Рішення № 120690856, 30.07.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/29523/23

категорія 113050100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради Обласна МСЕК №2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення обласної медико- соціальної експертної комісії № 2 Житомирського обласного центру медико- соціальної експертизи Житомирської обласної ради від 07.06.2023 року про присвоєння ОСОБА_1 третьої групи інвалідності та встановлення 25% втрати працездатності;

-зобов`язати обласну медико-соціальну експертну комісію № 2 Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради постановити нове рішення, яким встановити другу групу інвалідності;

-зобов`язати Обласну медико-соціальної експертної комісії № 2 Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради повторно провести медико-соціальну експертизу ОСОБА_1 на предмет інвалідності та ступеня втрати працездатності.

В обґрунтування позову вказано, що під час проходження військової служби по мобілізації при ворожому мінометному обстрілі внаслідок розриву міни отримав наступні ушкодження: акубаротравму, мінно-вибухову травму, вертебральний розлад ВЧС з цефалгічним синдромом. Після проходження лікування за результатами огляду було прийнято свідоцтво про хворобу у якому наведено наступне:

- розсіяний склероз, ремітуюче-прогресуючий тип перебігу, стадія клітинного загострення у вигляді помірного нижнього парагіезу двобічної пірамідної недостатності виражених стато-координаторних порушень, зниженням когнітивних функцій.

Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби.

Наслідки мінно - вибухової травми 18.06.2022: закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку у вигляді стійкого цефалгічного синдрому, хронічна лівобічна сенсо-невральна приглухуватість внаслідок акубаротрами 18.06.22. зі сприняттям шепітної мови 5 м на ліве вух о.

Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Змішаний астигматизм обох очей в 1,00 при далекозорості в меридіані найбільшо антропії 0.75D кожного ока і гостроті зору 1,0 з корекцією

З ах вор ю ванн я, ТА К, п о в`я за не з прохо джен ня. м військової а рж -б 11.

ВЛК було винесено постанову про придатність до військової служби: на підставі статті 21-а графи II Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

У зв`язку з чим його було звільнено з військової служби за станом здоров`я. В подальшому він знову проходив лікування. Після проходження МСЕК, яку було проведено МСЕК №2, йому було встановлено 3 групу інвалідності внаслідок захворювання не пов`язаного з проходженням військової служби та видано довідку про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, відповідно до якої ступінь втрати професійної працездатності позивачем становить 25%.

Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Таке рішення відповідача було оскаржено позивачем, однак 20.07.23 Центральна медико-соцІальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України повідомила про те, що розглянувши заочно надану мед. експерт ну документацію Центральна МСЕК МОЗ України вважає, що рішення обласної МСЕК № 2 на момент огляду було прийнято відповідності до вимог п. 27 Положення про порядок умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317, наказу МОЗ України від 05.09.2011 № 561, наказу МОЗ України від 05.06.2012 № 420. Позивач вважає, що при проведенні огляду не враховано, що саме після отримання поранення відбулися такі погіршення:

-психічні функції: сприйняття, увага, пам`ять;

-сенсорні функції: зір, слух, дотик, больовий, температурний;

-статодинамічні функції: координація рухів, втрата чутливості в ділянці стопи лівої нижньої кінцівки, застаріле пошкодження зв`язок з нестабільністю лівого гомілково-стопного суглобу;

-травлення (епізодичний рефлюкс);

-епізодична допомога в період загострення та в епізодах короткочасного погіршення стану;

-порушення професійної працездатності (як бойовий медик - повна втрата професійної працездатності за рахунок непридатності зі зняттям з військового обліку);

-помірно виражене обмеження життєдіяльності.

Крім того, при наданні оцінки медичним даним, не було враховано подальше дообстеження, дослідження задля встановлення причинно- наслідкового характеру в прогресуванні загальної хвороби внаслідок закритої черепно-мозкової травми.

Враховуючи, що закрита черепно-мозкова травма також може надавати органічні зміни - ураження ділянок мозку, комісією не було визначено, чи є нові уражені ділянки наслідком саме закритої черепно-мозкової травми, а не розсіяного склерозу.

Справу призначено до розгляду у порядку загального провадження.

Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду відзив на адміністративний позов не надіслав.

Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення. Зазначив, що МСЕК позивачу було проведено об`єктивно та з врахуванням усіх обставин та наявних у позивача травм і захворювань.

Ухвалою від 15.02.2024 було задоволено клопотання позивача про проведено комісійну судово-медичну експертизу.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши подані сторонами письмові докази суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 під час проходження військової служби по мобілізації при ворожому мінометному обстрілі внаслідок розриву міни отримав наступні ушкодження: акубаротравму, мінно-вибухову травму, вертебральний розлад ВЧС з цефалгічним синдромом.

Після проходження лікування за результатами огляду гарнізонною військово-лікарська комісія НВМКЦ «ГВКГ» було прийнято свідоцтво про хворобу №7397у якому наведено наступні травми та захворювання ОСОБА_1 :

- розсіяний склероз, ремітуюче-прогресуючий тип перебігу, стадія клітинного загострення у вигляді помірного нижнього парагіезу двобічної пірамідної недостатності виражених стато-координаторних порушень, зниженням когнітивних функцій.

Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби.

Наслідки мінно - вибухової травми 18.06.2022: закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку у вигляді стійкого цефалгічного синдрому, хронічна лівобічна сенсо-невральна приглухуватість внаслідок акубаротрами 18.06.22. зі сприняттям шепітної мови 5 м на ліве вух о.

Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Змішаний астигматизм обох очей в 1,00 при далекозорості в меридіані найбільшо антропії 0.75D кожного ока і гостроті зору 1,0 з корекцією

З ах вор ю ванн я, ТА К, п о в`я за не з прохо джен ня. м військової а рж -б 11.

ВЛК було винесено постанову про придатність до військової служби: на підставі статті 21-а графи II Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

У зв`язку з чим його було звільнено з військової служби за станом здоров`я. В подальшому, у період з 10.03.2023 по 23.03.2023 ОСОБА_1 знову проходив лікування у КНП «Київська міська клінічна лікарня №4».

У квітні 2023 року, після проходження МСЕК, яку було проведено МСЕК №2, ОСОБА_1 було встановлено 3 групу інвалідності внаслідок захворювання не пов`язаного з проходженням військової служби та видано довідку про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, відповідно до якої ступінь втрати професійної працездатності позивачем становить 25%.

Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Таке рішення відповідача було оскаржено позивачем, однак 20.07.23 Центральна медико-соцІальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України повідомила про те, що розглянувши заочно надану мед. експерт ну документацію Центральна МСЕК МОЗ України вважає, що рішення обласної МСЕК № 2 на момент огляду було прийнято відповідності до вимог п. 27 Положення про порядок умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317, наказу МОЗ України від 05.09.2011 № 561, наказу МОЗ України від 05.06.2012 № 420.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю (стаття 3 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 1 Закону України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні від 06.10.2005 року № 2961-IV (надалі Закон № 2961-IV) медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Медико-соціальні експертні комісії визначають, з поміж іншого: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності.

Проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі Положення про медико-соціальну експертизу, в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин).

Як зазначено в пункті 3 цього Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п.4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Приписами пункту 10 вказаного Положення визначено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального та спеціалізованого профілів. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Згідно із пунктами 11, 12, 15, 17 Положення про медико-соціальну експертизу міські, міжрайонні, районні комісії, серед іншого визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою (пункт 19 Положення про медико-соціальну експертизу).

Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії) визначає Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Відповідно до п.3 цього Положення медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно з пунктом 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Комісія під час заповнення форми первинної облікової документації керується Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-5/о "Журнал протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577, у якій вказано, що дана форма має бути завірена головою МСЕК та печаткою закладу охорони здоров`я.

Як зазначено в пункті 20 Положення про медико-соціальну експертизу комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Так, згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561 (далі - Інструкція), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Отже, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Пунктом 27 вказаного Положення визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

У той же час підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Крім цього, п. 2.2 Інструкції про встановлення груп інвалідності затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України №561 передбачено, що критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Ступінь обмеження життєдіяльності - це величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне. Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Також, суд враховує, що відповідно до п. 2.13.3, 2.13.4 Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 № 420, при виражених порушеннях функцій організму, що призводять до значного обмеження життєдіяльності за умови збереження здатності до самообслуговування, та відсутності потреби в постійному сторонньому догляді чи допомозі (II група інвалідності) і можливості виконання професійної діяльності лише у спеціально створених виробничих умовах ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 65 - 80 відсотків.

При помірно виражених порушеннях функцій організму (III група інвалідності), якщо потерпілий може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з вираженим зниженням кваліфікації або із зменшенням обсягу виконуваної роботи або якщо він втратив здатність продовжувати професійну діяльність внаслідок помірного порушення функцій організму, але може у звичайних виробничих умовах продовжувати професійну діяльність нижчої кваліфікації, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 30 - 60 відсотків.

Аналіз наведених норм свідчить, що для визначення групи інвалідності має значення саме відсоток втрати особою працездатності.

При проведенні ОСОБА_1 МСЕК йому було визначено 25% втрати працездатності.

Однак, згідно висновку експерта №92 комісійної судово-медичної експертизи ступінь втрати загальної/професійної працездатності становить 30% (внаслідок розсіяного склерозу 25% та 5% внаслідок сонсеневральної приглухуватості із порушенням функції звукосприйняття на ліве вухо (як наслідок мінно-вибухової травми 18.06.2022).

З огляду на встановлені обставини справи в контексті правових норм, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про протиправність рішення обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради від 07.06.2023 про присвоєння ОСОБА_1 третьої групи інвалідності та встановлення 25% втрати працездатності через порушення приписів пункту 27 Положення №1317.

Крім того, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин суд кваліфікує як визнання позову, що передбачено ч. 4 ст. 159 КАС України.

Що стосується позовної вимоги зобов`язати обласну медико-соціальну експертну комісію № 2 Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради постановити нове рішення, яким встановити другу групу інвалідності суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження повноваження, які залишають адміністративному органу певний ступінь свободи щодо прийняття рішення, дозволяючи йому обирати з-поміж кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає більш відповідним (Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача постановити нове рішення, яким встановити другу групу інвалідності позаяк це є виключною компетенцією МСЕК.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи досліджені матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 261-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради Обласна МСЕК №2 (вул. Фещенка-Чопівського, 15, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10002. РНОКПП/ЄДРПОУ: 20404662) , код ЄДРПОУ 20404662) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення обласної медико- соціальної експертної комісії № 2 Житомирського обласного центру медико- соціальної експертизи Житомирської обласної ради від 07.06.2023 року про присвоєння ОСОБА_1 третьої групи інвалідності та встановлення 25% втрати працездатності.

Зобов`язати Обласну медико-соціальної експертної комісії № 2 Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради повторно провести медико-соціальну експертизу ОСОБА_1 на предмет інвалідності та ступеня втрати працездатності.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева