міської ради довідку ВПО № 1330-7001441828 і оформив допомогу ВПО за своїм місцем проживання. У січні 2024 року позивач оформив у Залізничному ВСЗ УСЗ ДГП Львівської міської ради допомогу ВПО за новим місцем проживання. Однак, з часу отримання довідки ВПО № 1330-7001441828 (у Франківському ВСЗ УСЗ ДГП Львівської МР) позивач жодного разу не отримував фінансової допомоги від держави для ВПО, яка повинна була надходити в розмірі 2000 грн. щомісяця до грудня 2023 року. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати допомоги для проживання з червня 2022 року по листопад 2023 року позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 07.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову. Залучено третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Личаківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Левицького, 87; ЄДРПОУ: 26180956), Державне підприємство «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» (адреса місцезнаходження: 03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 7; ЄДРПОУ: 03562649).

Відповідач 22.05.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що Залізничним відділом соціального захисту здійснено всі дії, передбачені Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (в редакції чинній на момент призначення допомоги), тобто прийнято рішення про призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 та нараховано і призначено фінансову допомогу від держави для ВПО. Однак, на даний час особова справа ОСОБА_1 у програмі ЄІССС закрита, оскільки його дружина ОСОБА_2 28.03.2024 звернулась до Залізничного відділу соціального захисту як уповноважена особа сім`ї у складі трьох осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , а отже, технічно неможливо здійснити перерахунок допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік від 17.01.2024 №1306-5003093756.

Позивач оформив у м. Львові (Личаківському відділі соціальною захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики населення Львівської міської ради) допомогу ВПО для його доньки - ОСОБА_3 в розмірі 3000 грн щомісяця.

У серпні 2022 року позивач отримав у Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту соціальної політики Львівської міської ради довідку ВПО № 1330-7001441828 і оформив допомогу ВПО за своїм місцем проживання - АДРЕСА_2 .

26.10.2022 Франківським відділом соціального захисту прийнято рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 на період з 01.06.2022 по 31.12.2022 у розмірі 2000,00 грн щомісячно.

З часу отримання довідки ВПО №1330-7001441828 у Франківському відділі соціального захисту позивач жодного разу не отримував фінансової допомоги від держави для ВПО, яка повинна була надходити в розмірі 2000 грн. щомісяця.

Вважаючи протиправною бездіяльність Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту соціальної політики Львівської міської ради щодо невиплати йому допомоги для проживання внутрішньо переміщених осіб, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 у справі №380/51/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту соціальної політики Львівської міської ради, Державного підприємства інформаційно-обчислювального центру Міністерства соціальної політики України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.

У вказаній справі №380/51/23 суд встановив, що у червні 2022 року при перевірці позивача на наявність подвійної реєстрації заяв на призначення допомоги, Ужгородська міська рада припинила нарахування допомоги з червня 2022 року, у зв`язку з інформацією про «двійника» у Личаківському районі Львівської області, про що ОСОБА_1 було повідомлено листом від 05.09.2022 № 167/03-23. Також позивач отримує аналогічну допомогу на дитину, ОСОБА_3 у Личаківському відділі соціального захисту. При оформленні допомоги ОСОБА_1 вказав свої банківські реквізити згідно свого ідентифікаційного коду. В особовій справі позивача та його малолітньої дитини зазначено однакові ПІБ, РНОКПП та розрахунковий рахунок одержувача допомоги. Програмне забезпечення, яке використовується органами Управління соціального захисту населення, не дозволяє провести нарахування та виплату допомоги за двома різними фактичними місцями проживання. Таким чином, для того, щоб у органу Управління соціального захисту населення була технічна можливість призначити та виплатити позивачу допомогу як внутрішньо переміщеній особі, так і законному представнику малолітньої дитини, позивач повинен стояти на обліку в одному органі Управління соціального захисту населення разом із своєю малолітньою дитиною. Крім того, не існує технічної можливості здійснити одночасну виплату допомоги позивачу у Франківському відділі соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту соціальної політики Львівської міської ради та у Личаківському відділі соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

17.01.2024 позивач оформив у Залізничному відділі соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради допомогу ВПО за зміненим місцем проживання: АДРЕСА_3 .

