Ухвала суду № 120690889, 29.07.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/9613/24

категорія 112010201

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Лавренчук О.В., розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 15.05.2024 (відмітка на поштовому конверті) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати дії відповідача протиправними відносно не нарахування та не виплати пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР;

- зобов`язати відповідача здійснити мені перерахунок основної пенсії за період з 01.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 як людині що має II групу інвалідності щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою та маю статус потерпілої від наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, розмір мінімальних пенсій визначається відповідними Законами України про бюджет на відповідний рік та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача здійснити мені перерахунок основної пенсії за період з 01.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 як людині що має ІІ групу інвалідності щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою та маю статус потерпілої від наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, розмір мінімальних пенсій визначається відповідними Законами України про бюджет на відповідний рік та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком

Ухвалою суду від 23 травня 2024 року постановлено позовну заяву залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

До суду 25.07.2024 надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування вказує, що право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань. Норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку виплатою недоплаченої суми пенсії. Зважаючи на те, що не проведення виплати належної суми пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплати недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. Звертає увагу суду, що Верховний Суд приймаючі постанову від 14.04.2024 по справі №460/20412/23, якою скасовував рішення попередніх судів не застосовував норму ст.122 КАС України, що є додатковим аргументом відносно не застосування норми ст. 122 КАС України до спірних правовідносин.

Суд, розглянувши клопотання позивача, зазначає наступне.

Законодавець пов`язує початок обчислення строку не з тим, коли особа суб`єктивно з`ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а з тим, коли вона об`єктивно повинна була дізнатися про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на рішення Конституційного Суду України №1-р (ІІ)2021 від 07.04.2021. Так, пунктом 1 рішення Конституційного Суду України №1-р (ІІ)2021 від 07.04.2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII.

Вказане рішення опубліковано у «Віснику Конституційного Суду України» №3/2021 від 11.06.2021.

Крім того, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому, в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Отже, момент, коли позивач не отримав чергову пенсійну виплату у розмірі, яка належала йому до виплати після прийняття рішення Конституційним Судом України №1-р (ІІ)2021 від 07.04.2021, і є датою, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.

При цьому незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, обставини якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав суд вважає неповажними. Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, суду не надано.

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем не наведено.

Щодо посилання позивача на позицію Верховного Суду, висловлену у справі №460/20412/23, то виходячи із ч.3 ст.291 КАС України та п.1 ч.2 ст.45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" для судів є обов`язковим врахування лише рішень Верховного Суду ухвалених по зразкових справах та Великої Палати Верховного Суду, до повноважень якої зокрема входить здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Відповідно до вимог ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до норм п. 9 ч. 4. ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, позовні вимоги належить розглядати за період шість місяців, що передували моменту звернення з позовом до суду, тобто з 15.11.2023, а позовні вимоги за період з 01.07.2021 по 14.11.2023 належить повернути.

Приписами ч. 8 ст. 169 КАС України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 123, 240-243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення.

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період із 01.07.2021 по 14.11.2023.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Лавренчук