Рішення № 120691308, 29.07.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року Справа № 280/5118/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі відповідач, УДМС в Запорізькій області), у якій вона просить суд:

- задовольнити позовні вимоги та зобов`язати відповідача розробити та видати на ім`я позивача паспорт-книжечку зразка 1994 р. в зв`язку з закінченням строку дії ID-картки, на підставі пошкодження та непридатності для використання;

- заборонити (вчинити певні дії) відповідача збір біометрії тіла, або обробку цифровізаційними системами, що оцифровують та біометризують людину;

- зобов`язати відповідача на підставі постанови КМУ від 26 листопада 2014 р. № 669 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 628) знищити та видалити будь-яку біометричну інформацію про себе, відповідно до пункту 9 надати акт про знищення та видалення біометрії про себе з усіх існуючих реєстрів (згідно наказу МВС від 25.03.2015 № 323, зареєстровано Мінюстом від 10 квітня 2015 р. за № 403/26848);

- наголосити в мотиваційній частині, що форма паспорта повинна чітко відповідати опису в Законі, затвердженому Постановою Верховної Ради України 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ про його оформлення та вказаного додатку. Також наголосити, що типографія (тобто центр який займається розробкою та другом документу) обов`язково врахував чітку невідповідність форми паспорта до Закону № 2503-ХІІ, оскільки вже за багато років потрібно виправити 5 помилок при розробці паспорта-книжки відповідно до Постанови КМУ про Український Правопис № 437 від 22 травня 2019 р. та Закону про Паспорт України № 2503-ХІІ;

- стягнути на користь позивача судовій збір з відповідача в розмірі 1212,00 грн та правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн;

- наголосити та вказати, що за чітким, фактичним рішенням Верховного Суду справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), що посилатися ДМСУ на постанову КМУ від 25.03.2015 року № 302, є неприпустимим й незаконним, оскільки в Наказі МВС № 456 відсутні законодавчі норми, які б змушували постійно мати рішення суду для отримання певного документу;

- розгляд справи провести без особистої присутності, за спрощеним провадженням.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із закінченням строку дії паспорта громадянина України у формі ID-картки позивач звернулася до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області із заявою про оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки відповідно до положень Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина для виїзду громадянина України за кордон». За результатами розгляду цієї заяви відповідач надав відповідь про відмову у задоволенні такої, яку позивач вважає протиправною, посилаючись на відсутність на це правових підстав.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

26.06.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№29882), у якому зазначено, що УДМС у Запорізькій області не наділений повноваженнями щодо розробки паспортів, будь-якого зразка. Крім того, УДМС у Запорізькій області не здійснює оформлення та видачу паспортів у формі книжечки зразка 1994 року, оскільки такі повноваження мають територіальні підрозділи ДМС за місцем реєстрації/мешкання особи. Зауважує, що 21.03.2024 на адресу УДМС у Запорізькій області надійшло звернення позивача з вимогою щодо виготовлення паспорта книжечки. Особисто ОСОБА_1 до УДМС у Запорізькій області та його територіальних органів не зверталась. Тобто, оформлення документів, що посвідчують особу, передбачає особисте звернення за адміністративною послугою. Подана заява, за суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, до заяви не долучено законодавчо встановлених документів, що є передумовою для розгляду питання щодо видачі паспорта громадянина України. Зазначає, що 16.01.2020 за допомогою засобів ЄДДР оформлено паспорт громадянина України у формі картки № НОМЕР_1 строк дії до 05.02.2024; при оформленні заяви-анкети надана згода на внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації та відцифрованих відбитків пальців рук. Звертає увагу, що Положення №2503ХІІ не містить підстав для обміну паспорта, у зв`язку з закінчення строку дії. Також висловлює заперечення щодо застосування висновків ВП ВС, викладених у постанові від 19.09.2018 у зразковій адміністративній справі № 806/3265/17. Наголошує, що УДМС та його територіальні підрозділи є користувачами Єдиного державного демографічного реєстру, але не розпорядниками, відповідно вимоги у цій частині не відповідають повноваженням відповідача по справі. Водночас позивачем не зазначено жодного факту щодо порушень з боку відповідача при обробці її персональних даних, або ж недостовірності інформації. З огляду на викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

26.06.2024 судом також отримано клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№29887), обґрунтоване тим, що доданою до позовної заяви платіжною інструкцією не підтверджується реальність здійснення відповідних витрат на правничу допомогу позивачем. Виходячи з того, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, представник відповідача вважає, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, не потребує значного часу та зусиль, через що можна дійти висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, не підлягає задоволенню.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 07.06.2024 суд відкрив провадження у цій справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України у формі ID-картки від 05.02.2020 № НОМЕР_1 терміном дії до 05.02.2024 з присвоєнням УНЗР 20031221-06906, внесенням відцифрованого образу обличчя та відбитків пальців рук, внесенням відцифрованого підпису за особистою згодою ОСОБА_1 , яка 16.01.2020 просила внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про неї у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України (первинне оформлення), що підтверджується заявою-анкетою № 4382169 від 16.01.2020.

На адресу УДМС у Запорізькій області надійшло звернення від особи, що підписалась, як жива ОСОБА_2 , з вимогою: знищити усі персональні дані, які знаходяться у Єдиному державному демографічному реєстрі, у тому числі УНЗР; поінформувати про вчинені дії щодо знищення персональних даних, про що скласти акт про видалення та знищення персональних даних; обміняти оформлену на її ім`я непридатну для використання ID-картку на підставі закінчення строку її дії - на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року; провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття Людиною громадянства України без використання любого цифрового ідентифікатора особи, без внесення інформації про них до ЄДР або (ЄДДР), УНЗР чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних; заборонити використовувати будь-які персональні дані, оцифрування та збір біометричних даних та ін.; запросити усі відомості з усіх реєстрів, баз даних, яким була передана інформація про неї, та зобов`язати негайно видалити, знищити та ніколи не використовувати персональні дані, надати звітність про вказані дії.

Листом Управління ДМС у Запорізькій області від 19.02.2024 № К-5/6/2301-24/2301.2.3/29-24 роз`яснено, що заявниця 16.01.2020 звернулася до Вільнянського відділу УДМС у Запорізькій області із заявою-анкетою для внесення інформації до Єдиного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України вперше. 18.02.2020 паспорт громадянина України № НОМЕР_1 строком дії до 05.02.2024 отримано. Заявниця добровільно звернулася за оформленням паспорту громадянина України, підтвердження про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних відсутні. Звернено увагу, що Положення № 2503-ХІІ не містить підстав для обміну паспорта як закінчення строку дії. Обмін, у зв`язку із закінченням строку дії паспорта, регламентується лише Порядком № 302. Обсяг внесення даних, у разі здійснення обміну паспорта у формі картки, буде відповідати обсягу, який вже міститься у Реєстрі. Стосовно видалення даних з Єдиного державного демографічного реєстру зазначено, що Закон № 5492-VI не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус, із застосуванням засобів Реєстру. Зважаючи на те, що інформація про персональні дані були отримані за особистим зверненням і без порушень вимог Закону № 2297 та Закону № 5492 та є достовірною, підстав для видалення УНЗР, а також даних відсутні. Діяльність Вільнянського відділу УДМС у Запорізькій області не припинялась. Щодо заповнення документів, що посвідчують особу, на які посилається заявниця, зазначено, що зауваження стосовно можливості самостійного заповнення паспорта, внесення запису імені в іншому порядку, ніж передбачено вимогами, оформлення на бланку без перфорації серії та номеру сторінок паспорта, та інше, не можуть бути задоволені, оскільки таке оформлення документа не буде відповідати способу та порядку, встановленого законом.

Не погоджуючись з такою відмовою в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, позивач звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно з пунктом 2 Положення ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За підпунктом 10 пункту 4 зазначеного Положення ДМС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює оформлення, обмін і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, пересилає, визнає недійсними, вилучає та знищує такі документи в передбачених законодавством випадках.

Згідно з пунктом 7 Положення ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Аналогічні приписи містить Положення про Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, затверджене наказом Державної міграційної служби України від 18.07.2011 № 28, долучене відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Так, у відповідності до підпункту 31 пункту 4 Положення про УДМС у Запорізькій області останнє відповідно до покладених до нього завдань оформлює, видає, обмінює, пересилає, вилучає (у тому числі тимчасово), повертає державі, визнає недійсними, знищує документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Територіальні підрозділи є структурними підрозділами УДМС (пункт 8 Положення про УДМС у Запорізькій області).

Відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті Державної міграційної служби України (за посиланням: https://dmsu.gov.ua/zaporizhzhia/pidrozdily.html) Вільнянський відділ є територіальним підрозділом (код 2326) Управління ДМС у Запорізькій області. За пошуком коду 2326 (за посиланням: https://dmsu.gov.ua/services/code.html) міститься інформація про Вільнянський відділ Управління ДМС у Запорізькій області, що на момент розгляду справи не відповідає інформації, зазначеній у додатку 2 вимоги ОСОБА_1 на виготовлення паспорта книжечки, розглянутої відповідачем.

Щодо посилань відповідача про її звернення до неналежного органу влади, оскільки УДМС у Запорізькій області не здійснює оформлення та видачу паспортів у формі книжечки зразка 1994 року, а такі повноваження мають територіальні підрозділи ДМС за місцем реєстрації/мешкання особи, суд відхиляє такі, зважаючи на таке.

У вимозі ОСОБА_1 адресатом зазначено «Державна Міграційна Служба України Управління ДМС у Запорізькій області, та Вільнянський районний сектор ДМС Адрес: м. Вільнянськ., вул. Бочарова, 17». А також по тексту вимоги вказано, що на сьогодні Вільнянський районний сектор ДМС № 2326 не працює та зачинений, тому відсутня інформація, до якого підрозділу або відділу їй потрібно звернутися, щоб отримати належну відповідь на звернення. Звідси, просила перенаправити його за належністю відповідно до Закону про «Звернення громадян».

Так, відповідно до приписів статті 7 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Суд зазначає, що за обставинами справи УДМС у Запорізькій області не передавало за належністю вимогу ОСОБА_1 на виготовлення паспорта книжечки до Вільнянського відділу та не повертало позивачу, натомість вирішило самостійно розглянути порушені позивачем у вимозі питання. Крім того, слід відмітити, що жодних зауважень щодо неналежної форми звернення або неналежного суб`єкта владних повноважень у листі Управління ДМС у Запорізькій області від 19.02.2024 № К-5/6/2301-24/2301.2.3/29-24 зазначено не було.

Водночас суд звертає увагу і на той факт, що по тексту вимоги (звернення позивача) зазначено про звернення ОСОБА_1 до Вільнянського районного сектору ДМС № 2326 щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року. Позивач вказує, що їй було відмовлено з огляду на відсутність правових підстав. Проте докази такого звернення та відмови у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Згідно із пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі Положення 2503-XII), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

За приписами частини першої статті 13 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI) одним з документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення є паспорт громадянина України.

Частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Отже, вказаним Законом передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки. Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Частиною сьомою статті 16 Закону України № 5492-VI встановлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Оформлення та видача паспорта регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Обмін паспорта здійснюється у разі закінчення строку дії паспорта (підпункт 4 пункт 6 Порядку № 302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 у справі №820/3327/16, від 29.11.2019 у справі №260/1414/18, від 10.12.2020 у справі №240/575/20, від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.

Суд зауважує, що передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є особисте звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою встановленого зразка, з долученням відповідного переліку документів.

Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом МВС України від 06.09.2019 №456, передбачає процедуру оформлення паспорта вперше, обмін паспорта, видачу паспортів замість утрачених або викрадених, вилучення, зберігання і знищення паспортів.

За пунктами 3, 5, 7, 8, 10 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України: особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за місцем звернення. Заяву заповнює особисто заявник від руки розбірливим почерком без скорочень та виправлень та власним підписом підтверджує правильність внесених до неї відомостей, а також надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних». Після заповнення заявником заяви працівник територіального підрозділу ДМС перевіряє правильність заповнення заяви та її відповідність наданим документам, про що вчиняє відповідний запис у графі 9 заяви.

Оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України, паспорта, що підлягає обміну (у разі обміну паспорта), документів, що підтверджують сплату державного мита, рішення суду) повертаються заявнику після прийняття заяви, їх копії, завірені працівником територіального підрозділу ДМС, долучаються до заяви.

Пунктами 1, 2 розділу IV Тимчасового порядку № 456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі:1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

У разі обміну паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.

Дослідивши подану позивачем вимогу на виготовлення паспорта книжечки, судом встановлено, що позивач звернулася до органу міграційної служби із заявою довільної форми стосовно вирішення питання про оформлення паспорта у формі книжечки, у зв`язку з закінченням строку дії паспорта у вигляді картки. Листом від 19.02.2024 № К-5/6/2301-24/2301.2.3/29-24 позивачу надано відповідь, якою позивачу повідомлено правове регулювання порядку обміну паспорта громадянина України. Водночас за змістом заяви (вимоги) не встановлено надання визначеного Положенням №2503-XII та Тимчасовим порядком № 456 переліку документів.

Отже, судом не встановлено дотримання позивачем процедури звернення за паспортом та надання нею переліку необхідних документів.

Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.02.2024 у справі № 280/5678/22.

Судом встановлено, що звернення до відповідача з проханням видати паспорт у формі книжечки було відображено у заяві («вимога на виготовлення паспорта книжечки»), датованій 22.01.2024 (вх.№К-5/6/2301-24 від 23.01.2024), однак сам лише факт наявності такої заяви не може свідчити про те, що остання відповідає передбаченій законодавством формі.

При цьому, суд вважає, що розгляд поданої позивачем заяви (вимоги) відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з роз`ясненням законодавчо визначеного порядку обміну паспорта, знищення даних в Єдиному державному демографічному реєстрі та оформлення паспорта не є порушенням прав останньої з боку відповідача.

Сама по собі незгода позивача зі змістом відповіді не спростовує тієї обставини, що звернення розглянуто в установленому законом порядку та не може бути підставою для задоволення позовних вимог про зобов`язання видати паспорт у формі книжечки, навіть у разі наявності в неї такого права, оскільки останньою не дотримано процедури звернення за паспортом та не надано повного переліку необхідних для цього документів (докази протилежного відсутні).

Крім порушення порядку звернення за паспортом, відповідачем було висловлено низку доводів щодо відсутності правових підстав для обміну паспорта позивача у вигляді ID-картки, строк дії якого закінчився, на паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, з приводу чого суд зазначає наступне.

Щодо посилань позивача у позовній заяві на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду визначено наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503.

Згідно із частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Передусім слід зауважити на відсутності відмови територіального органу ДМС України у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ. Крім того, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт в альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

Водночас спірні правовідносини у цій адміністративній справі виникли не у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, оскільки судом під час розгляду справи встановлено, що позивач під час оформлення на її ім`я паспорту громадянина України у формі ID-картки, надала згоду на обробку її персональних даних. Так, судом встановлено, що позивач, звертаючись у минулому із первинним оформленням паспорта громадянина України, вже надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформовано.

Таким чином, вказана адміністративна справа не має ознак зразкової справи №806/3265/17, а тому у суду відсутні підстави для застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.