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 20.03.2024 та від 05.04.2024, у якій просив нарахувати і виплатити недоотриману допомогу для проживання внутрішньо переміщених осіб, за період починаючи з червня 2022 року по листопад 2023 року.

Листом від 22.04.2024 №260306-вих-56330 відповідач повідомив позивача, що для підтвердження правильності прийняття рішення Залізничним відділом соціального захисту було скеровано запити щодо перебування на обліку та отримання допомоги на позивача та дитину за попереднім місцем перебування на обліку, як одержувачів допомоги на проживання за період перебування на обліку, як ВПО, зокрема, у Личаківському відділі соціального захисту. Дана інформація була необхідна для прийняття рішення щодо виплати позивачу та дитині допомоги на проживання, починаючи з січня 2024 року. У відповідь на запит Личаківський відділ соціального захисту листом від 11.03.2024, повідомив про проведену виплату на дитину по 31.01.2024 у розмірі 3000 грн. Кошти призначеної допомоги нараховані за січень - березень 2024 року, з врахуванням виплаченої допомоги на дитину, та профінансовані Мінсоцполітики у березні 2024 року. Зазначено, що 28 березня 2024 року дружина ОСОБА_2 звернулася до Залізничного відділу соціального захисту з заявою, як уповноважений представник сім`ї, про призначення допомоги на проживання. До заяви долучено надану позивачем згоду від 28.03.2024 на виплату грошової допомоги як уповноваженому представнику сім`ї. На підставі поданої ОСОБА_2 заяви, Залізничний відділ соціального захисту призначив уповноваженому представнику сім`ї допомогу 01.03.2024 у розмірі 8000 грн, а саме: позивачу, як особі з інвалідністю у розмірі - 3000 грн, дружині ОСОБА_2 - 2000 грн та дитині ОСОБА_3 - 3000 грн, щомісячно. Повідомлено, що кошти призначеної допомоги нараховані за березень - квітень 2024 року включені в списки на виплату у квітні 2024 року для фінансування Мінсоцполітики та будуть перераховані на рахунок, зазначений в заяві при поступленні фінансування. Разом з тим, вирішити питання неотриманих виплат за період перебування на обліку, як ВПО не у Залізничному відділі соціального захисту немає технічної можливості. Залізничним відділом соціального захисту надіслано електронний лист на Портал підтримки ДП ЮЦ - ДП "Інформаційно-обчислювальний центр Мінсоцполітики України" щодо можливості вирішення цього питання.

Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон № 1706-VII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини першої та другої статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII, внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі - Постанова №505).

Пунктом 2 Порядку №505 було визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №332 від 20.03.2022 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок №332)

Пунктом 2 Порядку №332 (в редакції від 27.03.2022, чинної на момент подання позивачем заяви від 30.03.2022) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 14 квітня 2022 року, надається починаючи з березня 2022 року.

З аналізу зазначених норм, суд зазначає, що допомога надається, зокрема, особам, які перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р, або були облікованими до 24 лютого 2022 р. на території, включеній у розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», за умови надання відповідної заяви.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 року № 923 пункт 6 Порядку №322 доповнено абзацами такого змісту:

Допомога призначається органом соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дати надходження заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

У разі коли внутрішньо переміщена особа змінювала своє місце обліку та не отримала допомогу, на яку вона мала право, допомога призначається за останнім місцем обліку.

У разі коли внутрішньо переміщена особа подала заяву відповідно до абзацу першого цього пункту до 30 квітня 2022 р. та не отримала допомогу, допомога надається за період, коли така особа мала право на допомогу на підставі сформованого Мінцифрою відповідного переліку внутрішньо переміщених осіб, що подається Мінсоцполітики, або внутрішньо переміщена особа має право звернутися особисто чи поштою до органу соціального захисту населення із заявою за формою згідно з додатком 1.

Для отримання допомоги така особа додатково подає інформацію, збережену на носіях, що підтверджує факт подання через Портал Дія заяви у строк, визначений абзацом п`ятим пункту 3 цього Порядку. Заяву за формою згідно з додатком 1 із підтвердженою інформацією особа може подати до 1 жовтня 2022 року.

Перелік, сформований Мінцифри, має містити прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) заявника; реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); серію та/або номер паспорта громадянина України; відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, звідки перемістилася особа; реквізити свідоцтва про народження (за наявності); інші відомості про неповнолітніх дітей, які перемістилися разом із внутрішньо переміщеною особою (за наявності); номер телефону (за наявності) та електронну адресу (за наявності).

Як встановлено судом, позивач вперше звернувся до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту соціальної політики Львівської міської ради про отримання довідки ВПО № 1330-7001441828 і оформив допомогу ВПО за своїм місцем проживання - АДРЕСА_2 . При цьому, з часу отримання довідки ВПО №1330-7001441828 позивач жодного разу не отримував фінансової допомоги від держави для ВПО, яка повинна була надходити в розмірі 2000 грн. щомісяця. Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, Франківським відділом соціального захисту прийнято рішення про призначення позивачу допомоги внутрішньо переміщеним особам позивачу та нараховано зазначену допомогу у розмірі 2000,00 грн щомісячно починаючи з 01.06.2022.

Проте, вказана допомога позивачу не виплачувалась у зв`язку з отриманням аналогічної допомоги на дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Личаківському відділі соціального захисту. При цьому, не існувало технічної можливості здійснити одночасну виплату допомоги позивачу у Франківському відділі соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту соціальної політики Львівської міської ради та у Личаківському відділі соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

З 17.01.2024 позивач, як внутрішньо переміщена особа з м. Херсон, перебуває на обліку у Залізничному відділу соціального захисту, за адресою проживання: АДРЕСА_3 . Залізничним відділом соціального захисту було призначено допомогу внутрішньо переміщеним особам з 01.01.2024 у розмірі 3000,00 грн щомісячно.

При цьому, пунктом 6 Порядку №322 передбачено, що у разі коли внутрішньо переміщена особа змінювала своє місце обліку та не отримала допомогу, на яку вона мала право, допомога призначається за останнім місцем обліку.

Отже, позивачу при останньому призначенні виплати позивачу допомоги ВПО повинна була бути виплачена недоотримана допомога, на яку останній мав право.

Відповідач покликається на технічну неможливість виплати позивачу допомоги ВПО у зв`язку із тим, що особова справа ОСОБА_1 у програмі ЄІССС закрита. При цьому відповідач не заперечує сам факт нарахування позивачу допомоги ВПО за період з червня 2022 року по листопад 2023 року.

Суд вважає, що зазначена підстава не може бути причиною для відмови позивачу у виплаті допомоги як внутрішньо переміщеній особі, оскільки позивач не може відповідати за неможливість реалізації відповідачем як суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків щодо виплата позивачу коштів, які він має право отримувати згідно із законом.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція), застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Загальною Декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до пункту 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року (заява № 63134/00) поняття власності, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права, і, таким чином, як власність в цілях вказаного положення.

Відповідно до пункту 23 цього рішення в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Відтак суд зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на технічну неможливість як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

З огляду на вищевикладені висновки Європейського суду з прав людини, предмет позову та встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що пред`явлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради виплатити позивачу недоотриману державну допомогу для проживання внутрішньо переміщених осіб, починаючи з червня 2022 року по листопад 2023 року.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 боргу по державній допомозі для проживання внутрішньо переміщених осіб, починаючи з червня 2022 року по листопад 2023 року, то така задоволенню не підлягає, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, у порядку та у спосіб, визначені законом, оскільки не наділений повноваженнями на виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до п. 27 Порядку №332 (у редакції чинній на момент призначення допомоги Залізничним відділом соціального захисту). Нарахування, виплата і фінансування допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2022 здійснюється на центральному рівні за допомогою Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС) без участі районних відділів соціального захисту.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю, суд виходить з такого.

Положеннями статті 382 КАС Українив становлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили згідно з ст. 370 КАС України, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Даною нормою встановлено, що законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному відновленню на вимогу уповноважених осіб.

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що просить позивач, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 КАС України).

Позивачем не доведено, що загальний порядок виконання судового рішення у цій справі не дасть очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

Оскільки позивач не навів обґрунтувань та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Залізничний відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Виговського, 34; ЄДРПОУ: 26094903) виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) недоотриману допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з червня 2022 року по листопад 2023 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Виговського, 34; ЄДРПОУ: 26094903) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

В решті частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.