У контексті встановлених обставин заслуговують на увагу також доводи відповідача про те, що у разі оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, позивач вправі відмовитись від внесення відцифрованих відбитків пальців рук, а тому обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться у Реєстрі.

Так, відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 7 Закону № 5492-VI відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України) здійснюються за згодою особи.

Доказів того, що позивач не мала наміру оформлювати паспорт у формі пластикової картки типу ID-картки, матеріали справи не містять. Тобто, матеріалами справи не спростовано, що під час оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки позивач надала згоду на обробку її персональних даних.

З огляду на наведене, суд вважає безпідставними посилання позивача на його небажання надати згоду на обробку персональних даних та бажання отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, як на правомірну підставу його відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки при обміні вже виданого йому раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв`язку з його непридатністю для користування (закінчення строку дії), оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

Отже, суд дійшов висновку, що використання позивачем паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, оформленого внаслідок волевиявлення останнього, тобто позивач надала згоду на обробку персональних даних та йому було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки при обміні вже виданого йому раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв`язку з його непридатністю для користування, жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21, від 29.02.2024 у справі № 280/5678/22, від 22.03.2024 у справі № 540/4500/21.

Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 160/1/21 (постанова від 21.12.2022) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

Щодо вимоги про заборону (вчинити певні дії) відповідача збір біометрії тіла, або обробку цифровізаційними системами, що оцифровують та біометризують людину суд зауважує, що при первинному оформленні паспорта громадянина України у формі ID-картки позивач вже надала згоду на обробку її персональних даних та внесення інформації стосовно себе до Єдиного державного демографічного реєстру. При цьому, як вже зазначав суд, при відмові від внесення відцифрованих відбитків пальців рук обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться у Реєстрі.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання знищити та видалити будь-яку біометричну інформацію про себе, відповідно до пункту 9 надати акт про знищення та видалення біометрії про себе з усіх існуючих реєстрів слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 8 Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон №2297-VI), суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Пунктом 2 частини другої статті 15 Закону №2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 4 частини другої статті 15 цього ж Закону визначено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі набрання законної сили рішення суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Згідно із вимогами статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №5492-VI для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України.

Частина п`ята статті 21 Закону №5492-VI зазначає, що оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.

Отже, паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі). Паспорт громадянина України у формі ID-картки, який був виданий позивачу, оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення позивача, звідси слідує, що при оформленні ID - картки позивач надала згоду на обробку її персональних даних.

Стаття 8 Закону №5492-VI встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.

Посилання позивача на Закон України «Про захист персональних даних» відповідно до якого вона просить вилучити унікальний номер запису в реєстрі суд вважає необґрунтованими, оскільки в цьому випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується фактичних обставин справи, адже наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», відповідно до якого не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.

Щодо посилання позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 669 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 № 628) суд зазначає, що вказаним підзаконним нормативно-правовим актом затверджений Порядок, який визначає процедуру отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, які у передбачених законодавством випадках вносяться, зокрема, до безконтактного електронного носія у разі оформлення паспорта громадянина України. Водночас таким Порядком передбачено вилучення та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи після видачі документа, якій передує сканування відбитків та їх передача до відповідного вузла відомчої інформаційної системи уповноваженого суб`єкта і Головного обчислювального центру Реєстру. Відповідно до пункту 10 Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 669, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.03.2015 № 323 затверджений зразок акта вилучення та зразок акта знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, які складаються у зазначених випадках.

Відтак, посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 669 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 № 628) та наказ МВС від 25.03.2015 № 323 є безпідставним, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.

Також суд відхиляє доводи позивача про невідповідність форми паспорта Положенню про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, та постанові Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 437 «Питання українського правопису», оскільки такі спрямовані на майбутнє, позаяк паспорт громадянина України позивачу не видавався. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

VII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, місцезнаходження: вул. Незалежної України, буд.90, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 37834773.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.07.2024.

Суддя К.В.Мінаєва